Зарплати платити нічим — за місяць борги перед медиками зросли в 2,5 рази

18950

Профспілка працівників охорони здоров’я України здійснила моніторинг стану виплати заробітної плати в закладах галузі й виявила значне погіршення ситуації.

По-перше, швидко зростає сума заборгованості. Якщо місяць тому вона становила 37,0 млн грн, то нині — 98,5 млн грн.

По-друге, з’ясувалося, що причиною заборгованості стало критичне недофінансування закладів з 1 квітня 2021 року, коли вони перейшли на нові договори, а перехідне фінансування для них скасували. Грошей немає і чекати нізвідки, адже КНП тепер самостійні, зокрема і в подоланні проблем.

Заборгованість із виплати зарплати працівникам закладів охорони здоров’я станом на 10.07.2021

Вінницька область — 1507,0 тис. грн:

КНП «Центр терапії залежностей «Соціотерапія» — 1507,0 тис. грн (травень-червень 2021 р.).

Волинська область — 6040,0 тис. грн:

КНП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» — 6040,0 тис. грн.

Донецька область — 7841,0 тис. грн:

  • КНП СМР «Міська клінічна лікарня м. Слов’янська» — 4500,0 тис. грн (через неперерахування коштів НСЗУ з квітня 2021 р.);
  • КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов’янська» — 2500,0 тис. грн (друга половина червня 2021р.);
  • КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради — 841,0 тис. грн.

Закарпатська область — 3771,0 тис. грн:

  • КНП «Воловецька центральна районна лікарня» — 1200,0 тис. грн (червень 2021 р.);
  • КНП «Великоберезнянська районна лікарня» — 1486,0 тис. грн (червень 2021 р.);
  • КНП «Перечинська районна лікарня» — 970,0 тис. грн (червень 2021 р.);
  • КНП «Закарпатська обласна клінічна стоматологічна поліклініка» — 115,0 тис. грн (червень 2021 р.).

Івано-Франківська область — 11 177,5 тис. грн:

  • КНП «Верховинська районна лікарня» — 2400 тис. грн;
  • КНП «Солотвинська районна лікарня» — 1742 тис. грн;
  • КНП «Отинівська районна лікарня» — 230,0 тис. грн;
  • КНП «Бурштинська районна лікарня» — 2420,0 тис. грн;
  • КНП «Косівська районна лікарня» — 4385,5 тис. грн.

Кіровоградська область — 14 095,0 тис. грн:

  • КНП «Світловодська центральна районна лікарня» — 3288,9 тис. грн;
  • КНП «Новомиргородська міська лікарня» — 200,0 тис. грн;
  • КНП «Долинська центральна лікарня Долинської міської ради» — 2434,8 тис. грн;
  • КНП «Новгородівська лікарня» — 2096,2 тис. грн;
  • КНП «Територіальне стоматологічне об’єднання» — 1418,8 тис. грн;
  • КНП «Онуфріївська центральна районна лікарня» — 226,3 тис. грн;
  • КНП «Міський пологовий будинок» — 986,9 тис. грн;
  • КНП «Добровеличківська лікарня» — 1611,7 тис. грн;
  • КНП «Олександрівська лікарня» — 1831,4 тис. грн.

Миколаївська область — 3772,1 тис. грн:

  • КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» — 1143,5 тис. грн;
  • КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» — 393,3 тис. грн;
  • КНП «Врадіївська центральна районна лікарня» — 95,1 тис. грн;
  • КНП ММР «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» — 2140,2 тис. грн.

Рівненська область – 3 685,0 тис. грн:

КП «Острозька обласна психіатрична лікарня» РОР — 3685,0 тис. грн.

Сумська область — 18 073,2 тис. грн:

  • КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» — 14 962,7 тис. грн;
  • КНП СОР «Сумський обласний діагностичний центр» — 234,5 тис. грн;
  • КНП «Обласний діагностичний центр у м. Шостка» — 328,5 тис. грн;
  • КНП «Шосткинська ЦРЛ» — 1557,8 тис. грн;
  • КНП «Шосткинська дитяча лікарня» — 294,7 тис. грн;
  • КНП «Шосткинська стоматологічна поліклініка» — 165,3 тис. грн;
  • КНП «Середино-Будська міська лікарня» — 529,7 тис. грн.

Харківська область — 5800,0 тис. грн:

КНП «Валківська центральна районна лікарня» — 5800,0 тис. грн.

Херсонська область — 544,1 тис. грн:

КНП «Херсонський обласний кардіологічний центр» — 544,1 тис. грн.

Чернівецька область — 12 094,0 тис. грн:

  • ОКНП «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» — 6098,7 тис. грн (травень-червень 2021 р.);
  • ОКНП ««Чернівецький обласний клінічний протитуберкульозний диспансер» — 3794,7 тис. грн (травень-червень 2021р.);
  • Обласна база спеціального медичного постачання — 151,2 тис. грн (червень 2021 р.);
  • ОКНП «Чернівецький обласний ендокринологічний центр» — 497,8 тис. грн (червень 2021р.);
  • КНП «Новодністровська міська поліклініка» — 327,9 тис. грн (червень 2021р.);
  • КНП «Кельменецька багатопрофільна лікарня» — 1223,7 тис. грн (червень 2021 р.).

Чернігівська область — 10 059,2 тис. грн:

  • по центральних районних і міських лікарнях — 7174,7 тис. грн;
  • по центрах первинної медико-санітарної допомоги — 2884,5 тис. грн.

Підписано мало пакетів

KozlovaЛариса КОЗЛОВА, голова Кіровоградської обласної профспілки працівників охорони здоров’я

У закладах, які накопичили заборгованість, елементарно не вистачає коштів на зарплату — вони втратили фінансування порівняно з минулим роком. Зокрема й через те, що їм не вдалося законтрактуватися на багато пакетів. Часто — не тому, що не готувалися до цього, а через те, що НСЗУ постійно змінює умови підписання договорів. Сьогодні повідомляють, що підписання відбудеться, а завтра раптом висувають ще якісь додаткові умови до пакетів.

Кількість послуг врахована неправильно

Ще одна проблема — торік у зв’язку з карантином закладам забороняли приймати планових пацієнтів, тож кількість пролікованих випадків значно зменшилася. Натомість НСЗУ укладала договори орієнтуючись саме на торішню статистику закладів, що є абсолютно невиправданим кроком. Відтак заклади отримали значно менше коштів, ніж торік, тож не вистачає не тільки на зарплати медикам. Якщо за таким принципом НСЗУ платитиме до кінця року, то в лікарень не буде іншого виходу, аніж скорочувати персонал, що їм і рекомендують.

Найбільше страждають районні лікарні

Особливо це стосується районних лікарень. Якщо вони ще й не є опорними з ковіду, шанси вижити у них мінімальні. Адже НСЗУ, наприклад, для підписання хірургічного пакета вимагає, щоб у районній лікарні було 2 або 3 анестезіологи. Де їх взяти? І чи завжди це виправдано? Наприклад, на території нашої області є Смолінська лікарня, яка надає тільки терапевтичну допомогу. Але в цьому містечку із 10 тис. населення працює уранова шахта, де можуть траплятися надзвичайні ситуації. До найближчої ЦРЛ — 50 км. Достатньо було б одного анестезіолога, аби підписатися на необхідний пакет. Однак НСЗУ пропонує лише стандартні підходи на всі ситуації.

Відповіді на запитання, чому саме такі вимоги висувають, ми не отримали. Як і на те, хто розраховує тарифи й чому вони саме такі?

Чи є межа у скорочень персоналу?

Наша область не має медичного вишу, тому проблему дефіциту лікарів вирішити складно. Традиційно Кіровоградщина була укомплектована медичними кадрами приблизно на 65-67%. При цьому нам потрібно десь знайти гостродефіцитних спеціалістів, тих самих анестезіологів!

Тож, якщо й далі будемо змушені скорочувати лікарів, невдовзі нікому буде надавати допомогу пацієнтам!

Доекономилися до того, що навіть на реанімаційному посту в ковідних лікарнях немає ким замінити медика, який захворів чи йде у відпустку. А на одну медсестру припадає 6-7 пацієнтів, котрі перебувають на кисневій підтримці! Як тут медикам не звалитися з ніг? Та ще й тоді, коли зарплату не виплачують?

Дізнавайтеся більше: Первинка йде «в приват», вторинка у кадрову кризу – промах чи справжній задум реформ?

Чому не виручають платні послуги?

Ще один рецепт від реформаторів для виживання лікарень — надання платних послуг. Знову ж таки, як їх надавати в карантин, коли й за безоплатними послугами пацієнти не поспішають — йдуть лише в крайньому разі, коли немає сил терпіти.

До того ж це у великих містах знайдуться клієнти на платні послуги. А ми — сільська область, люди мають прибутки практично тільки влітку, коли їх наймають на роботу фермери. На кому заробити лікарням?

ОТГ заплющили очі?

І ще одна велика проблема — нас не чують і не розуміють ОТГ. Вони відчули себе окремими царствами, тож їхні керівники на власний розсуд вирішують, куди вкладати кошти громад. На жаль, медицина для них не є пріоритетом. І депутати в районах не розуміють, що без утримання та залучення медичних кадрів, а також належної фінансової підтримки медицини громад НСЗУ не заплатить коштів.

Якщо обласна і міська рада Кропивницького з розумінням ставляться до проблем медицини (надають житло, запроваджують муніципальні надбавки тощо), то серед райрад і особливо ОТГ таких можна перелічити на пальцях однієї руки. Нині вже говорять про те, що з наступного року кошти на оплату енергоносіїв та інших комунальних послуг закладам доведеться брати із тих, що отримали за пакетами НСЗУ.

Але з такими тарифами це навряд чи вдасться. Бо якщо районна лікарня торік за лікування інсульту без застосування тромболізису й тромбекстракції отримувала 26 тис. грн, то нині — лише 14 тис. грн. А високі технології їй і надалі будуть недосяжні.

Заклади — автономні, а покарання — колективні?

Медикам не звикати до заборгованості із зарплат, вони були і за часів фінансування галузі із субвенції. З тією лише різницею, що тоді кошти затримувалися в часі або виплачувалися частинами й поступово. Нині ж проблема в іншому — у закладів немає достатніх коштів. Але й старі традиції живучі, хоч і у вигляді ноу-хау. НСЗУ фінансує заклади регіону, якщо вони всі вчасно звітують про свою роботу. Затримка звіту чи помилка однієї з лікарень області може призвести до невиплати коштів іншим. Це такий спосіб забезпечення колективної дисципліни? Чи прагнення довести ситуацію до точки кипіння? То вона вже на цій межі. Адже заборгованість по області почала наростати з квітня, коли люди очікували, що помилки попереднього етапу реформи врахують. А сталося навпаки — з’явилися нові прорахунки. Навіть ковідні доплати медики деяких закладів отримують несвоєчасно — чекають ще за травень. А в госпіталі ветеранів війни до початку липня взагалі не були підписані договори з НСЗУ!

Медики вже не витримують

У закладах тривають скорочення, медики виїздять за кордон (їх радо чекають у сусідніх країнах) або ж шукають місце роботи в інших структурах — таких прикладів теж багато. Бо сьогодні важко знайти заклад, якого не торкнулися проблеми.

Руйнується комунальна стоматологічна служба, дуже складна ситуація із психіатричними та туберкульозними закладами. Здавалося б, реформатори домоглися свого: об’єднали всі туберкульозні диспансери області в один — у жодному районі стаціонарних ліжок цього профілю вже не залишилося. Але ж ні, далі скорочують амбулаторні тубкабінети. А проблема захворюваності на туберкульоз досі актуальна. Держава не думає ні про пацієнтів, ні про медиків, ні про народні гроші. Бо як можна за державні кошти стільки років навчати лікаря, щоб потім провокувати його залишити професію або країну? І як же треба «поважати» лікаря, щоб платити йому зарплату як некваліфікованому працівнику, порушуючи при цьому вимоги чинного законодавства?

Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я