Поспілкуватися зі студентами-магістрантами Житомирського медичного інституту виявилося не так просто, як здавалося. Багато з них наприкінці навчального року проходять практику в медичних закладах міста, а дехто вже працює на постійному місці роботи.
Та все ж таки нам вдалося зустрітися з одними з найкращих студенток цьогорічного випуску магістрантів — Іриною Ліщук та Аліною Шелест (спеціалізація — «Сестринська справа»). Обидві — відмінниці та неодноразові призери всеукраїнських конкурсів наукових робіт, учасниці міжнародних і всеукраїнських конференцій. Ми побували з ними на кількох заняттях, але найцікавіше — встигли поговорити про те, чому саме дівчата вирішили здобути медсестринський фах і чого очікують від своєї професії в майбутньому.
Так, Ірина Ліщук уже майже 8 місяців працює головною медичною сестрою в КУ «Житомирський обласний центр крові» Житомирської обласної ради.
«З дитинства мріяла пов’язати життя з медициною й допомагати людям, — зізнається вона. — До того ж старша сестра Іванна, яка також закінчила наш навчальний заклад, завжди була для мене взірцем. Медсестринство ж обрала тому, що нині у сприйнятті цієї професії, у підготовці фахівців відбуваються значні зміни, зокрема з’явилася можливість отримати вищу освіту».
За словами обох дівчат, у магістратурі особливу увагу приділяють вивченню менеджменту, впровадженню безпечного лікувального простору.
«Ці знання суттєво допомагають під час роботи, а ще важливі для нас як для управлінців у сфері охорони здоров’я, — каже Ірина Ліщук. — До речі, такі дисципліни викладають в нашому інституті на дуже високому рівні, з використанням нестандартного підходу. Я вже можу застосовувати вивчене на практиці, обіймаючи керівну посаду. Крім того, щодня отримуючи велику кількість інформації, оволодіваючи новими навичками, призвичаюєшся до того, що ти повинна постійно розвиватися, увесь час пізнавати нове. А це важливо для подальшої роботи, адже нині постійно відбуваються якісь зміни — у законодавчій базі, в організації роботи в лікувально-профілактичних закладах тощо».
Однак студентки зауважили, що їм хотілося б, аби ще більше годин було виділено на вивчення предметів управлінської діяльності — економіки та менеджменту.
«Потребу в цьому розумієш, коли починаєш працювати. Тоді виникають певні питання, із яких хотілося б проконсультуватися з нашими викладачами-професіоналами, — каже Ірина. — А можливо, це просто жага до нових знань».
«Під час навчання ми уявно створюємо макети лікарень, моделюємо проблеми, із якими можемо зіткнутися в житті, і шукаємо шляхи їх вирішення, — додає Аліна, чиє заняття з менеджменту щойно закінчилося. — Викладають цей предмет у нас із використанням проблемно-орієнтованого методу, загальноприйнятого за кордоном, однак в Україні практично не задіяного. Принаймні, спілкуючись зі студентами з інших навчальних закладів, зрозуміла, що для них таке проведення занять — новинка».
Запитую, чи хотіли б дівчата виїхати за кордон, зважаючи на нинішній рівень зарплат медсестер? Обидві категорично заперечили, мовляв, «ми прийшли в медсестринство за покликанням, аби допомагати людям, а не збагачуватися». Та згодом додали, що, можливо, все-таки поїхали б за кордон, але лише для того, аби навчитися чомусь новому, перейняти досвід, а потім повернутися в Україну.
«Я з дитинства мріяла бути або медсестрою, або вчителем. І так сталося, що обидві мої мрії здійснилися, — каже Аліна Шелест. — Адже я вже можу працювати медсестрою, а диплом магістра надасть мені можливість ще й викладати в профільних закладах. Після завершення навчання залишаюся в рідному інституті на відділенні «Стоматологія». Дуже хотілося б продовжити навчання після закінчення магістратури, але, на жаль, поки що аспірантури в нашому навчальному закладі немає. Та я сподіваюся, що невдовзі й ця моя мрія реалізується».
