Корупційні правопорушення — у зоні особливої відповідальності

3673

korruption14 жовтня 2014 року Верховна Рада України прийняла новий Закон України № 1700-VII «Про запобігання корупції», який почне діяти з 26 квітня 2015 року. А доти залишатиметься
в силі Закон України від 07.04.2011 р. № 3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції» (надалі — Закон про корупцію). Розглядаючи основні положення чинного антикорупційного законодавства, слід врахувати, що загальні підходи до правового регулювання цих питань буде збережено й надалі.

Основним заходом, спрямованим на запобігання та протидію корупції, є обмеження щодо використання службового становища. Власне на сьогодні це єдина заборона, за порушення якої ту чи іншу особу може бути притягнуто до кримінальної відповідальності. Незважаючи на те, що у статті 6 Закону про корупцію наводяться окремі випадки такого роду зловживань (неправомірне сприяння фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, пільг, укладанні контрактів, призначенні на посаду, наданні переваг під час підготовки та прийняття рішень тощо), в цілому йдеться про одержання неправомірної вигоди, тобто коштів або іншого майна, переваг, пільг, послуг, нематеріальних активів, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

При цьому особливу увагу слід звернути на те, що нині кримінальному покаранню підлягає не лише фактичне одержання неправомірної вигоди (як це було раніше), а й прий­няття такої пропозиції чи обіцянки на майбутнє, вимагання і навіть прохання надати неправомірну вигоду.

Ще однією особливістю згаданого антикорупційного обмеження є те, що до суб’єктів відповідальності за його порушення віднесено абсолютно всі категорії працівників закладів охорони здоров’я (ЗОЗ).

Втім кримінальну відповідальність працівників ЗОЗ необхідно диференціювати залежно від їх службового статусу і форми власності медичної установи — це впливає на відповідну кримінально-правову кваліфікацію отримання неправомірної вигоди.

Зокрема, можна виділити три категорії суб’єктів:

  • службові особи державних та комунальних ЗОЗ;
  • службові особи приватних ЗОЗ;
  • працівники, які не є службовими особами, незалежно від форми власності ЗОЗ.

При цьому необхідно звернути увагу, що Кримінальний кодекс України (надалі — КК) оперує поняттям «службова особа», а не «посадова особа», як це вказано в Законі про корупцію.

Хто є службовою особою?

До цієї категорії належать особи, які:

  •  здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування — постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням;
  •  постійно чи тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підпри­ємствах, в установах чи організаціях;
  •  виконують вказані функції за спеціальним повноваженням, наданим органом державної влади чи місцевого самоврядування, органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, а також судом або законом.

Таким чином, працівник ЗОЗ може виконувати організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції постійно чи тимчасово — або обіймаючи певну посаду (керівник установи, його заступники, керівники та їх заступники структурних підрозділів, ділянок робіт), або за спеціальним повноваженням.

Приміром, звичайний лікар є службовою особою, коли вчиняє юридично значимі дії, які впливають на виникнення, зміну чи припинення прав і обов’язків інших осіб, зок­рема, видаючи листки непрацездатності, медичні довідки, сертифікати тощо. У таких випадках вважається, що лікар здійс­нює організаційно-розпорядчі функції за спеціальним повноваженням.

Злочини й покарання

VZ 01-02 2015_Страница_22_Изображение_0001Андрій Олійник, старший викладач кафедри організації і управління охороною здоров’я ЛНМУ ім. Данила Галицького, завідувач відділу правової роботи та соціального захисту Львівської обласної організації профспілки працівників охорони здоров’я України, адвокат
Службові особи державних та комунальних ЗОЗ (як і службові особи органів державної влади, місцевого самоврядування) виступають суб’єктом злочину, передбаченого ст. 368 КК України, — прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.

Вказана стаття містить кілька час­тин, кожна з яких описує кваліфікуючі ознаки цього кримінального правопорушення (розмір вигоди, службовий статус, вимагання тощо).
Зокрема, ч. 1 ст. 368 КК передбачає відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди (мінімального розміру не виз­начено), за прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи — за вчинення чи невчинення певних дій в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду (карається штрафом від 1000 до 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (н.м.д.г.), або арештом на термін від 3-х до 6-ти місяців, або позбавленням волі на термін від 2-х до 4-х років із позбавленням права обій­мати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до 3-х років та зі спеціальною конфіскацією).

Вищевказані діяння, предметом яких була неправомірна вигода у знач­ному розмірі, згідно з ч. 2 ст. 368 КК уже караються позбавленням волі від 3-х до 6-ти років з позбавленням права обіймати певні посади до 3-х років та зі спеціальною конфіскацією.

Як свідчить судова практика, найбільш поширеними є порушення, описані в ч. 3 ст. 368 КК, котра передбачає відповідальність за вчинення вказаних дій службовою особою, що займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди (незалежно від розміру), або стосується неправомірної вигоди у великому розмірі (карається позбавленням волі від 5-ти до 10-ти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до 3-х років, з конфіскацією майна та зі спеціальною конфіскацією).

Якщо даний злочин буде вчинений службовою особою, котра зай­має особ­ливо відповідальне становище, або стосовно неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, згідно з ч. 4 ст. 368 КК, це карається позбавленням волі від 8-ми до 12-ти років із позбавленням права обіймати певні посади до 3-х років, із конфіскацією майна та зі спеціальною конфіскацією.
При цьому неправомірною вигодою у значному розмірі вважається така, що перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян у 100 і більше разів, у великому розмірі — у 200 і більше, в особливо великому — в 500 і більше разів (ст. 368 КК).

Службові особи приватних зак­ладів охорони здоров’я у випадках, пов’язаних із одержанням неправомірної вигоди, також несуть кримінальну відповідальність (згідно зі ст. 368-3 КК України — підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми).

Кримінальна відповідальність стосується всіх

Закон про корупцію зараховує до суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення і тих працівників, які не є службовими особами, — у разі отримання ними неправомірної вигоди. Йдеться про одержання звичайними медичними працівниками «подяк» від пацієнтів за надання медичної допомоги. Причому це стосується працівників усіх ЗОЗ незалежно від форми власності. У таких випадках їхні дії кваліфікуються за частинами 3 та 4 ст. 354 КК України — підкуп працівника підприємства, установи чи організації.

Зокрема, якщо такий працівник приймає пропозицію, обіцянку неправомірної вигоди, отримує її або висловлює прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення будь-яких дій із використанням свого становища — це карається штрафом від 250 до 500 н.м.д.г. або громадськими роботами (від 100 до 200 годин) чи навіть обмеженням або позбавленням волі до 2-х років, зі спеціальною конфіскацією (ч. 3 ст. 354 КК). Якщо такі дії вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб чи поєднані з вимаганням неправомірної вигоди, законодавством передбачено штраф від 500 до 750 мінімумів, громадські роботи — від 160 до 240 годин, обмеження або позбавлення волі до 3-х років, зі спеціальною конфіскацією (ч. 4 ст. 354 КК).

При цьому необхідно звернути увагу, що під неправомірною вигодою у статтях 368-3 та 354 КК слід розуміти грошові кошти чи інше майно, переваги, пільги, послуги, що перевищують 1,5 н.м.д.г., або нематеріальні активи, які пропонують, обіцяють, надають чи одержують без законних на те підстав. Тобто менший розмір вигоди виключає злочинний характер дій як службових осіб приватних медичних установ, так і працівників, що не є службовими особами ЗОЗ, незалежно від форми власності.

Таким чином, сьогодні будь-які правопорушення, пов’язані з неправомірною вигодою, є предметом регулювання кримінального права.

Порушення інших заходів, передбачених Законом про корупцію, тягнуть за собою адміністративну відповідальність, яка регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (надалі — КУпАП).

Суміщення з іншими видами діяльності

Заборона займатися підприємницькою чи іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, а також медичної та суддівської практики, інструкторської практики зі спорту) стосується лише осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, тобто — службовців органів охорони здоров’я. Порушення такої заборони тягне за собою накладення штрафу від 50 до 125 н.м.д.г. із конфіскацією отриманого доходу від підприємницької діяльності чи винагороди від роботи за сумісництвом (ч. 1 ст. 172-4 КУпАП).

Так само службовців стосуються й обмеження щодо входження до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління державними корпоративними правами). За порушення цього передбачено штраф від 100 до 200 н.м.д.г. з конфіскацією отриманого доходу від такої діяльності (ч. 1 ст. 172-4 КУпАП).

На працівників ЗОЗ, у тому числі й посадових осіб, згадане антикорупційне обмеження не поширюються.

Дарунки та їх наслідки

По-перше, Закон про корупцію (ст. 8) передбачає категоричну заборону в будь-якому випадку отримувати дарунки (пожертви), зокрема — від підпорядкованих осіб, а також за вчинення певних дій чи бездіяльність в інтересах дарувальника.

За порушення такої заборони ч. 2 ст. 172-5 КУпАП передбачено накладення штрафу від 50 до 100 н.м.д.г. з конфіскацією дарунка (пожертви).

По-друге, встановлено обмеження щодо його розміру. Зокрема, одноразово можна приймати дарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність та пожертви, а їх вартість не перевищує 50% мінімальної заробітної плати (на день прийняття). Сукупна ж вартість дарунків (пожертв), отриманих з одного джерела протягом року, не може перевищувати однієї мінімальної заробітної плати (на 1 січня поточного року).

Обмеження щодо вартості не поширюється на дарунки (пожертви) від близьких осіб (крім тих, що перебувають у підпорядкуванні) і на ті, що отримують у вигляді загальнодоступних знижок на товари, послуги, виг­раші, призи, премії, бонуси.

За порушення встановлених правил передбачено штраф від 25 до 50 н.м.д.г. із конфіскацією дарунка (ч. 2 ст. 172-5 КУпАП).

В обох випадках відповідальність несуть як службовці органів охорони здоров’я, так і посадові особи державних та комунальних ЗОЗ.

Де працювати родичам?

Одним із актуальних антикорупційних заходів є заборона мати в безпосередньому підпорядкуванні близьких осіб або бути їм безпосередньо підпорядкованим (ст. 6 Закону про корупцію).
До близьких осіб належать чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, в тому числі й особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Формально ця заборона поширюється на осіб, уповноважених на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування, і на посадових осіб державних та комунальних закладів.
Однак, Закон містить виключення із цього правила. Зокрема, згадане обмеження не поширюється на осіб, які працюють у сільських населених пунктах (крім тих, що є районними центрами), гірських населених пунктах, а також на осіб, які працюють у галузі освіти, науки, культури, охорони здоров’я, фізичної культури та спорту, соціального захисту (крім державних органів та органів місцевого самоврядування). А це, погодьтеся, для медичної галузі є надзвичайно важливим.

При цьому КУпАП взагалі не передбачає адміністративної відповідальності за порушення даного обмеження — навіть стосовно осіб, які підпадають під його дію, зокрема —службовців органів охорони здоров’я. Натомість Законом про корупцію виз­начено механізм виведення близької особи з-під порядкування шляхом її переведення чи навіть звільнення.

Відповідальність службовців, які звільнилися з посад

Закон про корупцію (ст. 10) зазначає цілу низку заборон для осіб, які звільнилися з роботи (служби) або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави чи місцевого самоврядування. Зокрема, протягом року таким особам не можна укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з підприємствами, установами чи організаціями, стосовно яких вони здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень. Також не можна розголошувати або використовувати у власних інтересах інформацію, отриману у зв’язку з виконанням службових повноважень чи представляти інтереси будь-якої особи у справах, в яких іншою стороною є орган, де працювали звільнені.

Втім, з указаного переліку заборон адміністративна відповідальність за ст. 172-8 КУпАП передбачена лише за незаконне розголошення відповідної інформації або використання її в інший спосіб — в особистих інтересах. Вчинення таких дій тягне за собою нак­ладення штрафу від 50 до 100 н.м.д.г.

Суб’єктом відповідальності за таке правопорушення є лише службовці органів ОЗ, на посадових чи інших працівників державних та комунальних ЗОЗ обмеження не поширюється.

Порушення вимог фінансового контролю

Це — одне із найпоширеніших адміністративних корупційних правопорушень. Суб’єктом відповідальності в цьому випадку виступають і службовці органів охорони здоров’я, і посадові особи державних та комунальних ЗОЗ. Відповідальність за таке правопорушення передбачено ст. 172-6 КУпАП. Зокрема, за неподання або несвоєчасне подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру передбачено штраф від 10 до 25 н.м.д.г. Таку дек­ларацію за попередній рік необхідно подавати до 1 квітня. Якщо ви не змогли цього зробити через перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами або з догляду за дитиною, через тимчасову непрацездатність, перебування за межами України, під вартою, ви маєте подати її до 31 грудня.

Важливий момент: особи, яких приймають на відповідну посаду в державний чи комунальний ЗОЗ, зобов’язані подати таку декларацію за звітний рік ще до моменту укладання трудового договору (підписання наказу).

Особливу увагу слід звернути на те, що, відповідно до прикінцевих положень нового антикорупційного закону, декларації за період до 2015 року потрібно подавати не до відділу кадрів за місцем роботи, а до Національного агентства з питань запобігання корупції (новий орган центральної виконавчої влади зі спеціальним статусом у сфері антикорупційної політики).

Подання завідомо недостовірних даних у декларації тягне за собою накладення штрафу від 150 до 300 н.м.д.г. (ч. 3 ст. 172-6 КУпАП), а неповідомлення або несвоєчасне повідом­лення про відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента — від 10 до 25 н.м.д.г. (ч. 2 ст. 172-6 КУпАП).

Не допустити конфлікту інтересів

Стаття 14 Закону про корупцію покладає на осіб, уповноважених на виконання функції держави чи місцевого самоврядування, а також на посадових осіб державних та комунальних ЗОЗ такі обов’язки:
1) вживати заходи щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів;
2) невідкладно у письмовій формі повідомляти безпосереднього керівника про такий конфлікт;
3) протягом десяти днів після приз­начення (обрання) на посаду передати в управління іншій особі (крім членів сім’ї) належні їм підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому Законом.

Конфліктом інтересів є суперечність між особистими майновими, немайновими інтересами особи чи близьких їй осіб та її службовими повноваженнями, що може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на дії під час виконання службових пов­новажень. Контроль за дотриманням вимог щодо урегулювання конфлікту інтересів у закладі покладено на уповноважений підрозділ (особу) з питань запобігання та виявлення корупції.

При цьому, відповідно до статті 172-7 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена лише за неповідомлення особою в письмовій формі безпосередньому керівникові про наявність конфлікту інтересів (штраф від 10 до 150 н.м.д.г.).

Корупції — бій

Окремої статті стосовно невжиття заходів щодо протидії корупції у Законі про корупцію немає, тому необхідно керуватися його нормами в комплексі. Згідно з ч. 7 ст. 5 Закону посадові і службові особи державних органів, посадові особи місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про його вчинення зобов’язані вжити заходи щодо його припинення (у межах своїх повноважень) та негайно письмово повідомити про нього правоохоронні органи.
Як бачимо, вказані вимоги стосуються і посадових осіб державних та комунальних ЗОЗ.

Відповідні обов’язки покладено також на членів уповноваженого підрозділу (особи) з питань запобігання та виявлення корупції державних і комунальних медичних установ. Зок­рема, відповідно до ч. 10 ст. 12 Закону про корупцію, у разі встановлення за результатами проведених перевірок ознак правопорушення, уповноважений підрозділ повинен письмово повідомити про це керівникові відповідного органу/закладу, а також правоохоронним органам.

За порушення зазначених вимог передбачена адміністративна відповідальність у вигляді накладення штрафу від 50 до 125 н.м.д.г. (ст. 172-9 КУпАП).

Слід зазначити, що за порушення Закону про корупцію передбачена не лише кримінальна та адміністративна, а й дисциплінарна та цивільно-правова відповідальність (згідно з нормами трудового та цивільного законодавства).

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я