ВИСОТА, ЯКУ ПОТРІБНО ВЗЯТИ

1611

 

Зою Веселовську – керівника Київського міського офтальмологічного центру, заслуженого лікаря України, лауреата Державної премії України, члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора – знають не тільки в Україні, але й далеко за її межами. Зоя Федорівна є членом Міжнародної експертної ради країн СНД із проблем глаукоми, членом президії Афро-Азійської офтальмологічної спільноти, членом Європейських спільнот офтальмологів.

ЧИ НЕ ЗАБАГАТО ДЛЯ ДРУГОКУРСНИЦІ?

Із багатьма питаннями студенти Харківського медичного інституту зверталися до завідувача кафедри офтальмології професора Михайла Пенькова, але цей випадок запам’ятався йому своєю непересічністю. Студентка другого курсу лікувального факультету попросила долучити її до студентського наукового гуртка з офтальмології, так як цей предмет вивчали на п’ятому курсі.

– Звідки така нетерплячка? – запитав професор.

Дівчина пояснила: вона твердо вирішила стати офтальмологом, то чи варто чекати п’ятого курсу? І попросила по можливості визначити для неї тему студентської наукової праці. Професор напівжартома, не без поблажливості у тоні запитав:

– Тему «Судинне кровопостачання у разі глаукоми» здолаєте?

– Спробую, – серйозно відповіла другокурсниця.

Закінчився цей епізод сенсаційною новиною: у конкурсі студентських наукових праць перемогла другокурсниця Зоя Веселовська, їй присуджено першу премію.

До закінчення четвертого курсу Зоя встигла надрукувати першу наукову роботу, а на п’ятому курсі завідувачка хірургічного відділення обласної клінічної лікарні, в якій студентка всі ці роки ще й освоювала клінічні навички, доручила студентці –рідкісне явище – під наглядом фахівця виконати й перше оперативне втручання з приводу катаракти.

Під час навчання в інтернатурі молодого лікаря дуже зацікавили новітні на той час методики відомого й за межами України Інституту кріомедицини і кріобіології НАНУ. Згодом Зоя почала вивчати можливості застосування кріоконсервованої рогівки ока для трансплантації.

ЯКІ ВЧИТЕЛІ – ТАКІ Й УСПІХИ

Перлина біля моря – сонячна Одеса. Перше знайомство зі всесвітньо відомим Інститутом очних хвороб і тканинної терапії імені В.П. Філатова було дуже хвилюючим, оскільки приїхала Веселовська сюди не відпочивати: на Вченій Раді затверджено тему кандидатської дисертації, над якою вона мала тут працювати. Тоді Зоя ледве усвідомлювала, що їй поталанить працювати поряд із такими корифеями вітчизняної офтальмології як Надія Олександрівна Пучковська, Теврат Усупович Горгіладзе та іншими знаними у Європі світилами.

Її зустріли доброзичливо, та й сама аура Одеського наукового центру – дітища великого В.П. Філатова – надихала на плідну роботу. Молода дисертантка вивчала унікальну техніку пересаджування рогівки ока, оперувала експериментальних тварин, освоювала й інші перспективні методики. Багато дало їй і спілкування з академіком Надією Пучковською.

– Клінічна офтальмологія проросте вагомими здобутками лише за умови найтіснішого зв’язку з фундаментальними дослідженнями, – говорила Надія Олександрівна.

Мине багато років, і таку філософію розвитку профільної науки професор Веселовська пропагуватиме своїм учням, дочці Наталії, котра також пішла стопами матері і сьогодні вже є досвідченим офтальмологом, мікрохірургом, науковцем, кандидатом медичних наук, а нещодавно навіть отримала звання «Заслужений лікар України».

І ЗАКОРДОНУ ДОПОМОЖЕМО!

Після захисту кандидатської дисертації жінка разом із донькою переїхала до Києва, де її чоловік, сьогодні відомий учений, академік НАНУ Микола Веселовський, після закінчення Харківського державного університету почав працювати поряд із великим ученим, академіком Платоном Костюком в Інституті фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України.

У цей час у столиці тон в офтальмології задавав професор Микола Сергієнко. То був час пошуків ефективних методик лікування катаракти. Проте для впровадження штучного кришталика для відновлення зору після видалення катаракти, який розробив професор Сергієнко, необхідно було отримати дозвіл МОЗ СРСР. А це дуже складне, практично нереальне завдання.

Успішні показові операції, які Зоя Веселовська виконала в присутності відомого офтальмолога Святослава Федорова та провідних професорів МНТК «Мікрохірургія ока», дали змогу їй переконати фахівців світового рівня у перевагах методу. Дозвіл на впровадження методу в Україні було отримано!

Зоя Веселовська разом із Миколою Сергієнком почали активно оперувати не лише у столиці, а й в інших містах: виїздили в регіональні очні клініки, навчали місцевих фахівців. Та й не тільки в Україні. Оперували і впроваджували новий метод видалення катаракти з новим штучним кришталиком у Югославії, Угорщині, Польщі. Тоді це був надзвичайний поштовх у розвитку мікрохірургії ока в Україні. Й уряд високо оцінив їхню роботу: З.Ф. Веселовська і професор М.М. Сергієнко отримали Державну премію УРСР у галузі науки та техніки.

Сьогодні імплантація штучного кришталика стала звичним явищем, вона відновлює зір тисячам хворих. Але часи змінюються, з’являються нові технології, нові підходи. Поштовхом для наукової творчості стали стажування у провідних клініках Великої Британії та Німеччини: Зоя Федорівна на власні очі переконалася, як далеко вперед пішли зарубіжні колеги. Якщо вдома лише йшли розмови про впровадження малоінвазивної хірургії в офтальмології, то там такі прогресивні технології вже стали традиційними. Переваги були незаперечними не лише у площині науки і клініки, а й економіки та соціальної політики – новації відкривали шлях до різкого скорочення втрат від тимчасової непрацездатності трудівників, зниження рівня інвалідності.

Із часом Зою Федорівну стали запрошувати в європейські клініки працювати на посаді професора. Поверталася додому з сертифікатами, які засвідчували її високу майстерність, володіння новітніми технологіями в офтальмології та з бажанням обов’язково зробити \ таку клініку в Україні. Так з’явився у Києві новий спеціалізований центр.

МРІЯ СТАЄ РЕАЛЬНІСТЮ

На засіданні колегії Головного управління охорони здоров’я м. Києва обговорювалось питання про стан надання офтальмологічної допомоги населенню Києва. Привід був – серед населення столиці зростала захворюваність очей, до того ж хвороби «молодшали». Серед загроз для зору перші місця стали посідати глаукома та діабет, тобто захворювання ока судинно-ендокринного походження. Як відомо, ці захворювання потребують особливого підходу, більш ретельного обстеження, консультацій профільних фахівців, що неможливо впровадити в межах спеціалізованих клінік хірургічного профілю. Потрібно щось робити – із тим погодилась і міська влада. Питання про створення спеціалізованого офтальмологічного центру для надання спеціалізованої допомоги хворим такого профілю в Києві розв’язано: його організацію доручено професору Веселовській.

Так у структурі Київської міської клінічної лікарні №1 було організоване спеціалізоване офтальмологічне відділення для надання допомоги хворим із судинно-ендокринними ускладненнями очей, яким почала керувати Зоя Веселовська. Вона мріяла про перетворення відділення з часом на потужний спеціалізований офтальмологічний центр. І цей час настав.

У столиці вже діяли Центр мікрохірургії ока, Центр травми органа зору. А хто допоможе офтальмологічним хворим, яких супроводжують ще й судинно-ендокринні захворювання, зокрема цукровий діабет? У зв’язку з екологічними та іншими негараздами таких пацієнтів ставало дедалі більше.

Складність проблеми, окрім суто організаційних питань, полягала у тому, що пацієнти з судинноендокринними ураженнями потребували особливого підходу до лікування. Догляд за хворими у післяопераційний період не вписувався у загальноприйняту схему. У разі ускладненої патології потрібно було розробляти й реалізовувати інші підходи. Ці та інші питання й довелося розв’язувати у міському спеціалізованому офтальмологічному центрі, який і очолила Зоя Веселовська.

Центр – це вже звучало, але за цим стояли проблеми оновлення, обладнання, залучення професійних кадрів, розв’язання безлічі організаційних питань, що вимагало великого напруження сил. Але очільнику Центру не бракувало досвіду, енергії й наполегливості.

Нині тут працюють 12 досвідчених лікарів. Половина з них – кандидати медичних наук, дві третини – лікарі вищої кваліфікаційної категорії. На цей невеличкий трудовий колектив – двоє заслужених лікарів України. Центр має власні запатентовані новітні технології лікування органа зору, які впроваджуються і в інших країнах.

Останнім часом професор Веселовська взяла участь у двох Всесвітніх конгресах офтальмологів та в роботі Міжнаціональної експертної ради з проблем глаукоми. Поділилася своїми враженнями:

– На конгресі обговорювались очні проблеми судинного та ендокринного походження, зокрема: діабетичних ускладнень ока, глаукоми. Патологія зорового нерва має нейродегенеративний характер, отож увага зосереджувалась на пошуках нових фармакологічних підходів первинної чи прямої нейроретинопротекції, тобто захисту зорового аналізатора від ішемічного ушкодження. Підкреслено важливість комплексного обстеження загального стану пацієнта. Ситуація в усьому світі є серйозною: за останні 20 років зір на одне око втратило 27% населення, а на обидва – близько 9%. Така статистика, природно, викликає занепокоєння офтальмологів усього світу. Сьогодні вони прагнуть досягти консенсусу в питаннях патогенезу, діагностики та лікування глаукоми, та ми в цих питаннях посідаємо лідируючі позиції.

ЦЯ НЕДОСТУПНА СІТКІВКА ОКА

Почавши дослідження проблем глаукоми ще на другому курсі медінституту, вона йшла цим курсом упродовж усього життя. Розроблені в її Центрі підходи до діагностики та лікування хвороби дають змогу не лише своєчасно виявити перші її ознаки на клітинному рівні, а й запобігти її розвитку.

– Над цими проблемами зосередила свої зусилля вся світова офтальмологічна спільнота, – зазначає Зоя Федорівна. – Сьогодні вже зрозуміло: силами однієї галузевої науки їх не здолати. Потрібні глибокі, фундаментальні дослідження з фізіології, нейрофізіології. Ми це добре розуміємо, тому перші кроки вже зроблено: до вивчення проблем сітківки на клітинному, більше того – на мембранному рівні вже понад 10 років працюють науковці Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України. Перші поодинокі дослідження, які ми проводили раніше, сьогодні вилились у спільний із нашим Центром міжнародний проект дослідження механізмів ішемічного ушкодження та нейропротекції сітківки під керівництвом академіка Миколи Веселовського. Впевнена, що наші спільні зусилля незабаром дадуть довгоочікувані нами та хворими результати.

Василь Калита, «ВЗ»

 

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я