Станом на сьогодні медичним закладам Кіровградської області не вистачає 93,5 млн грн для того, аби виплачувати заробітну плату медичним працівникам до кінця року. З них 43 млн грн потрібні лише для Кропивницького, де склалася найкритичніша ситуація. Адже в обласному центрі окрім всього існує ще й кредиторська заборгованість (9,5 млн грн) — медики отримують зарплату частинами та із запізненням.
До того ж субвенція надходить не тільки на потреби медичних закладів — з неї відраховують кошти на придбання інсулінів для хворих, і обділити їх ми не маємо морального права.
У медиків Кіровоградської області — найнижча зарплата по Україні, оскільки тут не працює жодна програма місцевих стимулів, хоча , наприклад, у Києві та Вінниці такі існують. У медиків Кіровоградської області — найнижча зарплата по Україні, оскільки тут не працює жодна програма місцевих стимулів, хоча Київ доплачує своїм медикам 50%, Вінниця — 30%. Але в цілому складається враження, що медичні працівники в цій країні нікому не потрібні і, аби пролунали заклики закрити лікарні, то це охоче зробили б, тільки б зекономити на медицині. Наслідки такого ставлення — у конкретних цифрах. На початку 2019-го укомплектованість медичних закладів Кіровоградщини лікарями становила 67%, медсестрами — 85%, до кінця року ці показники вочевидь погіршаться.
Три роки поспіль у нашій області виникає кредиторська заборгованість по зарплаті медиків. І щороку ми з лютого починаємо бити на сполох. Цьогоріч нас почули на місцевому рівні, хоча й наприкінці літа, і підтримали чим змогли.
Тому головний висновок — потрібно налагоджувати конструктивний діалог із владою на всіх рівнях. Там, де голови райдержадміністрацій, районних рад вболівають за медиків і більше приділяють уваги медицині, ситуація набагато краща. Однак і на центральному рівні подібні питання потребують суворого контролю, аби інтереси медиків не відсували на задвірки процесу трансформації галузі.
Світлана Тернова, ВЗ
