ПРОФІЛАКТИЧНА МЕДИЦИНА: ПОВЕРНЕННЯ ДО ДЖЕРЕЛ

Вражаючі масштаби й наслідки епідемії неінфек­ційних захворювань (НІЗ), обмежені можливості, висока вартість лікувальних технологій зумовили формування новітньої стратегії охорони здоров’я, стрижень якої – забезпечення здорового способу життя (ЗСЖ) та запобігання хворобам. У 80-х ро­ках ХХ ст. створюється Міжнародна програма про­філактики CINDI, у 1995 р. Україна стає учасником Програми, згодом пропонує варіант рекомендацій ВООЗ для фахівців первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) із профілактики НІЗ, яка базу­ється на боротьбі зі спільними факторами ризику.

Однак структурно-функціональний аналіз вітчиз­няної первинної ланки, зміст рекомендацій ВООЗ та реальні труднощі їх використання медиком пер­винного контакту спонукали до пошуку нових форм організації профілактичної роботи.

Богдан ВОЛОС, кандидат медичних наук, доцент кафе­дри управління охороною сус­пільного здоров’я Харківсько­го регіонального інституту державного управління На­ціональної академії держав­ного управління при Прези­дентові України, заслужений лікар України, член Націо­нальної спілки журналістів

«ВУЗЬКІ» МІСЦЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ РОБОТИ

Як тоді, так і зараз в Україні відсутня система популяційного обліку, моніторингу факторів ри­зику, що суттєво обмежує можли­вості планування та здійснення конкретних заходів із запобігання неінфекційним хворобам, усклад­нює аналіз профілактичної діяль­ності медика, служби чи системи охорони здоров’я в цілому.

Не дивно, що за таких умов ми стикаємось із цими факторами ризику уже на етапі добре вери­фікованих інфаркту міокарда, ін­сульту чи онкопатології.

Тож найбільш перспективно, функціонально й економічно ви­гідно було б адаптувати первинну медичну документацію, систему державної медичної статистики таким чином, щоб забезпечити ін­дивідуальний та всеохоплюючий популяційний облік і моніторинг усіх основних факторів ризику за рахунок служб ПМСД.

Інше «вузьке» місце профілак­тики в системі первинної ланки – незадовільний стан підготовки медичних працівників із питань діагностики, корекції факторів ризику, формування засад ЗСЖ. Зокрема і через відсутність до­ступної, компактної бази інфор­мації із зазначених напрямків. Ще один негативний чинник – брак належної економічної мотивації медика «первинки» до вказаного виду діяльності.

Наведені аргументи спонука­ли автора цих рядків, тоді – завід­увача відділу координації терапев­тичної служби Інституту терапії АМН України, запланувати у 1996 році наукову роботу, в результаті якої опрацьовано Програму про­філактики неінфекційних захво­рювань та формування засад здо­рового способу життя.

ВИХІД ІЗ КРИЗИ ЗНАЙДЕНО

Перший елемент цієї Програми – «Картка обліку факторів ризи­ку та стану здоров’я» як складова картки амбулаторного пацієнта (форма № 025/У). Для наочності наведу фрагмент цього документа (див. табл.).

Картка дає можливість забез­печити моніторинг надмірної маси тіла, ожиріння, гіподинамії, куріння, артеріальної гіпертензії, дисліпідемії, обтяженої спадко­вості, професійних шкідливостей, зловживання сіллю, тваринними жирами, алкоголем (на основі на­ведених у ній загальновизнаних епідеміологічних критеріїв діа­гностики). Окрім факторів ризи­ку, Картка дає змогу оцінювати показники здоров’я пацієнта, зо­крема: рівень тренованості, ризик виникнення ускладнень атеро­склерозу, групу здоров’я тощо та динаміку цих параметрів за ро­ками спостереження. Вказаний документ, який є, по суті, інди­відуальним паспортом здоров’я, оперативно інформує, економить час лікаря, поліпшує планування та контроль заходів диспансери­зації, об’єктивізує якість і ефек­тивність профілактичної роботи. Засіб усунення суб’єктивності під час заповнення Картки – підписи медика і пацієнта під результата­ми обліку показників.

Відповідно до рекомендованої технології профілактики Картку заповнює спеціально підготовле­ний, стандартизований середній медичний працівник амбулатор­но-профілактичного закладу чи ФАПу щорічно, за першого звер­нення пацієнта з будь-якого при­воду. За наявності факторів ризику на них заповнюють ста­тистичні талони, що забезпечить їх популяційний моніторинг.

Друга складова Програми про­філактики – інформаційна систе­ма корекції факторів ризику. Вона виконана у вигляді методички обсягом 4–5 аркушів формату А4, знаходиться у медика первинної ланки, містить свідчення дока­зової медицини стосовно ініці­юючого впливу ризик-чинників на розвиток патології, подає пер­спективи поліпшення прогнозу за умов їх усунення, конкретні рекомендації щодо боротьби з 8 факторами ризику та заходи з формування засад ЗСЖ, зокрема – новітні рекомендації ВООЗ стосов­но здорового харчування. Дещо редукований варіант такої мето­дички використовують і пацієнти.

Третя складова Програми профілактики – мотиваційна: система соціально-економічного стимулювання здорового спосо­бу життя. На наше переконання, вона має включати державний, галузевий, регіональний, колек­тивний, індивідуальний рівні.

ЯК ПРИМУСИТИ ІДЕЮ ПРАЦЮВАТИ?

Державні заходи Системи в межах медичного сектора можуть бути реалізовані у вигляді дифе­ренційованої оплати праці чи, що більш реально, – преміювання медиків первинної ланки залеж­но від якості та ефективності ви­конуваної ними профілактичної роботи. Оцінка останньої базува­тиметься на аналізі «Картки облі­ку» – насамперед на поширеності факторів ризику та їх динаміці, можливо – на охопленні ефектив­ним лікуванням хворих на артері­альну гіпертензію, дисліпідемію (підходи до диференційованої ко­рекції вказаної патології наведені у другій складовій Програми). Так поступово, перед запроваджен­ням інституту обов’язкового ме­дичного страхування, відпрацьо­вуватимемо і технологію визнаної світом формули «Гроші – за паці­єнтом», у тому числі і для сумлін­ного та успішного медика.

Та постає одвічне питання – де взяти гроші? І тут, вирішуючи проблему фінансування стиму­ляційного фонду, варто зверну­тись до міжнародного досвіду, адаптувавши його до українських умов: Мадридська хартія 1988 р. передбачає впровадження збору в розмірі мінімум 1% на доходи від реалізації тютюнових виробів для фінансування конкретних за­ходів боротьби проти тютюну та зміцнення здоров’я. Тож проявом справедливості стосовно меди­ка «первинки» та солідарності суспільства з усією медичною га­луззю стане спрямування частки акцизу не лише від тютюну, а й алкоголю до бюджету ПМСД. При­нагідно виконаємо й міжнародні зобов’язання України стосовно Хартії, як роблять це наші сусіди- поляки.

У 2010 р. акцизний збір із ви­роблених в Україні та ввезених на нашу територію тютюнових ви­робів становив 13,063 млрд грн, від алкоголю – 7,835 млрд. Загальна сума акцизу на вказану продук­цію, що несприятливо впливає на здоров’я людей, у 2011 році була ще більшою – 23,625 млрд грн.

Такими видаються основні на­прями вдосконалення профілак­тики в системі охорони здоров’я. А як з реалізацією напрацьованого?

«Система моніторингу та ко­рекції факторів ризику» пройшла апробацію в рамках регіонально­го проекту, її включено до осно­вних заходів «Програми профі­лактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні», передбачено до впровадження впродовж 1999– 2010 років (указ Президента Укра­їни від 04.02.1999 р. за №117/99).

Не біда, думалось тоді, що сис­тема мотивації медика до профі­лактичної діяльності не увійшла до Національної програми – долу­читься на кінцевому етапі впрова­дження, уже за участі МОЗ та Пар­ламенту.

На жаль, реальна практика не дала підстав для оптимізму: ка­лейдоскоп кадрових змін у вищо­му керівництві галуззю за відсут­ності дієвих важелів виконання попередніх управлінських рішень та наявності низки суб’єктивних чинників, що унеможливили й заплановану презентацію Про­грами в МОЗ України, звели нані­вець відпрацьовані, інституційно підкріплені механізми якісних змін. Достатньо типовий для нас приклад втрачених можливостей.

Що ж робити? Надолужуючи згаяне, виправляти ситуацію. Бо зволікати – це формувати пер­спективи подальших втрат!

19–20 вересня 2011 року відбу­лося Засідання високого рівня Ге­неральної Асамблеї ООН із профі­лактики НІЗ та боротьби з ними. Виступаючи на зібранні, Прези­дент України Віктор Янукович наголосив: «…пріоритетом на найближчий рік є модернізація первинної медичної допомоги, …забезпечення профілактики і раннього виявлення неінфекцій­них захворювань».

Часу обмаль! Та можливості ін­тегрування України до Глобальної стратегії ВООЗ залишаються – По­літична декларація Засідання на­голосила: «на основі консультацій із державами-членами до кінця 2012 р. презентувати на 67 сесії Генеральної Асамблеї можливі на­прями роботи з активізації профі­лактики НІЗ та боротьби з ними».