Уже понад 10 років Рівненська центральна міська лікарня підтримує дружні зв’язки з Брестською обласною лікарнею (Республіка Білорусь). Періодично лікарі обох закладів навідуються з робочими візитами один до одного — діляться власними надбаннями й переймають цікавий досвід. Рівненські фахівці зізнаються: щоразу їм є на що подивитися і по-доброму позаздрити білоруським колегам. Бо ніби й основа організації системи охорони здоров’я обох країн подібна, і професійність спеціалістів однаково висока, та все ж у Білорусі медична галузь має певні переваги.
Нещодавно нам випала нагода побувати на стажуванні в Брестській обласній лікарні. Протягом тижня ми не просто спостерігали за роботою тамтешніх лікарів, а й самі вели прийом хворих та працювали в операційних. Тож мали можливість оцінити дієвість білоруської медичної галузі зсередини.
Ігор ДУНДЮК, заступник головного лікаря з хірургічної допомоги Рівненської центральної міської лікарніУ Білорусі галузь охорони здоров’я повністю забезпечує держава, яка гарантує громадянам країни надання безплатної медичної допомоги. Утім, із деякими нюансами. Так, ліки та витратні матеріали громадяни країни отримують абсолютно безоплатно, проте винятково білоруського виробництва. Якщо ж пацієнт потребує препаратів чи медичних засобів, яких у Білорусі не виробляють, чи бажає лікуватися дорожчими закордонними ліками, він має купувати їх за власний кошт. Наприклад, хворого, котрому проводять операцію з приводу грижі, безоплатно забезпечують білоруськими препаратами, шовним матеріалом тощо. Але сітки для алотрансплантації та зшиваючих апаратів у країні не виробляють, тому за них пацієнт мусить заплатити, обираючи на свій розсуд китайського, американського, французького чи турецького виробника. Це — значні витрати і, здебільшого, дорого для пересічних білорусів. Проте в них є вибір: якщо вони не можуть придбати собі дорогу сітку, їм зроблять операцію без неї, старим методом.
Цікаво, що лікувальні заклади Білорусі ще й бізнесом займаються. Вони надають населенню та іноземним громадянам платні послуги, більше того, мають виконувати відповідний план із заробляння коштів. Тож, безкоштовно лікуючи пацієнта за протоколами, скажімо, від пневмонії, йому пропонують також платно додаткові медичні обстеження стану здоров’я, маніпуляції чи процедури, наприклад, масаж. До того ж, якщо лікар призначив хворому комп’ютерну томографію, її зроблять йому безкоштовно. Проте коли це — бажання самого пацієнта або він хоче пройти таке обстеження поза чергою, тоді він має оплатити цю послугу.
Білоруська медицина також заробляє гроші на трансплантації органів. Така операція коштує в середньому 100 тис. дол. для іноземців. Проте для своїх громадян вона є безкоштовною, як і дороговартісні ліки, котрих пацієнти потребують після пересадки.
Треба відзначити й високий фаховий рівень білоруських хірургів. Зокрема в Брестській обласній лікарні, що надає населенню планову медичну допомогу, усі хірурги, які працюють у стаціонарі, мають досвід виконання високотехнологічних операцій. І головне — вони зацікавлені у їх проведенні, адже отримують за це доплату до зарплати. Тобто, що більше виконано складних оперативних втручань (трансплантацій, панкреатодуоденальних резекцій, баріатричних операцій, до яких вдаються при ожирінні, чи втручань з приводу діафрагмальної грижі), то більший відсоток доплати. Таким чином, лікар до своєї ставки може заробити ще дві. Відповідно і зарплатню білоруських лікарів не можна порівняти з грошима, які отримують за свою роботу лікарі в Україні, — вона чи не вдесятеро більша. Так, завідувач відділення там має приблизно 1 тис. дол. на місяць, лікар-хірург — до 700 дол.
Варто зазначити, що в Білорусі добре розвинена й приватна медицина, зокрема терапевтична амбулаторна служба, є багато приватних клінік. Але в державних лікувальних закладах приймати та консультувати у відділеннях своїх знайомих лікарям категорично заборонено.
Білоруські лікувальні заклади зацікавлені в підвищенні кваліфікації своїх спеціалістів. Виділяються чималі кошти на їх стажування за кордоном. Причому, на навчання на місяць відряджають одразу всю операційну бригаду: лікаря, медсестру, лаборанта. Хоча б двічі на рік лікар повинен кудись поїхати повчитися й обов’язково привезти в лікарню нові знання. Також білоруські лікарні запрошують іменитих фахівців до себе, щоб перейняти їх досвід застосування тієї чи іншої лікувальної методики. Щотижня в них відбуваються внутрішньолікарняні конференції.
Білоруські підходи до лікування пацієнтів і методики, якими користуються тамтешні лікарі, нічим не відрізняються від наших. Але велику ставку вони роблять на розвиток високих технологій і мають рацію, бо саме за ними — майбутнє. Ми поступаємося білоруським колегам через проблеми із забезпеченням медичною апаратурою, ліками, витратними матеріалами. Проте в освоєнні сучасних технологій наші лікарі — не гірші. Під час стажування в Брестській обласній лікарні ми переймали досвід проведення лапароскопічних операцій з приводу гриж стравохідного отвору діафрагми. Такі втручання на Рівненщині донині ще не виконували, хоча подібних хворих — дуже багато. Зараз відбираємо пацієнтів з цією патологією, які потребують оперативного лікування. Виконати перші операції нам пообіцяли допомогти колеги з Бреста, котрі приїдуть у Рівне у вересні.
Дана РОМАНЮК, спеціально для «ВЗ», м. Рівне
