Наприкінці грудня 2017 року індійський уряд надіслав в Україну гуманітарний вантаж — понад 130 тис. доз специфічних сироваток: 80 тис. доз протиправцевої, 35 тис. доз протиправцевого імуноглобуліну, 900 доз протидифтерійної сироватки, 14,5 тис. доз протирабічної сироватки, 1,5 тис. доз ліофілізованого антитоксину протизміїного. Усі препарати мають сертифікат якості GMP.
У МОЗ повідомляють: «З 2014 року в Україні немає сироваток та імуноглобулінів через відсутність реєстрації. Лише навесні 2017 року зареєстровано два протирабічні імуноглобуліни ізраїльського та українського виробництва. Більше жодних специфічних імуноглобулінів виробники на реєстрацію не подавали. Оскільки МОЗ не може бути ініціатором реєстрації, а місцева влада не може закуповувати незареєстровані препарати, то гуманітарні вантажі — єдиний спосіб забезпечити громадян України сироватками чи імуноглобулінами в разі необхідності».
Якийсь досить дивний шлях вирішення проблеми національної безпеки. А якщо наступного року ніхто не зголоситься допомогти Україні сироватками та вакцинами — що тоді? Питань знову більше, ніж відповідей.
У Міністерстві також повідомляють: індійську благодійну допомогу розподілять у регіони відповідно до їх потреб (до цього всі гуманітарні вантажі розподілялися адресно — лише на лікування конкретного пацієнта).
За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України
