Процес старіння завжди вважався невпинним. Деяким людям важко змиритися з думкою, що старість невідворотна, однак, це факт. Чи ні? Чи можливо все ж відвернути старість? Або хоча б вповільнити цей процес? Вчені та дослідники сьогодні впевнено кажуть – так! Зараз існує велика кількість підходів до проблеми старіння людського організму, свої рішення пропонує фармацевтика, генетика та медицина. Одним із таких рішень може стати біоінженерія.
Дрор СЕЛІКТАР, професор факультету біоінженерії університету Техніон, ІзраїльЩе сто років тому при різних каліцтвах і втраті кінцівок використовувалися механічні дерев’яні протези, щоб компенсувати рухові функції. І такі рішення досі знаходять застосування в наші дні. Навіть сучасний біонік не обходиться без механічних елементів, виконаних з пластика або металу. Тобто алгоритм не змінився: якщо внаслідок будь-яких причин тіло втрачає певні функції, людина звертається до лікаря, лікар рекомендує потрібний пристрій, і цей пристрій відновлює втрачені функції – звичайно, не ідеально, з деякими мінусами і недоліками. Але чи має сенс подовжувати таку якість життя? Можливо пацієнти, котрі у свої вісімдесят років використовують протези, не забажають жити до 120 років, приміром, кожні десять років піддаючи себе хірургічному втручанню для заміни штучного клапана серця?
Зараз медицина змінює парадигму – трансформується ставлення до проблеми втраченої функції: необхідно не замінювати тканини або органи, а відновлювати їх до природного стану. Замість металевого імпланта в серці чи зможемо ми виростити нормальне біологічне серце або його компонент зі справжніх біологічно рідних клітин? Над цим завданням біоінженерія працює вже понад 30 років. Наші біоінженери вже не хочуть заміщати органи тіла металом і пластиком, як це робиться зараз у клінічних випадках, і в майбутньому нові органи вирощуватимуть з біологічного матеріалу. Чому це важливо? Тому що це дозволить відновити не тільки орган, а й функцію – функцію, яка подовжить життя без компромісу її якості. Тоді серце людини у віці 100 років працюватиме, як у людини віком 50-60 років. Це дуже комплексна задача: створити нове серце повністю й імплантувати його пацієнту ми поки не в змозі, адже орган включає кілька видів тканин. Регенерувати окремі тканини ми вже можемо, і пересадка штучно вирощених тканин уже практикується в медичній практиці, наприклад, при лікуванні шкіри, що постраждала в результаті опіків, можна наростити або імплантувати створені біоінженерним способом шкірні тканини.
Однак біоінженерії доведеться не тільки подолати складності відтворення органів — є й інші суттєві бар’єри на шляху заміщення органів і тканин. Наш організм влаштований так, що приймає тільки певні імпланти: тіло запрограмоване на відторгнення будь-якого чужорідного об’єкта. Тому при регенерації органів і тканин необхідно використовувати клітини, які або повністю збігаються з нашими, або є нашими. До того ж, тіло повинно бути в змозі інтегрувати імплант в свою систему, що вимагає глибокого розуміння біології людського організму – без цього ми не знатимемо, як виростити біологічний пристрій, котрий потім зможемо інтегрувати в наш організм.
Повертаючись до теми очікуваної тривалості життя, думаю, якщо ми візьмемо до уваги фактор соціально-економічних умов у різних країнах світу, то побачимо чітку кореляцію між високими показниками економічного розвитку країни і тривалості життя її населення. Як суспільство ми прагнемо не просто заробляти гроші, ми цінуємо свій стиль життя. І ця цінність якості життя повинна обов’язково супроводжувати будь-які технологічні розробки, що подовжують його термін».
Які рішення готова запропонувати фарміндустрія для того, щоб ми жили довше – одне з питань, які порушували під час Київського міжнародного економічного форуму 2019.
Пророцтва Курцвейла
Реймонд Курцвейл – відомий американський винахідник і футуролог, знаний науковими технологічними прогнозами, що обіцяють появу штучного інтелекту і засобів радикального подовження життя людини. Згідно з Курцвейлом, у майбутньому людство досягне майже необмеженого матеріального достатку, а люди зможуть стати безсмертними. Деякі з його прогнозів і передбачень уже стали реальністю (хоч і трохи пізніше очікуваного), інші ж поки складають предмет активної дискусії в наукових колах. Але хто знає, що буде завтра? У будь-якому випадку можете скласти особисту думку про те, чи вірити технічному директору у сфері машинного навчання й обробки природної мови компанії Google і автору кількох книг про збільшення тривалості життя, котрий обґрунтував теорію технологічної сингулярності.
- У 2020-х роках у медичних цілях почнуть використовувати наномашини. Зокрема, нанороботи зможуть доставляти харчування до клітин людини і видаляти їх відходи. Вони також проведуть детальне сканування мозку людини, що дозволить зрозуміти деталі його роботи. До 2029 року комп’ютер зможе пройти тест Тьюринга, доводячи наявність у нього розуму в людському розумінні слова. Це буде досягнуто шляхом комп’ютерної симуляції мозку людини.
- У 2040-ві людське тіло зможе приймати будь-яку форму, утворену великою кількістю нанороботів. Внутрішні органи будуть замінені кібернетичними пристроями набагато кращої якості.
- У відеоанонсі міжнародного конгресу «Глобальне майбутнє 2045», який відбувся в Нью-Йорку в червні 2013 року, Курцвейл розповів про те, яким, на його думку, буде «постлюдина»:
«Ми ставатимемо дедалі більше небіологічними істотами, поки не дійдемо стану, коли небіологічна частина стане превалювати, а біологічна втратить своє значення. При цьому небіологічна частина, механічна частина, буде настільки потужною, що вона зможе повністю моделювати і розуміти біологічну частину. Тож якщо біологічна частина раптом зникне, це не матиме значення, оскільки небіологічна частина вже повністю її збагнула… »
«У нас будуть небіологічні тіла. Ми зможемо створювати тіла за допомогою нанотехнологій, ми зможемо створювати віртуальні тіла і віртуальну реальність, яка буде повністю реалістичною завдяки тому, що віртуальні тіла будуть настільки ж детальні й переконливі, як справжні. Ми зможемо вибирати, як нам створювати нові тіла… »
За матеріалами Kyiv Internetional Economic Forum
Наталія КИРИЛЕНКО, «ВЗ»
