Хто позбавляє українських пацієнтів шансів на одужання

1347

У «ВЗ» від 18 жовтня 2013 року було опубліковано перший матеріал про результати роботи Тимчасової слідчої комісії (ТСК) парламенту з розслідування фактів порушень законодавства при здійсненні державних закупівель, неефективного використання державних коштів та зловживань службовим становищем з боку посадових осіб МОЗ України, інших державних підприємств, установ та організацій у сфері охорони здоров’я і у фармацевтичній галузі. Сьогодні ми публікуємо висновки ТСК стосовно інших напрямків діяльності вітчизняної системи охорони здоров’я. 

Які реалії, такі й прогнози?

Онкозахворюваність населення, на жаль, зростає в усьому світі. Однак Україна ввійшла в першу десятку лідерів за цим показником (160 тисяч нових онкохворих реєструють в Україні щороку). Попри те, що у нас діє Загальнодержавна програма боротьби з онкозахворюваннями, стан онкологічної допомоги є вкрай незадовільним починаючи від етапу діагностики: за інформацією Національного канцер-реєстру, у 2012 році на профілактичних оглядах було виявлено 30,6% онкологічних хворих, а серед дитячого населення — лише 12,6%. При цьому дивуєшся: у кого піднімається рука зменшувати кількість оглядових кабінетів (у 2012 році «зникло» 169 таких кабінетів)?

Втім, формальне ставлення до даних оглядів, а також іноді й недостатня кваліфікація лікарів призводять до того, що мало виявляються навіть візуальні форми раку (у деяких регіонах — лише у 5,1-30,6% хворих). Тож маємо відповідну статистику: в 2012 році з усіх нових випадків злоякісних новоутворень 52,5% з них були виявлені на 1-2 стадії, 17,5% — на 3-й і 14,5% — на 4-й. Та навіть у разі вчасного встановлення діагнозу наші онкохворі ризикують залишитися без адекватного лікування. За даними Національного канцер-реєстру, в Україні від 37% до 60% усіх онкохворих не отримали спеціального лікування. Окремий штрих — 32,5% пацієнтів, яким було діагностовано рак у 2011 році, не прожили й року. Втім, загрозлива ситуація не насторожує чиновників від медицини, які доводять забезпеченість ліжками онкологічних закладів до показника 2,8 на 10 тис. населення (в цілому по Україні) замість рекомендованих Наказом МОЗ — 3,5. Більше того ТСК виявила неприпустимо низький рівень забезпеченості ліжками у Житомирській (2,0), Київській (1,7), Рівненській (2,0) областях, що постраждали від аварії на ЧАЕС. Абсолютно нелогічною виглядає ситуація, коли при щорічному збільшенні кількості онкохворих число онкологічних ліжок у нас практично не змінюється, тож спостерігається їх дефіцит і частина онкохворих вимушена проходити лікування в закладах загально-лікарняної мережі, де не завжди дотримуються стандартів і протоколів лікування онкологічних хворих.

Після запитання «Де лікуватися?» виникає наступне: «Чим лікуватися?» На жаль, як свідчить звіт ТСК, МОЗ України не забезпечило своєчасного розподілу закуплених препаратів, що зумовило порушення графіків їх постачання до регіонів, спричинило відсутність залишків хіміо- та препаратів супроводу в медичних установах. Як наслідок — хворі вимушені купувати ліки від раку за власні кошти.

Як приклад: за інформацією Територіального управління Рахункової палати по Вінницькій, Житомирській, Кіровоградській та Хмельницькій областях від 17.06.2013 року перевірка медичних карток 16 онкологічних хворих, яким медична допомога надавалась у 2012 році у Вінницькому обласному клінічному диспансері, встановила, що 87,3% витрат на ліки хворі оплатили самотужки. Також у 2013 році прокуратура Вінницької області встановила: 229 онкохворих області не забезпечені в повному обсязі ліками за рахунок централізованих закупівель, проведених МОЗ на виконання Загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями. Перевірка також підтвердила, що через неналежне формування номенклатури лікарських засобів та заявок на них з боку МОЗ, через несвоєчасне їх придбання та постачання потреби регіону в цих препаратах задоволено у 2012 році на 81%, а станом на червень 2013 року — на 16%. Окремі ж засоби, визначені протоколами лікування, не закуповувалися взагалі!

Окрім того, непоодинокими є випадки, коли лікарські засоби для лікування онкологічних та онкогематологічних хворих, закуплені централізовано за кошти Державного бюджету, надходили в аптечну мережу, де їх купували пацієнти вже за власні кошти. За таких реалій зрозумілими стають і перспективи подолання онкозахворюваності в України. За прогнозами експертів, стверджує звіт ТСК, найближчим часом Україна реєструватиме до 200 тисяч нових хворих на рак щорічно!

Що варте сльози дитини?

Особливе занепокоєння викликає «недовиконання» програм, які передбачають лікування хворих дітей. За висновком ТСК, МОЗ та регіональні органи охорони здоров’я не вживають дієвих заходів, спрямованих на збереження здоров’я дітей та запобігання їхній інвалідності, у т.ч. шляхом своєчасного забезпечення кваліфікованою медичною допомогою та безоплатними ліками.

Зокрема, за рахунок централізованих закупівель, проведених МОЗ упродовж 2012 року, забезпечено необхідними лікарськими засобами лише 20% дітей із ДЦП і хворобою Гоше; 25% дітей, хворих на первинні вроджені імунодефіцити; 40% дітей, хворих на муковісцидоз і хронічну ниркову недостатність; 50% дітей, хворих на гемофілію; 75% дітей з гіпофізарним нанізмом; 90% дітей віком до 3 років з фенілкетонурією.
Зокрема, в Донецьку область поставлено препаратів для лікування онкологічних захворювань на 39% від потреби, в АР Крим — на 70%, церебрального паралічу — відповідно на 14,5% та 30%. Волинську область забезпечено ліками для онкохворих на 40%, а для новонароджених з дихальними розладами — на 25%. При формуванні бюджетних запитів та заявок на закупівлю ліків органи охорони здоров’я недостатньо вивчають реальні потреби (щодо кількості хворих, переліку препаратів, їх вартості тощо). Зокрема, в Хмельницькій області до заявки на 2012 рік внесено ліки для онкохворих дітей, частина яких (на суму 180 тис. грн) взагалі не використана, а деяку частину застосували… для дорослих. При цьому діти необхідними ліками не були забезпечені.

Не витримує жодної критики реалізація права дітей на отримання ліків за пільговими рецептами. Заклади охорони здоров’я третини районів Миколаївщини не видали жодного «безоплатного» рецепта для дітей-інвалідів та малюків у віці до трьох років. Такі ж факти виявлено в інших областях.

ТСК визнала недостатніми вжиті МОЗ та органами охорони здоров’я заходи щодо запобігання смертності новонароджених і дітей першого року життя — у 2012 році в Україні у віці до 1 року померло 4,4 тисячі малюків. Здебільшого це сталося через відсутність якісної медичної допомоги, належної матеріально-технічної бази лікувальних установ, кваліфікованих фахівців, постійного патронажу новонароджених за місцем їх проживання.
Не розв’язано і проблему санаторно-курортного лікування дітей-інвалідів. Через відсутність належної організації роботи з боку МОЗ та територіальних управлінь у 2012 році таке лікування отримали 3%(!) дітей-інвалідів.

ТСК звернула увагу на слабку матеріально-технічну та лікувальну базу дитячих закладів охорони здоров’я (відсутність необхідних приміщень, обладнання та профільних спеціалістів тощо). Водночас має місце неефективне використання вже придбаного медичного обладнання. Приміром, на складі Волинського обласного дитячого ТМО більше року лежить 35 комплектів пристроїв «Гравітон» (на суму 260 тис. гривень), закуплених МОЗ за державні кошти. Хоча цим не вичерпуються приклади марнотратства в охороні здоров’я. У звіті ТСК повідомляється, що нині розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні (з попередньою правовою кваліфікацією «Службова недбалість») щодо посадових осіб МОЗ, які не забезпечили кваліфікованого лікування дітей за кордоном та незаконно перерахували понад 2 млн грн бюджетних коштів установі, маючій ознаки фіктивності.

Окрема розмова — про імунопрофілактику. Епідемічна ситуація щодо найпоширеніших інфекцій в Україні залишається напруженою (приміром, лише захворюваність на кір порівняно з 2011 роком зросла майже в 10 разів). Ситуацію «підігрівають» проблеми, пов’язані з організацією імунопрофілактики, здійсненням медичного контролю за проведенням щеплень, дотриманням правил імунізації та моніторингом післявакцинальних реакцій і ускладнень. Внаслідок відсутності дієвого моніторингу з боку МОЗ щодо забезпечення регіональних закладів охорони здоров’я вакцинами та належного контролю за їх розподілом в окремих регіонах утворилися залишки препаратів, а в інших регіонах такі препарати відсутні в необхідній кількості.

Наприклад, Чернігівська область забезпечена вакциною проти поліомієліту на 153%, а Кіровоградська — на 68,6%, Миколаївська область забезпечена вакциною проти дифтерії, правця, кашлюку на 180%, а Херсонська — на 62,1%. Порівняння можна продовжити, але висновок один — МОЗ при розподілі вакцин врахувало лише кількість населення віком від 0 до 17 років і випустило з поля зору дані про народжуваність та кількість осіб у певних вікових групах. На жаль, цим прорахунки МОЗ не вичерпуються. Як свідчить звіт ТСК, воно не забезпечило своєчасного розподілу імунобіологічних препаратів, що спричинило зниження рівня охоплення профілактичними щепленнями. До того ж у 2012 році з державного бюджету було виділено 924,6 тис. гривень на централізовану закупівлю виробів для забезпечення умов температурного контролю імунобіологічних препаратів. Однак це обладнання так і не було закуплене, оскільки відповідні торги не відбулись. Генеральна прокуратура України за участі спеціалістів Державної фінансової інспекції України, Антимонопольного комітету України та Міністерства економічного розвитку й торгівлі України перевірили МОЗ на предмет дотримання вимог чинного законодавства під час закупівлі та застосування вакцин у 2012 році. Були виявлені грубі порушення Законів України «Про здійснення державних закупівель», «Про захист населення від інфекційних хвороб». З одного боку, дітям не забезпечене проведення у повному обсязі обов’язкових профілактичних щеплень. Водночас, згідно з інформацією ДП «Укрвакцина», станом на 01.01.2013 року в залишку знаходиться імунобіологічних препаратів на суму майже 60 млн гривень. Хто і як пояснить таке «очевидне-неймовірне» явище?

Ліки — порятунок чи загроза?

Хоча, схоже, в Україні проблеми із забезпеченням ліками вже стали системними: у лікарнях ліків не вистачає, на ринку їх якість викликає сумніви, випадки виявлення фальсифікованих ЛЗ почастішали, а протидія ефективному механізму контролю за обігом і ввезенням лікарських засобів не вщухає.

Лише за офіційними даними, у 2011 році на внутрішньому ринку України було вилучено з обігу та утилізовано понад 3,5 млн упаковок неякісних, фальсифікованих та незареєстрованих лікарських засобів на суму понад 35 млн грн, що на 1 млн упаковок більше, ніж у 2010 році.

Загалом, за оцінками експертів, 5% медичних препаратів на фармацевтичному ринку України є фальсифікованими та неякісними.

Лише протягом минулого року Держлікслужба України надала 507 розпоряджень про заборону реалізації (торгівлі), зберігання та застосування лікарських засобів, а за перше півріччя 2013 року — 307 таких розпоряджень. Окрім того, на підставі повідомлень про летальні випадки внаслідок застосування серій лікарських засобів Держлікслужба України надала 40 розпоряджень про тимчасову заборону обігу серій лікарських засобів (у тому числі 24 розпорядження про тимчасову заборону обігу вакцин).

Водночас, у 2012 році у багатьох випадках реєстрація лікарських засобів проводилась з порушенням вимог чинного законодавства. Зокрема, третина із зареєстрованих препаратів не має підтвердження відповідності умов виробництва лікарських засобів вимогам належної виробничої практики. При цьому МОЗ неодноразово реєструвало окремі лікарські засоби, незважаючи на те, що отримувало інформацію Держлікслужби України про виробників, яким відмовлено у виданні сертифікатів відповідності вимогам належної виробничої практики.
Більше того, у 2012 році були виявлені численні випадки, коли доклінічне вивчення і клінічне випробування лікарського засобу проводилося з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Основними причинами виявлених порушень ТСК називає неналежне виконання службовими особами МОЗ та ДП «Державний експертний центр МОЗ України» своїх посадових обов’язків, відсутність достатнього контролю за їх діяльністю з боку керівництва МОЗ, а також неналежний розподіл пов­новажень між відповідними органами виконавчої влади. Зокрема, нині державна реєстрація (перереєстрація) лікарських засобів віднесена до компетенції МОЗ, а сертифікація виробництва лікарських засобів на відповідність вимогам належної виробничої практики — до компетенції Держлікслужби України, що не перешкоджає обігу неякісних ліків та створює поле для зловживань з боку МОЗ. Тому ТСК пропонує передати повноваження щодо державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів Держлікслужбі України.

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я