Середній тариф, який виплачуватиметься державою сімейним лікарям за надання первинної медичної допомоги, становитиме 210 грн на рік за одного застрахованого пацієнта, повідомив заступник Міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк.
«Тариф сплачуватиметься на людину і використовуватиметься той чи інший коефіцієнт. З наступного року ми збираємося ввести «вікові коефіцієнти». Дитині лікар має приділяти більше уваги, ніж дорослому пацієнту. Тобто тариф на дитину буде вищий, на людину літнього віку — теж».
Також Міністерство має намір обмежити кількість пацієнтів, яких може вести один сімейний лікар, 2 тис. Заступник Міністра зазначив, що на першому етапі впровадження страхової медицини кожен українець має обрати сімейного лікаря, із яким необхідно буде укласти угоду. За його словами, такий фахівець встановлюватиме діагноз, направлятиме пацієнтів до вузькопрофільних спеціалістів або лікуватиме загальні захворювання.
«Це буде свого роду договір про наміри лікуватися саме в цього лікаря з переліком зобов’язань обох сторін. Лікар може працювати в поліклініці, тоді гроші на ведення хворого отримуватиме цей заклад. Але лікар, із яким пацієнт укладе договір, — вільна людина й може змінити місце своєї роботи, а якщо його не влаштує рівень оплати — відкрити приватну практику. Фундамент охорони здоров’я — сімейні лікарі, — додав він. — В інших країнах вони приймають 80% звернень, в Україні — лише 20%».
За словами П. Ковтонюка, МОЗ вивчає можливість включення лабораторних діагнозів у перелік оплачуваних державою послуг і впроваджуватиме реформу системи фінансування первинної ланки медичної допомоги з мінімальним потрясінням для медиків. «Сьогодні ми найменше хочемо завдати незручностей лікарям, які раніше неодноразово ставали жертвами спроб реформувати охорону здоров’я. У нас є чітке побажання від Прем’єр-міністра: без різких рухів, з максимальною комунікацією і максимально плавно. Це буде непросто, але ми докладемо всіх зусиль», — повідомив він. Також П. Ковтонюк зазначив, що для створення системи фінансування під вектором «гроші ходять за пацієнтом» не знадобиться змінювати закони: досить прийняття постанов Уряду. Не потребуватиме вона й окремих податків: МОЗ вважає, що запровадження додаткового спеціального збору із заробітної плати чи фонду оплати праці призведе до подальшої тінізації цього ринку в умовах економічної кризи.
Нагадаємо: перші етапи впровадження державної страхової медицини Уряд України планує здійснити вже наступного року. У проекті — створення Національної служби здоров’я, єдиного національного замовника медичних послуг, який розпоряджатиметься державними коштами, призначеними для покриття витрат на лікування громадян України. Аналогічна модель (податки-бюджет-агенція) діє у Великій Британії, країнах Скандинавії, Італії, Іспанії, Канаді й показала свою високу ефективність.
Заступник Міністра охорони здоров’я зауважив, що система охорони здоров’я не повинна орієнтуватися на приватні страхові компанії: «Це буде не зовсім коректно, коли ми дамо змогу страховим компаніям отримувати на цьому прибуток. Як правило, приватним страховим компаніям вигідно працювати зі здоровим і багатим населенням. А з бідними і хворими, котрі найбільше потребують медичної допомоги, — ні. Приватні страхові компанії залучаються в країнах, де є сильне регуляторне поле, хороша судова система, сильні державні інституції… Не думаю, що ми в Україні зможемо належним чином це координувати».
Коментуючи варіанти акумулювання коштів на систему охорони здоров’я, П. Ковтонюк зазначив, що багато країн створюють спеціальний фонд для збору страхових внесків на медицину. «Але в Україні ми зіткнемося з тим, що це питання переросте із площини суто технічної в політичну. Окремий страховий фонд — окремий «мішок» з великими грошима. Сьогодні це 46 млрд грн, які десь лежатимуть, і хтось цей фонд очолюватиме. Це — великий політичний ризик. Але багато країн акумулюють внески на охорону здоров’я в держбюджеті. Й для України найкращим способом є використання загального податку як інструменту збору коштів від громадян», — резюмував він.
За матеріалами прес-служби МОЗ України, УНІАН та ІА «Інтерфакс-Україна»
