Павло Петренко: Необхідно повернути довіру громадян до дій Міністерства охорони здоров’я України

1849

Доступно на русском

VZ_09__Страница_2_Изображение_000160% опитаних українців вважають, що за останні 2 роки ситуація у сфері охорони здоров’я погіршилася і 87% громадян нашої країни не довіряють вітчизняній медичній системі. Це ті факти, що найбільш яскраво відображають попередні результати роботи Міністерства охорони здоров’я України та міністра, яку 23 лютого 2014 року відправлено у відставку.

ВЗ Цього року повинна була завершитись реалізація Пілотного проекту з реформування системи охорони здоров’я у чотирьох регіонах України.
— Реформа медичної галузі розпочалася в рамках так званої програми медичних реформ, яка була анонсована Віктором Януковичем і передбачала підвищення доступності медичних послуг та створення стимулів для здорового способу життя населення.

ВЗ 23 лютого 2014 року Верховна Рада України більшістю голосів прийняла Закон України «Про введення мораторію на ліквідацію та реорганізацію закладів охорони здоров’я», фактично зупинивши хід цієї реформи. Які причини такого кроку?
— Коли майже 3 роки тому розпочинали медичну реформу, в українців зажевріла надія, що нарешті буде організовано цілеспрямовану й системну роботу із забезпечення належних умов та матеріально-технічного забезпечення діяльності медичних установ. Але ні лікарі, ні пацієнти не задоволені тим, що нині відбувається. Замість обіцяного покращення якості медичних послуг та підвищення зарплат медикам ми отримали закриття лікарень, масові скорочення медичних працівників, неможливість отримати висококваліфіковану медичну допомогу, усунення з лікувального процесу «вузьких» фахівців, зокрема педіатрів, і перевантаження пацієнтами лікарів первинної ланки, які мають тепер лікувати всіх і від усього порожніми руками за «смішні гроші».

Міністерство охорони здоров’я України називало це оптимізацією, насправді ж намагалося вкластись у прокрустове ложе дефіцитного бюджету та максимізувати власні тіньові прибутки від державних закупівель. Ціну таких експериментів добре демонструють цифри: приміром, загальний коефіцієнт смертності, який становив в Україні у 2012 році 14,5 на 1000 осіб проти 6,7 — у країнах-членах ЄС.

І, на жаль, саме пілотні області стали лідерами поширеності хвороб серед дорослого населення (найвищі показники реєструються в місті Києві, Вінницькій, Дніпропетровській, Київській, Черкаській областях). У цілому по Україні за останні п’ять років рівень поширеності хвороб зріс на 31,1%.

ВЗ Ми говоримо про «пасивну евтаназію»?
— Так, кожна шоста українська родина відмовляється від лікування через відсутність коштів. Саме це явище експерти називають пасивною евтаназією.

Серед основних його причин — вкрай низька якість медичного обслуговування та нерівність у доступі до пос­луг охорони здоров’я. Це підтверджується результатами опитування громадян представниками Державної служби статистики у жовтні 2012 року. Вражає те, що причиною 71-97% відмов від надання медичної допомоги, відвідування лікаря, придбання ліків або виробів медичного призначення опитувані назвали їх занадто високу вартість. І це в країні, де Конституція декларує безкоштовність медичної допомоги!

ВЗ Поговоримо про саму медичну реформу…
— Що ми маємо на сьогодні? Тільки у 2012 році закрито приблизно 100 лікувальних установ — під виглядом оптимізації. 7 тисяч лікарів і 18 тисяч медперсоналу було звільнено. За ідеєю реформування новостворені центри ПМСД повинні бути наповнені сімейними лікарями, яких на сьогодні немає (потреба в сімейних лікарях становить приблизно 25-30 тис., зараз ми маємо 8 тис.). Навіть у професійному середовищі не розуміють до кінця, хто ж такий сімейний лікар. Якщо зважити на вимоги, які до нього висувають, він фактично повинен бути суперфахівцем широкого профілю. Натомість відбувається масова перекваліфікація за 6 місяців, коли під загрозою звільнення лікарів вузьких профільних спеціальностей примушують перекваліфіковуватися у сімейних лікарів. По Києву, наскільки мені відомо, вже 2000 лікарів відмовилися від такої перекваліфікації — ми втрачаємо кваліфіковані кадри.

ВЗ Що ж принесе українським медикам і пацієнтам новоприйнятий Закон про мораторій?
— У першу чергу, прийняття даного Закону України покликане припинити безчинство чиновників МОЗ України, які під прикриттям сумнозвісної медичної реформи займались перерозподілом державних кош­тів та намагались перекласти увесь тягар та всю повноту відповідальності на місцеву владу. Усе те, що відбувалось у галузі охорони здоров’я протягом останніх років, вимагає серйозного, змістовного аналізу.

Ця реформа проводилась без участі лікарів, наукових фахівців, які могли б чітко спрогнозувати її наслідки. Вона здійснювалась поспіхом і переважно за рахунок скорочення закладів охорони здоров’я та віддалення лікаря від пацієнта. Наслідки того, що вже зроблено, будуть точно неочікуваними і точно катастрофічними. Якщо ми зараз маємо рівень смертності, що прирівнює нас до країн Африки, то такими темпами до 2017 року ми посядемо за рівнем смертності перше місце. Це при тому, що Україна є європейською країною з досить фаховим медичним персоналом і фаховою медичною школою (українська медична школа була однією з кращих у Союзі, і про це також не слід забувати). Ми просто знищували багаторічні напрацювання і поспіхом намагалися ввести якісь штучні фрагментарні новації, сутність яких зводилась до того, щоб зменшити фінансування системи охорони здоров’я.

ВЗ Який же вихід — припинити реформу? Чи взагалі відмінити?
— Відмінити форсування питання. Адже гонитва за результатами медреформи, яка проштовхувалась силовими адміністративними методами, призвела лише до того, що лікарі стали її супротивниками — їхня думка нікого не цікавила, а коли вони все ж її висловлювали, то отримували «серйозні зауваження від керівництва».

Шлях до відродження української медицини, а нині мова йде саме про відродження, адже її майже вщент «реформовано», — це, по-перше, об’єктивний та виважений аналіз стану галузі, а вже по-друге — толерантне і продумане реформування з цифрами в руках і за участю максимальної кількості лікарів-практиків. Краще лікарів ніхто не може знати потреби пацієнтів, бо тільки вони щодня бачать десятки хворих і мають із ними постійний прямий зв’язок.

Одним із найчутливіших індикаторів якості системи охорони здоров’я є показник смертності дітей віком до одного року. У 2012 році він майже вдвічі перевищував показники розвинутих європейських країн. При цьому в окремих областях України спостерігалось суттєве зростання малюкової смертності порівняно з 2011 роком: у Хмельницькій — майже на 50%, Донецькій — на 12%, Дніпропетровській — на 8%.

ВЗ Але ж ви наводите дані і по пілотних областях, де окрім «успішних реформ» змінити ситуацію на краще були покликані перинатальні центри!
— Отож-бо й воно. До речі, понад 60% смертей малюків пов’язані з інфекційною патологією, якої можна уникнути шляхом проведення вчасної та планової вакцинації. Тому у світі вона сприймається як надія на порятунок мільйонів життів і відбувається у звичному режимі — тихо й мирно.

ВЗ На жаль, в Україні все інакше. Хто у цьому винен?
— Найбільше хвилює українців якість вакцин, бо, знаючи наміри нашої держави на всьому зекономити та бажання чиновників від медицини нагріти руки, жоден із батьків не може без вагань відповісти на запитання: «Робити щеплення чи ні?» На жаль, загибель дітей після вакцинації не нас­торожує тих посадових осіб, що приймають рішення, які вакцини варто закуповувати, а які — ні. До речі, за реєстрацію вакцин та за розслідування зв’язку між вакцинацією і летальними випадками несуть відповідальність одні й ті самі чиновники МОЗ, які, звісно ж, жодного разу не визнали цього зв’язку.

Генеральна прокуратура України ще у травні 2013 року винесла Міністерству охорони здоров’я України подання з вимогою терміново усунути порушення законів України, допущені під час закупівлі та застосування вакцин у 2011-2012 роках. У відповідь на моє депутатське звернення Ген­прокуратура також повідомила про ініціювання притягнення до відповідальності чиновників, винних у порушенні законодавства.

ВЗ Про які саме вакцини йдеться?
— У поданні зазначається, що впродовж 2012 року внаслідок щеплення проти гепатиту В неякісною вакциною виробництва сумнозвісної компанії «Фармстандарт-Біолік», співвласником якої до лютого 2013 року був Олександр Богатирьов, постраждали 508 малюків. При цьому на закупівлю цього небезпечного для здоров’я препарату було витрачено 18 мільйонів бюджетних коштів. Найбільш кричущим фактом у цій ситуації є те, що, незважаючи на заборону Державної служби України з лікарських засобів надалі зберігати та застосовувати вакцини виробництва компанії «Фармстандарт-Біолік», наприкінці 2012 року МОЗ України провело попередню оплату чергової партії імунобіологічних препаратів цього ж виробника на суму 6,5 мільйона гривень.

ВЗ Ця інформація викладена у проекті Звіту Тимчасової слідчої комісії?
— Так, з усіма отриманими ТСК даними можна ознайомитись у відкритому доступі. Але повернімося до вакцинації.
Замість того, щоб зробити висновки, МОЗ вдалося до безпрецедентного у своєму цинізмі кроку. У той час як в Україні законодавчо затверджена вимога підтвердження GMP-сертифікації всіх лікарських препаратів, які використовуються на її території, МОЗ ініціювало проект Постанови Кабміну, якою передбачалося дозволити використання в Україні деяких вакцин без GMP-сертифікату (тих, що застосовуються на території України понад 10 років). Таких у рамках Національного календаря щеплень виявилося 12.

МОЗ запевняло, що це — вимушений і тимчасовий крок. Що Постанова діятиме лише впродовж кількох років. Що використання російських вакцин, яким, за словами чиновників МОЗ, немає аналогів, потрібно для того, «аби не зір­вати вакцинальну кампанію, яка потребує цих дешевих, але якісних та перевірених роками вакцин».

Ці «перевірені роками вакцини», що виробляються в країнах, де GMP-сертифікація не є обов’язковою, днями знову забрали життя 3 людей. Про це повідомила Держлікслужба України, тимчасово заборонивши своїми розпорядженнями від 07 лютого 2014 року застосування вакцин через повідомлення про летальні випадки. До «чорного списку» потрапила вакцина туберкульозна (БЦЖ), що виробляється «НВО по медичним імунобіологічним препаратам «Мікроген» з Російської Федерації, рекомбінантна вакцина «Еувакс» для профілактики гепатиту В виробництва корейської фірми LG Life Sciences та вакцина «Пентаксим», яку ТОВ «Фармекс Груп» фасує з in bulk фірми-виробника Sanofi pasteur S.A., Франція.

ВЗ Вітчизняні виробники вже давно сертифікували свої виробництва. То може варто розглянути можливість виробляти вакцини в Україні, а не закуповувати імунобіологічні препарати сумнівної якості?
— Ця вимога не була новиною ні для виробників вакцин, які збиралися поставляти свою продукцію в Україну, ні для МОЗ, яке планувало її закуповувати. Адже відповідний Закон не впав як сніг на голову — певний час готувався його проект, який потім ще обговорювався, відтерміновувалося набуття його чинності. А чому вичікувало МОЗ? Адже там розуміли, що така ситуація виникне, коли потрібні нам вакцини не зможуть пот­рапити в Україну без GMP-сертифікації. Чому «критична ситуація» постала одномоментно і чому єдиним «порятунком» пропонувалась відміна GMP-сертифікації певних вакцин, а точніше, конкретних виробників?

Поки держава витрачає левові частки бюджету на прид­бання іноземних вакцин сумнівної якості, українські вчені вже без усякої підтримки, але ще працюють над створенням власних вакцин. І, що найпринизливіше для національної гідності, всі можливості для цього були в нашій країні, і поки остаточно не втрачені! Чому багато країн розв’язують проблеми епідеміології власними силами, а Україна — чужими? Адже сьогодні у нас не виробляють жодної вакцини.

Спроба відміни GMP-сертифікації вакцин, ініційована особисто міністром Раїсою Богатирьовою та її заступником Романом Богачевим, — антиукраїнський крок, спрямований не на безпеку наших дітей, а на зароб­ляння тіньових грошей.
Наполягаю на тому, що тільки жорсткий контроль за якістю всіх без винятку лікарських засобів є гарантією та запорукою здоров’я майбутньої молодої української нації. Окремо хотів би високо оцінити співпрацю з Державною службою України з лікарських засобів та провідними співробітниками МОЗ під час роботи ТСК, адже увесь цей час вони працювали під пос­тійним тиском керівництва МОЗ України.

ВЗ Ви, як член ТСК, точно знаєте «в обличчя» чиновників, які довели ситуацію до критичної точки…
— Фракція «Батьківщина» ще восени 2013 року вимагала від керівництва Верховної Ради України терміново поставити на публічне обговорення звіт Тимчасової слідчої комісії з розслідування діяльності Міністерства охорони здоров’я України, а також питання про відставку міністра МОЗ Раїси Богатирьової.

Нині сфера охорони здоров’я в Україні перебуває в жахливому стані, що у своєму звіті констатувала ТСК. Міністерство охорони здоров’я України переймається не здоров’ям громадян, а фактично розробляє і запроваджує корупційні схеми, що гарантують збагачення в особливо великих розмірах.

Одна з таких схем успішно використана МОЗ при закупівлі автівок швидкої допомоги. Було витрачено близько 1 мільярда гривень, із яких понад 200 мільйонів — фактично вкрадено. При цьому машини були закуплені не у виробників чи великих дистриб’юторів, а в «компаній-прокладок»: «АІС-Столиця», ПрАТ «Практика» та ТОВ «Ілатанмед». До того ж, придбані машини — із сумнівним китайським обладнанням. Ми з колегами з ТСК неодноразово демонстрували документи, які підтверджують ці дані.

Хто нестиме відповідальність, якщо людина помре у цій «швидкій», тому що відмовить, наприклад, прилад штучного дихання китайського виробництва? Якщо в МОЗ думають, що ці гроші вони просто вкрали і не несуть жодної відповідальності за те, що далі буде з цими сумнівними «швидкими», — це не так.

23 лютого 2014 року з моєї ініціативи Раїса Василівна Богатирьова, міністр охорони здоров’я України, нарешті була відправлена у відставку. Тепер — справа за Генеральною прокуратурою.

Але заспокоюватися зарано. Під час роботи ТСК ми отримали інформацію про те, хто і як претендує на участь у тендерах. Дуже не хочеться вірити в те, що «група Богатирьової» через своїх прибічників продовжуватиме брати участь у розподілі державних коштів на тендерах. Ми завершуємо роботу ТСК з повним розумінням того, які схеми нам дуже скоро доведеться знищити, щоб у майбутньому повернути довіру громадян до дій Міністерства охорони здоров’я України.

Водночас хочу запевнити, що народні депутати України і по завершенню роботи парламентської ТСК продов­жуватимуть пильно стежити за спробами зацікавлених бізнес-структур завозити на територію України ліки сумнівного походження, сумнівної якості або недоведеної терапевтичної ефективності.

Розмову вела
Вікторія МИКОЛАЙЧУК, для «ВЗ»

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я