Дайте мені точку опори — і я переверну весь світ. Цей заклик Архімеда не дає спокою шукачам кардинально нового в усіх сферах людського існування. Чи можна знайти точку опори, яка б перевернула світ людини зі стану хвороби у стан здоров’я — про це наша розмова із засновником, директором і головним лікарем клініки «Центр класичної остеопатії Літтлджона» (Дублін, Ірландія) Крісом КЕМПБЕЛЛОМ.
ВЗ Чому ви, людина, яка народилася і виросла в країні з розвиненою класичною медициною, присвятили своє життя остеопатії?
— Мої брат та сестра з дитинства хворіли на поліомієліт. І в дитинстві я постійно чув від мами: «Якби я мала змогу відвести їх на лікування до остеопата, то їхній стан би покращився». Але наприкінці 1950-х років національна страхова медицина Великої Британії не покривала витрат на послуги остеопатів, а у нашої родини не було на це коштів.
Тому у моїй свідомості назавжди закарбувалася думка: остеопатія — це щось хороше. Та на усвідомлене рішення стати остеопатом мене підштовхнули не дитячі спогади і враження, а сама доля. Я серйозно травмував коліно під час занять спортом, і коли подорожував Англією, мені випала нагода познайомитися з остеопатом Джоном Вернхамом — учнем засновника класичної остеопатії у Великій Британії професора Джона Мартіна Літтлджона. Я вирішив у нього лікуватися. Бо вже не міг повноцінно рухатися через біль у коліні, до того ж іще й мав варикозну хворобу. Лікування тривало 2 роки (по 1 сеансу на два тижні), але після того я навіть не згадував про свій біль і варикоз, і досі не згадую, хоча відтоді минуло 30 років. Тому я вирішив навчитися його мистецтву лікування.
ВЗ За цей період вам вдалося розгадати таємниці остеопатії?
— Лікує не людина, а природа, якщо ми їй допомагаємо. Оце і є головна «таємниця».
Термін «остеопатія» складається з двох слів: «остео» — кістка і «патос» — шлях. Тобто, шлях до лікування хвороби через дію на кістки, які в нашому тілі можна використовувати як довгі важелі. Знаходячи певні «точки опори» в нашому тілі і впливаючи на структури за допомогою довгих важелів (кісток), лікар може прицільно точно регулювати анатомічне положення і функцію різних структур тіла.
Остеопатія виникла наприкінці ХІХ століття у США. Її засновник — лікар Ендрю Т. Стілл — сформулював 3 закони, на яких базується остеопатичне лікування: наш організм є єдиним цілим; наше тіло має здатність до саморегуляції і самозцілення; структури і функції в організмі взаємопов’язані. З анатомічної точки зору всі структури нашого тіла (кістки, м’язи, суглоби, судини, нерви та внутрішні органи) мають вроджену рухливість. Коли вона зменшується чи обмежується через різні причини (травми, нездоровий спосіб життя, перевантаження чи малорухливість, стреси тощо), настає хвороба. Завдання остеопата — виявити й усунути порушення рухливості (соматичну дисфункцію). Завдяки спеціальним вправам руки остеопата набувають особливої чутливості — він пальцями може «вислухати» ритм руху легенів, печінки і навіть кісток черепа. Якщо ж відновити нормальне положення структур тіла і їх взаємовідношення, хвороба відступає. Цей підхід в остеопатії можна назвати анатомічним — «структура управляє функцією». Вивчивши можливості та переваги методу Стілла, Літтлджон вирішив розширити можливості остеопатії через інше розуміння соматичної дисфункції, де «функція править структурою», а структурні зміни стали розглядатися як природні наслідки зміни функцій і ритмів. Соматична дисфункція розглядалася як застійні осередки збудження в нервовій системі. Послідовники Літтлджона дуже люблять цитувати праці академіка А Д. Сперанського, оскільки вважають, що він експериментально і клінічно підтвердив висновки Літтлджона з наукової точки зору. На відміну від методів, які викладаються нині в більшості сучасних остеопатичних коледжів та університетів, послідовники Літтлджона зберегли класичний підхід і стратегію, і тому даний напрямок називається «класична остеопатія».
ВЗ Тож остеопатія лікує не лише хребет?
— Оскільки остеопати велику увагу приділяють положенню кісток, деяким людям здається, що ми переважно лікуємо хвороби опорно-рухового апарату. Насправді ми лікуємо все тіло і будь-які його проблеми. Наприклад, якщо між лопатками виникає соматична дисфункція, то може виникнути хвороба серця, легенів чи шлунка, оскільки з цієї ділянки іннервуються саме ці органи.
Скажімо, до нас звертаються люди з виразкою шлунка. Ми зазвичай виявляємо значну дисфункцію у цій ділянці. Щоб розслабити м’язи, застосовуємо натискання, для координації нервових зв’язків — ритмічні рухи. Через передню черевну стінку торкаємося шлунка, щоб з’ясувати, чи знаходиться він у правильному положенні і чи має він достатньо вільного місця для рухів.
Взагалі мета остеопата — відновити внутрішнє середовище організму і завдяки цьому створити умови, необхідні для одужання. Без цього навіть хороші результати корекції хребта будуть обмеженими і недовговічними, а от загальна «настройка» тіла (як музичного інструмента) у переважній більшості випадків допомагає організму одужати за рахунок внутрішніх резервів.
Наше тіло здатне впоратися і з вірусами, інфекціями, якщо ми усунемо з нього перешкоди, котрі не дають можливості «фабрикам» людини виробляти власні «ліки». Саме цим можна пояснити задокументований факт, що у 1918 році, коли у США вирувала епідемія «іспанки», співвідношення смертності від цього вірусу серед остеопатів і «звичайних» лікарів становило 1:25, хоча вони перебували в однакових умовах.
В той час як офіційна медицина ґрунтується на дослідженні, а отже, і лікуванні окремих ділянок тіла — до рівня тканин, клітин та молекул, дедалі більше зосереджуючи свою увагу на патології структур та біохімії, остеопатичний підхід полягає в усуненні фонових причин, які призводять до розладів, і лікує організм у цілому, створюючи умови для подальшого зосередження на локальних проблемах. До того ж остеопат лікує не лише руками, він неодмінно надає поради щодо правильного способу життя людини, її харчування, коригує емоційний стан пацієнта, тобто навчає його залишатися здоровим надовго.
До речі, Джон Вернхам, який був засновником і викладачем Європейської школи остеопатії, продовжував навчати та здійснювати медичну практику майже до кінця свого життя (а прожив він майже 100 років, не доживши тижня до ювілею) — ще за місяць до своєї смерті він працював і лікував пацієнтів.
ВЗ Остеопатія в Ірландії — це офіційна медична спеціальність чи те, що в нас називається нетрадиційною медициною?
— Я особисто пройшов повний 4-річний курс навчання у Мейдстоунському коледжі остеопатії (Велика Британія), а це, окрім іншого, більш як 2000 годин клінічного навчання.
В Ірландії остеопатія залишається нетрадиційною медициною, а от у Великій Британії у 1993 році був прийнятий акт, за яким остеопатію визнано частиною офіційної медицини. На відміну від США, у Великій Британії остеопатія — це окрема медична спеціальність. У США університетський курс навчання у звичайного лікаря та в остеопата за обсягом і за тривалістю майже однаковий. А у Великій Британії лікарі та остеопати навчаються за різними навчальними планами. У будь-якому разі різниця між ними дуже велика. В Ірландії працює приблизно 1 остеопат на 20 тис. населення. Медична страховка покриває лише 5-6 сеансів, які знімають гостроту проблеми, за решту пацієнт платить самостійно (курс лікування хронічних хвороб триває в середньому 10 місяців — 1 сеанс на 2 тижні, під кінець лікування — 1 на місяць). Лікування досить тривале, оскільки людина тривалий час входить у хворобу, і потрібно достатньо часу, щоб вивести її з цього стану.
Зазвичай ірландські остеопати працюють самостійно — тобто не разом із лікарем класичної медицини, оскільки лікують безмедикаментозно. Однак так чи інакше вони працюють в одному руслі.
Нещодавно в нашу клініку потрапив складний пацієнт — 6-місячна дитина з вродженою застійною серцевою недостатністю, тяжкий фізичний стан якої не дозволяв її прооперувати — існував ризик, що вона не витримає анестезію. Ми лікували дитину впродовж 3-х місяців, завдяки чому стан її поліпшився настільки, що можна було спокійно зробити операцію.
Ще один яскравий випадок. Зараз ми лікуємо пацієнта з виразковим колітом. Офіційна медицина для лікування таких хворих застосовує великі дози стероїдів. З початком остеопатичного лікування вираженість болю у нашого пацієнта зменшилася і вдалося значно зменшити дозу стероїдів, що добре для організму.
ВЗ В Україні зараз активно впроваджуються принципи доказової медицини. Чи науковці Ірландії досліджували результативність остеопатичного лікування?
— У мене зустрічне запитання. Які методи та підходи, згідно з критеріями доказової медицини, вважаються ефективними? Лише 15% сучасних методів лікування в офіційній медицині відповідають критеріям доказової медицини. Золотий стандарт дослідженнь (подвійні сліпі, рандомізовані) може застосовуватися лише до фармакологічних методів лікування. Якщо опиратися тільки на результати цих досліджень, то єдиним науково обґрунтованим доказовим методом визнається фармакотерапія, а це невірно. Бо є й інші методи, які не менш ефективні, але не можуть вивчатися у такий узагальнюючий спосіб. Результативність остеопатії не можна довести у такий спосіб, але вона працює. Нині остеопатія як напрямок лікування присутня в усіх країнах Європи, Америки тощо. Класична остеопатія є навчальною дисципліною у профільних коледжах Великої Британії, Канади, Іспанії, Італії, Ізраїлю. Десь цей метод зареєстрований як офіційний, десь ні. Зважте і на те, що визнання роботи остеопатів на офіційному рівні залежить від кількох факторів — політичної волі і потужності фармацевтичного лобі. А 8 всесвітньо відомих фармацевтичних компаній мають свої штаб-квартири саме в Ірландії.
ВЗ Як же вам вдається протистояти такій жорсткій конкуренції?
— Завдяки результатам, які ми отримуємо, до нас не припиняється потік пацієнтів. Вибір пацієнтів — найкращий аргумент. Я особисто проводжу 50-60 сеансів на тиждень. А наш центр (у якому працює 10 остеопатів) загалом проводить 200-300 сеансів на тиждень.
ВЗ Яким чином держава контролює діяльність остеопатів? Чи потрібно їм оформляти ліцензії?
— В Ірландії для такого виду діяльності не потрібне ліцензування. Нашу діяльність регулює не уряд, а професійна організація, яка стежить за професійним рівнем остеопатів. Є чіткі критерії ВООЗ щодо рівня освіти остеопатів. Скажімо, у Великій Британії
неможливо називатися остеопатом, якщо ти не
маєш відповідного диплому коледжу і професійного рівня.
ВЗ Чи знайомі ви з українською системою охорони здоров’я? І яке у вас враження?
— На жаль, експертом я виступити не зможу, для цього треба добре вивчити систему. Однак мені подобається те, що у вас офіційно визнана мануальна терапія. І фахівці цього профілю, яких я зустрів в Україні, мають дуже високий рівень кваліфікації. Деякі з них уже побували в нашому центрі в Дубліні. На прохання викладачів кафедри мануальної терапії Медичного університету УАНМ (Київ) я прилетів до України, щоб поділився своїми знаннями та навичками. І охоче це роблю, адже методи зцілення людини, перевірені часом, не повинні мати кордонів.
Наталія ДІДЕНКО, спеціально для «ВЗ»
