На перший погляд Медичний центр діагностики та лікування у Вільнюсі нагадує банк. Вірніше, ті «нові» банки у великих містах України, де біля входу стоїть автомат-реєстратор, у якому тобі потрібно вказати мету візиту, а далі — зал очікування з м’якими диванами і кавою. У цьому медичному закладі все так само: пацієнти, використовуючи іменні картки, засвідчують свою присутність, отримують реєстраційний номер і спокійно чекають, коли їх покличуть. Навпроти місць очікування розташовані реєстраційні столики з консультантами, а над ними висять цифрові табло. Коли на табло загоряється потрібний номер — це знак підходити до реєстратора. Там уже чекає медсестра, яка супроводжує пацієнта на всьому його шляху в клініці. Само собою, ніяких натовпів і черг… Спокійні люди з пострадянським минулим у продуманих умовах європейської лікарні. Спочатку було навіть дивно чути тут російську мову. Але, відвідавши кілька кабінетів і поговоривши з фахівцями, розумієш: а душа залишилася «нашою»!
Дорогою на Захід
Медичний центр діагностики та лікування заснували в 1995 році, спираючись на досвід передових приватних клінік Північної Америки та Західної Європи. Вже тоді його засновникам було зрозуміло: потрібно тримати курс на Європу. Через кілька років Литва сама стала частиною ЄС. Девіз Центру: «Оперативно, надійно, комфортно». З цією благою метою все й робилося.
Центр є одним із родоначальників приватної медицини в Литві. До слова, термін «приватна медицина» тут суттєво відрізняється від звичного для нас, українців, значення, але про умови лікування для литовців пізніше… Отже, сюди були запрошені провідні лікарі та фахівці, визнані як у Литві, так і за кордоном. Саме тут був придбаний перший у країні томограф, за допомогою якого обстежували всіх, кому це було потрібно. До 10-річного ювілею Центр поповнився хірургічним відділенням, анестезіологією і реанімацією. Був побудований новий корпус, у якому розмістилися центри алергології, фізичної медицини та реабілітації, офтальмології, ортопедичної травматології та радіології, консультаційні кабінети й кабінети для діагностичних обстежень. 2011 року Центр лабораторної діагностики першим у Литві отримав акредитацію відповідно до міжнародного стандарту ISO 15189, призначену спеціально для медичних лабораторій. Дана акредитація — найвища міжнародна гарантія точності й надійності досліджень. У 2012 р. Медичний центр отримав сертифікат ISO міжнародної організації Bureau Veritas Certification (він акредитований відповідно до стандарту Treatment Abroad, Code of practice). Це поки що єдиний медичний заклад у країнах Балтії, що має даний сертифікат. Але на цьому вирішили не зупинятися: нині триває процес підготовки до акредитації за найвищим у світовій медицині міжнародним стандартом JCI (Joint Commission International).
Сьогодні в Центрі працює команда зі 160 кваліфікованих лікарів-фахівців, які практикують у 53 областях медицини. Серед співробітників — більше 40 докторів медичних наук, професорів, кандидатів медичних наук, доцентів. Пацієнтам тут пропонують понад 1100 різних послуг у сфері профілактики, діагностики, терапевтичного та хірургічного лікування, реабілітації, догляду та ін. Деякі з послуг для Литви є унікальними. У п’яти лабораторіях Центру проводиться понад 500 видів досліджень, у хірургічному центрі — більше 100 різних видів операцій. Щорічно тут обслуговують 64 000 пацієнтів.
Оглянути весь Центр та ознайомитися з усім переліком послуг я б, звичайно, не встигла. Тому запропонувала показати мені те, чим пишаються литовські медики…
Ударні хвилі проти каменів у нирках
Сечокам’яна хвороба нирок, згідно зі статистичними даними, вражає кожного десятого жителя Європи. Більше 90% випадків сечокам’яної хвороби нирок і сечоводів успішно лікуються без операції — методом екстракорпоральної літотрипсії, який у Литві представлений лише в одному лікувальному закладі.
У Центрі діагностики та лікування Литви цю хворобу лікують за допомогою сучасного літотриптора Dornier Compact Sigma (Німеччина). Процедуру проводить кваліфікований лікар уролог-ехоскопіст Нарімантас Бальчюнас. «Літотрипсія — одна з найбільш безпечних та ефективних процедур — допомагає видалити камені, що сформувалися в нирках або сечових шляхах, — розповідає доктор, поки сеанс літотрипсії проходить літня пацієнтка. — Літотриптором виявляють камені в сечоводах і нирках за допомогою рентгенівських променів або ультразвуку. Місце, де вони сформувалися, відображається на екрані. Під час виконання процедури акустичні хвилі високої енергії направляються точно в це місце і дроблять камінь. Метод застосовується в тих випадках, коли діаметр каменя становить від 5 до 25 мм, камені більшого розміру видаляються хірургічним шляхом. Великою перевагою літотриптора є те, що він за допомогою ультразвуку може виявити навіть ті камені, які утворилися з солей сечової кислоти і не візуалізуються при рентгенівському дослідженні. Зазвичай для роздроблення каменя необхідно від декількох сот до трьох тисяч акустичних ударів. Процедура в середньому триває близько 40 хвилин. Зазвичай літотрипсія починається з ударних хвиль малої енергії і з довгими проміжками між імпульсами. Це дозволяє хворому звикнути до процедури. Поступово сила й частота ударних хвиль збільшується. Якщо на шляху ударної хвилі мається кістка (наприклад, ребро), процедура стає боліснішою, оскільки хвиля викликає деякий резонанс у кістках. Коли камінь роздроблено, він виводиться з сечею. Для того, щоб полегшити виведення уламків, може використовуватися сечовідний стент, який розширює просвіт сечоводу».
Готують пацієнта до літотрипсії наступним чином: лікар-уролог виконує ехоскопію нирок і сечових шляхів, проводить лабораторні дослідження (аналізи крові, сечі, біохімічні дослідження крові з показниками згортання), а також оглядову рентгенограму нирок. Зазначені дослідження, крім ехоскопії нирок, пацієнт може зробити в будь-якому лікувальному закладі і принести з собою. За день до процедури він повинен обмежити кількість їжі, за кілька годин до неї рекомендується взагалі нічого не їсти. Сама процедура не вимагає госпіталізації і виконується в умовах денного стаціонару. Через два тижні проводиться контрольне рентгенологічне дослідження, шляхом якого встановлюється, чи було каміння повністю знищене під час процедури.
Літотрипсія вважається одним із найменш травмуючих людський організм способів позбавлення каменів у нирках і сечоводах. Багато сучасних літотрипторів дозволяють проводити цю процедуру без знеболювання. Але більшість хворих відчувають помірний біль, який пов’язаний із проходженням ударних хвиль через шкіру і з подразненням нервових закінчень. «Для того, щоб пацієнт не відчував дискомфорту, перед процедурою у вену краплинним шляхом вводяться знеболювальні ліки, — продовжує доктор Бальчюнас. — Під час процедури ми постійно спостерігаємо за кров’яним тиском пацієнта, його пульсом та іншими показниками». На запитання: «Кому протипоказана така процедура?» лікар відповів, що вона не рекомендується під час вагітності, а також пацієнтам, зріст яких більше 2,1 м або менше 1,22 м і з масою тіла понад 136 кг. Крім того, літотрипсію не роблять хворим із серцевими захворюваннями, підвищеним рівнем згортання крові та каменями, які знаходяться в кістковому тазі. Ускладнення бувають рідко і можуть пояснюватися особливостями самого хворого, неправильною технікою проведення літотрипсії та помилками у підборі показань до процедури. Іноді відзначаються гематоми нирок, причинами яких можуть бути порушення згортання крові, прийом антикоагулянтів, менструація, пієлонефрит, гематурія (у нормі вона минає після 1-2 актів сечовипускання) і обструкція сечовивідних шляхів — одна з актуальних проблем літотрипсії. Річ у тім, що великий камінь, коли він знаходиться на одному місці, зазвичай не перешкоджає відтоку сечі, у той час як його фрагменти більш рухливі і завжди є ризик закупорення сечоводу.
У Центрі медичної діагностики Литви виконують близько 80 процедур літотрипсії за місяць. Крім того, за допомогою цього методу видаляють плантарний фасцит — так звану «п’яткову шпору». І з кожним місяцем метод стає все популярнішим і затребуванішим.
Віртуозна офтальмологія
Зізнаюся, мене приємно здивувало відділення офтальмології: литовцям вдалося зібрати на базі одного Центру найпередовіші діагностичні та лікувальні технології. У сучасному світі захворювання сітківки посідають провідне місце серед причин необоротної втрати зору. Ще однією причиною є пізня діагностика і, як наслідок, початок лікування при вже необоротних стадіях захворювання. Це послужило стимулом для розробки нових, більш досконалих, методів ранньої діагностики хоріоретинальної патології. Для постановки правильного діагнозу на ранніх стадіях хвороби застосовують флуоресцентну ангіографію очного дна з використанням фундус-камери, де є допоміжні механізми фокусування і позиціонування камери, відображення параметрів у реальному часі на пласкому рідкокристалічному моніторі. В умовах спеціалізованої клініки фотореєстрація змін очного дна на фундус-камері дозволяє скоротити час обстеження пацієнта на амбулаторному етапі й підвищити частоту верифікації діагнозу при патології очного дна.
Широко застосовується також ультразвукове дослідження очей (AB-сканування), яке дозволяє візуалізувати внутрішньоочні структури навіть через непрозоре середовище, наприклад, при зрілій катаракті. За допомогою А-сканування можна виміряти передньо-задній розмір ока, товщину кришталика. Також затребувана комп’ютерна периметрія зору — дослідження поля зору. Виявлення змін полів зору, таких як звуження їх меж або наявність у них дефектів, відіграє важливу роль у діагностиці захворювань зорового нерва і сітківки. Периметрія є надзвичайно значущою методикою при обстеженні пацієнта з підозрою на глаукому, вона дозволяє оцінити ступінь її прогресування та ефективність застосованого лікування. Оскільки зміни поля зору можуть спостерігатися при деяких захворюваннях головного мозку, дане дослідження неможливо переоцінити для неврологічної та нейрохірургічної практики.
Ще один швидкий, безконтактний спосіб дослідження заднього відрізка ока — оптична когерентна томографія, яка дає можливість визначити стан зорового нерва сітківки та склоподібного тіла, а також простежити динаміку патологічного процесу. В «пакет» офтальмологічних досліджень входить і встановлення секреції слізної рідини, безконтактне вимірювання внутрішньоочного тиску, рефракція ока — вимірювання заломлюючої сили оптичної системи ока, і пахіметрія — вимірювання товщини рогівки.
Так само скрупульозно підходять і до лікування захворювань очей. Застосовують лазерне лікування сітківки, глаукоми та вторинної катаракти і хірургічне лікування всіх очних патологій. Наприклад, лікування катаракти проводиться найсучаснішим методом — ультразвуковою факоемульсифікацією. Це дозволяє безболісно видалити кришталик протягом 7-10 хвилин через розріз розміром 2,2 мм, без накладення швів. Даний метод хірургічного лікування катаракти має мінімум протипоказань, абсолютно безболісний і не вимагає використання наркозу. Всі хірургічні операції виконується амбулаторно (в день операції пацієнт проводить у клініці близько 3 годин).
«Інкубатор» натуральної хрящової тканини
В ортопедичному відділенні Медичного центру пацієнтів з ушкодженнями хряща колінного суглоба й щиколотки лікують з використанням найновіших методик, у тому числі й методики індукованого на матриці аутохондрогенезу (AMIC), яка дозволяє вирощувати хрящ природним шляхом — за рахунок регенераційних можливостей тканин людського організму. Під час даної операції використовується новітній мінімально інвазивний метод операції за швейцарською технологією. Така операція проводиться артроскопічним методом без значних розрізів і триває лише 40 хвилин. Спеціальними інструментами очищують дефекти хряща, потім у кістці роблять маленькі отвори, через які в кістковому мозку формуються стовбурові клітини. При виконанні процедури регенерації суглобового хряща вводиться маленька колагенова мембрана, яка покриває ушкоджену ділянку і дозволяє стовбуровим клітинам рости і прикріплятися природним шляхом. Протягом декількох місяців стовбурові клітини формують новий і добре функціонуючий суглобовий хрящ. Мембрана розкладається і таким чином відтворюється пошкоджений хрящ. Цей метод дозволяє досягти тривалого поліпшення функціональності хряща, а також знизити больові відчуття.
Вже наступного дня після операції, на місці якої залишається лише невеликий шрам, пацієнт виписується додому. У Медичному центрі діагностики та лікування операції з відновлення хряща проводить досвідчений хірург, ортопед-травматолог вищої категорії Даріюс Рімас. «Через травми, великі фізичні навантаження й різні захворювання суглобів у людей середнього та похилого віку, а часто й у молоді, пошкоджується хрящ колінного суглоба, — розповідає лікар. — Найчастіше такі пацієнти скаржаться на біль у суглобі під час руху, набрякання суглобів, скрип у суглобах та обмеження в русі. З часом хрящ пошкоджується все більше, він тоншає і потребує відновлення. Останнім часом із цією метою застосовується заміщення дефектів хряща культурою власних хондроцитів. Для культивування і вирощування хрящової тканини поза організмом з метою її подальшої трансплантації застосовуються методики тканинної та генної інженерії. Ми ж вирощуємо хрящ натуральним способом, використовуючи ресурси самого організму».
Ціна питання
Для порівняння я звичайно не пошкодувала часу і відвідала державну медичну установу Литви — лікарню Вільнюського університету Santariškių klinikos. Це «брат-близнюк» наших Медмістечок. Заходиш у фойє поліклініки і відразу розумієш: «Ну ось! Ти вдома!» Те ж саме єдине віконце реєстратури, гардеробчик і стовпотворіння хворих. Деякі відділення Сантарішських клінік відремонтовані, але на тлі загального непоказного стану цього ремонту не видно. Звичайно, і тут працюють чудові фахівці та відбуваються відкриття світового масштабу. Але зовні — типова лікарня радянських часів…
Ось зараз саме час повернутися до литовського трактування «приватної» медицини. Охорона здоров’я Литви фінансується, насамперед, через внески обов’язкового медичного страхування, величина яких залежить від доходу застрахованої особи. Обов’язкова медична страховка дає право на безкоштовне медичне обслуговування. Компенсовані державою послуги (і їх оціночна вартість) вказані в Законі про медичне страхування в Литві. У державній лікарні все «безкоштовно» — в нашому розумінні цього слова. Тобто в касу офіційно платити нічого не треба, але і приходити з порожніми кишенями до лікаря теж не варто. У Медичному центрі діагностики та лікування послуги платні, та є одне величезне «але» — так звані лікарняні каси. Це місцевий орган управління, який підпорядковується Міністерству охорони здоров’я Литви. Вся медицина в Литві платна, різниця лише в тому, хто платить: лікарняна каса чи безпосередньо пацієнт. Так от, прийшовши у звичайну державну лікарню, пацієнт розраховує виключно на лікарняну касу. А обравши приватну установу — на ту саму касу і трохи на самого себе. Тобто за комфорт, звичайно ж, доведеться доплатити, але не всю суму, а виключно різницю, яка не буде захмарною. Звичайно, для більшості працюючих литовців вигідніше доплатити кілька десятків євро і позбавити себе черг і довгого очікування. Так само і з виїзним медичним туризмом. Хочеш оперуватися, скажімо, в Німеччині? Не питання! Різницю між такою операцією на батьківщині і в обраній країні компенсує лікарняна каса. Решту — плати із власної кишені. Просто, логічно і зручно.
Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»
