Віктор Шатило: Ще кілька років нинішніх «підходів» і ми втратимо світові стандарти медсестринства

3591

Охочих стати медсестрами з вищою освітою в Україні меншає. Бажання опанувати престижний у світі ступінь магістра й бакалавра «відбиває» держава, яка ніяк не визначить їх місце в системі, роботодавці, котрі пропонують їм рядові посади, та «новації» від Міносвіти щодо вступу та умов навчання. Медична реформа вже підвищує запити на таких спеціалістів, але може бути занадто пізно.

Медсестри в Україні

Медсестра в Україні й у світі – дві великі різниці

ВЗ Медсестри з вищою освітою в Україні з’явилися не так давно, як у світі. Чи встигаємо наздоганяти згаяне?

Віктор ШАТИЛО, ректор Житомирського медичного інституту Житомирської обласної ради, доктор медичних наук, професор, Заслужений лікар України

— У розвинутих країнах світу таких фахівців почали готувати ще на початку минулого століття. Піонер у цьому питанні — США, де у 1932 році перша медсестра- магістр захистила науковий ступінь «Доктор філософії з медсестринства». Починаючи з 80-х років минулого століття країни Європи також готують медсестер за освітніми ступенями «Бакалавр», «Магістр» та «Доктор філософії». Натомість в Україні ще випускають молодших спеціалістів (як за радянських часів), яких у розвинених державах сприймають як недовчених медсестер. Тому в країнах Європи вони можуть працювати лише на посаді помічників медсестер. В Україні медсестер з освітнім ступенем магістр почали готувати у 2008 році. На той час, вперше в Україні, створили профільний заклад «Житомирський інститут медсестринства», який здійснив перший набір у магістратуру за спеціальністю «Медсестринство». Сьогодні таких спеціалістів готують 7 навчальних закладів України. Зокрема, наш заклад має ліцензію на щорічну підготовку 60 магістрів-медсестер. Але деякі медуніверситети, в тому числі й державної форми власності, набирають лише по кілька таких студентів, в інших існує тільки контрактна форма навчання і немає жодного бюджетного місця.

Сучасному медсестринству потрібна спеціалізація

ВЗ Дехто вважає, що це просто мода на вищу освіту, а медсестравона в будь-якій іпостасі медсестра.

— На жаль, донині так розмірковують багато наших чиновників, керівників медичних закладів, і що особливо прикро — представники деяких медичних закладів освіти. Хоча зрозумілою для всіх є аксіома: молодший спеціаліст, бакалавр і магістр – це різні освітні ступені й мають зовсім іншу підготовку. Медсестра-магістр поглиблено вивчає медичні дисципліни, менеджмент управління, педагогіку, мистецтво викладання тощо. Тож вона може і викладати, і управляти колективом, робити первинний огляд пацієнта, зібрати анамнез, встановити попередній сестринський діагноз, визначити, який спеціаліст повинен далі зайнятися пацієнтом. Також, може надавати невідкладну допомогу у відділеннях ЕМД. Молодші спеціалісти вивчають лише техніку виконання медсестринських маніпуляцій: як зробити ін’єкцію, правильно організувати догляд пацієнта тощо. У нашій системі охорони здоров’я вони мали б працювати на первинній ланці й максимум у терапевтичному відділенні стаціонарів. А для роботи у спеціалізованих відділеннях повинні проходити відповідну спеціалізацію або закінчити бакалаврат за певним профілем медичної допомоги. За кордоном бакалаврат з медсестринства передбачає спеціалізацію. В Україні він поки що загальний, бо ніхто не висуває інших вимог. На жаль ! Але час диктує свої вимоги й до нас уже звертаються керівники спеціалізованих закладів, які хотіли б запросити на роботу цілеспрямовано підготовлених медсестер, наприклад, хоспісної та паліативної допомоги, операційних блоків, реанімаційних відділень та інших високоспеціалізованих видів медичної допомоги. Нові умови роботи стимулюють їх до цього. Однак нормативна база для підготовки таких фахівців в Україні відсутня.

Дізнайтеся більше: Конкурс «Найкраща медична сестра України-2020»: хто здобув перемогу?

Лікар не може бути викладачем сестринських дисциплін

ВЗ Які посади може займати медсестрамагістр у вітчизняній системі охорони здоров’я?

— Передусім це викладач медичного коледжу. Друга конференція Міністрів охорони здоров’я європейських країн, з рішенням якої погодився і Міністр охорони здоров’я України (Мюнхен, 2000 р.), не рекомендує залучати лікарів в якості викладачів для підготовки медсестер. Таке практикується тільки в колишніх країнах Радянського Союзу. Ні у США, ні в Канаді, ні в Європі ви не знайдете лікаря-викладача сестринських дисциплін. Бо лікаря не вчать сестринської справи, він не знає стандартів та протоколів виконання медсестринських процедур. Ми спостерігаємо, як лікарі викладають медсестрам те, що самі вчили в університетах: клініка, діагностика, анамнез хвороби, лікування. Але медсестрам це не потрібно! Їм слід викладати сестринський процес при певній хворобі, а не її діагностику й лікування. Тож у підсумку отримуємо і не лікаря, і не медсестру. А лікарі та керівники медичних закладів нам докоряють: чому ви їх там вчите? То ж це ви, лікарі, їх і вчите! Коли ж починаючи з 2010 року на викладацьку роботу в медичні навчальні заклади прийшли медсестри-магістри, ми отримали зовсім інший навчальний процес. На жаль, поки що медсестри-викладачі не дійшли до багатьох медичних коледжів — їх просто не вистачає.

Менеджер, медсестра – координатор чи навіть керівник?

ВЗ У практичній охороні здоров’я медсестра-магістр також обіймає «особливі» посади?

— Передусім управлінські. Як приклад, госпіталь, який надавав допомогу нашим пораненим в АТО на Сході України (за участі фахівців України та США), очолював не лікар, а магістр-медсестра із США. Отже, це — менеджер, управлінець. І в програмі магістратури з медсестринства в Україні така підготовка передбачена. Наші випускники також обіймають менеджерські посади (медичних директорів з медсестринства, заступників генеральних директорів з медсестринства, головних та старших медичних сестер, адміністраторів структурних підрозділів тощо). У закладах охорони здоров’я існує й така посада, як медсестра-координатор – вона внесена у довідник професійних характеристик. Затверджено й функціональні обов’язки таких фахівців. Вони мають займатися безперервною післядипломною освітою практикуючих медсестер безпосередньо на робочому місці. Однак вводити таку одиницю у штат закладу чи ні – вирішує керівник, обов’язкової вимоги не прописано. І це не правильно, бо медсестри повинні постійно підвищувати рівень своїх знань – медицина стрімко розвивається, з’являються нові технології, і тільки магістр-медсестра має право проводити освітню діяльність серед колег (підготувати на високому професійному рівні навчально-методичне забезпечення, прочитати лекцію, провести тренінг тощо). Це дуже важливо з огляду на те, що система БПР у медсестринстві поки що не сформована (як для лікарів).

Чому молодші спеціалісти керують магістрами

ВЗ НСЗУ розробляє вимоги до закладів для підписання договорів (щодо забезпечення обладнанням, кадрами). Чи стосуються вони посад для медсестер-магістрів?

— Такої визначеності немає у вітчизняних нормативних документах. До цього часу МОЗ не внесло доповнень і змін до довідника професійних характеристик, де було б чітко визначено управлінські медсестринські посади й прописано вимоги — які фахівці можуть на них претендувати. Ми напрацювали низку документів з цього питання, кілька разів подавали їх до МОЗ, але досі нічого не зроблено — жодних змін до нормативних актів не внесено і ця проблема не вирішується протягом багатьох років! Тому на практиці  панує хаос: на рядовій посаді у відділенні може працювати медсестра-магістр, а головною медичною сестрою лікарні призначають молодшого спеціаліста, який не має бодай курсу підготовки з організації управління та менеджменту.  Оскільки у довіднику професійних характеристик немає жодного слова про медсестру з освітнім ступенем магістр, керівники діють на свій розсуд. Хтось вводить у штат заступника генерального директора з медсестринства, хтось — медичного директора з медсестринства, хтось вигадує інші посади та призначає на них фахівців без врахування їх освітньо-кваліфікаційного рівня. Адже єдиного підходу не існує. На жаль, держава ці процеси не регулює й не стимулює. Аби це зробити, МОЗ має сформувати планку вимог до медсестринства в практичній охороні здоров’я й створити стимули для підготовки медсестер з вищою освітою, розширивши базу бюджетних місць за рахунок регіонального та державного замовлення.

Державне замовлення вкрай недостатнє

ВЗ Скільки Україні потрібно таких медсестер?

— Це легко порахувати. У наших закладах охорони здоров’я працює близько 300 тис. медсестринського персоналу, 10% з них — управлінська ланка (старші медсестри, медсестри-координатори, головні медичні сестри, директори з медсестринства тощо). Відтак, якщо ми хочемо забезпечити сучасну структуру управління цієї ланки, яка відповідала б європейським стандартам, нам потрібно близько 25 тис. медсестер — магістрів і бакалаврів. Ще біля 4 тис. лікарів викладають в медучилищах та коледжах, їх також потрібно замінити на медсестер з вищою освітою. Тож потреба держави — до 30 тис.(близько 10 тис. магістрів і близько 20 тис. – бакалаврів). І було б слушно мати державну підтримку в підготовці таких фахівців. Але державне замовлення на таких спеціалістів вкрай недостатнє — немає розуміння важливості цього питання.

Антистимули – на кожному кроці

ВЗ Це єдине, що стримує підготовку таких спеціалістів у достатній кількості?

— На жаль, ні. Суттєві перешкоди виникають ще при вступі на бакалаврат та магістратуру. Це відповідальність МОН України, яке, зокрема, нещодавно затвердило нову вимогу: практикуючі медсестри, які хочуть вступити на бакалаврат на базі молодшого спеціаліста, повинні надати сертифікати ЗНО. І не важливо, що вони вже 10 років тому закінчили школу й по 5-7 років працюють у практичній охороні здоров’я, тож не можуть знати нову шкільну програму. Чи ж не краще було б запропонувати їм профільні іспити за спеціальністю? Як, до речі, і для вступу на магістратуру! Так ні ж, нехай практикуючі медсестри за копійчані зарплати наймають репетиторів з іноземної мови, історії, математики! Ще одна новація від МОН — зарахування на бюджетні місця в одну хвилю (замість трьох) , в результаті чого до 60% бюджетних місць залишаються вакантними, а далі пропозиції тільки на контракт.

Дізнайтеся більше: Хто подбає про медичних сестер в Україні?

ВЗ Як на це реагують абітурієнти?

— Подібні кроки демотивують медичних працівників д підвищувати свій освітній і професійний рівень. Якщо до прийняття згаданої ініціативи ми щороку приймали на магістратуру з медсестринства до 50 осіб щорічно, то після запровадження «нової ідеї» зарахували тільки 15 у 2019 році й тільки 6 — у минулому, 2020 році. Тобто, пішов незворотний процес втрати Європейських стандартів медсестринства в Україні. А потрібно було б, навпаки, широко відкрити двері всіх освітніх закладів і без жодних ЗНО запросити медсестер навчатися на бакалавра і магістра, щоб формувати сучасну структуру медсестринства! До речі, подивіться, як діють в цьому плані країни Європи : без ЗНО та жодних додаткових вимог (потрібен тільки паспорт та атестат) – і ви вже студент, та ще й стипендію отримаєте! Натомість в Україні маємо ще один антистимул від МОН — рішення про те, що не більше 44% студентів, які навчаються на бюджетному замовленні, можуть отримувати стипендію. Тобто навіть якщо всі вони навчатимуться на «добре» та «відмінно», по рейтингу успішності визначають тільки 44% претендентів на стипендію. Чому? Де обґрунтування? Відповіді на це питання немає. Адже стипендіальний фонд закладають на 100% ! Більше того — зекономлені в такий спосіб гроші не можна нікуди використати — наприкінці року їх просто забирають у закладу. Деякі студенти, які мають хороші бали, але їм трішки не вистачило в рейтингу, аби потрапити в 44% «щасливчиків», вимушені завершити навчання, адже батьки розраховували на стипендію, а без неї не можуть довчити дитину, і такі випадки непоодинокі. Через це ми втрачаємо десятки студентів, а галузь — майбутніх медсестер, які є успішними студентами й перспективними фахівцями.

Вартість навчання — вгору, стимули в роботі — вниз?

ВЗ Скільки обходиться підготовка медсестри на контракті?

— Кожен навчальний заклад визначає таку «ціну», залежно від витрат. Навчальні заклади є неприбутковими, тому у собівартість закладають тільки зарплату персоналу, комунальні послуги й відновлення ресурсу. У 2019 році вона становила 14 тис. грн. Однак МОН вигадало чергову новацію – антидемпінг — « індикативну вартість навчання» і розробило формулу, за якою ми мали б підвищити плату до 33 тис. грн вже у 2020 році! Таке рішення могло знищити підготовку бакалаврів і магістрів вже торік. Мабуть, тому МОН зменшило розрахунок від індикативної вартості у 2020 році до 60%, але з умовою щорічного її підвищення на 10%, щоб до 2025 року вийти на ті ж 33 тис. грн. Однак підвищення вартості навчання до 20 тис. грн вже «вдарило» по вступній кампанії. Цьогоріч вона має зрости до 24 тис. грн. Хто ж піде навчатися на контракт за такі гроші, щоб стати медсестрою, у якої зарплата 6 тис. грн? . Ще кілька років такого підходу й антистимулів, і на Європейській моделі медсестринства (бакалавраті й магістратурі) в Україні можна буде ставити хрест.

ВЗ Робота в практичній охороні здоров’я також не стимулює бажання навчатися на медсестру.

— Так. Зарплату медсестрам не підвищили. Навантаження не змінили — 25-30 пацієнтів на один пост, чого не побачиш у жодній європейській країні. Там у загальнотерапевтичному відділенні на медсестру припадає максимум 6 пацієнтів, а в інтенсивній терапії – взагалі 1 пацієнт на один сестринський пост. Тому наші медсестри охоче їдуть працювати за кордон, де навіть помічниками медсестер вони отримують втричі більші зарплати ніж в Україні. В усьому світі є дефіцит медсестер, але мудрі державники роблять все можливе, аби його заповнити й готові платити медикам за їх нелегку й ризиковану працю. Тільки не в Україні. Тож і маємо те, що маємо. Якщо 5 років тому наш інститут зараховував 900 першокурсників, то торік їх було 285 – стільки ж випускників матимемо через 4 роки, цьогоріч уже їх буде лише 460 замість 900. І така ситуація по всій країні. У деяких медичних коледжах не заповнені навіть бюджетні місця! Скільки абітурієнтів чекати в нинішньому році – взагалі важко прогнозувати. Тож держава має розуміти: повернути час назад неможливо, сьогодні втратимо – завтра не відновимо .

Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я