АЛЬТЕРНАТИВА ОПЕРАЦІЇ НА ВІДКРИТОМУ СЕРЦІ ІСНУЄ!

Фахівці Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова вперше в Україні провели унікальну операцію — ендоваскулярне («без розрізу» грудної клітки пацієнта) протезування аортального клапана. Інститут став першим лікувальним закладом у країні, де проводять транскатетерне протезування аортального клапана як альтернативу операції на відкритому серці для пацієнтів, які потребують його заміни.
Ендоваскулярна імплантація біологічного протезу аортального клапана — це величезне досягнення медичної науки і практики, що може стати реальною альтернативою традиційним хірургічним втручанням. Після отримання європейського сертифіката CE в березні 2007 року цю систему було імплантовано більш ніж 35 000 пацієнтам у всьому світі, що є доказом успішності проведення заміни серцевого клапана.
Така операція — зовсім новий напрямок розвитку медицини у світі. Принцип методу полягає в тому, що протез клапана вводять у серце за допомогою внутрішньосудинного катетера. Зокрема, першому в Україні пацієнту штучний клапан серця було введено через артерію, зробивши невеликий розріз на нозі.
Не випадково, що в Україні першу таку операцію провели саме в Національному інституті серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова. Саме тут у далекому 1965 році видатний учений та хірург Микола Амосов винайшов та впровадив у практику першу у світі антитромботичну модель клапана серця. І тоді це вважалося дивом. А сьогодні, майже через півстоліття, подібну операцію можна виконувати взагалі «без розрізу».
Тяжкий симптоматичний аортальний стеноз найчастіше діагностується у людей похилого віку. Хвороба виникає, коли клапан стає «стенотичним» або заповнюється відкладеннями кальцію, які перешкоджають кровотоку від серця до тіла, спричиняючи такі симптоми як задишка, біль у грудях, втому та прискорене серцебиття. Заміна аортального клапана — єдиний на сьогодні метод лікування, а операція на відкритому серці — стандартна процедура заміни. До появи нехірургічного лікування пацієнти з тяжким аортальним стенозом були майже приреченими, адже мали протипоказання до операції, а альтернативних методів лікування не існувало.
Без перебільшення можна сказати: з’явилася надія на порятунок життя вкрай тяжких хворих, яких жоден вітчизняний хірург не наважився би оперувати звичайним способом.
Прес-служба МОЗ України