Одним із головних завдань медреформи є наближення медицини до людей через підвищення ролі сімейної медицини в суспільстві. Ми свого часу підготували багато вузькопрофільних спеціалістів. Але чи стала від цього якість надання медичної допомоги вищою? Будь-який процес реформування складний, але його результати того варті, вважає директор департаменту охорони здоров’я Полтавської облдержадміністрації Віктор ЛИСАК.
ВЗ У місті Комсомольську Полтавської області вперше було запроваджено інститут сімейних лікарів…
— Так, і відбулося це 1999 року, коли там вперше відкрили Центр первинної медико-санітарної допомоги. Досвід Комсомольська довів: саме організація такого підходу до роботи лікарів сприяла зниженню
рівня захворюваності на серцево-судинні, онкологічні та інші недуги. І це не голослівне ствердження. Фахівці Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України провели там своє дослідження й довели: з упровадженням такого підходу рівень смертності працездатного населення можна знизити майже на 20%.
Нам інколи дорікають: а чому досвід Комсомольська свого часу не було поширено на всю Полтавську область? Скажу відверто: таке масштабне реформування можливе лише тоді, коли воно ініційовано державою. Добре, що цей час настав. Сьогодні шляхом міста-піонера в запровадженні ланки загальної практики-сімейної медицини йде вся галузь. Ще раз підкреслю: йдеться не про формальну зміну вивіски, а про зовсім інше функціональне навантаження та нові підходи у роботі лікарів центрів первинної медико-санітарної допомоги.
ВЗ Скільки таких центрів уже діють в області?
— Із початку року на Полтавщині працює 30 центрів первинної медико-санітарної допомоги. Загалом станом здоров’я понад 85% населення регіону опікуються близько 600 лікарів загальної практики-сімейної медицини (загальнодержавний показник — близько 43%). Відкриваються нові лікарські амбулаторії у сільській місцевості та віддалених мікрорайонах міст. За останні п’ять років їхня кількість збільшилася на 91 і нині становить 220. Поліпшенню медичного обслуговування сільського населення сприяло й те, що раніше ці заклади фінансувалися з бюджету сільських рад, а вже кілька років забезпечуються за рахунок районного бюджету.
ВЗ Із ваших слів зрозуміло, що до реформування медичної галузі ви були готові.
— Ми намагаємося йти на випередження цих складних, але вкрай необхідних процесів. Сприяв тому, безумовно, досвід Комсомольська: у 2000 році було відкрито кафедру загальної практики-сімейної медицини в нашій Українській медичній стоматологічній академії. Багато майбутніх сімейних лікарів пройшли там кваліфіковану медичну підготовку. Сьогодні ми маємо одну з кращих в Україні укомплектованість центрів первинної медико-санітарної допомоги кадрами. Вивчали зарубіжний досвід із цієї проблеми. Особисто я 2007 року побував у Стокгольмі, багато цінного там побачив і вивчив. Ще у 2006-2007 рр. у рамках європейських проектів ми розробили в себе на Полтавщині медичні стандарти з надання первинної та вторинної медичної допомоги, що використовуються сьогодні.
У цьому питанні ми отримуємо розуміння й підтримку з боку місцевої влади. Так, аби центри первинної медико-санітарної допомоги справді стали фундаментом усієї галузі охорони здоров’я регіону, голова Полтавської облдержадміністрації Олександр Удовіченко нещодавно запропонував матеріально стимулювати сімейних лікарів: на думку керівника області, видатки на цю ланку медицини мають становити не 22-23% від загального бюджету галузі, а 35%. Сподіваюся, що це питання в області буде розв’язано протягом лютого.
Зауважу також, що ми розраховуємо й на підтримку держави: сімейні лікарі повинні мати соціальні гарантії. Адже без надії на отримання житла навряд чи хто поїде працювати в сільську місцевість.
ВЗ Як модернізується на Полтавщині вторинна (спеціалізована) медична допомога?
— Уже завершено аудит із цього питання, проведено попередні економічні розрахунки для формування на території області одинадцяти госпітальних округів та створення лікарень інтенсивного лікування. Вважаю, що держава має допомогти нам у фінансуванні проектів модернізації клінік інтенсивного лікування в майбутніх госпітальних округах.
ВЗ Невід’ємною складовою позитивних змін у медичній галузі є реформування надання екстреної медичної допомоги. Як це організовано у вас?
— І тут заздалегідь було проведено серйозну підготовчу роботу: внутрішній та зовнішній аудит, вивчення досвіду в регіонах, де здійснюються пілотні проекти, зокрема в Дніпропетровській області. Ще в листопаді 2012 року на сесії обласної ради прийнято відповідне рішення про створення Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, про переведення цієї служби з 1 січня 2013 року на фінансування з обласного бюджету. Системно, виважено проведено роботу щодо кадрового забезпечення, його навчання, передачі автотранспорту, забезпечення його пальним, експлуатації приміщень. Наразі жодних нарікань на збої в наданні швидкої допомоги від населення немає. Нині «швидка» оперативно обслуговує майже 900 викликів на добу.
Сьогодні ми перебуваємо на другому етапі цієї реформи — створення оперативно-диспетчерської служби. Фахівці Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка розробили її типовий проект за всіма сучасними стандартами. У цьому напрямку спільно працюємо із Державним агентством з інвестицій та управління національними проектами України, яке реалізує Національний проект «Вчасна допомога». Переконаний, від такого реформування переваги насамперед відчують полтавці: екстрена допомога має стати більш якісною, мобільною і вчасною. Вона прибуватиме за викликом у містах за 10 хвилин, у сільській місцевості — за 20 хвилин. Диспетчерську службу буде оснащено сучасною комп’ютерною технікою, а транспорт — GPS-навігаторами, і це дозволить, так би мовити, бачити кожен автомобіль і спрямовувати виклик на той екіпаж, який найближче до пацієнта. Буде збільшено й кількість бригад — зі 103, які працюють сьогодні, до 117. Підійти до реформи ми намагалися творчо і з урахуванням потреб населення: зберегли бригади спеціалізованої медичної допомоги — кардіологічної, неврологічної, психіатричної та ін.
ВЗ Якщо взяти третинний, найвищий, рівень надання медичної допомоги, які вимоги, на вашу думку, мають бути до закладів названого рівня?
— Там повинні перебувати ті хворі, які справді потребують екстреної, висококваліфікованої, ефективної, результативної допомоги. Якщо взяти нашу обласну клінічну лікарню імені М.В. Скліфосовського, то ми маємо намір відкрити там травматологічне відділення, розширити й удосконалити нефрологічний центр, планується створення й нейроцентру. У дитячій обласній клінічній лікарні на базі колишнього неврологічного відділення нині діють палати інтенсивної терапії, катамнестичний кабінет. А в обласній клінічній психіатричній лікарні імені О.Ф. Мальцева передано цілий корпус під наркологічний диспансер, створено на території цього закладу й центр для хворих на СНІД.
ВЗ Не можу не запитати вас і про те, як діє сьогодні Полтавський перинатальний центр, відкритий наприкінці минулого року згідно з Національним проектом «Нове життя»?
— На третьому тижні роботи цього центру там з’явилося на світ соте немовля — хлопчик із двійні, народженої полтавкою Тетяною Шарпило. А вже на сьогодні в центрі народилося близько 200 малюків. Відзначу, що центр працює плідно, надаючи допомогу всім жінкам, які її потребують. Тут діє єдиний серед восьми подібних закладів, відкритих в Україні, навчально-практичний центр УМСА із застосуванням телемедицини. У перспективі: в області два подібні міські перинатальі центри вторинного рівня, і вісім регіональних — у районах області.
Розмову вела
Ніна КОНДРАТЮК, власкор «ВЗ», Полтава
