Тернопільщина: Боротьба з гепатитом: світові тенденції та наші можливості

1516

VZ 01-02 2015_Страница_17_Изображение_0003Нещодавно у Лондоні пройшов 46 Конгрес Європейської асоціації з вивчення печінки (EASL), присвячений найбільш актуальним питанням сучасної гепатології, зокрема, цирозам вірусної етіології. Тернопільський медичний університет ім. І.Я. Горбачевського на Конгресі представляв завідувач кафедри клінічної імунології, алергології та загального догляду за хворими, професор Ігор Ярославович Господарський. Вчений розказав «ВЗ» про світові досягнення в цій галузі й головне — про здобутки українських вчених, яким, попри майже повну відсутність умов для досліджень, також є чим похвалитися.

ВЗ Які теми викликали активне обговорення під час Конгресу?

VZ 01-02 2015_Страница_17_Изображение_0001Ігор Господарський, завідувач кафедри клінічної імунології, алергології та загального догляду за хворими, професор Тернопільського медичного університету ім. І.Я. Горбачевського
— Доктор медичних наук, керівник Ради директорів Європейської асоціації з вивчення захворювань печінки (EASL), професор Міланського університету Алессіо Агемо представив науковій аудиторії дослідження, які базуються на застосуванні нових схем лікування пацієнтів із цирозом, інфікованих вірусом гепатиту С: «Вони можуть досягати 90% ефективності навіть при субкомпенсованому перебігу хвороби. Загалом, я б сказав, медицина може зробити майбутнє світлим для майже всіх наших пацієнтів».

Велику зацікавленість і жваві дискусії викликало обговорення багатофакторних математичних епідеміологічних моделей поширення HCV-інфекції в різних популяціях за умови існуючого лікування та при застосуванні новітніх противірусних препаратів. Одним із провідних факторів інфікування на Заході й у нас донині залишається ін’єкційне вживання наркотиків.

Дослідники розробили декілька одночасних математичних моделей для імітації швидкості передачі HCV серед 10 000 споживачів ін’єкційних наркотиків у Франції протягом 10 років. Поширеність HCV на початку дослідження складала 43%. Учені також змоделювали вплив на поширеність HCV різних профілактичних і лікувальних сценаріїв, а також сценаріїв з урахуванням частоти інфікування в різних середо­вищах ін’єкційних споживачів наркотиків, вищої частоти хронізації, низького комплаєнсу щодо лікування. При цьому критичним фактором прог­нозу стала саме ефективність різних схем лікування. Французькі дослідники довели: навіть у такому «несприятливому» епідеміологічно-популяційному середовищі застосування нових безінтерферонових схем терапії дасть змогу повністю вирішити проблему гепатиту С.

VZ 01-02 2015_Страница_17_Изображение_0002ВЗ Ще одна проблема, над вирішенням якої працюють усі гепатологи світу, — побічні ефекти медикаментозної терапії гепатиту С. Чи були на форумі доповіді, присвячені цьому питанню?
— Так, і досить багато. Не є таємницею, що сучасні противірусні та імунотропні препарати — меншою чи більшою мірою — здійснюють побічний вплив на печінку, систему кровотворення, щитоподібну залозу, не є винятком й імунна система. І якщо сім чи десять років тому з цими побічними ефектами було дуже важко впоратися, то останніми роками гепатологам дещо все ж вдалося в лікуванні та профілактиці небажаної дії противірусних препаратів.

Чому я так акцентую увагу на цьому? Насамперед тому, що медикаментозна терапія гепатиту С надто дороговартісна. Коли пацієнт розпочинає лікування, незалежно від того, хто оплачує ліки, — він сам, держава чи страхова компанія — важливо його ще й ефективно завершити. І якщо з’являються побічні ефекти, це може призвести до припинення лікування або ж пацієнт змушений буде робити перерву чи переходити на менші дози противірусних препаратів. Усі ці ситуації збільшують ймовірність того, що не вдасться пов­ністю знищити вірус. Отже, зрозуміло, і сам пацієнт, і державні фонди чи фонди страхових компаній, які виділяють гроші на лікування, зацікавлені в тому, щоб лікування відбувалося без побічної дії або ж із мінімальною кількістю побічних ефектів, аби в результаті було досягнуто повного вірусологічного видужання. Власне, такі сучасні підходи до корекції побічних ефектів не менш важливі, ніж, скажімо, правильний підбір дози чи правильне поєднання противірусних засобів.

VZ 01-02 2015_Страница_17_Изображение_0005ВЗ А нові способи лікування гепатиту С вже існують?
— На Конгресі презентували результати дослід­жень, що переконливо свідчать про ефективність нових противірусних препаратів і нових схем лікування, також безінтерферонових.

«Поєднання симепревіру і софосбувіру продемонструвало їх виняткову ефективність, у тому числі — у пацієнтів із вираженим фіброзом печінки, — заявив на форумі доктор медичних наук, головний дослідник низки клінічних випробувань, медичний директор Техаського інституту печінки, професор медицини в Університеті Техасу Е. Лавіц. — Я з нетерпінням очікую на результати нещодавно анонсованих «Фаза ІІІ OPTIMIST-випробувань», які в подальшому допоможуть оцінити симепревір і софосбувір при самостійному використанні, без інтерферону і рибавірину».

Аналіз об’єднаних даних про ефективність досліджень QUEST-1 і QUEST-2 свідчить, що у 87% пацієнтів, які отримували симепревір у поєднанні з пегільованим інтерфероном і рибавірином, досягнуто SVR12, що значно вище, порівняно з показниками у загальній популяції. Ці феноменальні результати дають можливість сподіватися на скорочення тривалості лікування з 12 місяців до 12 тижнів при значно кращих результатах.

Дані, оприлюднені на Лондонському Міжнародному конгресі з вивчення хвороб печінки, ще більше переконують у перевазі лікувальних схем із застосуванням нових противірусних засобів — аж до 98-100% виліковування у пацієнтів з неускладненим перебігом хронічного гепатиту С.

VZ 01-02 2015_Страница_17_Изображение_0004ВЗ З огляду на представлені на Конгресі досягнення, на якому рівні знаходиться вітчизняна наука? Чи можуть українські вчені похвалитися здобутками у цій сфері?
— На Конгресі було представлено багато повідомлень, присвячених експериментальним гепатологічним дослідженням. На жаль, саме вони наглядно демонструють, наскільки ми відстали від Європи в методології проведення деяких медичних досліджень. Західні вчені, наприклад, мають можливість проводити медичні досліди на генетично модифікованих щурах, яким від народження «заблокували» один чи декілька генів, що відповідають за певні особливості обміну речовин чи певні ферменти. Це так званий генетичний нокаут, і на такому типі тварин із заблокованими генами випробовують дію певних токсинів, ліків.

Мова йде не тільки про експериментальні, але й імуногенетичні дослідження, але насправді це надзвичайно затратна галузь сучасної експериментально-клінічної медицини, і, ясна річ, вітчизняна гепатологія позбавлена таких можливостей. Наздогнати європейських вчених у генетичних дослідженнях для нашої країни у нинішні часи звичайно неможливо, бо це вимагає дуже великих — мільйонних — інвестицій. Але впевнений: існують сфери, де ми можемо бути на рівні або майже на рівні із Заходом, — наприклад, ті ж клінічні дослід­ження, використання нових схем поєднання ліків, популяційні дослідження, неінфекційна епідеміологія. Нам треба не намагатися охопити все, а ставити акцент на клінічних напрямах, де у нас менше відставання і які не настільки затратні та матеріаломісткі.

Як приклад можу назвати розробку й дослідження професора Тернопільського медичного університету, заслуженого діяча науки й техніки України Володимира Бігуняка щодо використання ліофілізованого препарату, виготовленого з печінки свині. Використання такого медичного продукту відкриває нові можливості для лікування деяких захворювань печінки, причому в нього кардинально інший «принцип дії», ніж у тих препаратів, які нам наразі відомі. Поки маємо лише експериментальні дані, але їх результати — надзвичайно обнадійливі. Ймовірно, такий ефект спостерігається через високий вміст певних мікроелементів у цьому препараті, вплив стимулюючих факторів, факторів росту, але це — принципово інші механізми впливу, ніж у досі відомих ліків.

Це дослідження з великим майбутнім, яке, на мій погляд, дозволить змінити стратегію лікування деяких захворювань печінки, передусім тих, що спричинені порушеннями обміну речовин внаслідок серйозних хронічних захворювань — таких, як цукровий діабет, серцево-судинні захворювання.

Лариса ЛУКАЩУК, власкор «ВЗ», м. Тернопіль

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я