73% лікарів з високим рівнем синдрому емоційного вигорання мають серйозні проблеми в сім’ї, 25% їх шлюбів закінчуються розлученням*. А разом з тим від 25% до 75% медпрацівників (в залежності від лікарської спеціальності) страждають від СЕВ. Вражаючі цифри, чи не так? Тому розмова про баланс сім’я\робота дуже на часі.
Оксана Шевченко, психолог, головний редактор сайту для батьків 4mama.uaВласне, на часі, взагалі, вміння гармонізувати усі сфери свого життя. Цьому не вчать у школах і вишах, а тим більше, це не викладають у вишах медичного спрямування. Навпаки, усіх вчать про необхідність самопожертви лікаря, його здатності повністю віддаватися роботі та бути безвідмовним для пацієнтів. І саме це лежить в основі таких невтішних цифр, що позначені вище. Але ж від СЕВ лікарів страждають не лише вони самі та їх сім’ї, страждають і пацієнти, бо вигорілі лікарі – погані лікарі. Така правда життя. Тому прагнення балансу і гармонії в житті лікарів- це не егоїзм, а життєва необхідність для багатьох людей навколо вас.
Про баланс як основу щастя
Успішні, красиві, реалізовані у всіх сферах люди теж можуть відчувати себе глибоко нещасними. Це доведено. З цим масово стикаються психологи у всьому світі. Відповідей на запитання «чому так?» багато, як і, власне, причин. Ми можемо запитувати таку людину про якість того, що вона «має»: про рівень близькості з рідними, про доброзичливість стосунків на роботі, про відповідність самореалізації внутрішнім потребам, про наявність банального часу на себе… Але якщо спробувати узагальнити, то практично у всіх людей в основі почуття «нещасності» лежить дисбаланс між різними сферами життя і в задоволенні різних потреб. Ця дисгармонія виходить далеко за межі означеної на початку статті проблеми – «робота та сім’я», хоча саме ці сфери нас цікавлять найбільше. Зазначу одразу: гармонізувати цю опозиційну структуру без відновлення балансу у всіх значущих сферах буде важко, якщо не неможливо.
Чому? Тому що це неефективно.
Неможливо збалансувати лише два колеса з чотирьох у авто, і розраховувати на якість пересування на ньому та збережену резину.
Взагалі, життя в загальному дисбалансі дуже ресурсновитратне – нам банально не вистачає сил робити все, як треба, як рекомендують психологи та коучі. Погодьтесь, більшість дорослих людей все знає про тайм-менеджмент, необхідність виставляти особисті кордони та про те, що потрібно перестати «рятувати світ» і більше часу проводити з коханим (коханою) та дітьми. Але не всі розуміють, як це реалізувати, бо нема часу, сил та натхнення. Більше того, усі «правильні» рекомендації у такому втомленому стані починають дратувати («Коли я маю влаштовувати побачення з дружиною, якщо у мене десятки пацієнтів, операції і три «планьорки» щодня?!» )
Щоб знайти сили, потрібно бути в балансі.
Тому перейдемо до самого початку.
Рятівне коло колеса балансу
Впевнена, що ви чули про колесо балансу, і, можливо, навіть його малювали. І, припускаю, не відчули значних змін після того, як це було зроблено. Але давайте все ж про нього поговоримо.
Як знайти власний баланс життя за допомогою колеса?
Традиційне колесо виглядає так (точніше, воно може виглядати так у доволі-таки збалансованої людини).
Для початку, можна спробувати побудувати колесо балансу онлайн.
Але, щоб колесо було чесним, треба чесно виставляти бали. Не прикрашаючи, не роблячи так, «як треба, як достойно», як повинна робити правильна людина, а так, як є в реальному житті. Це перша умова.
В цьому моменті у мене є порада: перш, ніж ставити собі оцінку, яка відповідає самохарактеритиці «я жахлива мати та дружина», м’яко поцікавтеся у дітей і чоловіка, як вони оцінюють ваш вклад в сім’ю та стосунки. Тут можуть бути відкриття, що не все вже так погано.:)
Друга умова – відкоригуйте сегменти колеса під ваші потреби – онлайн-версія може бути лише основою для роздумів, а малювати прийдеться самостійно.
Завдання просте – у вас має бути власне колесо, де присутні лише ті сфери, які важливі саме для вас. Скажімо, самореалізація може бути і у сфері роботи, і в оточенні, і в саморозвитку, і не виділятися в окремий сегмент. А творчість – існувати окремо, а не лише в сегменті саморозвитку…
Умова третя – розділіть деякі сегменти на підсегменти. Скажімо, здоров’я – це сон, спорт, нормальне харчування. Наскільки вони у вас заповнені? Чого вам не вистачає?
Далі. Оцініть ваше колесо балансу з точки зору заповненості, проаналізуйте, де є виразний провал.
Не здивуюсь, якщо найбільш заповненими будуть наші з вами надважливі сегменти – робота та сім’я. Не здивуюсь, і тому, що вони будуть приблизно однакові, або сім’я (діти) виявиться хай і трохи менше, але досить заповненою.
І знову ж таки, не здивуюсь, якщо інші, менш «популярні» сфери будуть справжнім проваллям. І тоді стане очевидним, куди треба додавати змісту, щоб бути більш збалансованими.
Заповнення найменш заповнених сегментів – наша задача номер раз. І… я знаю, що у вас «і так мало часу», проте інколи 5 хвилин тиші з чашкою кави біля вікна перед тим, як прокинуться діти, додадуть у сегмент «відпочинок» 50%. Бо це буде якісний, необхідний саме вам відпочинок.
І так майже всюди – не варто ставити великі цілі, давайте почнемо з крихітних. Подумайте, де і як ви можете додати потрібних вам відсотків? У кожного знайдеться десяток-другий таких простих смарт-рішень, для задоволення тих потреб, які давно ниють у глибинах душі і просять їх задовольнити.
Від цього виграють всі
Батьки, які дозволяють собі 5 хв умовного чаю, мають більше сил на дітей, партнери, які знаходять час на важливі для них речі (риболовля чи шампанське на дівичнику), матимуть сили на якісне спілкування один з одним, на те ж побачення і красивий секс… Будь-яка збалансована людина зможе спокійно і твердо встановити кордони і перестати врешті-решт «горіти на роботі», а значить, менше ризикує отримати СЕВ та проблеми, що він з собою несе.
Тайм-менеджмент як психотерапія
Не буду писати про такі зрозумілі речі, як необхідність мати планер, в який записувати все, включаючи ранки у дитсадку, турнір з карате старшого сина на річницю першого побачення з чоловіком/дружиною. Назву декілька інших лайфхаків, які допоможуть утримати баланс.
- Встановити години, після та до яких ви не займаєтесь робочими справами!
- Визначити, коли перше правило можна порушувати: які випадки є виключенням (їх не може бути багато).
- З усіх менеджерів залишити лише один-два, та розподілити між ними потоки дописувачів (скажімо, вайбер – пацієнти, фейсбук-меседжер – сім’я). Це зменшить час на перевірку усіх застосунків та ризик заробити «невроз перевіряння меседжерів» (умовна назва).
- Визнати, що не все в ваших силах (так, врятувати весь світ ви не можете) і прийняти це як даність.
- Щодня робити 3 важливі речі для себе – для свого мозку, для душі, для тіла. Це може бути щодня щось інше, але обов’язково те, що вас наповнить саме зараз – ТЕД лекція Ілона Маска, медитація, трек улюбленого музичного гурту, масаж голови чи п’яток, прогулянка на самоті осіннім містом, поетичний вечір місцевого поета. Будь що, що вас порадує.
- Щодня виділяти 15 хвилин для якісного спілкування з дитиною, спілкування з безумовною увагою до неї (це, коли ви повністю захоплені її справами, без внутрішніх монологів і імітації слухання). Це може бути гра, розмови про: «Що ти відчуваєш», «що гарного відбулося сьогодні», «я як твій жених з середньої групи», читання книги з обговоренням, просто мрійливе лежання у ліжку і перегляд візерунків від тіней на стелі…
15 хвилин безумовної уваги може компенсувати десятки годин простого перебування поряд! - Щодня мати хвилинку чи годинку для теплого спілкування з коханою людиною, вашим партнером по життю. Тут знову ж таки важлива якість проведеного разом часу. Є такий прийом, який я з вдячністю запозичила у сімейного психолога Світлани Ройз, – уявіть, що ваші очі підключені до серця – місця, що сповнене любов’ю, і такими очима дивіться на партнера. Ви відчуєте, що погляд став теплішим, говоріть звичайні навіть речі з серця, тоді, навіть, 5 хвилинна бесіда може дати відчуття єдності і близькості, і багато що змінити…
Хай практика сердечного погляду і розмови стане вашим домашнім завданням.
Дійсного балансу і гарних досягнень!
*- (джерело статистики) Чинники соціально-психологічної дезадаптації як індикатори синдрому емоційного вигорання медичного персоналу, задіяного в системі паліативної і хоспісної допомоги / О. З. Децик, Ж. М. Золотарьова
