Максима Степанова призначили міністром охорони здоров`я 30 березня 2020 року – саме в той час, коли українська медицина потерпала від недолугої реформи та коронавірусу. Чи була вона готова подолати епідемію, з якою не могли впоратися системи охорони здоров`я розвинених країн? Ні. Чи готова вона зараз до цього? Більш-менш.
Можна рахувати обіцянки міністра – виконані та невиконані. Можна звинувачувати його в тому, що недостатньо вакцин, кисню та ліжок, але те, що Україна вийшла з третьої хвилі пандемії, не втративши остаточно лікарів та медичний персонал – однозначно заслуга Максима Степанова. Принаймні так вважають медики країни.
«Спасибі, що були цей час разом з нами! Міністерство охорони здоров’я вперше знайшло людське обличчя, перший раз у нас з’явилася зворотний зв’язок, перший раз на наші проблеми звернули увагу, перший раз нам було не соромно за Міністра. Для багатьох з нас Ви стали рятівним колом, завдяки якому ми рік назад не пішли з медицини і не виїхали з країни. Тільки медики знають в якому стані перебувала система охорони здоров’я, як було важко і яка титанічна робота пророблена, а також як саботирувалися Ваші рішення на місцях. Спасибі за все, Ви – борець, а ми – з Вами!», – пише лікар-анестезіолог з Харківського перинатального центру Наталія Булгакова. І таких коментарів під прощальним постом опального міністра сотні.
Медичні працівники оцінили, але на оцінили ті, від кого надалі залежить розвиток української медицини. «Я не отримав підтримки в сесійній залі, але я отримав набагато більше – підтримку тисяч лікарів і простих людей по всій країні. У сесійній залі багато хто у звичній собі манері знову намагався хайпонути. Тепер вже на моїй відставці», – зазначив Максим Степанов. Він також подякував лікарям та медичним сестрам, видатним українським лікарям Борису Тодурову, Ользі Голубовській, Семену Глузману, що не побоялися піднятися на його захист. Це, мабуть, вперше, коли лікарська спільнота таким єдиним фронтом стала проти влади за «свого» міністра – лікарські асоціації, медичні профспілки, колективи лікарень не погоджуються зі зміною міністра в такий тяжкий епідемічний час. Тільки-но з`явилася надія на те, що відбудуться системні зміни, яких медицина чекає майже три десятиріччя, і Максим Степанов сподівається, те «що відбудовували медичну галузь у кризових умовах фактично з нуля, майже завершили розробку сертифікатів вакцинації, запустили трансплантацію та багато інших проектів» все ж не вдасться знищити.
На це залишається сподіватися і медикам України. А також на те, що боротьба за наступний бюджет на медичну галузь закінчиться перемогою здорового глузду, а не панічної економії та депутатського інфантилізму. І «вибивання грошей на зарплати медикам» не стане приводом для звільнення чергового міністра.
