Євген Воєвідка: У медицині, як і в музиці, потрібно все робити з душею

974

Євген Воєвідка народився в сім`ї медиків. Тож із дитинства знав усе про операції, медичний інструментарій та консультації хворих навіть уночі. Ще в молодших класах Євген Воєвідка вирішив: неодмінно продовжить батьківську справу — стане лікарем-­отоларингологом і… опанує гру на музичних інструментах.

Музика і медицина – Євген Воєвідка займається двома різними справами одночасно

Євген Воєвідка«Ушкільні роки я грав в аматорському театрі. І поступово почав писати музику до спектаклів, — розповідає лікар-музикант. — Потім вступ, навчання в Чернівецькому медичному університеті. Мені дуже подобалася медицина, але лише її було замало. Тому паралельно вступив на вокальне відділення Чернівецького музичного училища імені С. Воробкевича. І там, і там навчався на стаціонарі. Викладачі жартували, мовляв: «Ти — двожильний, як тобі вдається займатися двома абсолютно різними справами?..». Та мені не було складно. Навпаки — і музика, і медицина давали величезне задоволення».

Між операціями грає на фортепіано

Євген Воєвідка щороку виконує близько 300 операцій на ЛОР-органах. При цьому встигає писати книжки (є автором збірки новел «Моє собаче життя») і грає на скрипці, фортепіано, гармоніці, синтезаторі та гітарі. Свого часу Євген навіть планував вступити до консерваторії, але випадково проґавив іспити.

«У Чернівцях тоді тільки-но створили театр-студію «Голос», у якому я почав грати. Виступи і гастролі так захопили, що лише пізньої осені зрозумів — усі терміни для вступу вже минули, — розповідає лікар. — Зате саме в той час я точно визначився з майбутньою лікарською спеціалізацією — вирішив зайнятися хворобами голосу, стати фоніатром. До речі, тоді, як і зараз, таких спеціалістів у Чернівецькій області не було. А для мене прикладом слугували брати Триноси — відомі оперні співаки та кваліфіковані фоніатри».

Цитата

Нині пацієнти Євгена Воєвідки — люди, професії яких пов’язані із великими голосовими навантаженнями: актори, співаки, вчителі, диктори. Окрім того, медик працює і як отоларинголог у ЛОР-центрі Чернівецької обласної клінічної лікарні. Більшість часу забирає саме робота. А коли є натхнення, Євген Воєвідка сідає за фортепіано — тоді в стінах лікарні лунає музика.

«Натхнення приходить несподівано. Іноді завдяки позитивним емоціям, а іноді його навіюють смутні думки, — зізнається лікар. — І я починаю грати. Трапляється, звісно, що нова мелодія крутиться в голові, а записати її немає можливості. Тоді вона губиться. Натомість з’являється інша. Упевнений: дійсно вартісні речі не пропадають».

Перший в Україні мюзикл написав лікар

Разом з однодумцями Євген Воєвідка створив власний театр — драматично-експериментальну студію.

«Театр не може існувати сам по собі, він потребує фінансування. А ми, на жаль, його не мали. Тому проєкт довелося закрити. Після цього я сконцентрувався на музиці. А оскільки в моїх творах превалювала драматична сюжетна лінія, мені радили спробувати створити мюзикл. Власне так і з’явився твір «То лише казка» (до речі, перший в Україні мюзикл!), — розповідає композитор. — Слова до нього написала талановита чернівецька поетеса Інга Кейван. Сюжет твору філософський: головний герой уві сні переглядає своє життя й усвідомлює, що воно було марним. Коли прокидається, вирішує почати все з чистого аркуша».

Невелику частину мюзиклу вперше презентували у 2005 році, у 2006-му глядачі побачили першу дію, а у 2008-му — обидві.

«Мюзикл — це велика вистава, у якій задіяно багато людей. Лише оркестру й хору — 100 осіб, а є ж іще дійові особи, балет…» — каже Євген Воєвідка.

Цитата

Після мюзиклу «То лише казка» народилися рок-фольк-опера «Дон Жуан Гуцульський, або Люба-згуба», історична опера «Берестечко», п’єси «Парісо-Ахіллові муки», «Життя і смерть Еркюля Кроніоновича».

«У 2014 році після початку воєнних дій на Сході оперу «Берестечко» виконали близько 20 разів, — розповідає Євген. — Ми навіть того року гастролювали з нею Західною Україною».

Серед вагомих творів лікаря-фоніатра — три концерти для двох скрипок та камерного оркестру, які виконав камерний оркестр «Капріччіо» під керівництвом народного артиста України Павла Чоботова. А ще — низка симфонічних і естрадних творів.

Кантата на честь Героїв Небесної сотні

Минулого року на сцені Чернівецької обласної філармонії у виконанні Чернівецького симфонічного оркестру та камерного хору «Чернівці» пролунала кантата Євгена Воєвідки «Пам’яті героїв Небесної сотні».

«Цю кантату я написав у 2014 році під враженнями від подій на Майдані. У творі немає одного головного героя, бо героєм я вважаю увесь український народ. 20 хвилин, протягом яких лунає твір, вмістили всі події Революції Гідності у хронологічному порядку. Тут трагізм поєднаний з оптимізмом: люди гинули, але в боротьбі за гідне життя, — ділиться Євген. — Спочатку виникла музика, а потім на неї поклали слова. Писав так, як відчував, передавав власні емоції. Цей музичний твір — данина пам’яті всім героям Небесної сотні, які загинули за Україну».

У медицини і музики — однакові принципи

Євген Воєвідка

Поки ми спілкувалися, під кабінетом лікаря-фоніатра зібралися люди. Родичі прооперованого пацієнта запитували, як минула операція, молода жінка привела на консультацію дитину, чоловік жалівся на проблеми з голосом. Це — щоденні будні Євгена Воєвідка.

«У медицині, як і в музиці, головне — усе робити з душею. Не шкодувати свого часу, не лінуватися пояснювати, не бути байдужим. Оці «не» й допомагають пацієнту одужати. Бо ж, власне, я і прийшов у медицину, аби допомагати», — каже лікар. 

Ольга КАМСЬКА, спеціально для «ВЗ»

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я