Житомирський перинатальний центр: ми не боїмося бути першими

6707

Нині Житомирський обласний перинатальний центр — медичний заклад третинного рівня, добре відомий не лише в Україні, а й далеко за її межами. Тут успішно народжують дітей жінки із тяжкою екстрагенітальною патологією. Сюди по досвід приїжджають лікарі з різних куточків країни. Житомирський обласний перинатальний центр уже на старті продемонстрував свій потенціал, а за 18 років став одним із флагманів серед подібних закладів України.

Головне — віра в ідею та команда однодумців

А розпочалося все у 2004 році. На той час на Житомирщині не було медичного закладу, у якому на найвищому рівні надавалися б послуги і вагітним, і роділлям одночасно. Тож саме такий і вирішили створити представники обласної та місцевої влади. Приміщення пологового відділення Житомирської міської лікарні №2 безкоштовно передали в розпорядження обласної ради, яка, відповідно, мала подбати про фінансовий бік створення нового медзакладу. На той час ціна питання була 4,1 млн грн.

Очолити медичний заклад запросили лікаря-акушера-гінеколога Юрія Вайсберга.

«Звичайно, роботи було багато, — зізнається голов­ний лікар ОКУ «Житомирський обласний перинатальний центр» Житомирської обласної ради, Заслужений лікар України, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня, лікар-акушер-гінеколог вищої категорії, лікар-організатор охорони здоров’я вищої категорії Юрій Вайсберг. — Передусім потрібно було не просто зібрати колектив професіоналів, а створити справж­ню команду однодумців. І це вдалося! Нині 75% наших акушерів-гінекологів мають вищу та першу категорії, серед неонатологів таких — 77%, а серед анестезіологів — 88%. Голов­не, що всі вони віддані своїй справі!»

Створювати новий заклад доводилося практично «з нуля». На щастя, було приміщення. Обладнання — зношене й застаріле — теж перейш­ло «у спадок».

А далі почалися труднощі — навіть із тим, як назвати новостворений заклад. На той момент установ, у яких одночасно надавали б допомогу вагітним, роділлям, породіллям і новонародженим, в Україні практично не існувало. Зреш­тою, зупинилися на назві «Житомирський обласний центр охорони здоров’я матері і дитини».

Уже невдовзі після створення центр став учасником міжнародного проекту «Здоров’я матері та дитини», який реалізовувався за підтримки Агенції з міжнародного розвитку США (USAID). Проект очолювала професор із Франції Елен Лефевр-Шоле.

«Передусім ця співпраця змінила наше розуміння суті перинатальної медичної допомоги, — каже Юрій Вайсберг. — А згодом нам вдалося перетворити медичний заклад «із суворим режимом», як це було десятиліттями, на установу практично «санаторного» типу. На початку цього непростого шляху доводилося змінюватися не лише нам самим — ми йшли проти загальної течії, наприклад, усупереч наказам санітарної служби. Скажімо, першими в області почали дозволяти заходити в палати породіль їх родичам, пропагувати партнерські пологи, не обробляти пуповинні залишки в новонароджених спеціальними засобами. А скільки розмов було, у тому числі й серед місцевих педіатрів, коли почали виписувати додому малюків із пуповинними залишками, які ще не відпали! Але ми вірили в те, що робимо правильно, адже діяли відповідно до міжнародних стандартів та доказової медицини».

І таке новаторство не залишилося не поміченим: у серпні 2005 року рішенням апаратної наради Міністерства охорони здоров’я України Житомирський обласний центр охорони здоров’я матері та дитини було визнано базовим закладом із впровадження сучасних перинатальних технологій. Того ж року йому вручили нагороду «Вища проба України» Національної іміджевої програми «Лідери ХХІ століття» за лідерство в освоєнні сучасних методів діагностики та лікування, а наступного року — нагороду «За особливий вклад у розвиток перинатальної культури України» від Міжнародного фонду «Свідоме батьківст­во». І це — за перші два-три роки існування! До речі, за цей період кількість пологів у центрі збільшилася в 1,5 разу (у 2008 році їх було вже 4216), а фізіологічних — у 6 разів, натомість захворюваність новонароджених зменшилася втричі.


Кількість недоношених дітей у всьому світі — 10%, із них з масою тіла при народженні від 500 до 1000 грамів — 5-6%.


Малюк розміром з долоню

Значним поштовхом для впровадження новітніх технологій став 2007 рік, коли у відділенні інтенсивної терапії новонароджених центру вдалося виходити Богданчика — хлопчика з масою тіла під час народження 490 грамів. Тоді про цей випадок дізналися далеко за межами України, адже вперше на пострадянському просторі малюк із вкрай низькою масою тіла при народженні вижив. На той час навіть не було наказів МОЗ України про виходжування таких малюків, їх називали «абортними плодами». Завідувач відділення реанімації новонароджених Сергій Лапоног отримав тоді звання «Гордість країни — 2007» у номінації «Лікар року». Досягнення житомирських професіоналів помітили у Фонді Віктора Пінчука, який у рамках програми «Колиска надії» надав грант на суму 1 млн дол. для переоснащення центру. За ці кошти було придбане обладнання в операційні, пологове та відділення інтенсивної терапії новонароджених. Тоді ж у Житомирському центрі охорони здоров’я матері та дитини уперше в Україні для лікування новонароджених у стані тяжкої гіпоксії та запобігання їх інвалідизації почали використовувати метод краніоцеребральної гіпотермії. Його впровадження сприяло також підвищенню виживаності та поліпшенню віддалених нев­рологічних прогнозів у дітей з гіпоксично-ішемічною енцефалопатією.

Сергій Лапоног пригадує: коли в травні 2006 року його, 31-річного спеціаліста, запросили очолити відділення у новоствореному центрі, він погодився, хоча й розумів, наскільки це відповідально. Однак уже тоді заклад був оснащений найкраще в області.

«З’явилася унікальна можливість завдяки наявному обладнанню реалізовувати на практиці отримані знання, — пояснює Сергій Петрович. — І таких спеціалістів, які із задоволенням приходили на роботу в центр, аби мати змогу попрацювати на сучасному обладнанні, а отже — й збільшити шанси на порятунок дитячих життів, було чимало. У 2009 році до нас на півставки влаштувалася лікарка зі столичного медзакладу. Протягом трьох років вона їздила з Києва до Житомира на роботу не задля грошей, адже все зароблене витрачала на дорогу, а для того, щоб здобути досвід і навчитися працювати із сучасною апаратурою.

Перебуваючи у 2012 році у США, я розповів завідувачу відділення одного з госпіталів штату Огайо про те, що в житомирському центрі працюю із сучасним апаратом для дихальної підтримки новонароджених AVEO-Clio. Тоді американські колеги дуже здивувалися, що в Україні, й навіть не в столиці, є лікарня, де вже кілька років працюють з обладнанням, про яке вони чули лише на конференціях».

По сусідству з відділенням, яке очолює Сергій Лапоног, — відділення постінтенсивного догляду та виходжування недоношених новонароджених, створене у 2012 році.

«Коли виписуємо зі стаціонару немовлят, народжених із вкрай низькою масою тіла, це перетворюється на свято не лише для батьків, а й для всього колективу перинатального центру, — каже його завідувачка Майя Смоляр. — Це досягнення фахівців двох відділень: інтенсивної терапії новонароджених та постінтенсивного догляду та виходжування, які працюють у тандемі».

Відділення розраховане на 15 дитячих ліжок, стільки ж ліжок — для матерів. Сюди переводять діток із відділення інтенсивної терапії, коли вони вже не потребують суворого моніторингу стану вітальних функцій. Однак якщо в цьому знову виникне потреба, то таку допомогу нададуть на місці — можливості є.

«Усе обладнання в нас — сучасне, експерт-класу, — пояснює Майя Смоляр. — Торік отримали новий CPAP-апарат, апаратуру для стеження за новонародженими й інфузомати».

Пацієнтів з масою тіла 650 грамів тут вважають легкими, а от «рекордсменка» — 550-грамова дівчинка — змусила добряче похвилюватися, але все закінчилося добре. Зазвичай такі недоношені малюки перебувають у цьому відділенні 3-4 місяці, максимум — до півроку. На момент нашого візиту тут виходжували трьох немовлят з масою тіла менше одного кілограма.


У 2018 році у відділенні реанімації та інтенсивної терапії новонароджених Житомирського обласного перинатального центру проліковано 203 малюки, із яких недоношених — 85%. Виживаність дітей із масою тіла при народженні 500-1500 грамів становить 87%.


Один із перших перинатальних центрів

У 2010 році відбувся черговий виток розвитку закладу. Тоді на загальнодержавному рівні запровадили створення перинатальних центрів. До пілотного проекту, звісно, увійшов і житомирський заклад, перейменований на Житомирський обласний перинатальний центр. Тоді на його розвиток було виділено 16 млн грн, із яких 12 млн грн — на придбання нового обладнання, решта — на проведення ремонтних робіт.

Нині в Житомирському обласному перинатальному цент­рі діють кілька підрозділів: консультативно-діагностичний блок у середньому на 150 відвідувань у зміну, стаціонарне відділення на 115 ліжок і лабораторний блок. Адміністрація лікарні постійно дбає про те, аби вагітним, роділлям і породіллям було комфортно й зручно.

Цьогоріч повністю оновили пологове відділення. Нині тут — 7 пологових залів, зокрема зал для ведення передчасних пологів, операційна. Закупили найсучасніше обладнання, яке дає змогу відслідковувати стан плода під час пологів, а також розвиток пологової діяльності у жінок одразу в кількох пологових залах одночасно. До речі, цей центр був одним із перших, де почали широко впроваджувати вибір вільної позиції під час пологів. Протягом останнього часу намітилася чітка тенденція до зменшення кількості пологів на спині — таких лише близько 5%. Більшість пологів відбувається у вертикальній позиції або на боці. Також відділення забезпечене фетальними кардіомоніторами, завдяки яким можна не лише спостерігати за внутрішньоутробним станом плода під час пологів, а й письмово зафіксувати порушення його серцебиття та своєчасно вирішити питання про метод розродження. Це допомагає знизити захворюваність новонароджених і перинатальну смертність.

Приємно вражають і палати у відділенні сумісного перебування матері та дитини — світлі й просторі, з сучасними меблями. До речі, у центрі планують невдовзі реалізувати ще одну амбітну ідею — проект впровадження сімейно-орієнтованого типу надання медичної допомоги. Мова йде про організацію місць спільного перебування цілої родини на території відділення інтенсивної терапії новонароджених.

«Відповідно до цієї нової концепції, не породілля з дитиною у нас в гостях, а ми — в їхньої родини, — пояснює Сергій Лапоног. — Спільно з немовлям і мамою перебуватимуть інші члени сім’ї. Це дасть змогу не лише збільшити шанси таких дітей на виживання, а й поліпшити їх неврологічні прогнози завдяки активному залученню сім’ї в тривалий процес виходжування недоношеного малюка».

До речі, особливу увагу в центрі приділяють також психоемоційному стану вагітних. Як розповів лікар-психотерапевт відділення перинатальної діагностики та планування сім’ї В’ячеслав Гаврилов, усі жінки, у яких виникли проблеми під час попередньої вагітності, а також ті, хто перебуває на стаціонарному лікуванні, відчувають стривоженість. З ними проводять індивідуальні заняття, що поліпшують їх психоемоційний стан. Крім того, для підготовки вагітних до пологів за сучасними перинатальними технологіями функціонує «Школа відповідального батьківства». Під час занять активно застосовують музикотерапію, малювання та інші сучасні технології підготовки до пологів.

Прикметно, що тут практично в кожному відділенні можна почути слова «сучасний» і «новітній». Наприклад, завідувачка консультативно-діагностичного блоку Наталія Алексійчук розповіла, що серед останніх запроваджень — інвазійна пренатальна діаг­ностика, завдяки якій внут­рішньоутробно виявляють різні хромосомні відхилення у плода. Протягом останніх двох років завдяки наявності фетального кардіомонітора проводять ехокардіоскопію — діагностику вроджених вад серця з 12-го тижня гестації.

«Ми активно співпрацюємо з ДУ «Науково-практичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України», — розповідає Наталія Алексійчук. — Завдяки цьому нам вдалося збільшити відсоток виявлених внутрішньоутробно вад серця. Це, відповідно, збільшує шанси таких дітей вижити, оскільки перинатально встановлюємо, летальна вада серця чи ні. У першому випадку ми рекомендуємо переривати вагітність (для прикладу, торік таких було 12), у другому — консультуємося з колегами з Науково-практичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії щодо подальших дій, зокрема місця пологів. Адже якщо малюку життєво необхідна термінова операція одразу після народження, то краще, щоб пологи відбувалися в столиці. Загалом протягом року в середньому діагностуємо 50 подібних вад».


Близько 30% усіх пологів на Житомирщині приймають в обласному перинатальному центрі. Майже кожна третя вагітна краю консультується в консультативно-діагностичному блоці закладу. За час існування центру, починаючи з 2004 року, тут отримали консультацію близько 500 тис. пацієнток, із яких більше половини — жінки з районів області.


Із думкою про майбутнє

Планів у адміністрації перинатального центру чимало. Один із них — створення відділення реконструктивної гінекології з технологіями ЕКЗ.

«Нині кожна п’ята пара — безплідна, — зауважує головний лікар. — Відкриття такого відділення дасть можливість, наприклад, здешевити процедуру ЕК-запліднення для мешканців області, впровадити повний цикл лікування безпліддя тощо».

До речі, приміщення для цього відділення вже є — його знову ж таки безкоштовно кілька років тому передала Житомирська міська рада. Однак коштів на реконструкцію сусідньої будівлі, зведеної у 1939 році, поки що не знайшли.

Як зауважила заступник головного лікаря з медичної частини, Заслужений лікар України Олена Астрейко, сьогодні у центрі надають консультативну допомогу від першого тижня вагітності і до пологів, а стаціонарну — лише після 22-го тижня вагітності. Однак певні проблеми у плода можуть виникнути й раніше, тому задля того, аби надавати медичну допомогу вагітним у повному обсязі, й планується створення такого відділення.

«Таким чином, зможемо забезпечити повний цикл надання допомоги вагітним, роділлям і породіллям», — підсумовує Олена Астрейко.

У перинатальному центрі щиро вірять: задумане стане реальністю. Адже, приміром, ще донедавна ніхто не міг передбачити, що електронний документообіг, про який багато говорилося, буде запроваджено в реальності. Житомирський обласний перинатальний центр і тут став першопрохідцем, впровадивши програму Doctor Eleks ще півроку тому. Це дало медпрацівникам змогу не витрачати час на заповнен­ня документації й зробити співпрацю між відділеннями ще оперативнішою.

«Хотілося б, щоб така самовіддана праця наших медиків була належно оцінена на державному рівні, адже, на жаль, нинішні зарплати — низькі, а медики — соціально майже не захищені, — каже головний лікар Юрій Вайсберг. — Ми також, як, мабуть, і багато інших державних медичних закладів, свого часу зіткнулися з проблемою плинності кадрів. Нині в центрі залишилися ті, хто прагне працювати за новітніми технологіями, на сучасному обладнанні, а найголовніше — рятувати життя».

Такої ж думки і його заступник Олена Астрейко.

«Наші пацієнти особливо уважно ставляться до двох факторів: високоякісної роботи лікарів та безпеки як для матері, так і для дитини, — каже вона. — Задля цього ми постійно прагнемо вдосконалюватися. Зокрема, з 2014 року в центрі реалізується проект «Збережемо життя матерям України», спрямований на впровадження новітньої ініціативи із запобігання післяпологовим кровотечам. У симуляційному центрі, створеному на базі нашого закладу, були підготовлені національні тренери. Тепер вони вже самі навчають колег із різних куточків області та України правильно діяти в ситуаціях, коли виникає профузна післяпологова кровотеча з розвитком геморагічного шоку».

Крім того, на базі симуляційного центру з 2018 року реалізується американсько-український проект із первинної реанімації новонароджених. Національні тренери також підготовлені зі спеціалістів Житомирського обласного перинатального центру. Відповідно до українсько-швейцарської програми житомирський заклад був учасником проекту з антенатальному догляду.

До того ж на базі цент­ру працює консультативно-діаг­ностичний блок — його фахівці брали участь у національній програмі «Репродуктивне здоров’я нації», яка діятиме до 2021 року.

«Медицина постійно розвивається, і потрібно йти в ногу з часом, — наголошує Олена Астрейко. — Та ми намагаємося не лише самі дізнаватися про сучасні тенденції, навчатися чомусь новому, а й передавати набутий досвід колегам з інших медичних закладів. Знання не мають жодного сенсу, якщо їх тримати в собі, вони будуть корисними лише тоді, коли поширюєш їх серед колег-однодумців, які теж намагаються чомусь навчатися».

На початку нинішнього року стало відомо, що в рамках реалізації підписаного МОЗ України Меморандуму про взаєморозуміння і співпрацю з Фундацією медичної допомоги дітям, мета якого — підвищення рівня надання неонатальної допомоги в Україні, було проведено аналіз центрів, у яких виходжують передчасно народжених дітей. Для запровадження положень Меморандуму було обрано три заклади, серед яких — і Житомирський обласний перинатальний центр.Отже, заклад знову стане базою, на якій міжнародні експерти навчатимуть лікарів-неонатологів, дитячих лікарів-анестезіологів, медсестер, а також розроблятимуть та впроваджуватимуть нові концепції роботи неонатологічної служби.

Наталія ХОМЕНКО, спеціально для «ВЗ»
Фото автора та прес-центру Житомирського обласного перинатального центру

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я