ПРОФЕСІЙНІ ВЕРШИНИ ВОЛОДИМИРА ЯЩЕНКА

1546

На недавніх урочистостях з нагоди 210-ліття Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні добрим словом згадували колишніх керівників закладу, котрі чимало зробили для її становлення та розвитку. Та переломний період у діяльності ювілярки пов’язують саме з іменем Володимира Ященка, «хрещеного батька» позитивних змін і вагомих досягнень. Завдяки організаторському таланту керівника, продуманій стратегії відродження іміджу лікувального комплексу, зусиллям згуртованої команди однодумців Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня нині входить до першої п’ятірки серед ідентичних закладів держави. За керівництва Володимира Івановича цілковито оновлено діагностичну й лабораторну базу закладу, в рамках регіональної концепції розвитку психіатричної служби створено десять обласних центрів спеціалізованої медичної допомоги, відкрито хоспіс для тяжкохворих похилого віку, запрацювало міжрайонне відділення на базі Семенівської ЦРЛ для жителів п’яти північних районів, які раніше, аби дістатися до лікарні, долали 200-300 кілометрів.

Ініціатор позитивних змін
Володимир Ященко зазвичай уникає розмов про те, що очолив Чернігівську психоневрологічну лікарню в період, коли заклад асоціювався здебільшого з конфліктами в колективі та судовими тяганинами. Як досвідчений керівник, він сміливо взявся за доручену справу й за відродження її доброї слави. Його частенько запитують і колеги, і журналісти, чи не боявся. А Володимир Іванович повсякчас віджартовується: «Чого?»
За плечима був великий досвід практичної та організаторської роботи. По закінченні Ленінградського медінституту пройшов усі щаблі професійного становлення: напружені будні лікаря станції швидкої допомоги, завідування відділенням функціональної діагностики Горлівської міської лікарні №2, керівництво медичною частиною шахти ім. Румянцева, непроста місія лікаря у складі рятувальної бригади після землетрусу у Вірменії. Згодом — відповідальні посади: заступник голови районної ради, головний лікар станції швидкої медичної допомоги, керівник територіального медичного об’єднання…
Перебування у Вірменії на рятувальних роботах у Ленінакані (нині місто Гюрмі) розділили його життя — на до і після землетрусу: повернувся зовсім іншою людиною. 7 грудня 1988 року стався потужний землетрус, який охопив усю північну територію республіки. Внаслідок стихійного лиха загинуло понад 25 тисяч людей, майже 20 тисяч стали інвалідами, більше 530 тисяч залишилися за лічені хвилини без даху над головою (повністю було зруйновано Спітак, частково Ленінакан і ще 300 населених пунктів). Будні медиків-рятівників одним словом не опишеш: розкопували завали, діставали живих і тіла мертвих (понівечені й закривавлені), надавали врятованим медичну допомогу, робили все можливе для запобігання епідемії…
— Стали у нагоді знання й уміння фельдшера швидкої допомоги. Все непередбачуване, як і в служби «103», нестандартні ситуації, миттєві рішення, блискавична реакція, — розповідає Володимир Іванович. — Кожен крок відповідальний: бо за ним — життя й доля потерпілих. Мужність, терпіння, розуміння масштабів стихійного лиха, співчуття та співпереживання — усе було важливим у ті зимові дні.
Можливо, і донині Володимир Іванович трудився б на Донеччині. Але так склалося, що покликала рідна Чернігівщина — там вкрай потрібен був його високий професіоналізм і навики організатора охорони здоров’я. Не вагаючись, без нарікань, крок за кроком реалізовував задумане. Саме завдяки його вмінню знайти спільну мову з благодійниками і спонсорами відремонтовано корпуси лікарні. Добродійники подарували нові меблі та функціональні ліжка для хворих. Крім того всі непорозуміння залишилися в минулому. Фахівці Міністерства охорони здоров’я України, аналізуючи діяльність психіатричної служби області, неодноразово зазначали, що з приходом Володимира Ященка в закладі почалися позитивні зміни.
Медичні послуги за європейськими стандартами
Своєрідним стартом для нововведень та докорінної реорганізації закладу і стала регіональна концепція розвитку психіатричної служби, розрахована на п’ятирічку, в основу якої було покладено досвід не тільки вітчизняних і чернігівських лікарів, але й колег зі Швеції, сусідніх Росії та Білорусі. Цей важливий документ сприяв реорганізації лікарні, підвищенню якості надання медичної допомоги, наближенню її до пацієнтів. Відмова від територіального принципу лікування забезпечила належний контроль за роботою психіатричної служби Чернігівщини загалом, ефективне використання бюджетних коштів на всіх рівнях, надання спеціалізованої допомоги хворим за європейськими стандартами, перепрофілювання й оптимізацію ліжок у стаціонарах. Серед плюсів реорганізації — відкриття блоку інтенсивної терапії, де лікуються пацієнти у критичному стані з ускладненнями, цілодобове функціонування телефону довіри, комп’ютеризація закладу, створення власного сайту в мережі Інтернет, озеленення і впорядкування території. У перспективі — відкриття психоневрологічного відділення в Прилуках для надання спеціалізованої висококваліфікованої допомоги мешканцям південних районів області.
Володимир Ященко стурбований тим, що рівень психічних розладів у населення краю зростає (даються взнаки соціальні чинники — всілякі стреси, житейські негаразди, безробіття, невпевненість у завтрашньому дні, страх опинитися на вулиці), тому і якість медичної допомоги має покращуватися на всіх рівнях — від первинної сільської ланки, психіатричних кабінетів при міських та центральних районних лікарнях до відділень психоневрологічної лікарні. Офіційно на диспансерному обліку нині в області перебуває майже 30 тисяч хворих на психічні розлади. Але цю цифру можна сміливо множити на п’ять — саме стільки людей насправді потребують психіатричної допомоги. Щорічно у стаціонарах лікується в середньому 7-8 тисяч хворих. Зростає кількість інвалідів внаслідок перенесених психічних недуг. Тому важливим досягненням психіатри вважають зростання довіри чернігівців до служби: по допомогу все частіше звертаються громадяни із так званими межовими порушеннями психіки, неврозами, депресіями, проявами хвороб на ранніх стадіях. Бо ж раніше люди соромилися й боялися йти до психіатрів, аби розповісти про проблеми зі здоров’ям, а тим більше пролікуватися. Крига боязні скресла: багато пацієнтів після своєчасного лікування повертаються до повноцінного життя. Особи, які традиційно звертаються до терапевта чи невропатолога в поліклініці за місцем проживання, нерідко насправді потребують консультації психіатра і подальшого адекватного лікування. Тому при лікарні функціонує цілодобово телефон довіри, куди за потреби можна анонімно зателефонувати й проконсультуватися.
Двічі — в одну річку
Майже два роки Володимир Ященко успішно очолював управління охорони здоров’я облдержадміністрації. За його керівництва розпочато реформування галузі, відкрито ряд життєво необхідних відділень при лікувальних закладах різного рівня та оснащено їх новітньою апаратурою. Та він за власним бажанням (на подив і владі, і головним лікарям, і колегам) у січні 2011 року повернувся на посаду головного лікаря психоневрологічної лікарні, аби рятувати душевнохворих, повертати їх до повноцінного життя. А ще — реалізувати задум про відкриття соціальних закладів для людей похилого віку з психіатричними відхиленнями і обласного спеціалізованого будинку-інтернату для психічних хворих, адже нині їм доводиться роками чекати місця на перебування в регіональних закладах опіки.
Ольга ЧЕРНЯКОВА,
власкор «ВЗ», Чернігів
Фото автора

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я