Постійна, практично непереборна втома стала чи не провідною ознакою COVID-інфекції. Ускладнює ситуацію той факт, що такий стан триває тижнями і навіть місяцями. Люди, яких за підсумками негативних результатів ПЛР-тестів зараховують до сонму «перемогли коронавірус», насправді не почуваються здоровими.
Значний астенічний стан може спостерігатися з перших днів коронавірусної хвороби, але найчастіше хронічна втома, безсилля «наздоганяють» пацієнтів тоді, коли, здавалося б, недуга вже подолана. Що наразі відомо про постковідний синдром, як він проявляється і які методи боротьби з хворобливим станом на сьогодні розроблені лікарями ?Про все це говоримо з доктором медичних наук, професором, завідувачкою кафедри сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги НМАПО ім. П.Л. Шупика, президентом ГО «Українська асоціація сімейної медицини» Ларисою Матюхою.
ВЗ Що таке постковідний синдром і чому він виникає?
Лариса МАТЮХА, доктор медичних наук, професор, завідувачка кафедри сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги НМАПО ім. П.Л. Шупика, президент ГО «Українська асоціація сімейної медицини»– Можна сказати, що постковідний синдром (ПКС) – це сумний наслідок перенесеної коронавірусної інфекції, який проявляється цілою низкою симптомів різної інтенсивності. Не так швидко це вірусне захворювання, яке захопило зненацька усі країни світу і викликало пандемію, стане нам до кінця зрозумілим. Звичайно ж, стрімке поширення COVID-19 спонукало до проведення наукових досліджень різними спеціалістами, в тому числі, вивчається і ПКС. Щодо пацієнтів, то вони не можуть знаходитися у стаціонарі до повного відновлення якості життя. Разом з тим, людина, котра виписалась з лікарні, або така, що лікувалась вдома, не вважається абсолютно здоровою, і сімейний лікар має це розуміти. Постковідний синдром за даними експертів може тривати кілька тижнів, а то і місяців, на що вказують наші зарубіжні колеги. Загалом, за попередніми оцінками, ПКС може уразити до 80% тих, хто став жертвою COVID-19. Відновлення ж після перенесеної коронавірусної інфекції потребують усі пацієнти, незалежно від ступеня важкості захворювання. Щоб повернути собі якість життя, рекомендовано пройти реабілітаційний шлях до остаточного одужання та соціальної адаптації.
В Україні про постковідний синдром заговорили приблизно у вересні. У країнах, які «накрило» першою хвилею епідемії, ще з весни фіксують і аналізують випадки цього синдрому. Зокрема, Американський Центр з контролю і профілактики захворювань у квітні і червні провів дослідження і з’ясував, що в середньому 30% тих, хто перехворів у легкій формі COVID-19, протягом двох-трьох тижнів після хвороби не повертаються до тої норми здоров’я, яка була у них до інфекції. Такі пацієнти відчувають, ніби хвороба триває: симптоми повністю не зникають, а мають хвилеподібний перебіг – то слабшають, то посилюються. Ознаки синдрому спостерігаються у всіх вікових групах, не є виключенням й діти. Симптоми ПКС відчувають як ті, хто перехворів у важкій формі, так і ті, хто мав легкий або безсимптомний перебіг.
Офіційно не існує чіткого переліку всіх симптомів, що потрапляють під поняття «постковідний синдром». Зараз інформація лише збирається і накопичується, постійно фіксуються нові прояви. Дані про постійну слабкість, втому, астенізацію у пацієнтів після ковіду, підтверджуються науковими спостереженнями, які проводяться у всьому світі. Наразі науковці склали 50 найбільш поширених скарг серед пацієнтів, які перехворіли на коронавірусну інфекцію, – на перше місце вийшла втома.
ВЗ Чи є певна група ризику пацієнтів щодо виникнення постковідного синдрому?
– Відсоток людей з постковідним синдромом варіює залежно від вікової групи: важлива роль належить наявності супутніх захворювань та факторів ризику, які зустрічаються у старших вікових групах. Більшість пацієнтів скаржаться на втрату працездатності, порушення сну, загальний депресивний фон, строкату неврологічну симптоматику і те, що психологи називають терміном «агедонія», – коли людина втрачає цікавість до звичних процесів, які раніше приносили задоволення.
Системне запалення і ураження дрібних судин у гострій фазі захворювання може призводити до розташування «поля імунної битви» в основних органах-мішенях, таких як легені, серце, мозок, нирки, печінка. Не усі пацієнти виходять переможцями у цій «імунній битві». А тому може збільшуватись ризик розвитку пневмоніту, порушень мозкового кровообігу, інфарктів міокарду, міокардиту, розвиток енцефалопатії, нефриту та ін. Після завершення гострого періоду симптоми поліорганних уражень іноді ще довго супроводжують пацієнта і навіть прогресують, про що попереджали нас зарубіжні колеги, і ми бачимо це на власному досвіді. Наприклад, загрозливим проявом ПКС є фіброзне ураження легень, коли внаслідок запальних процесів розвивається сполучна тканина, яка не виконує специфічні для цього органу функції. Це проявляється задишкою при фізичному навантаженні, постійним сухим кашлем, зниженою сатурацією. Це стосується і розвитку міокардиту у пацієнтів після COVID-19, що не залежав від тяжкості хвороби. До нього, як вказують експерти, однаково схильні й ті, хто побував в реанімації, й ті, хто мав легкий перебіг.
Якщо протягом кількох місяців після перенесеного COVID-19 людина не отримає необхідного лікування – зміни можуть стати незворотніми, адже прогресує легенево-серцева симптоматика. На сьогодні у кожного сімейного лікаря 10-12% пацієнтів від загальної кількості декларантів мають гостру форму COVID-19, а тих, хто вже перехворів, значно більше. Отже увага до них з боку лікаря не повинна послаблюватися, а постійний моніторинг стану здоров’я дозволить вчасно виявити порушення і запобігти ускладненням.
ВЗ Чи має постковідний синдром особливості, як відрізнити його від синдрому хронічної втоми?
– На сьогодні експерти виділяють низку найбільш характерних симптомів постковідного синдрому. З таблиці видно, що ПКС має багато спільних з синдромом хронічної втоми симптомів.
|
Скарги при постковідному синдромі |
Скарги при синдромі хронічної втоми |
|
|
Варто зазначити, що наразі ПКС ще не має чітких критеріїв діагнозу, а лише опис симптомів різних пацієнтів. Саме тому деякі лікарі, особливо на початку пандемії, списували симптоми ПКС на так звану вегето-судинну дистонію, астенічний синдром, синдром хронічної втоми. Діагностика часто ускладнюється ще й через відсутність специфічних лабораторних змін.
Наразі можна виділити такі особливості перебігу ПКС:
- хвилеподібний характер;
- є чіткий зв’язок «загострень» з фізичним навантаженням, інсоляцією, психоемоційними реакціями, стресом;
- може спостерігатися посттравматичний стресовий розлад та інші зміни поведінкових реакцій.
Всі ці прояви не лише суттєво погіршують якість життя, пацієнтів з постковідним синдромом не можна вважати здоровим, всі вони повинні перебувати під динамічним спостереженням сімейних лікарів. На первинній ланці необхідно проводити моніторинг динаміки ЕКГ і таких симптомів як біль в грудях, задишка, набряки на ногах. У окремих випадках можуть призначатися лабораторні обстеження: в першу чергу пацієнтам, у яких після COVID-інфекції спостерігаються такі патологічні явища, як респіраторний синдром, еозинофілія, сечовий і нефротичний синдром.
Наразі планується розробка методичних рекомендацій та протоколів щодо ведення таких пацієнтів.
ВЗ Які рекомендації наразі вже розроблені, чим можуть керуватися лікарі і пацієнти, аби якомога швидше подолати хворобливий постковідний стан?
– Боротися із наслідками пандемії нам усім доведеться ще довго, однак лікарі почали розуміти причину «посткоронавірусного хвоста», а це дає надію на те, що його можна подолати. Крім того, пацієнт має бути свідомим того, що на фоні перенесеного COVID-19 можуть загостритися хронічні захворювання, а тому важливо підтримувати більш тісний контакт з лікарем первинної ланки.
Для того, щоб тримати ситуацію під контролем і подолати постковідний синдром рекомендується дотримуватися таких настанов:
- спрямувати зусилля на зменшення тривоги і стресу;
- обов’язкова нормалізація сну;
- продовжувати симптоматичне лікування кашлю;
- виконувати дихальні вправи (за рекомендацією ВООЗ);
- збільшити вживання поліненасичених жирних кислот у вигляді Омега-3;
- рекомендувати прийом вітаміну D3 (лише 5-7% українців мають референтні значення цього важливого для організму вітаміну);
- харчування повинно бути енергетично збалансованим (не менше 500 гр овочів і фруктів на день);
- поступове але постійне розширення фізичного навантаження (особливо корисно тривалі піші прогулянки, плавання);
- уникати прямих сонячних променів, інших джерел УФО;
- виключити будь-які алергени.
Переважна більшість пацієнтів після перенесеної коронавірусної інфекції потребує підвищеної уваги лікарів первинної ланки, відновлення і реабілітації, інакше прояви хворобливого стану можуть набути субхронічного або хронічного характеру. Але підстав вважати, що симптоми ПКС залишаться назавжди немає у разі своєчасного і грамотного медичного супроводу.
Антоніна ЛІВАНДОВСЬКА, «ВЗ»
