Яка доля чекає на лабораторні центри після епідемії COVID-19?

11141

Вже 6 років Україна живе без санітарно-епідеміологічної служби. Залишилися лише її уламки – лабораторні центри, які теж планувалося згодом знищити. Але грянула пандемія коронавірусу і виявилося, що без них система охорони здоров`я неспроможна її зупинити. Та чи стане це гарантією їхнього щасливого майбутнього?

Лабораторний центр

Систему Державної санітарно-епідеміологічної служби України було реорганізовано за Постановою КМУ від 10 вересня 2014 р. № 442 шляхом створення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Наступним кроком мала стати децентралізація існуючої мережі установ, що здійснюють епідеміологічний нагляд і розслідування спалахів епідемій, отруєнь та радіаційних уражень, тобто передача їх на утримання місцевій владі. Проте остання не виявила готовності взяти на себе цей тягар і виникла ситуація, коли верхи не хочуть, а низи – не можуть. Отже лабораторні центри поки «зависли у повітрі»: працівників скорочували, грошей ані на ремонти, ані на обладнання не виділяли, але й не закривали. Епідемія коронавірусу ніби дає шанс на перегляд реформаторських помилок. І перші кроки вже зроблені: директори лабораторних центрів отримали повноваження керівників штабів і головних державних санітарних лікарів регіонів, проте посад лабораторним центрам так і не дали. Що зрозуміло, адже порядок епідеміологічного нагляду досі відсутній. Постанову Кабміну про оплату праці та посади працівників лабораторних центрів внесено на розгляд, але зарплати залишаються мізерними навіть попри те, що вони знаходяться в епіцентрі інфекції, тестуючи майже в режимі нон-стоп підозри на COVID-19. Епідемія згодом мине, і лабораторну службу знову системно почнуть знищувати, оптимізуючи видатки?

Триматися більше немає сил

Валентин ШАПОВАЛ, лікар-епідеміолог ДУ «Полтавський обласний лабораторний центр МОЗ України», Заслужений лікар України, кандидат медичних наук

«Внаслідок ліквідації Державної санітарно-епідеміологічної служби лабораторні центри виявилися безхатченками, – ділиться наболілим Валентин Шаповал, лікар-епідеміолог ДУ «Полтавський обласний лабораторний центр МОЗ України», Заслужений лікар України, кандидат медичних наук.

– Ми залишилися самі по собі. З боку МОЗ України ані зусиль, ані турботи про сучасну модернізацію лабораторій, в тому числі, і вірусологічної, взагалі не спостерігалося. Не було ніяких спроб, аби оснастити їх новітнім обладнанням та відповідними технологіями. Із 25 районів нашої області у 15 з них станом на 01.01.2020 року повністю ліквідовані структурні підрозділи обласного лабораторного центру – там тепер зовсім відсутні будь-які фахівці та лабораторії».

Скорочувалися й кадри – десь примусово, а десь фахівці звільнялися через низькі зарплати та невизначеність ситуації. В середньому за час, що минув з моменту ліквідації СЕС, їхня кількість по Україні скоротилася втричі! І сьогодні, коли через епідемію COVID-19 доводиться працювати в турборежимі, це стало неабиякою проблемою. «В умовах пандемії, ми бачимо, що цю службу потрібно відновлювати, – вважає Андрій Подорван, заступник голови Чернігівської обласної державної адміністрації, керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації в Чернігівській області. – Зараз ми заохочуємо спеціалістів, які вже звільнилися, щоб вони повернутися на свої робочі місця, підшукуємо кадри у центрі зайнятості». Проте охочих ризикувати власним здоров`ям за мізерну зарплатню небагато.

Оксана ЧАЙЧУК, в.о. директора ДУ “Тернопільський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України”, головний державний санітарний лікар Тернопільської області, керівник штабу з ліквідації медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру регіонального рівня, пов’язаний з поширенням коронавірусної хвороби Covid-19 в Тернопільській області

«Наші фахівці визначають контактних осіб, формують списки, проводять обстеження та дезінфекцію вогнищ, до того ж ми єдині в області проводимо дослідження на визначення РНК-вірусу Ковід-19, – розповідає Оксана Чайчук, в.о. директора ДУ “Тернопільський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України”, головний державний санітарний лікар Тернопільської області, керівник штабу з ліквідації медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру регіонального рівня, пов’язаний з поширенням коронавірусної хвороби Covid-19 в Тернопільській області.

– Від роботи наших спеціалістів залежить достовірність діагнозу: до лабораторного Центру доправляють біоматеріали з усіх районів області й на підставі власне наших досліджень підтверджується або ж спростовується підозра на коронавірусну інфекцію».

Обіцяні Урядом доплати чомусь оминули працівників лабораторних центрів, незважаючи на те, що вони перебувають в самому епіцентрі інфекції і з огляду на гостроту ситуації їхній робочий день часом сягає 12 годин.

«За березень обіцяли 300% доплатити, але не нарахували жодної копійки, і навіть механізму, як ця постанова має працювати, немає, – обурюється Любов Махота, директорка ДУ «Харківський ОЛЦ МОЗ України», головний державний санітарний лікар Харківської області.У тих медиків, котрі задіяні на веденні обліку під час епідемії, реєстрації хворих та підозрюваних на хворобу COVID-19, проведенні лабораторних досліджень, дуже напружений графік, вони вже сьогодні тримаються з останніх сил. А з 10 квітня моєю постановою як Головного державного санітарного лікаря Харківської області введений загальний лабораторний скринінг пневмоній. Після цього значно збільшилася кількість досліджень та навантаження на працівників лабораторії».

Подайте на оснащення – хто скільки зможе

Любов МАХОТА, директорка ДУ «Харківський ОЛЦ МОЗ України», головний державний санітарний лікар Харківської області

Епідеміологічну ситуацію в Україні навіть до приходу COVID-19 складно було назвати благополучною. «У розрізі окремих нозологічних форм за 2 місяці 2020 року порівняно з аналогічним періодом минулого року відмічається зростання захворюваності сальмонельозом на 8,1%, гастроентероколітами з встановленим збудником – на 12,4%, кашлюком – у 2,3 рази, гострими вірусними гепатитами: А – у 2,2 рази, В – на 51,6%, хронічним вірусним гепатитом С на 62,5%, гострими респіраторними вірусними інфекціями на 38,1%, грипом у 3,7 рази», – зазначає Любов Махота.

Проте скромних можливостей лабораторних центрів, що залишилися у спадок від СЕС, ніби вистачало, тому МОЗ України вважало, що якось воно минеться. Не минулося – грянула епідемія COVID-19, і лабораторні центри майже захлинулися. Це стало проблемою, яку тепер доводиться вирішувати усім світом. Приміром, у Тернопільській області, котра з початку епідемії демонструє досить високі цифри інфікованих та захворілих, у лабораторному центрі було лише 2 апарати для проведення ПЛР, на яких працювали два лікарі-вірусологи та три лікарі відділення обслуговування особливо небезпечних інфекцій. Зрозуміло, що цього замало, отже на допомогу прийшли місцева влада та колеги. «Ми тісно співпрацюємо з Тернопільським національним медичним університетом ім. І. Я. Горбачевського і я вдячна його керівництву, що надав нам в оренду ще один апарат та скерував спеціаліста. Це дозволило збільшити кількість досліджень, – розповідає Оксана Чайчук. – Також з Тернопільської обласної дитячої лікарні нам передали апарат для проведення полімеразно-ланцюгової реакції. Завдяки такій допомозі вдалося тестування на носійство COVID-19 поставити ”на потік” – щодня центр має можливість обстежувати майже до 400 осіб».

На Харківщині, що є прикордонною областю з Росією, до епідемії готувалися вже в процесі: на початку квітня верифікували вірусологічну та лабораторію особливо небезпечних інфекцій і сьогодні кожна самостійно, тобто не надсилаючи до Києва, проводить близько 100 тестувань на добу. Обидві лабораторії обладнані ПЛР-приладами, але якщо їх оснастити сучаснішою технікою, то досліджень можна було б робити значно більше. Бажано оновити й шафи біологічної безпеки, ПЛР-бокси стерильних робіт, станцію для виділення нуклеїнових кислот, ампліфікатори. Проте поки невідомо коли це станеться і чи станеться взагалі.

На Полтавщині, де лабораторна служба через скорочення опинилася у форс-мажорній ситуації (на сьогодні в області працюють лише 23 лікарі-епідеміологи та 2 вірусологи!), плече підставили благодійники. Всеукраїнський благодійний фонд допомоги та розвитку ХЕЛП-групи придбав системи ампліфікації ROTOR-gene, а благодійний фонд всеукраїнської мережі торговельних центрів АТБ – систему для виконання ПЛР-тестів у реальному часі. Українська медична стоматологічна академія подарувала лабораторії ламінарну шафу і швидкісну центрифугу. Крім того, благодійний фонд фермерського господарства «ЕКО-МАЯК» та Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат надали в користування дві сучасні комп’ютерні системи для відділення особливо небезпечних інфекцій. Завдяки благодійникам вірусологічна лабораторія області не просто «тримається на плаву» – в цілодобовому режимі тут можуть робити понад 100 досліджень на COVID-19.

На Чернігівщині для того, щоб відбити атаку коронавірусу, об`єдналися держава, місцева влада та бізнес. За ініціативи голови ОДА Андрія Прокопенка та підтримки підприємців Державна установа «Чернігівський обласний лабораторний центр» три тижні тому отримала сучасне обладнання німецького виробництва для проведення ПЛР-діагностики на коронавірусну інфекцію, а також стерильні бокси та центрифуги. Новий лабораторний комплекс дав можливість проводити повний цикл дослідження зразків матеріалу осіб з підозріванням на COVID -19 на місці (раніше відправляли в Київ) всього за 6 годин замість двох діб.

ДУ «Чернігівський обласний лабораторний центр» на новому обладнанні зможуть опрацювати 120-180 тестів на добу
Андрій ПОДОРВАН, заступник голови Чернігівської обласної державної адміністрації, керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації в Чернігівській області

Днями обласний центр отримав ще один лабораторний комплекс виробництва Китаю, закуплений державним коштом. Залишилося придбати ще додаткове обладнання за гроші з резервного фонду і тоді, по-перше, суттєво збільшиться пропускна спроможність лабораторно центру, по-друге, з`явиться можливість проводити ПЛР-діагностику не лише на коронавірус, а й на грип типів А і Б. «На сьогодні обласний лабораторний центр робить 60-70 досліджень на добу. Але з запуском ще однієї ПЛР-лабораторії зможемо вийти на показник 120-180 тестів на добу, що дозволить зробити ПЛР-дослідження не тільки особам першого контакту та хворим на пневмонію, але й медикам, людям з групу ризику. Приміром, водіям транспортних засобів, полісменам, працівникам служб, які задіяні у ліквідації надзвичайної ситуації», – впевнений Андрій Подорван, заступник голови Чернігівської ОДА, керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації в Чернігівській області.

На Черкащині, де кількість інфікованих наближається до 300, на жаль, лабораторна служба не може покластися ані на благодійників, ані на місцеву громаду. Проблеми має типові – апарати ПРЛ вельми поважного віку, під стать їм були й центрифуга та хірургічний відсмоктувач, але днями їх замінили новими. Останніми днями за добу надходить до 450 зразків, отже працівники центру, а з початку карантину тут набрали ще одну бригаду і тепер їх три, конче потребують нового обладнання, щоби мати змогу вчасно робити необхідну кількість обстежень.

В ДУ«Харківський ОЛЦ МОЗ України» роблять скринінг усіх пневмоній.

Чи підуть на користь уроки COVID-19?

Отже на сьогоднішній день санітарно-епідеміологічної служби в країні не існує. Ця проблема зрештою визнана і МОЗ України, і Головним державним санітарним лікарем України Віктором Ляшком: «Коли нам потрібно було прийняти літак з Уханя і коли ми шукали місця для обсервації, я зрозумів, що без жорсткої централізованої системи протиепідеміологічного захисту дуже важко працювати в децентралізації». Також він зауважив, що економити на ній не можна. Але хто візьме її на своє утримання?

«Ми зараз перебуваємо на передовій біологічної безпеки держави. І зовсім не погоджуємося з ідеями так званої децентралізації по передачі лабораторних центрів на баланс місцевих органів влади, – каже Любов Махота, директорка ДУ «Харківський ОЛЦ МОЗ України», головний державний санітарний лікар Харківської області. – Це думка не лише харківських спеціалістів. Ми спілкуємося з фахівцями інших регіонів країни, і всі маємо єдину думку. Чи має громада взяти лабораторний центр на своє утримання? Моя відповідь – категорично ні. І не тільки моя. Коли ми отримали проєкт постанови Кабінету Міністрів України про передачу обласних лабораторних центрів на баланс місцевих органів влади, то всі мої колеги висловилися проти цього, бо епідеміологічний нагляд в усьому світі є функцією держави, запорукою її безпеки. Лише за умов чіткої вертикалі наша служба матиме перспективу і буде ефективною».

Обласна рада та органи місцевої влади вважають за недоцільне утримувати обласні лабораторні центри та структурні підрозділи на місцях, мотивуючи це відсутністю коштів. Передача лабораторних центрів на місцевий бюджет (якщо таке станеться) буде черговою помилкою держави, що призведе до кінцевої руйнації такого важливого підрозділу профілактичної галузі охорони здоров’я, як санітарно-епідеміологічна служба. Нині її необхідно негайно відновлювати, готувати кадри лікарів-епідеміологів, вірусологів, бактеріологів, санітарних лікарів та інших у наших медичних вишах – заради безпеки нації.

Пандемія COVID-19 зрештою закінчиться, але її уроки варто детально вивчити та взяти до уваги набутий досвід. Адже й інші інфекції – туберкульоз, ВІЛ/СНІД, кір, дифтерія, холера – постійно нагадують про себе. А без належної лабораторної бази розробити тактику і стратегію боротьби з інфекційними хворобами та іншими ризиками не зможе жодний навіть висококласний фахівець.

Лариса Лукащук (Тернопіль), Ольга Фалько (Харків), Інна Хімічук (Черкаси), Ніна Кондратюк (Полтава), Олена Березкіна (Чернігів), спеціально для «ВЗ»

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я