Енн МакНілл: Боротьба із будь-якою залежністю має керуватися на державному рівні

991

addictive fightБританська вчена Енн МакНілл широковідома своїми науковими дослідженнями поведінкових аспектів залежностей і методів боротьби з ними. Можливо, її сорокарічний досвід стане в пригоді й нашій країні, що потопає в тютюновому диму та досі не має власної державної стратегії, яка б допомагала людям зберегти своє здоров’я. 

ВЗ Поясніть, для чого нам потрібні продукти зниженого ризику, якщо є протоколи нікотинозамісної терапії (НЗТ) і залежність можна лікувати медикаментозно?

— У Великій Британії впроваджено всі можливі заходи по боротьбі з палінням, які тільки можна уявити, однак усе одно 20% населення палять. Більшість із цих людей — особи з нестабільною психікою та низькими доходами. Вони сформували поточну аудиторію курців. Я працюю у сфері боротьби з палінням упродовж сорока років та була свідком появи на ринку багатьох нікотинозамісних продуктів. Коли починала, існував лише нікотиновий пластир. Потім з’явилися нікотинові гумки, таблетки, назальний спрей, електронні цигарки тощо. І все, чого нам вдалося досягти своїми методами боротьби з палінням, — лише, на жаль, збільшити прірву між бідними та багатими. Тому я вважаю, що нам потрібно настільки багато різних методів, наскільки це можливо, аби допомогти різним людям відмовитися від цієї звички. Однак я ніколи не бачила іншого нікотинового продукту, який би так швидко став популярним, як електронні цигарки. У них є щось надзвичайно привабливе для курців. Наразі у Великій Британії — 2,8 млн користувачів електронних цигарок, популярність цих продуктів серед курців шалена. І не тому, що ми їх рекомендували. Це явище розвинулося самостійно. Завдяки великому арсеналу засобів від куріння (НЗТ, вареніклін, бупропіон, електронні цигарки, інноваційні продукти зниженого ризику) маємо більше можливостей допомогти курцю. Головне — менш шкідливий спосіб отримання нікотину. Нікотин як адиктивна речовина є подібним до кофеїну, тож, коли знайдено спосіб його вживання без суттєвої шкоди для здоров’я, чому б і ні?

ВЗ Чи допоможе вживання продуктів зниженого ризику зрештою кинути палити?

Binder1.pdf - Adobe Acrobat Pro_Страница_22_Изображение_0001Енн МакНілл, професор наркології, заступник директора Національного центру з вивчення залежностей при Королівському коледжі Лондона
— Існує багато досліджень, які свідчать, що зав­дяки використанню продуктів зниженого ризику людина, ймовірно, зможе зовсім кинути палити. Відоме дослідження Кокранівської групи (яке є «золотим стандартом» досліджень у цій сфері) доводить: порівняно з безнікотиновими плацебо-цигарками, електронні цигарки з нікотином допомагають відмовитися від паління. Дослідження нікотинових продуктів свідчать: для того щоб вони стали засобом повної відмови, їх потрібно застосовувати досить тривалий період — пропорційно стажу курця. Останні до­с­­­­­лідження також уточнюють, що компенсувати потребу в палінні звичайної цигарки здатні лише нові моделі продуктів зниженого ризику.

Вивчення нікотину є надзвичайно цікавим. Хоча він є тим, заради чого люди палять, він не є причиною захворюваності та смертності. Нікотин зумовлює залежність, але вона обумовлена тим, як цей нікотин отримується. Наприклад, не можна знайти людину, залежну від нікотинового пластиря, оскільки він забезпечує дуже повільну доставку нікотину. Тоді як традиційні цигарки є лідерами по швидкості доставки. Під час паління звичайної цигарки нікотин потрап­ляє в мозок настільки швидко, що випереджає навіть ін’єкційні наркотики! Тому нікотин спричинює сильну залежність у тому випадку, коли він споживається шляхом паління звичайної цигарки. Інші форми отримання нікотину, зок­рема й електронні цигарки, не зумовлюють сильної залежності, і врешті-решт їх користувач зможе від них відмовитися. Втішає й те, що електрон­ні цигарки містять на 95% менше шкідливих речовин, аніж звичайні.

ВЗ Зараз ви підтримуєте використання продуктів зниженого ризику як інструменту зменшення шкоди від паління, однак ВООЗ ставиться до цього скептично. Як ви вважаєте, чому?

— Річ у тому, що ВООЗ — величезний конгломерат, який управляється країнами-учасниками з усього світу. Я вважаю однією із серйозних проблем міжнародні непорозуміння щодо методів зменшення шкоди. Одні країни забороняють продукти зниженого ризику, інші, такі як Велика Британія, ставляться до них ліберально. Я сподіваюсь, що ВООЗ зрештою візьме на себе просвітницьку функцію щодо нікотину. Звісно, я також хотіла б, аби всі люди відмовилися від нікотину, але розумію, що це неможливо. Я й надалі заохочуватиму людей відмовлятися від цигарок, однак якщо хтось не може цього зробити, то набагато краще, коли він використовуватиме один із менш шкідливих нікотинових пристроїв. Я сподіваюся, що ВООЗ розгляне хоча б одне із наших досліджень і визнає роль, яку мають відіграти ці продукти у зменшенні шкоди.

ВЗ Але тим не менш ви маєте нагороду від ВООЗ — медаль за боротьбу з палінням?!

— Кожного року ВООЗ нагороджує тих, хто робить внесок у боротьбу із цією згубною звичкою. Я працювала у спільному із ВООЗ проекті: дос­ліджувала, як ми можемо допомогти більшій кількості курців відмовитися від паління. Водночас ми працювали над проблемою законодавчої «зарегульованості» використання НЗТ та її недоступності. Ми намагалися пояснити різницю в ризиках між палінням цигарок і використанням НЗТ, посилити заборони для цигарок та зробити НЗТ доступнішою. Я навіть присвятила свою докторську дисертацію проблемі паління серед молоді.

ВЗ Ви були одним із авторів дослідження, яке вивчало емоційні компоненти антитютюнової реклами. Розкажіть докладніше.

— Ця робота була виконана університетами Бат і Ноттінгемським та Королівським коледжем Лондона. Нещодавно проведене в США дослідження показало, що емоційні рекламні кампанії виявилися ефективнішими, ніж нейтральні. Але до цього моменту в жодному дослідженні не аналізували ролі емоційного контенту в телевізійній рекламі у зменшенні поширеності куріння. Не секрет, що досі більшість соціальних рекламних кампаній побудовані на ефекті залякування, тобто на негативних емоціях. Ми ж отримали несподіваний результат: виявляється, позитивні емоції чинять такий самий вплив на психіку курця, як і негативні. Мова йде про те, що формулювання змісту реклами має давати людині чіткі переваги (безумовно, позитивні) у випадку відмови від згубної звички, а не пород­жувати в неї страх, приміром, захворіти на рак. Ефективність у боротьбі проти тютюну має бути задумана як віра індивідуума в те, що запропонована стратегія працює. Загалом 94% позитивних емоційних кампаній, згідно з нашими даними, мають поєднуватися лише із 3% негативних емоційних штрихів від реклами. Цілком можливо, що це поєднання негативного та позитивного змісту є ключовим для ефективності кампанії в цілому.

ВЗ Чи є категорія людей, для яких достатньо лише психологічної допомоги у відмові від куріння?

— Якщо обирати лише психологічний метод, то це, звісно, підвищує шанси на успіх відмови від куріння, однак несуттєво. Набагато ефективніша комбінована терапія. Хоча є люди, які відмовляються від фармакологічної терапії та отримують лише поведінкову (психологічну) підтримку. Але їх відсоток дуже низький. Більшість людей, які звертаються до мережі служб із допомоги у відмові від паління (Stop Smoking Services,) навпаки, погоджуються на отримання лише фармакологічної підтримки без поведінкової. Проблема в тому, що не кожен курець, який хоче кинути, зможе знайти час, аби регулярно (кожного тижня впродовж 2,5 місяців) приходити на психологічну корекцію. Але поєднання фармакологічної терапії та поведінкової підтримки є своєрідним «золотим стандартом» надання допомоги у відмові від куріння, і ми його всіляко пропагуємо. У поведінковій підтримці застосовується низка технік, які мають доказову базу. Акупунктуру, гіпноз та інші подібні методики ми не рекомендуємо.

ВЗ Наскільки важливо позбавлятися від залежності саме в спеціалізованому центрі?

— Останні дослідження, проведені у Великій Британії, свідчать: якщо просто купувати безрецептурну НЗТ (без отримання жодної спеціалізованої допомоги), це матиме мінімальний успіх. Більше того, люди часто отримують НЗТ і паралельно продовжують палити. Це також зменшує шанси позбутися залежності. З 1998 року уряд Британії створив мережу Stop Smoking Services по всій країні, щоб надавати безкоштовну підтримку курцям. На жаль, останніми роками ця служба була переведена під нагляд місцевих органів влади, що призвело до плутанини у фінансуванні та складнощів їх функціонування. Однак ми віримо, що найефективніші служби виживуть. Адже боротьба із будь-якою залежністю має керуватися на державному рівні.

ВЗ Які приклади слабкої державної стратегії ви можете навести?

— Прикладом може бути Франція — ми детально вивчали ситуацію із залежністю від паління в цій країні. Парадоксально, але після тривалого зниження поширеності цієї згубної звички, у період 2005-2010 років спостерігалося значне збільшення кількості курців. Це рідкісне явище для країн, що перебувають у «зрілій» стадії епідемії куріння. На противагу цьому, поширеність тютюнопаління у Великій Британії в ті самі роки продовжувала знижуватися. Щоб проаналізувати ситуацію, ми порівняли всі джерела даних про паління в обох країнах. Аналіз виявив дві причини. Першою була відсутність у Франції достатнього зростання цін на тютюн у зазначений період, а другою — значно вищі затрати на виробництво цигарок, аніж на боротьбу із палінням. Це і є прикладом слабкої стратегії боротьби із залежністю на державному рівні. До речі, тільки у 2014 році уряд Франції прийняв новий план боротьби із палінням, який має змінити нинішню невтішну тенденцію.

ВЗ Чи вивчаєте ви інші види залежностей, окрім тютюнової?

— Так, у Королівському коледжі Лондона, де я зараз працюю, є департамент з вивчення залежностей. Великою часткою моєї мотивації працювати там стало бажання допомагати людям з різними видами залежностей, оскільки вони дуже часто поєднуються. Наприклад, серед людей з алкогольною залежністю фіксують 80% курців. Наркотична залежність також супровод­жується курінням. Наразі ми спостерігаємо людей, залежних від опіатів. Лікуємо їх від паління та прослідковуємо взаємозв’язок між обома залежностями. Ми знаємо, що зв’язок є, але ще не готові оприлюднити результати дослідження.

Розмову вела Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я