Вінниччині до реформ не звикати. У 2011 році, коли зміни під прикриттям пілоту увірвалися в область, їх не обговорював хіба що ледачий. Ця болюча тема — створення сімейної медицини і ліквідація вузьких спеціалістів у поліклініках — стала номером один на телебаченні, сторінках газет та журналів, під час круглих столів, навіть у транспорті. Медики намагалися робити все можливе, щоб пацієнт, який відвідував медичний заклад, був задоволений якістю наданої допомоги. Не все вдалося, і цього вже ніхто не приховує. Але коли реформа «постукала» до Вінниччини знову, область була готова зустріти її у всеозброєнні.
ВЗ Вінницьким медикам довелося буквально проторювати шлях до трирівневої системи надання медичної допомоги. З якими проблемами довелося зіткнутися? Чи є завдання, які не вдалося виконати?
Алла ГАЙДАШ, головний спеціаліст відділу лікувально-профілактичної допомоги дорослому населенню департаменту охорони здоров’я Вінницької ОДАПроцес розмежування рівнів медичної допомоги також дав можливість забезпечити дієву роботу закладів охорони здоров’я первинної мережі завдяки покращенню матеріально-технічної бази. Витрати на проведення ремонтних робіт ФАПів й амбулаторій було збільшено вп’ятеро — з 12 млн грн
у 2012 році до 61,5 млн грн у 2013. Станом на 1 жовтня 2014 року було відремонтовано 365 закладів на суму понад 3 млн грн, поставлено нового медичного обладнання на загальну суму понад 44 млн грн. Покращилося забезпечення галузі санітарним автотранспортом — протягом періоду реформування автопарк первинної ланки поповнився 222 машинами на суму 14 млн грн.
Ще одним важливим завданням для керівництва галузі було створення належних умов для професійної діяльності та фахової освіти, а також забезпечення гідного рівня заробітної плати й побуту медичних працівників. В усіх районах області затверджені програми місцевих стимулів для медиків. За період реформування галузі 15 родин отримали житло. Сьогодні завдяки програмам місцевих стимулів у Вінницькому національному медичному університеті навчається 64 студенти, які згодом обіймуть посади сімейних лікарів у сільській місцевості.
Велику роль у цьому відіграло належне і своєчасне фінансування. Протягом 2012-2014 років на підтримку реформування системи охорони здоров’я було виділено кошти у сумі 168 млн грн.
Їх витратили на оплату праці (49,4 млн грн), медикаменти та перев’язувальні засоби (3,5 млн грн), продукти харчування (0,7 млн грн), паливно-мастильні матеріали для новостворених станцій швидкої меддопомоги (4 млн грн), оплату комунальних послуг та енергоносіїв (13,8 млн грн). А найбільші кошти були вкладені у капітальний ремонт, реконструкцію приміщень (майже 59 млн грн) й оновлення медичної апаратури (15 млн грн).
ВЗ Тобто проблем із фінансуванням не виникало?
— Звісно, вони були! Особливо із забезпеченням лікарськими засобами та виробами медичного призначення, які область повинна була отримати централізовано за кошти державного бюджету в межах виконання окремих державних програм і комплексних заходів програмного характеру. Так, у 2013 році по 66 напрямках лікувальні заклади області отримали лікарські засоби, вироби медичного призначення на суму 68,7 млн грн, у 2014 році — на 7,2 млн грн, однак здебільшого це стало можливим за кошти державного бюджету 2013 року, і лише 0,5 млн грн було виділено з державного бюджету 2014 року. Для порівняння, за той самий період 2013 року область отримала лікарських засобів і виробів медичного призначення на суму 48,9 млн грн, які були закуплені за кошти державного бюджету 2012-2013 років.
Украй необхідно було також вирішити питання, пов’язані з продовженням роботи з покращення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров’я всіх рівнів відповідно до Табеля матеріального оснащення. Починаючи з 2012 року ми перестали отримувати повний обсяг обіцяних коштів. Тоді було передбачено дві субвенції з державного бюджету по капітальних видатках на загальну суму 96,8 млн грн, зокрема на придбання медичного обладнання (мамографа, рентгенологічного й апарату ультразвукової діагностики) вітчизняного виробництва та на підтримку реформування системи охорони здоров’я (закупівлю медичного автотранспорту й обладнання для центрів первинної медико-санітарної допомоги). Протягом 2012 року за вказаними субвенціями проведено платежі на суму лише 53,3 млн грн. У грудні того самого року органи Державної казначейської служби області платежів по видатках не здійснили, що унеможливило розрахунки за вкрай необхідне обладнання для закладів охорони здоров’я первинної ланки (електрокардіографи, пульсоксиметри, лабораторне обладнання для швидкого тестування, медичні меблі тощо). Із завершенням 2012 бюджетного року кошти невикористаних субвенцій відповідно до вимог Бюджетного кодексу України повернулися до державного бюджету. На сьогодні питання погашення цієї заборгованості залишається невирішеним, оскільки обласний бюджет не має достатніх вільних джерел і резервів, а субвенція з державного бюджету на вказані цілі не виділялася.
ВЗ З якими проблемами довелося зіткнутися під час нинішньої реформи? Як їх вирішуєте?
— Ми продовжуємо модернізувати первинну ланку. Нині гостро постало питання нормативного визначення подальшого функціонування лабораторій і флюорографічних кабінетів на первинному рівні відповідно до визначених і затверджених переліком досліджень, які мають виконуватися у центрах первинної медико-санітарної допомоги. За наявними статистичними даними потреба в лабораторних дослідженнях під час надання первинної медико-санітарної допомоги становить понад третину всіх лабораторних досліджень. Неможливість їх проведення, особливо в сільських амбулаторіях найвіддаленіших населених пунктів, значно ускладнить встановлення точного діагнозу та призначення адекватного лікування.
Ми провели масштабну роботу з покращення матеріальної бази амбулаторій і фельдшерсько-акушерських пунктів, забезпечили заклади охорони здоров’я на селі необхідним обладнанням та інструментарієм, у тому числі біохімічними аналізаторами крові, аналізаторами сечі, холестеринометрами тощо, а в результаті, дослухавшись до нинішніх рекомендацій, можемо багато втратити, що призведе до порушення лікувально-діагностичного процесу, особливо у пацієнтів із тяжкою патологією, а відтак — до зростання захворюваності та інвалідизації населення.
Щорічно в лабораторіях амбулаторій загальної практики-сімейної медицини та центрах ПМСД Вінницької області проводиться близько 5 млн досліджень. Беручи до уваги таку їх кількість, необхідно враховувати також доцільність економічних витрат на щоденну доставку біоматеріалу протягом року в лабораторії вторинного рівня, адже такі матеріали, як кров, сеча, не можуть акумулюватися та зберігатися протягом кількох діб, а потребують дослідження в перші ж години після їх отримання. Тому, на мою думку, закриття лабораторій на первинному рівні призведе не тільки до зростання напруги серед населення, зниження економічного ефекту від реорганізації структури закладів охорони здоров’я, нераціонального використання бюджетних коштів, а й до відтоку медичних кадрів, котрі не зможуть надавати допомогу пацієнтам на належному рівні.
ВЗ А яка зараз мережа сімейної медицини в області? Чи вистачає фахівців, особливо у глибинці?
— Мережа закладів сімейної медицини постійно розширюється. Скажімо, за останніх півроку їх кількість збільшилася на 13 одиниць і на сьогодні в області налічується 47 центрів ПМСД, 328
амбулаторій загальної практики-сімейної медицини та 819 ФАПів. Процес розвитку первинної медичної допомоги дуже динамічний. Так, протягом І кварталу цього року в ОТГ області пройшли офіційну реєстрацію та функціонують 6 закладів первинної медико-санітарної допомоги (Джулинський, Жданівський, Вапнярський, Гніванський центри ПМСД, Дашівська, Росошанська амбулаторії ЗПСМ), також ліквідовано КЗ «Ладижинське міське територіальне медичне об’єднання», натомість створено два комунальних підприємства: «Неприбутковий центр первинної медико-санітарної допомоги» та «Ладижинська міська неприбуткова лікарня» Ладижинської міської ради.
Триває робота і з доукомплектування медичними кадрами закладів охорони здоров’я сільської місцевості, зокрема залучаються молоді спеціалісти, що навчалися на контрактній основі. Однак є проблеми: соціальні та житлово-побутові умови для закріплення молодих фахівців у медичних закладах сільської місцевості недостатні. Але на сьогодні забезпеченість лікарями первинної ланки становить майже 95%, середнім медичним персоналом — 98%.
ВЗ Чи можна сказати, що фахівець із загальної практики-сімейної медицини став саме сімейним лікарем, а не просто змінив назву й надалі продовжує виконувати функції дільничного терапевта? Від чого і кого це залежить?
— Так, нині можна з упевненістю стверджувати, що сімейний лікар став саме сімейним, особливо у сільській місцевості, де фахівець обслуговує всіх членів однієї родини. Підготовка спеціалістів до надання первинної допомоги проводиться на достатньому рівні, сімейні лікарі постійно самовдосконалюються: відвідують науково-практичні конференції, у тому числі з міжнародною участю, проходять курси тематичного удосконалення, тренінги, займаються самопідготовкою тощо.
Кожен сімейний лікар у разі потреби направляє хворих на консультацію до профільних спеціалістів вторинного рівня надання медичної допомоги, «вузькі» фахівці надають консультативний висновок для зазначених пацієнтів сімейним лікарям. Так здійснюється консультація в першу чергу сімейних лікарів щодо уточнення діагнозу, корекція лікування, надаються рекомендації зі спостереження за перебігом захворювання.
ВЗ Чи виникали проблеми під час нинішнього етапу реформування первинної ланки, зокрема підписання декларацій?
— Єдина проблема на сьогодні — інтернет-зв’язок. Усі центри ПМСД підключені до мережі і мають необхідне обладнання, однак швидкість зв’язку змушує бажати ліпшого. Тому наразі робоча група з реформування вирішує питання про забезпечення медзакладів потужним оптово-волоконним інтернет-зв’язком, щонайменше зі швидкістю понад 10 мегабайт. Лікарі та їх помічники — медичні сестри, фельдшери — пройшли навчання і готові до гри за новими правилами.
Олеся ШУТКЕВИЧ, спеціально для «ВЗ»
