«Медики служби ЕМД потребують захисту, й не поліцією чи газовим балончиком, а законом, — переконаний заступник головного лікаря з медичної роботи, керівник служби екстреної (швидкої) медичної допомоги КЗ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради Олег Гикавчук. — Коли люди знатимуть, що за агресивні дії відносно медиків нападникам загрожує ув’язнення років на п’ять чи штраф у десятки тисяч гривень (а не від 17 до 50 грн, як зараз), то, можливо, це і втримає їх від неадекватних вчинків».
Поки що ж нападники не несуть практично жодної відповідальності, навіть матеріальної. Приміром, минулого року двоє психічнохворих понівечили обладнання автомобілів ЕМД на Волині, але відшкодувати завдані збитки неможливо, адже законом це не передбачено. У Вінниці два роки тривала судова справа відносно пошкодження агресивними молодиками санітарного автомобіля під час доїзду на виклик, але їх так і не покарано, навіть матеріально. Що вже говорити про завдання моральних збитків медикам? Який суд і наскільки швидко винесе вирок на користь лікаря чи фельдшера? І на що саме спиратимуться судді?
«На сьогодні працівники швидкої медичної допомоги абсолютно не захищені законом, — продовжує Олег Гикавчук. — На розгляд Верховної Ради останніми роками виносили кілька законопроектів щодо захисту медиків, у тому числі й відносно покарання за напад на медичних працівників під час виконання ними професійних обов’язків, аналогічного тому, що загрожує порушникам за напад на поліцейських. Хоча, на мою думку, заходи мають бути жорсткішими, адже поліцейського, на відміну від лікаря, захищають ще й форма та зброя. Але подібних «медичних» законів досі не прийнято».
Про нагальну необхідність створення системи правового захисту працівників екстреної медичної допомоги, котрі виїжджають на виклики, говорять усі медики. Надавати допомогу хворому за будь-яких обставин — це їх професійний обов’язок, за невиконання якого вони несуть кримінальну відповідальність. Тому гарантувати медикам особисту безпеку повинні відповідні закони та спеціальний правовий статус медичного працівника. Крім того, потрібно більше працювати із суспільною свідомістю: якщо не буде розуміння того, що машину швидкої треба пропускати, а лікарів — поважати, адже вони рятують людські життя, поліція чи зброя допомагатимуть лише в окремих випадках.
Законодавчого врегулювання потребує не тільки захист медиків ЕМД, а й питання співробітництва з різними службами, що працюють в екстрених чи небезпечних ситуаціях.
«На жаль, поки що далі пропозицій це питання не рухається, — заявляє заступник головного лікаря з медичної роботи КУ «ТМО «Вінницький обласний центр екстреної допомоги та медицини катастроф» Станіслав Скоробогач. — Хоча МОЗ України знає про проблему, в курсі й народні обранці, але такі необхідні зміни та доповнення до законів не поспішають ані «протискувати», ані розглядати. А врегулювання порядку дій усіх служб у випадку подібних ситуацій на часі, адже викликів до пацієнтів, які поводяться неврівноважено, дедалі більшає».
Закон медичних працівників не балує
Ліля Секелик, адвокат, керуючий партнер Адвокатського об’єднання «Секелик та партнери»:
«Відповідно до Закону «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (далі — Основи) одним із прав медиків є право на належні умови професійної діяльності. По суті, це єдине, що передбачено в головному для всіх працівників системи охорони здоров’я документі.
Є ще Закон України «Про екстрену медичну допомогу», згідно з яким працівник системи ЕМД, що входить до складу бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, під час виконання службових обов’язків має право на захист від протиправного посягання на своє життя та здоров’я. А також Закон України «Про психіатричну допомогу», де зазначено, що поліцейські зобов’язані супроводжувати медиків під час надання ними примусової психіатричної допомоги.
По суті, законодавець поставив у так зване привілейоване становище лише працівників ЕМД і психіатрів, проте й вони в реальному житті не отримують належної допомоги правоохоронців. А от обов’язок надавати медичну допомогу та кримінальна відповідальність за ненадання такої поширюється на всіх медиків без винятку. Фактично, вони залишилися з проблемою захисту під час виконання професійних обов’язків наодинці. Тому медична спільнота й вимагає внесення системних змін до чинного законодавства.
Насамперед необхідні зміни до Основ, якими буде чітко передбачено, що медики мають право на безпечні умови надання медичної допомоги, вжиття заходів, спрямованих на усунення загроз для життя і здоров’я, захист від протиправного посягання на життя і здоров’я. Ця норма має бути закріплена саме в Основах, аби зазначені права поширювалися на будь-якого медика незалежно від того, здійснює він приватну практику, працює в лікарні або поліклініці чи надає невідкладну медичну допомогу.
Необхідність змін до цього та інших законодавчих актів України щодо гарантування безпечних умов надання медичної допомоги була прописана в законопроекті №6311, винесеному на розгляд Верховної Ради минулої каденції. Закон, зокрема, передбачав не тільки кримінальну, а й адміністративну відповідальність за перешкоджання наданню медичної допомоги.
Якщо законодавець дійсно хоче внести зміни до порядку гарантування безпеки медиків, то це необхідно робити комплексно: починаючи із закріплення такого права медика в Основах і закінчуючи чітким алгоритмом дій, котрий має бути розроблений представниками Національної поліції та Міністерства охорони здоров’я і затверджений відповідною Постановою Кабінету Міністрів України.
Щодо співпраці Міністерства охорони здоров’я і правоохоронців, то 1 жовтня 2018 року підписано Меморандум між МОЗ та Національною поліцією України, покликаний забезпечити захист медичних працівників під час виконання ними службових обов’язків та створення безпечних умов їх роботи. Передбачалося запровадження практики супроводу медичного працівника за його зверненням представниками Національної поліції України та кримінальної відповідальності фізичних осіб за протиправні дії (погрози, завдання тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, посягання на життя, захоплення в заручники медиків під час надання медичної допомоги) тощо. Проте, на жаль, усі ці заходи залишилися «на папері».
Багато медиків, не сподіваючись на захист від держави, вирішують придбати за власний рахунок газовий балончик або інші спеціальні засоби захисту. Однак виникає питання: чи не покарають лікаря або фельдшера, який, захищаючи своє життя та здоров’я, завдав тілесних ушкоджень людині?
У цьому випадку на медиків поширюється положення Кримінального кодексу України. Зокрема, під час вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності насамперед розглядатимуть, чи не були перевищені межі необхідної оборони. Тому передусім потрібно пам’ятати: приймаючи рішення про застосування газового балончика чи інших засобів захисту, медик повинен:
- чітко усвідомлювати, що його життю або здоров’ю загрожує небезпека;
- у жодному разі не використовувати такі засоби з метою усунути перешкоду на шляху доступу до пацієнта, який пот-ребує допомоги.
Як адвокат я категорично проти подібної практики, оскільки медичний працівник передусім надає медичну допомогу. Отже, не мусить думати, як йому правильно застосувати кийок чи балончик із газом та чи не перевищує він межі необхідної оборони, за що потім може понести кримінальну відповідальність.
Щороку всі говорять про те, що професійне життя медиків саме цьогоріч обов’язково зміниться: підвищать заробітну плату, забезпечать високотехнологічним обладнанням, ефективними препаратами тощо. Проте в цьому питанні популістські лозунги абсолютно недоречні, необхідні реальні дії, котрі, до речі, не потребують значних вкладень».
Ірина Хомчук, «ВЗ»
Ольга Камська, Ніна Кондратюк, Олена Березкіна, Олеся Шуткевич, Петро Герасименко, Лариса Лукащук, Інна Саріогло, Дана Романюк, спеціально для «ВЗ»
