БУТИ ЧИ НЕ БУТИ ВІТЧИЗНЯНИМ ВАКЦИНАМ?

1647

Відповідь на це актуальне питання шукали учасники міжнародної конференції «Стратегія і тактика боротьби з інфекційними захворюваннями», що відбулася в Харкові.

Загрозлива статистика

«Ситуація, яка склалася останніми роками в Україні у сфері вакцинопрофілактики, досить небезпечна, — сказав у своєму виступі на конференції кандидат медичних наук, завіду­вач лабораторії імунореабілітології Інституту мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова у Харкові Андрій Волянський. — Різке зниження охоплених щепленнями (по деяким позиціям до 30–40%, тоді як для підтримання колективного захисту потрібно 75–95%) загрожує країні масовими спалахами інфекційних захворювань. За останні 5 років народилося близько 2,5 мільйона малюків, половина з котрих, за статистикою МОЗУ, не отримала обов’язкових щеплень».
Пандемія грипу 2009-2010 рр. нанесла найжорсткіший удар саме по нашій країні — жодної людини не було вакциновано, захворіло більш як 4 мільйони осіб, загинуло більше 1100 уражених вірусом. Також серйозною небезпекою для українців є кір. 14 тисяч випадків кору на Західній Україні з листопада 2011 року — це лише перший дзвоник. У Києві, великих мегаполісах Сходу та Півдня потенціал цієї епідемії набагато більший. Уже в найближчому майбутньому повернуться дифтерія, правець, поліомієліт, про які ми в минулому столітті майже забули (у 2010 р. в Україні зареєстровано 13 випадків захворювання дифтерією, 13 — правцем, 1067 — кашлюком, 951 — епідемічним паротитом). Окрему загрозу з керованих інфекцій в Україні створив туберкульоз. Практично стовідсоткове охоплення вакцинацією БЦЖ не наблизило нас до якихось значних успіхів у боротьбі з цією інфекцією — щорічно в Україні діагностується більш як 30 000 нових випадків туберкульозу, близько 7 тисяч хворих помирає.

Куди поділися вітчизняні вакцини

Власне виробництво вакцин та інших імунобіологічних препаратів державні підприємства України припинили в 2001 р., коли було зупинено роботу заводу «Біопром-Одеса», що входить до ДАК «Біо­пром». Випуск вакцин для державних потреб на території України сьогодні здійснюють комерційні структури: ПАТ «Фармстандарт-Біолік», Харків (туберкулін, АДП, АДП-м АКДП, АП, АД-м вакцина проти гепатиту В), ТОВ «Фармалайф», Львів (інфанрикс, пріорикс), ТОВ «Фармекс Групп», Бориспіль (пентаксим, ваксігрип). Усі ці препарати надходять в Україну in­-bulk, а тут їх тільки фасують (так звана «стікерна технологія»). З-закордону завозяться ОПВ, БЦЖ, БЦЖ-м, КОКАВ (Росія), туберкулін (Данія).

Через кілька тижнів прогнозують чергову епідемію грипу. Щоб її зупинити, в Україну ввезено три офіційно зареєстровані спліт-вакцини: «Флюарикс» виробництва Німеччини, «Інтанза» та «Ваксигрип» із Франції. А також одна інактивована вакцина — «Інфлувак» з Нідерландів. Безумовно, імпортні вакцини високоякісні, але чому немає вітчизняних? Це запитання не давало спокою учасникам конференції.

Стагнацію наукових досліджень слід зупинити

У листопаді 2009 року Верховна Рада України затвердила на рівні закону Програму з імунобіології на 2009–2015 рр., якою передбачено різке збільшення коштів на розробку вакцин. Але вона залишилася на папері. Представники всіх наукових закладів України погоджуються з фактом стагнації наукових досліджень, спрямованих на створення вітчизняних вакцин. Та, незважаючи на відсутність фінансування, вчені продовжують розробку вакцин.

На конференції загальну думку щодо пріоритетних напрямів розвитку вакцинології висловив директор інституту мікробіології та імунології імені І.І. Мечникова у Харкові, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, відомий фахівець у галузі мікробіології Юрій Волянський, оскільки саме в Харкові розроблено експериментальні препарати, які можуть стати основою для випуску вітчизняних вакцин із дифтерії, правцю, синьогнійної інфекції, а в наступному році розпочнуться роботи зі створення інших противірусних вакцин. «Ми намагаємося дивитися в майбутнє і заявляємо, що нашій країні не так потрібні певні препарати, як система розробки нових підходів до створення противірусних вакцин, — сказав учений. — Це одна зі сходинок нашої національної безпеки, один із ланцюжків біологічної безпеки українців».

Зокрема, учасники конференції зазначили, що зусилля науковців слід у першу чергу спрямувати на створення вакцин, закупівля яких на сьогодні поглинає левову частку державного бюджету. Було виділено такі пріоритетні напрямки, як розробка 4-валентної вакцини АаКДП-ІПВ (потреба країни — 2 мільйони доз на рік, витрачено на закупівлю в 2011 році більш як 150 млн грн); розробка 3-валентної вакцини КПК (потреба — мільйон доз щорічно, витрачено в 2011 році близько 40 млн грн); розробка протигрипозної вакцини (потреба — до мільйону доз на рік для груп ризику). У подальшій перспективі потрібно цілеспрямовано вести пошук у напрямку зниження реактогенності вакцин за рахунок розробки пероральних та трансдермальних вакцин, ліпосомальних вакцин; застосування нових ефективних адьювантів; заміщення інактивованими вакцинами живих.

Слід створити державні підприємства, які б мали повний цикл вакцинного виробництва і були безпосередньо об’єднані з науковими підрозділами країни. Для цього є кадровий потенціал, збережений ще з радянських часів, у двох містах — Харкові та Одесі. Першим етапом міг би бути випуск ліцензійних препаратів із подальшим переходом на власні розробки. Для цього доцільно було б реанімувати останній державний завод «Біопром-Одеса», що має виробничий корпус спільно з Українським науково-дослідним протичумним інститутом (до 1999 р. — Інститут вірусології), а на базі ДУ «ІМІ ім. І.І. Мечникова НАМНУ» у Харкові створити експериментальне виробництво.

Якщо пріоритети державних зусиль у галузі вакцинації у найближчі роки не буде переорієнтовано від підтримки комерційних структур, у яких виробництво вакцин зведено до наклеювання стікерів на імпортні препарати, до розвитку власної повноцінної науково-дослідної та виробничої бази, ситуація з контролем керованих інфекцій, на жаль, може тільки погіршуватися, — констатували провідні науковці.

Як подолати вакцинофобію українців?

Однією з причин відмови від щеплення є алергія. Про дослідження використання високочутливих, специфічних і безпечних для здоров’я людини методів лабораторної діагностики лікарської та вакцинальної алергії in vitro та про необхідність їх широкого впровадження в медичну практику говорила у своїй доповіді Ольга Трунова, доктор медичних наук, професор Донецького національного медичного університету імені М. Горького: «Алергени (гаптен) можуть спричиняти в організмі одночасно більше однієї реакції, тому ми використали комплексне дослідження імунного статусу: з визначенням алергійних реакцій, що перебігають як за негайним (визначення загального сироваткового і специфічних ІgЕ), так і за уповільненим (постановка РТМЛ з лікарськими і вакцинальними препаратами в різних концентраціях) типом. Пропонований нами алгоритм лабораторної діагностики лікарської та вакцинальної алергії є високоточним (до 100% збігу результатів із клінічними спостереженнями), безпечним, доступним, економічним, безболісним, зручним для хворого і лікаря. Використовуючи його, можна убезпечити негативні наслідки вакцинації».

арків’яни доповіли на конференції про пошуки можливості усунути негативні наслідки щеплення у дітей, які часто хворіють, адже таких дітей від 15 до 50% у різних вікових групах, і саме їхні батьки на підставі висновків педіатрів відмовляються від щеплень. В Інституті мікробіології ім. І.І. Мечникова протягом п’яти років було проведено комплексне обстеження 628 дітей, що належали до групи диспансерного спостереження. У більшості з них виявлено різні відхилення в бактеріологічному, вірусологічному, імунологічному та алергологічному блоках досліджень. 509 дітей отримали реабілітаційні медикаментозні курси лікування, а потім їх вакцинували за індивідуальними схемами відповідно до віку згідно з наказами МОЗУ №№ 48, 595. Ефективність застосування імуномодуляторів у разі щеплень вивчали на прикладі імунізації 6-річних дітей, які часто хворіють, проти кору, епідемічного паротиту, червоної висипки. Бактеріальний імунокоректор «Рибомуніл» призначали за схемою протягом 1 місяця, починаючи його прийом у день планової вакцинації. «Отримані дані засвідчили, що щеплення на тлі прийому імуномодуляторів, які стимулюють функціональну активність системи фагоцитарних клітин, підвищує ефективність імунізації дітей і забезпечує довготривале збереження захисних титрів специфічних АТ та захищеність від інфекцій», — констатував Андрій Волянський.

Підсумок наукової дискусії про сучасний стан питання вакцинації підбив Федір Лапій, головний дитячий імунолог м. Києва, кандидат медичних наук: «Щеплення слід робити, але враховуючи нові наукові підходи науки та після ретельного обстеження дітей педіатрами. І тоді довіра населення до вакцинації відновиться. Інакше нас чекають однозначно небезпечні наслідки легковажного ставлення до захисту від інфекційних хвороб».

Ольга ФАЛЬКО, власкор «ВЗ»,
м. Харків

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я