ЖИТОМИРЩИНА: РЕФОРМУВАННЯ ВЧАСНОЇ ДОПОМОГИ

1357

КОЛИ «ЗРІВНЯЛІВКА» – НА КОРИСТЬ

Питання органі­зації надання екс­треної медичної до­помоги у структурі охорони здоров’я – одне з найважливіших, оскільки від її оперативності, рівня та можливостей (ка­дрового потенціалу, матеріального забез­печення) залежить життя людини. У проце­сі організації надання екстреної медичної допомоги в сільській місцевості великого значення набуває ще й низка певних осо­бливостей, зокрема: значні відстані між селами, низька щільність населення, не­задовільний стан сільських доріг. Тому на­самперед варто подумати про зменшення негативного впливу цих чинників на орга­нізацію надання екстреної медичної допо­моги.

Ігор САБАДАШ, головний лікар Любарської ЦРЛ Житомирської об­ласті

Перше, чого ми повинні досягнути, – до­їзд бригади швидкої допомоги до хворого в термін, який не перевищує 20 хвилин. На жаль, існуючі автівки швидкої допомо­ги (враховуючи їх чотирьохрічний ресурс зношення) свій технічний потенціал вичер­пали вже на 80, а то й на 100%. Тож авто­мобільний парк нагально потребує понов­лення, причому машини мають відповідати усім сучасним вимогам, адже допомогу час­то доводиться надавати безпосередньо в дорозі. Крім того, дорожнє покриття пере­важної більшості сільських доріг є таким, що за вказані 20 хвилин «швидка» може подолати зазвичай лише 5–10 кілометрів. За таких реалій пункти швидкої допомоги потрібно облаштовувати з розрахунку: 1 пункт на 2–3 села, а на малонаселених те­риторіях (відстань між селами – 5–10 км) – 1 пункт у кожному селі. Тож, на мою думку, варто подумати і про те, щоб переглянути самі вимоги.

Друге, на що слід звернути увагу, – прак­тично всі відділення швидкої допомоги у сільських районах укомплектовані фельдшерськими бригадами. Та часто трапля­ються ситуації, коли хворого потрібно транспортувати й одночасно надавати до­помогу. Крім того, фельдшер не завжди може правильно оцінити складну ситу­ацію. Тому в кожному такому відділенні мають бути лікарський пост та лікарі, ко­трі навчалися за спеціальністю «Екстрена медицина та медицина катастроф» – вони виїжджатимуть за викликами у складних випадках.

Звісно, спеціалізовані лікарні та центри, де якість надання медичної допомоги зна­чно вища, потрібні. Але я переконаний, що в усіх лікарнях – особливо в сільських районах із великою відстанню між ними – мають бути реанімаційні відділення та ур­гентні служби з можливістю цілодобового надання невідкладної допомоги: травма­тологи, хірурги, акушери-гінекологи, пе­діатри-неонатологи. Якщо ж не відділення – мають бути хоча б палати, ліжка для на­дання невідкладної допомоги та ургентні бригади спеціалістів за всіма профілями в усіх лікарнях.

Можливо, я загострюю увагу на дуже простих і зрозумілих моментах, але, на моє тверде переконання, якщо врахувати осо­бливості сільської місцевості, в кожній ЦРЛ служби, які надають невідкладну допомогу, та діагностичне обладнання також повинні бути на високому рівні. А спеціалізовані центри потрібно створювати паралельно – за профілями, враховуючи їх потребу. І хво­рих потрібно відправляти туди після стабілі­зації життєво важливих функцій організму.

Безумовно, організація надання екстре­ної медичної допомоги у сільській місце­вості потребує значно більших фінансових затрат, ніж у місті, де населення проживає компактно – собівартість даних послуг у селі значно вища. І це потрібно врахувати під час формування бюджетів, адже ви­моги з дотримання часу доїзду до хворого та якості надання медичної допомоги для міського й сільського населення мають бути однаковими.

НА ПЕРШОМУ МІСЦІ – ІНТЕРЕСИ ПАЦІЄНТА

До вті­лення На­ціонально­го проекту «Вчасна до­помога », реалізація якого за­планована в рамках здійснення реформування галузі охорони здоров’я, держава має піді­йти комплексно. У цьому перекона­ний начальник управління охоро­ни здоров’я Житомирської міської ради Віктор БОРЩІВСЬКИЙ.

– Теоретично Житомирщи­на увійде до проекту наступного року, практично ж для цього по­трібні немалі кошти…

– Перш за все я хочу зауважити, що реформування служби призведе до переведення всіх станцій «швид­кої» до обласного підпорядкування (тобто в тому числі – до фінансу­вання з обласного бюджету). Звісно, якщо ми говоримо про реорганіза­цію швидкої допомоги, то розуміє­мо, що без грошей тут не обійтися. На які потреби в першу чергу по­винні бути спрямовані кошти? На нормалізацію зарплати медпраців­ників! Нам не потрібно створювати для них якісь додаткові пільги, поза­чергово забезпечувати якимось там соціальним житлом – дайте людям нормальну зарплату й вони самі за­хочуть працювати в службі швидкої допомоги!

Другий пункт потрібних фінан­сових потреб під час реформуван­ня служби швидкої допомоги – це, звісно, оновлення технічної бази. На сьогодні повноцінно обладнана автівка «швидкої» класу «С» – тобто реанімобіль, якого наразі область не має – коштує 800–850 тис. грн. Лише половина суми – це вартість автомобіля (він повинен мати спеці­альні ресори, пневмопідвіски, шумо­ізоляцію, кондиціювання). Другу ж половину витрат становить високо­вартісне обладнання, яке надає мож­ливість здійснювати ефективну до­помогу вже на місці виклику (тобто ще до транспортування пацієнта до медичного закладу).

Та перш ніж вирішувати фінан­сові питання, держава повинна роз­межувати швидку й невідкладну до­помогу. Тому що надати невідкладну допомогу – виміряти тиск, нормалі­зувати головний біль тощо – можна на рівні поліклінічної ланки (у разі звернення до поліклініки, викликав­ши дільничного терапевта чи педіа­тра). Для цього не потрібно залучати високовартісну швидку допомогу. Але розмежування видів допомоги має бути на законодавчому рівні – це не буде вимогами начальника управ­ління чи позицією головного лікаря, а повинно бути затверджено законно. Тобто це третій пункт реформування вчасної допомоги – потреба створен­ня нормативно-правової бази.

– Давайте повернімося до мате­ріальної сторони – скільки коштів потрібно на придбання навігато­рів, нових автомобілів «швидкої»?

– Однозначно це – багатоміль­йонна сума (лише, зокрема, на впро­вадження сучасних GPS-технологій до державного бюджету подано роз­рахунки на суму 5,5 млн грн). На сьогодні, щоб говорити, скільки по­трібно коштів для втілення проекту, треба чітко розуміти його технічні завдання та пропрацювати механізм переведення служби швидкої до­помоги в обласне підпорядкування (відповідно – на обласний бюджет). Зрозуміло, має бути чітка калькуля­ція наших потреб і розуміння, яким чином ми можемо комплексно піді­йти до вирішення проблеми. І тут без допомоги держави нам не обі­йтися, адже тільки придбання авто­мобілів «швидкої» потрібного класу коштуватиме обласному бюджету не одну сотню тисяч гривень!

– Вікторе Михайловичу, хоті­лося б поговорити про створення центрів первинної медико-сані­тарної допомоги в Житомирі – на якому етапі нині перебуває це за­вдання реформування галузі?

– На сьогодні ми зробили перший крок – визначилися з кількістю цен­трів та зонами їх дії. Проте у нас ви­никло запитання, яке, на жаль, ми не в змозі вирішити ні на міському, ні на обласному рівні – єдине питання не лише у нас, а й у всіх, хто впроваджує реформу в життя. Це – запитання до Міністерства охорони здоров’я Укра­їни: як бути з вузькопрофільними спеціалістами, які наразі ефективно і вчасно надають допомогу лікарям дільничним у поліклініках. Це – ен­докринологи, кардіологи, спеціаліс­ти вузькопрофільних хірургічних спеціальностей тощо.

– Під час створення центрів ПМСД їх посади там не передбаче­ні…

– Окрім того, не зрозуміло, який обсяг лабораторних обстежень ма­ють виконувати центри, що робити з тими потужними лабораторіями, які наразі активно і плідно працюють. Тобто якщо сьогодні лабораторія може виконувати імунно-ферментні аналізи, велику кількість біохіміч­них досліджень (наприклад, гор­мональні, біохімічні дослідження), то навіщо забирати ці можливості у первинної ланки, коли це потрібно не лише дільничному лікарю, а в пер­шу чергу – пацієнту? На моє тверде переконання, слід відразу розібрати­ся з цим питанням, аби не допустити того, що пацієнт може, як мовиться, пройти по два-три кола обстежень і тільки через, скажімо, тиждень отримати кінцевий діагноз і ліку­вання. На сьогодні поліклініки ма­ють у цьому плані багато можливос­тей і нам не хотілося б їх руйнувати. Тому ми й проявляємо таку ініціати­ву – просимо надати роз’яснення, що робити з вузькопрофільними спеці­алістами, з лабораторною службою. Відповідні звернення ми готуємо й до Міністерства охорони здоров’я України. Потреби населення мають бути на першому місці – така пози­ція міського голови та його команди, адже проблеми пацієнта мають бути на першому місці.

Вікторія ПАЛАМАРЧУК, для “ВЗ”

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я