Управління із санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів США (FDA) анонсувало схвалення першого в історії медицини противірусного препарату для лікування натуральної (чорної) віспи. Новина викликає деякий подив, адже ризик появи цієї інфекції було зведено до нуля ще 40 років тому. Навіщо витрачати гігантські кошти на розробку та перевірку ліків від хвороби, якої вже давно не існує? Напевно, «вони» щось знають!
Схоже на те, що віспа супроводжувала людство ще з прадавніх часів: на мумії Рамзеса V (1100 р. до н. е.) виявили типові ознаки цієї інфекції. Ми змогли позбутися її завдяки Дженнеру — вакцинація спрацювала, і з 1977 року вже не фіксували випадків захворювання на натуральну віспу (хоча за деякими даними, в 1978 році померла остання жертва цієї інфекції — британський фотограф Джанет Паркер). А остання природна епідемія віспи була зареєстрована у Сполучених Штатах в 1949 році. Втім, насправді цей вірус виявляють на планеті й досі. Хоча поки він і не спричиняє епідемій, усе ж таки залишається загрозою, навіть не в плані біотероризму, а через людську безпечність. І цій загрозі потрібно запобігти, причому за допомогою різних варіантів. Варіант «А» — вакцина, яка вже є і працює. Варіант «Б» — ліки, що тільки-но з’явилися і які насправді ніхто не хотів би перевіряти на ефективність. Хоча нікому не відомо, до чого призведе людська нерозважливість.
Небезпечні резони
Підстави непокоїтися є. Хоча ВООЗ ще в 1980 році оголосила про повну ліквідацію цього надзвичайно контагіозного та часто смертельного інфекційного захворювання, дехто побоюється, що її збудника використовуватимуть для виготовлення біологічної зброї. Наскільки обґрунтований цей страх, точно невідомо. Багато фахівців вважають, що такі гіпотези безглузді: терористам простіше, дешевше та безпечніше виготовляти інші види зброї, ніж возитися з небезпечним біоматеріалом, який до того ж потребує дороговартісного устаткування та підготовленого персоналу.
А от щодо «людського фактора» — необережності та безпечності, то тут побоювання зовсім небезпідставні: резервуари зі збудником зберігаються в деяких дослідницьких центрах «напівлегально», і кілька років тому один з них повідомив про «витік». Зовсім випадково на території студентського містечка в Бетесді (штат Мериленд) були виявлені контейнери з вірусом натуральної віспи. Шість флаконів стояли у звичайній картонній коробці в абсолютно незасекреченому холодильнику. Перші тести ідентифікували ДНК збудника, наступні показали, що він живий, подальші аналізи, котрі тривали кілька тижнів, довели: контейнери зі збудником були заготовлені ще в 50-х роках минулого століття. Як вони потрапили до кампусу, встановлено не було, хоча на місце подій одразу прибули співробітники ФБР. На щастя (і на подив скептиків), тоді ніхто не заразився.
Після виявлення цього «артефакту» уряд США заборонив усім лабораторіям проводити досліди зі смертельно небезпечними збудниками, однак вето протрималося лише 3 роки, до 2017-го. Американські органи охорони здоров’я пообіцяли знищити це «відлуння минулого». Та ніхто й досі не знає, чи виконали вони свою обіцянку: за протоколом цю процедуру мали контролювати представники ВООЗ, але вони не з’явилися, оскільки були зайняті, бо в Африці якраз спалахнула лихоманка Ебола. Отож, рішення про знищення неодноразово відкладалося, а потім про контейнери всі «забули». Природно, що така подвійна недбалість дала найобережнішим і найбільш песимістично налаштованим ученим привід продовжувати пошуки препарату для лікування віспи — «про всяк випадок».
Випадкові резервуари
Крім того, мерилендська знахідка — не перша тривожна подія. Журнал Nature описував як мінімум два подібні випадки: один з них стався у 90-х роках у Східноєвропейській лабораторії, другий — у Швейцарії.
Потрібно нагадати, що в усьому світі офіційно зберігати цей висококонтагіозний вірус можуть лише два сховища: Центр з контролю і профілактики захворювань в Атланті й Національний дослідницький центр вірусології та біотехнології у Новосибірську. В 1986 році ВООЗ закликала знищити всі зразки із віспою, але визнала, що дві колекції варто залишити. Й вони зберігаються у вказаних наукових центрах за згоди ВООЗ, а уряди РФ і США не поспішають позбутися цих скриньок Пандори. Крім того, у світі існує ще певна кількість неофіційних «зібрань» натуральної віспи, сконцентрованих здебільшого в країнах Сходу, які не приєдналися до конвенції 1972 року про заборону біологічної зброї.
Деякі із фахівців вважають, що крім цих — легальних і нелегальних — сховищ, у світі ще чимало забутих холодильників зі збудником чорної віспи. І вони, відповідно, можуть бути знеструмлені — з усіма логічно-трагічними наслідками.
Перебираючи варіанти
Вчені тривалий час працювали над створенням препаратів для етіотропного лікування чорної віспи. В процесі було розроблено кілька абсолютно нових молекул-кандидатів із різними механізмами дії. Крім того, на нову роль випробовували вже затверджені раніше інгібітори кіназ.
Перший з ноу-хау: тековіримат (ST-246, Arestyvir) — інгібітор виходу віріонів, специфічний до всіх ортопоксвірусів, розроблений Tрохх, Sіga Technologies за допомогою Управління перспективних біомедичних досліджень і Міністерства охорони здоров’я та соціальних служб США. Його ефективність проти вірусу натуральної віспи була доведена в тестах in vitro та на моделях тварин. У лабораторних умовах цей препарат проявив себе чудово: був ефективний у лікуванні тварин з інфекцією, спричиненою збудниками, подібними до вірусу людської віспи. Але дієвість тековіримату не перевіряли в людей, хворих на чорну віспу, — препарат застосовували лише у здорових добровольців. Результати випробувань показали, що тековіримат безпечний: він спричиняє незначні побічні ефекти.
Паралельно розробляли інгібітори ДНК-полімерази — цидофовір і його похідну молекулу, бринцидофовір (CMX001). У випробуваннях на здорових добровольцях бринцидофовір спричинив менше побічних ефектів, ніж попередник, який виявився досить нефротоксичним. Також ці два противірусні засоби зараз випробовують у новій ролі — як протипухлинні агенти. Спочатку жоден із вказаних препаратів не міг отримати схвалення регуляторів: було вирішено, що можливість їх застосування розглядатиметься лише у випадку початку реальної епідемії чорної віспи. Тож тековіримат і цидофовір внесли до Стратегічного національного резерву США, щоб в разі зараження будь-якою з ортопоксивірусних інфекцій їх можна було застосовувати для запобігання погіршенню перебігу хвороби.
Розробники всіх цих молекул сподівалися на прискорену процедуру реєстрації, проте «не всім дано»: в аннали історії увійде тільки один з них.
Перший схвалений
У липні 2018 року FDA затвердило тековіримат для лікування натуральної віспи. Це перший в історії медицини противірусний терапевтичний агент, призначений для етіотропної терапії вказаної недуги. Тековіримат отримав схвалення FDA за прискореною процедурою, оскільки одночасно належить до стратегічно пріоритетних і орфанних препаратів. Засіб (капсули по 200 мг), звичайно ж, не продається в аптеках — отримати доступ до нього можна тільки через Національний стратегічний резерв уряду США.
Тековіримат був схвалений відповідно до правила FDA, котре дозволяє обґрунтувати затвердження лише за результатами досліджень ефективності лікарського агента на тваринах у випадку, коли відповідні випробування на людях провести або неможливо, або неетично.
«Аби усунути загрозу з боку біотерористів, американський конгрес зробив кроки, котрі дозволили б ужити належних контрзаходів і заздалегідь знешкодити патогени, які могли б бути застосовані в ролі біологічної зброї. Затвердження тековіримату — важлива віха на цьому шляху, адже вказаний інноваційний препарат дає нам додатковий інструмент для запобігання епідемії, якщо вірус натуральної віспи коли-небудь використають як біологічну зброю. Наше рішення має стимулювати до розробки інших лікарських засобів, призначених для запобігання конкретним хімічним, біологічним і ядерним загрозам. Реєстрація препарату відображає позицію FDA, згідно з якою США повинні бути готові до будь-якої надзвичайної ситуації й, отже, мають бути озброєні найсучаснішими, найдієвішими і найбезпечнішими виробами медичного призначення», — йдеться в прес-релізі FDA.
Підготувала Любомира ПРОТАСЮК, спеціально для «ВЗ»
