УКРАЇНЦІ МОЖУТЬ НЕ ПОМИРАТИ

1347

14 лютого Міністерство охорони здоров’я ініціювало проведення круглого столу «Актуальні питання імунопрофілактики в Україні». До участі були запрошені провідні фахівці МОЗ, АМНУ, представники міжнародних організацій (ВООЗ, ЮНІСЕФ), лікарі-практики. Основними напрямками обговорення стали: державна політика у сфері реалізації Загальнодержавної програми з імунопрофілактики; світова практика імунопрофілактики з огляду на рекомендації ВООЗ; контроль якості вакцин, що використовуються в Україні; захист дітей від інфекційних захворювань. Для нашої держави питання імунопрофілактики на сьогодні залишається одним із найважливіших. З метою покращення системи імунопрофілактики минулого року МОЗ запросило до України місію ЄРБ ВООЗ, яка спільно з Дитячим фондом Організації Об’єднаних Націй (ЮНІСЕФ), Європейським центром з контролю та профілактики захворювань провела оцінку нашої Національної програми щеплень. Зроблені ними висновки також активно обговорювалися учасниками круглого столу.

Альона ТЕРЕЩЕНКО,
заступник Директора — начальник Управління охорони материнства, дитинства та санаторного забезпечення Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги МОЗ України:
«За останні три роки рівень охоплення дітей вакцинацією проти 10 інфекцій в Україні коливається в різних межах. Але хочу зазначити, що, не дивлячись на масивну кампанію проти щеплень, яка була розгорнута ЗМІ, рівень охоплення вакцинацією дітей у 2012 році порівняно з 2011 зріс на 20% і становить: від туберкульозу — 95,4%, дифтерії, кашлюку, правця — 75,6%, кору, краснухи, паротиту — 78,8%, гепатиту В — 82,6%, поліомієліту — 83,7%. Проте рівень охоплення вакцинацією дітей в Україні все ще не досяг бажаних 95%.
Державна політика імунопрофілактики складається з кількох складових. Це нормативне забезпечення, національні рекомендації, фінансування, підготовка медичних кадрів і незалежні наукові ради, які з доказової точки зору можуть оцінити, як проводиться державна політика імунопрофілактики. Основними законами, що регламентують питання імунопрофілактики, є Закон «Про захист населення від інфекційних хвороб» і Закон «Про санітарне та епідемічне благополуччя населення». Затверджено Загальнодержавну програму з імунопрофілактики на 2010-2015 роки, яка має стабільне фінансування. Окремим наказом №595 МОЗ затвердило і Національний календар щеплень та всі процедури, які наближують вакцинацію до пацієнта. За період незалежності України календар щеплень змінювався 5 разів (усі Національні календарі щеплень за рекомендацією ВООЗ переглядаються з науково-доказової точки зору — раз на 4-5 років) і тепер ми належимо до тих держав, де найменше інфекційних хвороб підлягають імунопрофілактиці. Для порівняння: в США до Національного календаря щеплень включено 16 інфекцій, у Швейцарії — 14, у Німеччині — 13, у Австрії — 17, Чехії — 11, Латвії — 13, а в Україні — 10!
Варто зупинитися на питанні підготовки медичних працівників: у нас три роки тому створена система навчання, яка передбачає помісячні «тренінги» у регіонах: медичний персонал знайомлять із новими аспектами імунопрофілактики. Ще одним елементом державної політики є створення незалежної експертної групи з питань імунопрофілактики. Наказом Міністра охорони здоров’я у грудні 2012 року затверджено склад нової технічної експертної групи, куди увійшли знані наукові діячі, професори з питань імунопрофілактики, громадські діячі, представники ЗМІ. Організатори охорони здоров’я і чиновники не входять до основного складу групи і права голосу не мають».

Алла ГРИГОРЕНКО,
начальник Управління громадського здоров’я МОЗ України:
«Незалежна експертна група вперше з’явилася в Україні саме за рекомендацією ВООЗ. Питання номер один на порядку денному цієї групи, яке турбує не тільки фахівців, але й усе суспільство, — календар щеплень. Україна розуміє, що нормативно-правові акти з питань профілактики інфекційних захворювань повинні постійно удосконалюватися, відповідно до рекомендацій ВООЗ і до тієї епідситуації, що склалася в Україні. За наполяганням керівництва Міністерства охорони здоров’я до нас було запрошено міжнародну групу експертів, куди увійшли провідні фахівці як європейського регіону, так і американського центру контролю за захворюваннями. Вони працювали в Україні майже місяць: відвідали кілька областей і ознайомилися із системою епідеміологічного нагляду у країні. Її висновки
були досить оптимістичними: в Україні створена і діє система нормативно-правового забезпечення, в тому числі й імунопрофілактики, але, розуміючи важливість питань, Міністр охорони здоров’я затвердив план дій не тільки МОЗ, а й структур Академії медичних наук, які переймаються проблемами імунопрофілактики».

Ігор ПОКАНЕВИЧ,
заступник представника ВООЗ та голови Бюро ВООЗ в Україні:
«Я хотів би зупинитися на основних причинах, через які кожна країна повинна приділяти належну увагу вакцинації. Сфокусуюся на європейському регіоні. Причина перша — щорічно імунізація рятує близько 3 млн життів. Ще глобальніші цифри можливої інвалідизації, від якої також рятує вакцинація. До впровадження імунізації інфекційні хвороби були провідною причиною дитячої смертності. І, на жаль, сьогодні ми ще спостерігаємо такі хвороби як коклюш і правець — імунізація допомагає їм запобігти. Причина друга: імунізація є природнім правом людини на здоров’я. У європейському регіоні охоплення профілактичними щепленнями становить 94%. Охоплення щепленнями АКДС і від поліомієліту перевищує 90%. Однак за цими цифрами криється дуже велика різниця, яка спостерігається між країнами, тому у мандрівках ризик зберігається. Це призводить до того, що порушується право людини на здоров’я. Причина третя: деякі інфекції, які можна контролювати методами імунопрофілактики, як і раніше несуть загрозу. Завдяки профілактичним щепленням більшість розвинених країн не стикаються з руйнівними наслідками від спалахів інфекційних захворювань, тому жителі цих країн упевнені — тих хвороб більше майже немає, до того ж вакцина значно небезпечніша за хвороби. Цей міф призводить до зниження охоплення імунопрофілактикою. У деяких країнах, до речі, подібні неправильні уявлення стали причиною повторних спалахів, на кшталт тих, що ми спостерігаємо з кором та краснухою. Вірусні інфекції не знають кордонів і наше першочергове завдання — поставити бар’єр і уникнути передачі інфекцій з однієї країни в іншу. Причина четверта: можливість контролювати й елімінувати хвороби. Завдяки злагодженим діям країн за програмами імунізації було ліквідовано віспу. Американський регіон у 2002 році ліквідував кір. Це дозволило зберегти більше 10 тис. життів! На сьогодні світ близький до знищення поліомієліту: лише в трьох країнах реєструється це захворювання. І ми сподіваємося, що в найближчі роки воно буде повністю ліквідовано. Але все залежить від того, наскільки високими будуть рівні імунізації. І причина п’ята: імунізація економічно ефективна. Щеплення коштує не дорого, але дає величезні вигоди для благополуччя країни.
Якщо хтось замислюється, вакцинувати свою дитину чи ні, подумайте про колективний імунітет. Він ефективний, коли становить 93-95%. Не вакциновані діти — це ризик для всіх. Концепція колективного імунітету може викликати у батьків відчуття хибної безпеки, мовляв, «якщо більшість дітей щеплено, то моїй дитині нічого не загрожує». Таке ставлення у кінцевому підсумку знижує колективний імунітет.
І останнє: на жаль, в Україні до питань імунізації залучається все більше «псевдоекспертів». І це впливає на програму імунізації в країні. Прикладом став 2008 рік, коли була зірвана програма додаткової імунізації проти кору та краснухи. Результат ми спостерігаємо зараз в Україні: більше 12 тис. випадків кору в минулому році!»

Сергій КРАМАРЬОВ,
доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб НМУ
ім. О.О. Богомольця МОЗ України, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Дитячі інфекційні хвороби»:
«Зараз дуже багато говорять про негативні прояви вакцинації і дуже мало про те, навіщо її було запроваджено і що вона дає людству. Дуже важливим є те, що вакцинація захищає як суспільство в цілому, так і кожну окрему людину. Я хотів би зосере­дитися на нашій країні. Кожного року у нас помирає 300-350 дітей від інфекційних хвороб. Із них до 200 — діти першого року життя. Парадокс у тому, що від більшості інфекцій, які забирають дитячі життя, у нас є вакцини. Якби ці діти були щеплені, жили б і сьогодні. Хочу нагадати, що застосування вакцин, зареєстрованих в Україні, призвело до суттєвого зниження поширеності цих інфекцій. Приміром, застосування вакцини проти гемофільної інфекції дало можливість знизити захворюваність на гнійні менінгіти, сепсис і пневмонію. А вакцини проти гепатиту В і папіломавірусу забезпечують протиракову профілактику. Вакцинація проти гепатиту В розпочалась в Україні із 2000 року. Рівень захворюваності за цей час знизився більш ніж у 10 разів. Варто пам’ятати, що 30% захворювань на вірусний гепатит В із часом переходять у хронічну форму. Якщо ж ним захворіла дитина першого року життя, то у 70% вона отримує хронічну форму. Подальші прогнози невтішні: через 10 років 20-30% хворих мають цироз печінки, а 5% — рак. За даними ВООЗ, смертність від захворювань, пов’язаних із гепатитом В, стоїть на другому місці серед причин смертності людей у світі після тютюнопаління. До речі, в Європейських країнах захворюваність на вірусний гепатит В у 10-15 разів нижча, ніж в Україні.
Наслідки антивакцинальної кампанії жахливі — на початку 90-х років вона призвела до різкого зниження охоплення щепленням людей проти дифтерії. За період із 1992 по 1996 роки у нас у країні захворіло на дифтерію 117 тис. людей і тисячі стали інвалідами.
На сайті Міністерства охорони здоров’я Великої Британії написано: «Вакцинація є другим найбільш ефективним медичним втручанням Держави в життя суспільства після чистої води, що направлена на збереження життя у всьому світі». Варто над цим замислитися».

Людмила ЧЕРНИШОВА,
доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри інфекційних хвороб та імунології НМАПО ім. П.Л. Шупика МОЗ України, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Дитяча імунологія»:
«Я хочу надати нову інформацію щодо критерію оцінки післяімунізаційного періоду, який введений у багатьох країнах і з 2011 року впроваджується в Україні. У світі почали реєструвати всі випадки, які виникали після імунізації — так звані несприятливі події (НППІ). Важкі НППІ, що призводять до госпіталізації чи смерті, обов’язково розслідуються спеціальними групами швидкого реагування, які створені в усіх регіонах. У ці групи входять фахівці, що знаються на патологіях дитячого віку, нюансах вакцинації, складі вакцин тощо.
Якщо таке розслідування проводять професіонали, це дає змогу встановити причину ускладнення і запобігти повторенню. До речі, в жодному випадку, який був розслідуваний, не доведено, що
несприятливі події виникли саме від вакцинації. Наведу приклад: нещодавно мене запросили оглянути 5-місячну дитину. На тлі повного здоров’я у неї підвищується температура, з’являються судоми, дитина втрачає свідомість. Діагноз: «Вірусний енцефаліт». Дитину проліковано належним чином. Але мама розповіла, що за 3 дні до хвороби вона мала везти дівчинку на щеплення і з особистих причин не встигла. Запитання: чи повірила б мати, що це не вакцина зумовила такий важкий стан, якби не випадок?»

Ганна МОЙСЕЄВА,
заступник директора Департаменту медичних імунобіологічних препаратів та імунопрофілактики ДП «Державний експертний центр МОЗ України»:
«Ми імунізуємо здорову дитину. Ми її не лікуємо, а запобігаємо хворобі. Тому питання якості вакцин є надзвичайно важливим. Фактично всі серії вакцин, що виробляються або постачаються в Україну, проходять лабораторний контроль якості до того, як вони потрапили на ринок. Першою необхідною умовою постачання є впевненість, що вакцина має забезпечити необхідний захист та бути безпечною. Усе це моделюється в лабораторії, яка здійснює державний контроль якості вакцин та має певний європейський рівень акредитації — сертифікат ЄС 17025, що підтверджує систему якості. Окрім цього зараз внесені певні зміни до закону про захист населення від інфекційних хвороб і відповідальність за якість несе Державна служба лікарських засобів. І коли виникають будь-які несприятливі події після імунізації, саме ця служба зупиняє вакцинацію, відбирає зразки і доправляє нам для контролю, коли встановлено зв’язок несприятливої події з введенням вакцин. Якщо такого зв’язку не встановлено, проводиться розслідування групами оперативного реагування на місцях. І на підставі цього висновку вакцини «розблоковуються».
Хочу додати, що вакцини, які використовуються у приватному секторі і у державному, — не відрізняються».
Підготувала
Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я