Симуляційні технології — захист від помилок та обов’язкова складова медичної освіти

1066

У країнах Європи навчання в симуляційних центрах є важливим компонентом професійної підготовки медиків. В Україні впровадження цих сучасних методик упродовж останніх років теж активізувалося. Мі вирішили розібратися у питанні, звідки росте коріння медичної симуляції та наскільки цей напрям розвинутий в Україні.

Початок: перший симулятор пацієнта

Історія медичної симуляції налічує багато тисячоліть і нерозривно пов’язана з розвитком медичних знань, науково-технічним прогресом та військовими замовленнями. Успіхи хімічної промисловості зумовили появу пластмасових манекенів, розвиток комп’ютерних технологій визначив створення віртуальних тренажерів і симуляторів пацієнта.


Нині мало що відомо про середньовічні медичні тренажери. Першими документальними свідченнями та виробами, які збереглися до нашого часу, стали французькі пологові фантоми XVIII століття.


Дочка видатних медиків Анжеліка дю Кудре (1712-1789), яка увійшла в історію як Мадам дю Кудре, вигадала власну методику симуляційного тренінгу повитух за допомогою фантома. За її ескізами була виготовлена «машина» для демонстрації та відпрацювання допомоги під час пологів. Згодом вона стала відома в усій Європі. У 1758 фантом схвалила Французька академія хірургів як навчальний посібник.

Перший медичний симулятор виготовляли з бавовни і шкіряних ременів. Для додаткової реалістичності тазове кільце формували за допомогою людських кісток. Змінюючи натяг шкіряних ременів, можна було імітувати складні пологи з утрудненою прохідністю пологових шляхів. Голівка плода мала пальпований ніс, вишиті очі, намальоване волосся і відкритий рот із язиком. У нього можна було ввести два пальці на глибину до 5 см. Ці деталі були важливі для діагностики стану плода та відпрацювання надання допомоги під час пологів.

Коли машину продемонстрували французькому королю Людовику XV, той був настільки вражений очевидною практичною цінністю виробу, що наказав Анжеліці дю Кудре зайнятися навчанням акушерок усієї Франції. За 25 років просвітницької діяльності Мадам дю Кудре вдалося навчити близько 5 тисяч повитух і понад 500 хірургів.

Надалі й інші індустріальні держави почали приділяти увагу підготовці лікарів і середнього медичного персоналу за допомогою фантомів і манекенів. Так, незалежно від Мадам дю Кудре симулятор пологів винайшов британський акушер Смеллі. До нашого часу дійшли подібні вироби кінця XIX — початку XX століття, виготовлені в Німеччині, Англії, Японії. Передусім вони були призначені для вивчення анатомії й відпрацювання сестринських навичок.


В 1968 році в Університеті Майамі було сконструйовано манекен для відпрацювання навичок діагностики стану серцево-судинної системи. Модель відтворювала різні варіанти дихання, пульсу, артеріального тиску, шумів і тонів серця, що відповідало 25 різним серцево-судинним патологіям


За першу декаду XXI століття сконструйовано віртуальні тренажери для стоматології, нейрохірургії, ортопедії, артроскопії, хірургії очних і ЛОР-захворювань. Нині вже важко назвати спеціальність, у якій не існувало б віртуального симулятора для відпрацювання тієї чи іншої маніпуляції.

Медична симуляція: симбіоз практичних навичок та командної роботи

За кордоном симуляційні центри (лабораторії) існують давно й у різному вигляді. Манекени, що приєднуються до комп’ютера і якими можна керувати дистанційно, — розробки останніх років.

Нині на Заході симуляцію розглядають уже не тільки з точки зору опанування практичними навичками — величезну роль відіграє робота в команді й відпрацювання комунікації між її членами. Тобто під час симуляції до автоматизму доводять не лише рухи та маніпуляції, а й взаємодію між медиками.

Актуально стало вводити в процес симуляції людей, які зображують родичів пацієнтів. Якщо мова йде про пологи, то найчастіше це «тато», який смикає персонал, заважає працювати й ставить купу запитань. У такому форматі симуляція працює в багатьох країнах уже близько 15 років. У Британії дійшли висновку, що навчання в симуляційних центрах дає змогу уникнути низьких показників за шкалою Апгар і скоротити час для екстреного реагування. Більше того, є країни, у яких молодого лікаря не допускають до пацієнта, поки він не відпрацює своїх навичок на манекені.

В Україні симуляційне навчання спершу почали запроваджувати в акушерстві та неонатології. Багато країн залучають «підставних» пацієнтів, але для навчання фахівців цих спеціалізацій значно безпечніше й етичніше використовувати манекени.


Перші симуляційні центри в нашій країні з’явилися у 2013 році у Волинському обласному дитячому територіальному медичному об’єднанні (Луцьк), Кримському республіканському перинатальному центрі (Сімферополь), Вінницькій обласній клінічній лікарні ім. М. І. Пирогова та Івано-Франківському обласному перинатальному центрі. Тоді завдяки українсько-швейцарській програмі «Здоров’я матері та дитини» за підтримки Швейцарської Конфедерації було придбано обладнання для створення симуляційних тренінгових центрів на загальну суму 400 тисяч швейцарських франків (понад 3 мільйони гривень).


Нині практично всі медичні виші України запроваджують елементи симуляційного нав­чання. У грудні 2018 року стартував ще один українсько-швейцарський проект — «Розвиток медичної освіти в Україні», який триватиме до кінця 2022 року.

У проекті беруть участь три медичні університети та три заклади вищої освіти для медичних сестер: Буковинський державний медичний університет, Тернопільський національний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського, Харківський національний медичний університет, Львівський інститут медсестринства та лабораторної медицини ім. Андрея Крупинського, Житомирський медичний інститут, Рівненська медична академія. У його рамках, зокрема, відкриватимуть та оснащуватимуть симуляційні центри, які дадуть змогу студентам опановувати базові клінічні навички в сімейній медицині.

Ольга КАМСЬКА, спеціально для «ВЗ»

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я