Антивікова медицина як напрямок раніше не входила у спектр інтересів великих фармацевтичних компаній – вони пропонували конкретні засоби для лікування від конкретних хвороб. Сьогодні попит змінюється, а значить, змінюється і пропозиція. Які рішення готова запропонувати big pharma для того, щоб ми жили довше і краще?
Іван ЧЕРВОТКІН, провідний маркетолог Пфайзер Україна, експерт фармацевтичного ринку. Є ініціатором освітніх програм і програми лояльності для пацієнтів. Учасник робочих груп з підготовки українських медичних рекомендацій.Щоб зрозуміти, як сьогодні розвиваються інновації в фармацевтиці, необхідно повернутися до історії. Усе дуже просто, тому що ми обмежені науково-технологічним та науково-технічним прогресом. Перші лікарські препарати від фармації стали з’являтися тільки в XVIII столітті, завдяки синергії двох наук – хімії та фізики. Масовий розвиток фармацевтики припадає на XIX століття, коли галузь почала прислухатися до запитів ринку і потреб пацієнтів. Промислове виробництво ліків завдяки відкриттю хімічного синтезу стало можливим тільки в минулому столітті: усі основні фармацевтичні препарати були синтезовані в 60-70-х роках (ідеться не про сучасні бренди лікарських препаратів, а про синтез молекул діючої речовини). До 2000-х років почало спостерігатися зниження активності фарми в сегменті відкриття нових молекул: щоб залишатися інноваційними, треба було підключати генну інженерію і біотехнології. Тобто сучасні провідні технології – не в тому, щоб виготовити величезну кількість активної хімічної речовини, розділити її на таблетки, продати як ліки й отримати суперприбуток. Сьогодні фармлабораторії сфокусовані на розробці біопрепаратів: ізольовану клітину (наприклад, моноцити або клітини слизової оболонки) шляхом зміни ДНК, РНК навчають виробляти певні речовини, потім клонують ці клітини й отримують інноваційний фармацевтичний препарат. Усі нові ліки для лікування від онкологічних, системних захворювань, що з’являються на ринку сьогодні, – це біологічні препарати. Їх виробництво обходиться компанії в колосальні суми, але зате їх дуже складно скопіювати.
Щодо участі великої фарми у сегменті антивікової терапії, то, як кажуть, близьке бачиться на відстані – деякі інноваційні препарати ми вже маємо в своєму арсеналі, але просто не помічаємо. Нам здається, що ми шукаємо суперпігулку, яка видалятиме з людського організму застарілі клітини. Але деякі існуючі фармацевтичні препарати вже працюють на подовження життя і поліпшення його якості. Першим прикладом так званої antiage ініціативи можна вважати проведене у 60-х роках минулого століття у Сполучених штатах відоме Фрамінгемське дослідження. Воно вперше торкнулося тематики первинної профілактики: необхідність коригувати спосіб життя тоді, коли у пацієнта ще нічого не болить, але вже є фактори ризику – підвищений артеріальний тиск, цукровий діабет, надмірна вага, куріння тощо. І американські вчені дійшли висновку: якщо модифікувати ці фактори, щоб мінімізувати їх ризики, люди справді живуть на 10-20 років довше. Ще один приклад: поява інгібіторів фосфодіестерази 5-го типу (відома блакитна таблетка «Віагри») зробили просто революцію не тільки в терапії поєднаних порушень еректильної функції, але і стосовно подовження якісного повноцінного життя багатьох чоловіків в цілому. Моделюючи фізіологічний механізм ерекції, ці фармацевтичні препарати настільки знизили стрес і напруження в чоловічому середовищі, що дозволили говорити про здоров’я сімейних відносин, задоволеність обох партнерів і взагалі сформували новий напрямок в урології – лікування еректильної дисфункції. Усе це завдяки фармі.
Сьогодні у фармкомпаній є розробки, які знаходять застосування виключно у сфері antiage. Але, я вважаю, не варто чекати, коли маленький наноробот видалить у нашому організмі всі генетичні «поломки», а починати з простого – дбати про здоров’я і жити вже сьогодні наповненим якісним життям».
Чи існують гени, які можуть зупинити старіння – одне з питань, які порушували під час Київського міжнародного економічного форуму 2019.
«… Фармацевтична промисловість залишила спроби створити нові антибіотики. “Для них це занадто дорого, – каже Майкл Кінч. – У 1950-х роках за еквівалент мільярда доларів в сьогоднішніх грошах можна було розробити близько дев’яноста ліків. Сьогодні за ті ж гроші можна розробити в середньому всього одну третину препарату. Фармацевтичні патенти тривають всього двадцять років, але це включає в себе період клінічних випробувань. Виробники, як правило, мають лише п’ять років ексклюзивної патентного захисту. “В результаті всі, крім двох з вісімнадцяти найбільших фармацевтичних компаній світу, відмовилися від пошуку нових антибіотиків».
(Цитата з книги «The Body. A guide for occupants». Автор: Bill Bryson.)
За матеріалами Kyiv Internetional Economic Forum
Наталія КИРИЛЕНКО, «ВЗ»
