Один день з майбутніми медсестрами-викладачами

369

Поспілкуватися зі студентами-магістрантами Житомирського медичного інституту виявилося не так просто, як здавалося. Багато з них наприкінці навчального року проходять практику в медичних закладах міста, а дехто вже працює на постійному місці роботи.

Та все ж таки нам вдалося зустрітися з одними з найкращих студенток цьогорічного випуску магістрантів — Іриною Ліщук та Аліною Шелест (спеціалізація — «Сестринська справа»). Обидві — відмінниці та неодноразові призери всеукраїнських конкурсів наукових робіт, учасниці міжнародних і всеукраїнських конференцій. Ми побували з ними на кількох заняттях, але найцікавіше — встигли поговорити про те, чому саме дівчата вирішили здобути медсестринський фах і чого очікують від своєї професії в майбутньому.

Так, Ірина Ліщук уже майже 8 місяців працює головною медичною сест­рою в КУ «Житомирський обласний центр крові» Житомирської обласної ради.

«З дитинства мріяла пов’язати життя з медициною й допомагати людям, — зізнається вона. — До того ж старша сестра Іванна, яка також закінчила наш навчальний заклад, завжди була для мене взірцем. Медсестринство ж обрала тому, що нині у сприйнятті цієї професії, у підготовці фахівців відбуваються значні зміни, зокрема з’явилася можливість отримати вищу освіту».

За словами обох дівчат, у магіст­ратурі особливу увагу приділяють вивченню менеджменту, впровадженню безпечного лікувального простору.

«Ці знання суттєво допомагають під час роботи, а ще важливі для нас як для управлінців у сфері охорони здоров’я, — каже Ірина Ліщук. — До речі, такі дисципліни викладають в нашому інституті на дуже високому рівні, з використанням нестандартного підходу. Я вже можу застосовувати вивчене на практиці, обіймаючи керівну посаду. Крім того, щодня отримуючи велику кількість інформації, оволодіваючи новими навичками, призвичаюєшся до того, що ти повин­на постійно розвиватися, увесь час пізнавати нове. А це важливо для подальшої роботи, адже нині постійно відбуваються якісь зміни — у законодавчій базі, в організації роботи в лікувально-профілактичних закладах тощо».

Однак студентки зауважили, що їм хотілося б, аби ще більше годин було виділено на вивчення предметів управлінської діяльності — економіки та менеджменту.

«Потребу в цьому розумієш, коли починаєш працювати. Тоді виникають певні питання, із яких хотілося б проконсультуватися з нашими вик­ладачами-професіоналами, — каже Ірина. — А можливо, це просто жага до нових знань».

«Під час навчання ми уявно створюємо макети лікарень, моделюємо проблеми, із якими можемо зіткнутися в житті, і шукаємо шляхи їх вирішення, — додає Аліна, чиє заняття з менеджменту щой­но закінчилося. — Викладають цей предмет у нас із використанням проблемно-орієнтованого методу, загальноприйнятого за кордоном, однак в Україні практично не задіяного. Принаймні, спілкуючись зі студентами з інших навчальних закладів, зрозуміла, що для них таке проведення занять — новинка».

Запитую, чи хотіли б дівчата виїхати за кордон, зважаючи на нинішній рівень зарплат медсестер? Обидві категорично заперечили, мовляв, «ми прийшли в медсестринство за покликанням, аби допомагати людям, а не збагачуватися». Та згодом додали, що, можливо, все-таки поїхали б за кордон, але лише для того, аби навчитися чомусь новому, перейняти досвід, а потім повернутися в Україну.

«Я з дитинства мріяла бути або медсестрою, або вчителем. І так сталося, що обидві мої мрії здійснилися, — каже Аліна Шелест. — Адже я вже можу працювати медсестрою, а диплом магістра надасть мені можливість ще й викладати в профільних закладах. Після завершення навчання залишаюся в рідному інституті на відділенні «Стоматологія». Дуже хотілося б продовжити навчання після закінчення магістратури, але, на жаль, поки що аспірантури в нашому навчальному закладі немає. Та я сподіваюся, що невдовзі й ця моя мрія реалізується».

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я