Цей випадок порушує багато важливих питань. По-перше, материнської відповідальності за здоров’я своїх дітей. По-друге, необхідності своєчасної вакцинації, зокрема — БЦЖ. По-третє, нагальної потреби туберкулінодіагностики в групах ризику. А ще доводить, що туберкульоз виліковний навіть у наших умовах.
Людмила ЧЕРНИШОВА, завідувачка дитячого відділення КУ «Запорізький обласний протитуберкульозний диспансер»
У Мелітопольському районі Запорізької області мешкає жінка — мати 5 дітей, один з них — Богдан, «герой» нашої розповіді. Їх біологічний батько повернувся з місць позбавлення волі. У 2014-му ця жінка народжувала двічі: на початку та в кінці року, тому до однорічного Богдана руки не доходили. Медичні працівники регулярно здійснювали патронаж, складали багато доповідних, навіть залучали дільничного, але мати не виконувала жодних рекомендацій.
Богдан спочатку розвивався нормально: звівся на ніжки, з’явилися перші зуби, але раптом перестав ходити і почав повзати. Проте це лишилося поза увагою медичних працівників, яких мати не впускала до хати, а сама вона цим не переймалася. Потім у Богдана стався напад обструкції, і його разом із матір’ю госпіталізували до Мелітопольської ЦРЛ. У дитини виявили деформацію грудної клітки, вислухали хрипи й оцінили його стан як тяжкий. Тим не менше, мати написала відмову від госпіталізації та повернулася із Богданом додому. І лише коли в неї почалися чергові пологи, його машиною швидкої допомоги відправили до діагностичного відділення Запорізької обласної дитячої лікарні. Завідувачка відділення покликала нас на консультацію. Під час обстеження дитини було виявлено поєднане ураження туберкульозною інфекцією.
Спочатку жінка перебувала в нашому відділенні разом з двома хворими дітьми. Проте після кількох побачень з їх батьком вона теж захворіла, через що її перевели у відділення мультирезистентного туберкульозу. Але невдовзі її звідти виписали через недотримання режиму. А потім жінку взагалі позбавили батьківських прав.
Зараз її здорові діти живуть у родичів, та це не убезпечує їх від можливого контакту із хворими на туберкульоз батьками. Тому наразі опікунській раді потрібно вирішувати подальшу долю усіх п’ятьох дітей.
Коментар спеціаліста
Оксана ПУШНОВА, фтизіопедіатр дитячого відділення КУ «Запорізький обласний протитуберкульозний диспансер»Виявилося, що дитина не була щеплена БЦЖ: у пологовому будинку цього не зробили, тому що хлопчик народився з низькою масою тіла — 1,8 кг, а це є медичним протипоказанням для вакцинації. Щеплення необхідно було зробити після збільшення маси тіла. Але мати дитини знехтувала цим, тому Богдан й інфікувався. Туберкульоз виявили й у старшого брата хлопчика. Ми не знали напевно, але припускали, що зараження відбулося від батька, який нещодавно звільнився з місць позбавлення волі. Проте без його обстеження ми не могли призначити правильне лікування. Тож поки міліція «полювала» на батька, ми лікували Богдана за 1-ою категорією «Чутливий туберкульоз» препаратами першого ряду. Однак це не допомагало: хлопчику ставало гірше. Через місяць він із підвищеною температурою тіла та черговою обструкцією потрапив до реанімації, де провів 4 тижні. Тим часом нарешті знайшли батька, і після його обстеження ми змогли встановити точну форму інфекції. У нього виявився мультирезистентний туберкульоз, лікування якого тривале та складне. Одразу ж змінили схему терапії, призначивши Богданчику необхідні препарати другого ряду, і нарешті з’явилася позитивна динаміка.
Ми забрали хлопчика з реанімації та почали тривалий і непростий шлях лікування. Через повне знерухомлення нижніх кінцівок дитині призначили й неврологічні ліки. Фактично більше 1,5 року Богдан провів у гіпсовому ліжку для пацієнтів із кістково-суглобовими захворюваннями і потребував постійного догляду. Відтоді, як хлопчик надійшов до нас, це ліжко кілька разів переробляли, адже він ріс. Але дитина є дитина: їй усе цікаво, усе хочеться побачити, роздивитися. Коли з’явилася позитивна динаміка, почали укріплюватись хребці й функція нижніх кінцівок відновилася, Богдан намагався стати на ноги. Малюкові ж не поясниш, що робити це ще рано і не можна, тому ми змушені були просто «переселити» його в люльку з вищими бортиками задля його безпеки.
Богдан отримав повний 20-місячний курс лікування за 4-ою категорією препаратами другого ряду, а також вживав симптоматичні засоби за призначеннями невролога, пульмонолога та пройшов три курси масажу нижніх кінцівок. Зруйновані хребці, звісно, повністю уже не відновляться, проте вони зростаються й укріплюються в єдиний конгломерат, котрий підтримуватиме тіло. Усе це — у процесі, ще проглядаються місця деструкції, але грудний і поперековий відділи відновлюються, укріплюються, хоча ця частина хребта залишиться нерухомою.
Наприкінці лікування за рентгенологічними даними ми прийняли рішення потроху ставити Богдана на ноги та починати реабілітацію. За сприяння головного лікаря Запорізького протезно-ортопедичного цеху Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства Любові Саннікової для нього безкоштовно виготовили жорсткий знімний поліхромвініловий корсет, що фіксується трьома застібками на липучках. Тепер ми починаємо поступово піднімати Богдана, але він іще нестійкий, а осьове навантаження на хребет велике. Аби не зруйнувати того, що досягалося титанічною працею, слід бути обережними. І тим не менше, уперше за два роки Богдан зміг самостійно стати на ноги! Зараз він ходить по 10 хвилин тричі на день, підтримуваний дитячими віжками. Проводимо відновний масаж, розробляємо тазостегнові та колінні суглоби, усуваємо контрактури. Тривалість носіння корсету визначатиме лікар-ортопед під час подальшого спостереження.
У легенях Богдана ще є залишкові зміни, проте вони незначні, й аби не допустити рецидиву, потрібен постійний рентген-контроль. Можливо, йому знадобляться препарати кальцію: про його дефіцит свідчить ушкоджена емаль зубів. Спостерігаються й прояви недостатності вітаміну D, хоча хлопчика завжди вивозили на прогулянки разом із його ліжком. Але все це — дрібниці порівняно з досягнутим.
У цілому, з урахуванням поширеного тяжкого туберкульозного процесу, який був у Богдана, я вважаю, що результати лікування — дуже хороші. Адже майже два роки хлопчик лежав. Тепер завдяки відповідному лікуванню та реабілітації Богдан ходитиме, розвиватиметься, хоча не виключені деформації в ділянці хребта, затримки в рості.
Підготувала Анастасія ПОЙДА, спеціально для «ВЗ»
