27 лютого 2014 року новий Міністр охорони здоров’я О.Мусій проголосив: «Міністр, як було сьогодні оголошено, є політичною фігурою і більшою мірою буде займатися політичною складовою діяльності відомства. Виконанням же основної поточної роботи займатимуться заступники, керівник апарату». За його визначенням, нова політика МОЗ України — це прозорість у діяльності відомства, чесність і ПРОФЕСІЙНЕ виконання своїх обов’язків.
130 днів після наказу
Ніхто, зрозуміло, не заперечує проти «професійного виконання своїх обов’язків», але виникає запитання: чи правильно розуміє очільник галузі ті самі обов’язки? Законодавство, яким має керуватись Міністр-член Кабінету Міністрів України, зокрема, Закони України «Про Кабінет Міністрів України», «Про центральні органи виконавчої влади», а також Положення про Міністерство охорони здоров’я України, недвозначно стверджують, що саме Міністр здійснює повноваження щодо спрямування та координації діяльності центральних органів виконавчої влади, зокрема: забезпечує виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, формування та реалізацію державної політики, виконання інших покладених на Кабінет Міністрів України завдань і повноважень у відповідній сфері; очолює Міністерство, здійснює керівництво його діяльністю; визначає пріоритети роботи Міністерства та шляхи виконання покладених на нього завдань, затверджує плани роботи Міністерства, звіти про їх виконання; в межах компетенції організовує та контролює виконання апаратом Міністерства і територіальними органами Міністерства Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України.
Тобто власне бачення О.Мусієм своїх обов’язків мало відповідає зазначеному ним принципу «професійне виконання». Подібні заяви цілком органічні, коли проголошуються громадським діячем, яким Мусій, до речі, більшість часу й був. Якщо вірити його офіційній біографії, оприлюдненій на сайті МОЗ, він працював за фахом лікаря анестезіолога-реаніматолога 4 роки (з 1988 по 1992 рр.) та 2 роки — лікарем дитячої юнацької спортивної школи «Нивки» футбольного клубу «Динамо» (Київ).
Далі — суто громадська діяльність, без застосування своїх знань на практиці. Але це не завадило Олегу Степановичу у 2009 році отримати вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Організація і управління охороною здоров’я» всупереч вимогам, встановленим Положенням про порядок проведення атестації лікарів, затвердженим Наказом МОЗ України від 19.12.97 №359 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.02.98 р. за №14/2454 (далі — Положення), а саме:
- не дотримано вимоги п. 3.1. (до атестації на присвоєння кваліфікаційних категорій допускаються лікарі-спеціалісти за спеціальностями, передбаченими Номенклатурою лікарських спеціальностей, які працюють за сертифікатом лікаря-спеціаліста та закінчили протягом року перед атестацією передатестаційний цикл у закладі післядипломної освіти або на факультеті післядипломної освіти);
- порушено вимоги п. 3.8. (при присвоєнні кваліфікаційних категорій рекомендується дотримуватися послідовності: друга, перша, вища) — у цьому випадку одразу почали з вищої кваліфікаційної категорії;
- вища кваліфікаційна категорія присвоюється лікарям-спеціалістам, які мають стаж роботи з даної спеціальності не менше 10 років і високу теоретичну та практичну професійну підготовку згідно з програмою, володіють сучасними методами профілактики, діагностики і лікування хворих за своєю та суміжними спеціальностями. Але нинішній Міністр із 2001 року взагалі не працював у системі охорони здоров’я;
- порушено п.3.10. (лікарям, призначеним на посади керівників закладів охорони здоров’я та їх заступників, кваліфікаційна категорія за спеціальністю «Організація і управління охороною здоров’я» може бути присвоєна після трьох років роботи на цих посадах з урахуванням стажу роботи та кваліфікаційної категорії з лікарської спеціальності, з якої спеціаліст мав відповідну підготовку).
Таким чином, вища кваліфікаційна категорія за спеціальністю «Організація і управління охороною здоров’я» отримана Мусієм О.С. незаконно, явно з ознаками корупційних дій. А цим діям, до речі, новоспечений Міністр також проголосив війну — коли вірити його численним заявам.
Тобто, враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку: на посаду Міністра охорони здоров’я України призначена особа, яка не відповідає кваліфікаційним вимогам щодо цієї посади, не має досвіду роботи в системі управління галуззю. Навчання і громадська робота — це не погано, але саме досвід роботи на керівних посадах у галузі дає можливість зрозуміти, як саме працює система зсередини, та в подальшому уникнути помилок, які можуть зруйнувати галузь взагалі. Що зараз і відбувається в українській медицині з легкої руки непрофесіонала.
Кадри вирішують усе
«Щодо вищого керівництва, тобто заступників Міністра, то їхні кандидатури розглядатимуться на засіданні коаліційної більшості в парламенті, оскільки саме коаліція висувала кандидатуру Міністра охорони здоров’я, то й вона пропонуватиме кандидатури заступників», — це також одна із заяв Олега Мусія на початку міністерського шляху, тобто чотири місяці тому.
Сьогодні ж О.Мусій заявляє, що заступників йому нав’язали за партійними квотами, зокрема, Р.Салютін призначений за квотою «Батьківщини».
Тобто виходить, що хтось примусив Міністра подавати на призначення на посади своїх заступників осіб, які нібито не відповідають його вимогам та не виконують обов’язків (а саме Р.Салютіна), і він чомусь приховав це від громадськості та повідомляє лише зараз. Якби ці особи виконали свої завдання — то це був би його успіх, а оскільки провалили — то це їхня провина і Міністр не причетний?
Наприклад, Міністр та його заступник Н.Лісневська у своїх виступах постійно наголошують, що у сфері державних закупівель уже проводиться технічна робота з упровадження відкритих електронних торгів, і найближчим часом планується проведення тестування цієї системи. Проте Перший заступник Міністра Р.Салютін, який відповідає за здійснення державних закупівель, черпає цю інформацію зі ЗМІ, оскільки жодної наради з працівниками МОЗ із цього питання не проводилось.
До речі, Н.Лісневська — заступник Міністра охорони здоров’я, за фахом юрист, старший викладач кафедри цивільного права і процесу Юридичного інституту Національного авіаційного університету, не має медичної освіти і жодного дня не працювала в галузі охорони здоров’я. Але до неї в Олега Степановича — жодних претензій. На відміну від Руслана Салютіна, доктора медичних наук, до того ж фахівця, що має досвід роботи на посаді директора Координаційного центру трансплантації органів, тканин і судин МОЗ України. Р.Салютін став при Мусії таким собі цапом-відбувайлом — за досить невеликий проміжок часу він уже отримав догану за недостатню координацію роботи підрозділів Міністерства щодо забезпечення своєчасної виплати одноразової допомоги членам сімей Небесної Сотні. На порядку денному — нове покарання за зірвані тендери на закупівлю ліків та засобів медичного призначення. Чи втримається багатостраждальний заступник Міністра на своєму посту?
Але це питання О.С. Мусія не дуже хвилює, адже, схоже, непрофесіоналами Міністру керувати значно зручніше.
Приміром, Міністр активно і явно лобіює на посаду керівника заводу «Індар» особу, яка не має медичної чи фармацевтичної освіти та жодного досвіду у сфері керівництва фармацевтичними підприємствами, а саме пана Павліва.
Із 5 квітня 2014 року й досі не призначено нового Голову Державної санітарно-епідеміологічної служби України, який має особливі повноваження, визначені законодавством України. Кандидатура ж, подана Міністром на посаду Голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України, Головного державного санітарного лікаря України, не відповідає кваліфікаційним вимогам, які ставляться до цієї важливої посади, та не має серйозного досвіду роботи на керівних посадах Санітарно-епідеміологічної служби України, що особливо важливо в період неоголошеної війни, яка відбувається в країні.
Зона гуманітарної катастрофи
За 4 місяці каденції Міністра не було зроблено нічого задля виправлення ситуації у регіонах, де система надання медичної допомоги громадянам знищена через бойові дії, особливо в Донецькій та Луганській областях. Області, де діє АТО, стали зоною гуманітарної катастрофи. Один із головних факторів цієї катастрофи — повна відсутність централізованого державного постачання ліків у рамках виконання цільових програм. Деякі з цих ліків конче необхідні для простого виживання — наприклад, препарати інсуліну. На сьогодні Міністр охорони здоров’я України навіть не збирає відомості про забезпеченість лікарськими засобами пацієнтів у зоні АТО та найближчих районах, отже й не знає, що кількість осіб, які ризикують загинути через неотримання життєво необхідних ліків, таких як інсулін, АРВ-препарати тощо, зростає щодня в геометричній прогресії.
Міністерство за останні 3-4 місяці нестабільності, сутичок та кровопролиття у Східних регіонах нічого не зробило, щоб відновити постачання ДП «Укрвакцина» ліків у зони, охоплені тероризмом та бандитизмом. Досі не відбулися (та й не відомо, чи відбудуться взагалі) консультації з РНБО України, МВС України або Міноборони України щодо забезпечення відповідного супроводу автомобілів ДП «Укрвакцини» із вантажем життя для українців у Донецькій та Луганській областях.
За 24 роки незалежності українською охороною здоров’я керували 18 міністрів. Результат, який ми маємо, на сьогодні звучить, як вирок. «Наша медицина вимирає, — сказав на прес-конференції в «Інтерфакс-Україна» Президент Асоціації психіатрів України Семен Глузман. — Ще рік-півтора і її не стане». Отже, часу на непрофесійні експерименти не залишилося — навіть незважаючи на благі наміри.
За матеріалами lustratsiya.com.ua
