За останні 40 років у світі намітилася сумна тенденція — все більше чоловіків і жінок не поспішають із батьківством. У США середній вік майбутніх матерів збільшився з 21,5 року до 25,4, а чоловіки вперше заводять дітей не раніше 28,5 років. Аналогічні тенденції спостерігаються і в Україні. Чи може це загрожувати здоров’ю малюків? Відповідь дає масштабне популяційне дослідження групи вчених із США та Швеції, яке, на жаль, підтверджує гіпотезу про те, що літній вік батьків може підвищувати ризик розвитку психічних захворювань і проблем з успішністю у навчанні в дітей. Результати дослідження були нещодавно опубліковані в журналі JAMA Psychiatry.
Чому виникають мутації?
Пильна увага акушерів-гінекологів та генетиків завжди була прикута саме до віку матерів, адже відомо, що жінки народжуються з певною кількістю примордіальних фолікул (яйцеклітин), яка з віком зменшується. Впливу віку батьків на стан здоров’я їхніх нащадків, зазвичай, приділялася набагато менша увага дослідників.
Відомо, що процеси сперматогенезу в організмі чоловіків постійно поновлюються під впливом статевих гормонів, починаючи з періоду статевого дозрівання підлітка і, в більшості чоловіків, практично до кінця життя — на відміну від жінок. Тому щоразу при утворенні нових чоловічих статевих клітин є певна ймовірність виникнення нової мутації — молекулярної помилки під час зчитування ДНК або при обміні ділянками між гомологічними хромосомами.
Небезпечні екологічні фактори
З віком чоловіки зазнають впливу все більшої кількості екологічних факторів, які здатні спричинити мутації в ДНК сперми. Зокрема, мають значення вплив токсичних факторів виробничого середовища, радіонуклідів, важких металів. Не менш небезпечними для здоров’я чоловічих статевих клітин є свинець, ртуть, пари аміаку, окис вуглецю, кадмій, миш’як, пестициди, гербіциди, органічні розчинники та вплив вільних радикалів. Також суттєве значення для розвитку нових мутацій у процесі сперматогенезу мають зловживання алкоголем, наркотичними речовинами, тютюнопаління, ожиріння, малорухливий спосіб життя, що сприяє відтоку крові від органів малого тазу, вплив високих температур та електромагнітного випромінювання (ЕМВ). Більш того, молекулярно-генетичні дослідження довели: в ДНК сперматозоїдів чоловіків більш старшого віку дійсно міститься більша кількість генетичних мутацій типу de novo (див. рисунок).
Доведені ризики
Понад сторіччя тому Еміль Крепелін, батько психіатричної нозологічної номенклатури, вперше висловив думку щодо ймовірної спадкової схильності до розвитку шизофренії, яку згодом було підтверджено в дослідженнях сімей із близнюками та сімей із прийомними дітьми. Проте дотепер, в еру молекулярно-генетичної революції, незважаючи на незаперечні докази того, що шизофренія є генетичним захворюванням, природа цієї генетичної схильності залишається нез’ясованою, не існує консенсусу щодо конкретного гену, який може відігравати провідну роль у розвитку даної недуги. Досі залишається незрозумілим, яким чином хвороба підтримується в популяції, при тому що хворі на шизофренію мають значно нижчу фертильність порівняно із загальною популяцією. В даному випадку єдиним логічним поясненням може бути те, що нові мутації відбуваються в генах, які відповідальні за схильність до шизофренії. Якщо це так, тоді хворі на шизофренію повинні були б мати батьків старшого віку, оскільки, як відомо, похилий вік батьків є основним джерелом так званих мутацій типу de novo в організмі людини. Також важливо зауважити, що фактори зовнішнього середовища (радіоактивне опромінення, вплив хіміотерапії) можуть підвищувати кількість нових мутацій у чоловічому організмі. В цьому світлі цікавими видаються результати масштабного популяційного дослідження групи вчених із Індіанського університету в Блумінгтоні (США) та Каролінського інституту в Стокгольмі (Швеція). Дослідники оцінили ризик різноманітних психіатричних та академічних проблем, пов’язаних зі збільшенням віку батька, використовуючи кілька експериментальних конструкцій, у тому числі порівняння рідних (сиблінгів), двоюрідних та троюрідних братів і сестер, які піддавалися впливу різноманітних умов зовнішнього й соціального середовища. Серед учасників популяційного дослідження були особи, що народилися в Швеції в період з 1973 по 2001 рр. (близько 2,6 млн). Виявилося, що батьківський вік 45 років і старше був пов’язаний із підвищеним ризиком розвитку психічних розладів у нащадків у межах порівняння серед сиблінгів.
Згідно з висновками, зробленими дослідниками, у дітей, народжених від 45-річних батьків, порівняно з дітьми молодих батьків, утричі частіше діагностують аутизм, у 13 разів частіше — СДУГ (синдром дефіциту уваги і/або гіперактивності), удвічі частіше — психічні розлади, в 25 разів частіше зустрічається біполярний розлад і в 2,5 разу вища схильність до зловживання психоактивними речовинами, а також до суїцидальної поведінки.
Похилий батьківській вік пов’язують і з великою ймовірністю низької успішності в навчанні та з нижчим рівнем IQ (відносний ризик [ВР] = 1,59; 95% довірчий інтервал [ДІ], 1,37-1,85), а також із низьким рівнем освіти (ВР = 1,70; 95% ДІ: 1,50-1,93) у межах порівняння серед сиблінгів.
«Висновки, наведені в даному дослідженні, є достовірнішими, ніж у попередніх дослідженнях, — каже провідний дослідник Брайан Д’Онофріо. — Насамперед, це пов’язано з найбільшим обсягом вибірки для дослідження. Ми оцінили зв’язок між віком батьків при народженні їхніх дітей і виникненням вищенаведених психічних розладів, окрім того, порівнювали дані братів і сестер, а також кузенів. Цей підхід дозволив контролювати вплив багатьох соціальних факторів та факторів зовнішнього середовища, які могли бути не враховані в ході попередніх досліджень».
Ірина ШАТИНСЬКА, кандидат медичних наук, спеціально для «ВЗ»
