Василь Бойко: Сімейний лікар має знати про пацієнта все!

2214

Чому саме сімейна медицина?

Сімейним лікарем бути складно, але цікаво з професійної точки зору, бо ти щодня стикаєшся з новими випадками, твої пацієнти — як новонароджені, так і люди поважного віку. До візиту кожного з них ти маєш бути завжди готовий. Але найголовніше — сімейний лікар знає всю сім’ю, умови проживання, праці, шкідливі звички, тому може убезпечити пацієнта від тієї чи іншої недуги.

Звісно, лікар мого фаху має бути добре обіз­наний із різними медичними проблемами, адже доводиться надавати допомогу як терапевт, педіатр, хірург, отоларинголог, офтальмолог, дерматовенеролог тощо. Насправді це не так уже й складно, адже 2-річна інтернатура із сімейної медицини дала нам 10 основних спеціальностей, ще 8 вузьких ми опанували на суміжних кафедрах. Тобто базові знання і навички отримали в повному обсязі. А далі — вчитися, вчитися і ще раз вчитися. Сімейна медицина швидко розвивається, змінюються методики та підходи до лікування, й ти постійно маєш бути, як то кажуть, у тренді. Особисто мені ще більше утвердитися в професії допомагають курси підвищення кваліфікації, робота за сумісницт­вом у медичному коледжі та на кафедрі сімейної медицини Буковинського державного медичного університету, актив­на участь у різноманітних конференціях, тренінгах ЮНІСЕФ і, зрозуміло, постійна самоосвіта.

Головна професійна мета і як її досягти?

Мені дуже імпонує спрямованість сімейної медицини на профілактику. Недос­татня медична культура населення, відсутність регулярних об­­стежень виливаються в сумну статистику задавнених випадків раку, інфарктів, інсультів. Моя ж мета — насамперед зберегти здоров’я людини. Досвід європейських країн доводить: більшість проблем зі здоров’ям на початковому етапі можна вирішити на рівні сімейного лікаря. Тому я працюю над тим, аби мої пацієнти знали: чим раніше вони звернуться до мене, тим швидше одужають, а процес лікування виявиться не таким уже й затратним, адже ліків і платних досліджень пот­рібно буде менше.

Можливо, це прозвучить банально, але я дуже хочу, аби наша медицина досягла європейського рівня, що дасть змогу українцям не збирати величезні кошти на лікування за кордоном, а отримати не менш якісний пакет медичних послуг удома. Вважаю, перший крок до цього — реформування первинної ланки — уже зроблено. Ми, сімейні лікарі, отримали непогане матеріальне забезпечення у вигляді необхідного обладнання та витратних матеріалів. Реформа дала можливість розподілити потоки пацієнтів, практично позбутися черг у коридорі та самонаправлень на вторинний рівень. Пацієнт повинен знати: сімейний лікар здатен забезпечити його необхідною медичною допомогою, проконсультувати по телефону, вислухати, порадити. Тільки тоді хворі довірятимуть своїм лікарям і вчасно звертатимуться до них.

Ваш найбільший професійний успіх?

Моє покликання — допомагати людям, про це я ніколи не забуваю. Дзвінок від пацієнта серед ночі? Я маю відповісти, адже просто так ніхто лікаря не турбує, звертаються тоді, коли дійсно потрібно. Здорові люди до нас не йдуть — це треба враховувати і відгукуватися на кожне звернення. Пацієнт не погод­жується на лікування? Пояснюю, мотивую, переконую… У більшості випадків вдається, і це теж досягнення.

Пам’ятаю, якось у коридорі побачив бабусю — сидить і плаче. Запитую: «Чого ви плачете? Чим я можу вам допомогти?» Старенька скаржиться: «Була в багатьох спеціалістів, кожен розписав лікування, а як саме лікуватися — не знаю. Більше 10 препаратів приписали!» Ми із хворою в усьому розібралися. До речі, після того вона підписала зі мною декларацію і стала моєю пацієнткою. Отже, незважаючи на зайнятість, сімейний лікар повинен знайти підхід до хворого, бо правильно вибудувана комунікація — запорука того, що пацієнт не займатиметься самолікуванням.

Своїм успіхом вважаю кожен день із 17 років роботи в сімейній медицині, а це — сотні вилікуваних пацієнтів.

Пацієнт для вас це…

…людина, яка прийшла до мене з проблемою, і ми повинні вирішити її разом. По суті, це друг, котрий довіряє мені найдорожче — здоров’я. Моє завдання — виправдати його довіру.
У нашій країні сімейний лікар має бути ще й економістом. Якщо в пацієнта певні матеріальні труднощі або він немічний і самотній, часом доводиться й самому збігати в аптеку, докупити дещо за власні кошти. Певно, що польський чи литовський лікар навіть уявити собі такого не може. Ми ж маємо враховувати здатність пацієнта забезпечити власне лікування: імпортний чи вітчизняний препарат краще призначити, дешевший чи дорожчий… Скажімо, викликають мене додому, і я, попри те що нині обов’язкове відвіду­вання хворих удома скасували, йду на виклик, бо знаю: там на мене чекає немовля з високою температурою, онкохворий чи гіпертонік, які не зможуть прий­ти на прийом.

Що найскладніше в роботі сімейного лікаря?

Колосальне навантаження: у середньому на огляд, встановлення діагнозу, консультування та призначення лікування однієї людини виділяється 15 хвилин. І хоча наразі прийом триває 5 годин, усе-таки цього часу не завжди вистачає, особливо в періоди спалаху ГРВІ та грипу.

А ще ж є робота з документацією. На жаль, поки що «писанина» в лікарів забирає дуже багато дорогоцінного часу, який хотілося б присвятити пацієнтам. Коли перейдемо на елект­ронну документацію й електронну картку пацієнта, думаю, працювати стане значно легше. Первинний рівень — це, по суті, наріжний камінь усієї системи медичної допомоги. Від того, як він працює, залежить ефективність усієї медицини. Тому я усвідомлюю відповідальність, покладену на кожного з нас, і не боюся її.

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я