Вінниччина: Якщо пацієнт не йде до лікарні, то лікар їде у село

871

Жителі сільської місцевості зазвичай вибираються до лікарні, коли вже добре «припече». У них завжди купа «поважних» причин: то часу бракує, то грошей на обстеження, то господарство немає на кого залишити, а там, дивись, і боліти перестало. Але з нинішньою реформою медицини додалася ще одна обставина, яка відрізала селян від своєчасної невідкладної допомоги: унаслідок скорочення персоналу в деяких селах ФАПи опинилися під загрозою закриття. Спрацювати на випередження вирішили на Вінниччині. З початку липня громадська організація «Життя та розвиток громад» розпочала безст­рокову програму «Лікар у село».

Лариса БІЛОЗІР, Голова ГО «Життя та розвиток громад», депутат Вінницької обласної ради
Рівень розвитку медицини в селах і забезпечення сільських медичних закладів необхідним обладнанням, м’яко кажучи, був і залишається недостатнім. Зазвичай люди не мають змоги звернутися до сімейного лікаря саме тоді, коли виникає нагальна потреба, та змушені чекати, адже лікар приймає раз на тиждень, і то — у кращому випадку. Як наслідок, невтішна статистика: у 1,5 разу вищий, порівняно з містом, рівень смертності серед сільського населення України. Проблемою також є неналежне забезпечення сільських амбулаторій і ФАПів, тож навіть коли людина потрапила на прийом, лікар не має можливості надати якісну послугу через брак медикаментів, обладнання. Що вже казати про допомогу — навіть для оформлення медичної картки амбулаторного хворого пацієнтів відсилають у район!

Тривалий час до мене зверталися люди з проханням привезти «вузьких» спеціалістів у село. Адже більшість змушені їхати на прийом до фахівця в районний центр, за кількадесят кілометрів. Тому ми ініціювали акцію, суть якої в тому, щоб громади, де наявний дефіцит медичних працівників чи обладнання в амбулаторіях та ФАПах, відвідали кваліфіковані спеціалісти й провели безкоштовний прийом громадян.

Практика показує: чим далі людина живе від обласного чи районного центру, де є належно оснащені медичні заклади, тим більший ризик втратити життя і не вберегти здоров’я через відсутність можливості не лише добре лікуватися, а й навіть якісно обстежитися.

В умовах медичної реформи відокремлені лікарські амбулаторії та ФАПи центрів первинної медико-санітарної допомоги можуть опинитися під загрозою закриття. Це зрозуміло вже зараз. Адже кожен ЦПМСД отримує надходження за пацієнтів від Національної служби здоров’я України, тому почне заощаджувати — скоротить витратну структуру віддалених амбулаторій і ФАПів. А за відсутності медичної субвенції утримувати ФАПи села самотужки не можуть. Фактично, це призводить до зниження доступності первинної медичної допомоги. Що й показав випадок у селі Зведенівка. Лише зав­дяки тому, що в цей день у населеному пункті відбувався виїзний прийом лікарів, пацієнту вдалося врятувати життя: чоловіка терміново госпіталізували до районної лікарні з підозрою на передінфарктний стан. Це спонукало мене зробити нашу акцію безстроковою.

За кілька останніх місяців ініціатива «Лікар у село» побувала у 52 населених пунктах Вінниччини. Загальна кількість обстежених громадян уже перетнула цифру у 3 тис. Звичайно, наша соціальна ініціатива не вирішить проблеми захисту життя і збереження здоров’я вінничан. Але діти порадіють, що лікарям вдалося запобігти інфаркту у батька, внуки ще кілька років зможуть приїхати влітку до бабусі, а вісімдесятирічний дідусь прочитає, що написано у свіжому номері районної газети.

Щиро сподіваюся: завдяки акції «Лікар у село» максимальна кількість мешканців сільських населених пунктів отримає кваліфіковані консультації й зможе пройти обстеження у себе в громадах, на місцях, а не за 50 чи навіть 100 кілометрів.


Сергій МАЛАЧКОВ, головний лікар приватної офтальмологічної клініки м. Вінниця
Ми долучилися до акції «Лікар у село», оскільки відчуваємо моральний борг перед людьми, які мешкають у глибинці. Практично всі ми родом із села, маємо батьків, котрі так само, як і ці люди, потребують невідкладної медичної допомоги. Але найближчий спеціалізований медичний заклад часто розташований за десятки кілометрів від сільського населеного пункту. Не кожен може подолати цей шлях, а в нашому випадку треба зробити це кілька разів: приїхати на прийом, отримати призначення, рецепт на окуляри, а потім повернутися, щоб їх забрати. Я не кажу, що в кожному селі мусить бути офтальмолог, це не резонно. Але нині й районні лікарні відчувають брак кадрів, не кажучи вже про сучасне обладнання. Тому на консультацію до нас приходять не лише місцеві жителі — приїздять люди й із сусідніх сіл.

На прийомі зазвичай працюють шестеро фахівців, які проводять медичне обстеження на новому сучасному обладнанні, консуль­тують, а за потреби призначають лікування. За цей час ми обстежили близько 2 тис. пацієнтів. Були люди, які не зверталися до спеціалістів уже багато років, тому ми виявили багато задавнених випадків. Серед найпоширеніших патологій — катаракта, астигматизм, а найчастіше — глаукома, підступна хвороба, яка поступово з’їдає зоровий нерв, і людина може опинитися на межі інвалідності. Особливо це загрожує людям похилого віку.

Ще один позитивний момент у тому, що ми на місці підбираємо людям окуляри: протягом акції вже понад 900 пацієнтів отримали рецепти на безкоштовні окуляри. Зрозуміло, це бюджетні варіанти, недорогі оправи, але люди мають можливість побачити світ чіткіше. Відверто кажучи, вони навряд чи поїхали б у райцентр на огляд, а тим більше замовили і придбали собі окуляри самостійно. Тому ініціаторам акції, як то кажуть, респект.

…Знаєте, одні рекламують себе за допомогою великих фото на білбордах, а інші дбають про людей. Ми з тими, хто працює для збереження здоров’я наших громадян.


Валентина НАСІКОВСЬКА, лікар-кардіолог МКЗ «Чернівецька центральна районна лікарня»
Щоразу перед виїздом в ту чи іншу громаду ми тісно комунікуємо з її очільниками, медичним персоналом місцевих ФАПів та амбулаторій, у приміщенні яких найчастіше й відбувається прийом, і вже на основі їх рекомендацій та побажань, за можливості, формуємо склад лікарської бригади. Я зазвичай виїжджаю в компанії невролога Марини Адамчук. За прийом оглядаємо і консультуємо 100-120 пацієнтів. Кожному робимо кардіограму, міряємо тиск, якщо потрібно — рівень глюкози в крові. Щоразу під час оглядів виявляємо чимало пацієнтів, які до нас не доходили, хоча й живемо в одному районі. Були й такі, що потребували термінової допомоги, і їх госпіталізували прямо з прийому.

Наприклад, минулого місяця до нас звернулася жінка. З її скарг ми запідозрили гіпертонічний криз, що також небезпечно, а після проведення обстеження виявили передінсультний стан, відправили на госпіталізацію і вчасно надали допомогу. Ще один випадок трапився з півторарічним хлопчиком. Мати звернулася до нас, бо він погано дихав, а під час огляду дихання взагалі зупинялося кілька разів. Дитина була в критичному стані. Ми одразу зв’язалися з фахівцями з області, повідомили клінічну картину й негайно відправили дитину машиною у Вінницю. Оперативні дії лікарів та швидка госпіталізація врятували хлопчику життя. Якби нас у той день не було на місці, страшно уявити, що могло б із ним трапитися.

Найчастіше під час обстеження виявляємо гіпертонії. Одразу ж реєструємо таких пацієнтів і долучаємо їх до державної програми «Доступні ліки». Препарати видаємо на місці, бо люди до аптеки в райцентр не поїдуть — транспортне сполучення погане. Наголошуємо, що приймати їх слід постійно. А тим часом контактну інформацію пацієнтів передаємо сімейному лікарю чи фельдшеру, бо люди, які не звикли регулярно вживати лікарські препарати, можуть припинити лікування, коли стане легше, тож треба ще й роз’яснювальну роботу проводити. Але результатами акції ми дуже задоволені. Більшість із тих людей, котрі потрапляють до нашого поля зору, у райцентр не поїдуть, а так ми про них знаємо і дбаємо.


Валентина ДУБЧИК, староста села Нетребівка, Томашпільський район
Оголошення про приїзд лікарів вивішуємо заздалегідь — за тиждень до візиту. Але в основному агітація за медогляд відбувається у форматі «сарафанного радіо» та в соціальних мережах. Людей на прийом приходить багато — й старі, й малі. Односельчани якістю обс­луговування задоволені. Дехто навіть говорив, що «таких лікарів ще не зустрічав» — ні в чому не відмовляють, не грублять, а головне, грошей не вимагають. Бо ж у нас безкоштовна медицина тільки в Конституції. До кого не звернися — скрізь плати. Не так давно мені довелося побувати в одній із лікарень, аби проконсультуватися в хірурга, то там ще до прийому повідомили, скільки заплатити, щоб мене оглянули й провели операцію. Було дуже неприємно…

Найважче стареньким, вони не все розуміють, не можуть самостійно піти до лікаря, звідти — в аптеку. А якщо окуляри треба замовити, то це взагалі морока. Тому дякуємо за чудову ініціативу, за те, що про людей у віддалених селах пам’ятають і дбають про їх здоров’я. Іноді можливість обстежити зір на сучасному обладнанні та консультація кваліфікованого спеціаліста дають змогу продовжувати повноцінно жити й, одягнувши окуляри, просто прочитати онукові казку.

Олеся ШУТКЕВИЧ, спеціально для «ВЗ», м. Вінниця

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я