У процесі реформування первинної ланки надання медичної допомоги в медиків з’явилося багато нових можливостей, однак і проблем не поменшало. Скажімо, тепер лікар сам вирішує, їхати на виклик до хворого чи порадити йому самому прийти на прийом. У місті обидва завдання виконати досить просто, адже пацієнти мешкають недалеко від поліклінік. А от у сільській місцевості процес добирання недужого до лікаря або лікаря до хворого часто-густо перетворюється на справжній квест.
Згідно з основним списком Примірного табеля матеріально-технічного оснащення закладів охорони здоров’я та фізичних осіб-підприємців, які надають первинну медичну допомогу, затвердженим Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 26.01.2018 р. №148, кожен лікар первинної ланки має бути забезпечений легковим автомобілем, а молодший спеціаліст з медичною освітою — мотоциклом, квадроциклом, моторолером або велосипедом. Тобто завдання для власників закладів первинки чітко сформульоване й нібито обов’язково повинне виконуватися.
Але є одне «але»: примітки до Табеля оснащення. Зокрема, щодо забезпечення автомобілем вказано: «Кількість може бути меншою і визначається необхідністю забезпечити можливість надання окремих послуг ПМД за місцем проживання (перебування) пацієнтів. Визначення типу автомобіля (з повним приводом або без такого) залежить від стану доріг. При плануванні закупівель необхідно враховувати додаткові витрати: оплата роботи водія, страховка, реєстрація, паливо, технічне обслуговування тощо. Допускається використання альтернативних варіантів: оренда, лізинг тощо». Щодо мотоциклів чи велосипедів, то вони, згідно з приміткою, призначені саме для сільської місцевості: «При потребі організації надання окремих послуг ПМД за місцем проживання (перебування) пацієнтів, зокрема у сільській місцевості та в міських умовах малоповерхової забудови».
Тобто є потреба в авто або велосипеді чи немає такої, і скільки автомобілів мусить бути в закладі, вирішує не медик, а хтось інший. Однак ходити від хати до хати (у ліпшому разі), а то й від села до села доводиться не чиновникам, а саме лікарям і фельдшерам. Тим паче, що навіть там, де автомобілі де-юре є, де-факто вони в такому стані, що не в змозі подолати снігові замети чи весняну багнюку на Чернігівщині або ж гірські розмиті дороги Буковини. Як же медики виходять із ситуації, аби не стоптати останні чоботи й надати-таки допомогу пацієнтам, і на що сподіваються, коли мріють про достойний автотранспорт?
Що важливіше: кількість чи якість?
«У Чернігівській області досить складна ситуація із забезпеченням медичних закладів автотранспортом, — констатує начальник управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА Петро Гармаш. — На сьогодні на первинній ланці маємо 209 санітарних автомобілів (що становить 73% від потреби). Проте переважна більшість цього транспорту (понад 85%!) вичерпала термін експлуатації, тобто фізично та морально застаріла й потребує заміни».
Його слова підтверджують і медики. Скажімо, майже всі 14 сімейних амбулаторій КНП «Чернігівський районний центр ПМСД» Чернігівської районної ради забезпечені санітарними автомобілями, 11 фельдшерсько-акушерських і 45 фельдшерських пунктів — велосипедами. Усього тут мають 18 одиниць санітарного транспорту, у деяких амбулаторіях, приміром, Чернігівській та Михайло-Коцюбинській, їх по 3, в Олишівці та Дніпровському — по 2.
«Машини в нас є, — констатує Олена Бреус, лікар-педіатр Чернігівської амбулаторії ЗПСМ — найбільшої з тих, що входять до складу КНП «Чернігівський районний центр ПМСД». — Для обслуговування дільниці маємо 3 автомобілі, але всі вони застаріли, на них їздити можна тільки за гарної погоди. Взимку на такому транспорті дістатися сільських населених пунктів дуже важко. Але мені пощастило: моя дільниця досить компактна, і села розташовані біля трас обласного та державного значення, які хоч трохи, але чистять. Безперечно, санітарний транспорт потребує оновлення, бо наші хворі не можуть бути заручниками погодних умов».
Аналогічна ситуація й на Буковині. Так, лікарі лише 16 із 20 амбулаторій загальної практики-сімейної медицини КНП «Глибоцький центр ПМСД» мають у своєму розпорядженні санітарні автомобілі, та ще й пенсійного віку. Крім того, на думку директора Глибоцького центру ПМСД Марії Мельничук, кожна амбулаторія потребує щонайменше по 2 машини, оскільки деякі з них обслуговують майже 6 тис. населення, а працюють там по 4 лікарі. Тож однієї автівки їм замало.
Є автомобілі — старенькі УАЗи та дві новіші автівки «Опель» — й у 14 лікарських амбулаторіях КНП «Березнівський районний центр первинної медичної допомоги» Березнівської районної ради, що на Рівненщині. Амбулаторії та ФАПи цього центру забезпечні також велосипедами, а один з ФАПів може похвалитися навіть мопедом.
Директор КНП «Володимирецький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Володимирецької районної ради (Рівненська область)Олександр Волочнюк розповідає, що із 12 амбулаторій району автомобілі мають 11, однак 8 із цих автівок уже вичерпали свій ресурс. Ще 4 машини, які заклад отримав у 2009 році, потребують капітального ремонту. На ФАПах і в амбулаторіях є велосипеди, але їх теж час замінити, бо придбані вони ще у 2008 році.
П’ятеро сімейних лікарів Рафалівської амбулаторії ЗПСМ КНП «Володимирецький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» обслуговують 14 сіл, тобто 13,5 тис. населення. У їх розпорядженні — автомобіль «Опель», але тільки один.
«Якщо трапляється кілька викликів одночасно, лікарі домовляються між собою, кому їхати на авто, а кому йти пішки», — розповідає завідувачка Рафалівської амбулаторії ЗПСМ Марія Базиляк.
Тобто фактично більша частина транспорту, яким нібито розпоряджаються медики первинки, відпрацювала свій ресурс і за технічним станом, і за рівнем споживання паливно-мастильних матеріалів та потребує заміни. Але доки фактично транспорт у закладах є, навіть у напіврозібраному вигляді, розраховувати на новий їм годі.
Без надії таки сподіваюсь
Про проблему, звісно, знають і в МОЗ України, і в департаментах та управліннях охорони здоров’я облдержадміністрацій. Однак вирішити її не в змозі ні одні, ні інші, оскільки все впирається в кошти. А їх завжди менше, ніж потрібно. Тож усі документи на кшталт Табеля оснащення часто залишаються рекомендаціями, котрі не всім вдається виконати.
«Амбулаторії згідно з Табелем оснащення повинні мати повнопривідний транспорт, тобто сучасні позашляховики, які можуть без проблем їздити по нашому бездоріжжю, — говорить начальник управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА Петро Гармаш. — Торік ми придбали для закладів первинної ланки 4 одиниці санітарного транспорту, витративши 1,2 млн грн. Але цього, звичайно, мало».
До речі, на Чернігівщину ще можна рівнятися. В області розроблено План спроможних мереж надання первинної медичної допомоги Чернігівської області, яким передбачено до 2020 року забезпечити функціонування 7 Центрів первинної медичної допомоги, 47 амбулаторій групової практики та 79 амбулаторій монопрактики. Протягом 2018-2019 років на область розподілено 166,4 млн грн субвенції з державного бюджету на здійснення заходів, спрямованих на розвиток системи охорони здоров’я у сільській місцевості, у межах яких тут буде споруджено 16 амбулаторій моно- та 5 амбулаторій групової практики. На сьогодні здійснені всі необхідні підготовчі процедури, проводяться закупівлі, розпочато будівництво 10 амбулаторій. У 2018 році придбано медичне обладнання та 21 санітарний автомобіль.
Найближчим часом буде закуплено ще 5 автомобілів для медиків, які працюють у сільській місцевості, а також обладнання для телемедицини. Не відстають і місцеві громади. Так, для утримування та ремонту транспорту, що належить амбулаторіям КНП «Чернігівський районний центр ПМСД», торік кошти виділили Гончарівська та Олишівська ОТГ, а також Новобілоуська і Киїнська сільські ради. А сільська громада останньої допомогла придбати автомобіль.
А от на Рівненщині сподіваються, що за рахунок реалізації субпроекту «Підвищення ефективності лікування та профілактики хвороб системи кровообігу в Рівненській області на період з 2015 по 2020 роки» спільного зі Світовим банком проекту МОЗ України «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей» вдасться закупити необхідне для закладів первинки оснащення, а зекономлені кошти витратити на транспорт. Шукають альтернативні можливості й деякі громади Буковини. Наприклад, Вашківецька ОТГ (Вижницький район) подала заявку на грант японського уряду, розраховуючи в разі його отримання значно поліпшити забезпечення підпорядкованих їй медичних закладів.
Проте найбільші сподівання сільські медики покладають на виконання Закону України від 14.11.2017 р. №2206-VIII «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості». І недаремно, адже нові амбулаторії одразу оснащуються всім необхідним, у тому числі й транспортом.
«Тішить те, що три нові амбулаторії, які нині будуються, одразу отримають санітарний транспорт. Також за кошти Державного фонду регіонального розвитку ми запланували придбати ще 6 автомобілів на умовах співфінансування. Таким чином, якщо все вдасться, то район незабаром матиме понад 10 новеньких автомобілів», — зазначає директор КНП «Глибоцький центр ПМСД» (Чернівецька область), сподіваючись саме на державну підтримку, бо без неї, як не крути, колеса сільської медицини так і грузнутимуть у бездоріжжі та безгрошів’ї.
Олена БЕРЕЗКІНА, Дана РОМАНЮК, Ольга КАМСЬКА, спеціально для «ВЗ»
