Впродовж останнього часу чи не найбільше питань у сфері оплати праці виникає з приводу порядку нарахування та виплати доплат медичним працівникам, які безпосередньо задіяні у наданні медичної допомоги хворим на COVID-19. Які категорії працівників мають право на такі виплати, хто і як їх повинен нараховувати, яких помилок уникати керівнику, аби не відповідати за них перед законом?
Андрій ОЛІЙНИК, старший викладач кафедри громадського здоров’я ЛНМУ ім. Данила Галицького, завідувач відділу правової роботи Львівської обласної організації Профспілки охорони здоров’я УкраїниДоплати за роботу з COVID-19 за березень 2020 року фінансувалися через медичну субвенцію й виплачувалися згідно з наказом Мінпраці та соціальної політики від 02.06.2003 №145 та відповідного переліку працівників (наказ МОЗ 02.04.2020 р. № 768) у розмірі трьох посадових окладів.
Починаючи з квітня і дотепер, доплата за роботу з COVID-19 де-факто і де-юре має іншу правову підставу – виплачується на підставі постанови КМУ від 23.03.2020 р. № 246 через НСЗУ в межах договору за відповідним COVID – пакетом у розмірі до 300% зарплати. Тож саме про неї йтиметься у наступних поясненнях.
Без формальних порушень законодавства не обійшлося
За дорученням Уряду територіальні органи Держпраці з початку літа цього року здійснювали перевірки закладів охорони здоров’я щодо правильності «коронавірусних» виплат. Хоча всім зрозуміло, що формальні порушення законодавства у цій сфері будуть виявлені – фактично їх неможливо було уникнути. Взяти хоча б такий аспект: згадані доплати є частиною заробітної плати, яка згідно з вимогами чинного законодавства має виплачуватися двічі на місяць – у терміни, передбачені колдоговором, але не пізніше сьомого числа наступного місяця. За жодних умов цієї вимоги не можна дотриматися, якщо НСЗУ пізніше вказаного терміну перерахувало кошти за договором чи підтвердило звіт закладу про надані послуги. А здійснення виплат без підтвердження суми зароблених коштів з боку НСЗУ – величезний ризик того, що за результатом звітних періодів заклад може опинитися ще й «у мінусі».
Як приклад – робота мобільних бригад щодо забору біоматеріалу для тестування на COVID-19 методом ПЛР. Заклад, який підписав договір за цим пакетом, наперед отримав гроші в повному обсязі згідно тарифу, але фінансовий результат за місяць залежить від кількості здійснених заборів. Тобто якщо бригада зробила їх менше 50, заклад має право лише на четверту частину отриманої суми. Тож по факту не всі кошти, що надійшли від НСЗУ на початку місяця, стали доходами підприємства.
Отже виникла «цікава» ситуація. Держава спочатку поклала на медичні заклади обов’язки з надання медичної допомоги хворим на COVID-19, потім майже із двомісячною затримкою визначила нормативне регулювання виплати доплат і забезпечила відповідне фінансування (бо ті ж мобільні бригади спочатку робили експрес-тести, а пізніше виявилося, що оплачуватиметься тільки забір для ПЛР-діагностики). При цьому з боку держави не було жодних пояснень, а одразу почалися перевірки. Ті ж повідомлення, які постійно лунали від владних структур і тиражувалися у ЗМІ, дуже часто не відображали реальної картини, внаслідок чого у медичних працівників виникало відчуття, що на місцях їх можуть обдурювати. Як приклад: в урядовій постанові «ковідна» доплата була визначена у розмірі «до 300 відсотків заробітної плати». Але ж навіть і один відсоток умовно відповідає таким « рамкам», через що могли виникати певні конфліктні ситуації на місцях.
Що робити в умовах мінімального правового регулювання процедури?
Так званих ковід-пакетів від НСЗУ було декілька (стаціонарна допомога, екстрена допомога, робота мобільних бригад, спеціальний стаціонарний пакет за квітень для окремих закладів) і в кожному випадку виникали свої нюанси. Але спільним їх знаменником стало те, що фінансування доплат та їх виплати медпрацівникам відбувалися в умовах мінімального правового регулювання. По-перше, у постанові КМУ від 23. 03. 2020 р. № 246, якою й була встановлена згадана доплата (з квітня) не було визначено конкретного порядку її виплати та чітких критеріїв формування переліку посад працівників, яким вона встановлюється.
По-друге, виплати таких доплат є однією із основних умов договору за відповідним пакетом надання медичних послуг (COVID-19). Натомість умови закупівлі послуг, визначені у договорі, є мінімальними і лише специфікують окремі важливі умови роботи надавача медичних послуг. Зокрема, у закладі охорони здоров’я повинен бути внутрішній наказ щодо переліку медичних та інших працівників, які безпосередньо працюють із пацієнтами з підозрою чи діагнозом COVID-19. Цей документ своєю чергою має спиратися на умови договору з НСЗУ та враховувати вимоги до спеціалізації й кількості фахівців. А з приводу питань, які не визначені умовами закупівлі послуг, слід керуватися нормами чинного законодавства.
Які документи взяти на озброєння
1. Постанова КМУ від 23. 03. 2020 р. №246.
Вона, зокрема, передбачає наступні умови:
- доплата встановлюється у закладах охорони здоров’я, що надають медичну допомогу хворим на COVID-19 та уклали договір з НСЗУ за відповідним переліком та обсягом медичних послуг;
- право на доплату мають медичні та інші працівники, які безпосередньо зайняті на роботах з надання медичних послуг хворим на COVID-19;
- доплата встановлюється у розмірі до 300% заробітної плати (посадового окладу (з підвищеннями) з урахуванням передбачених законодавством обов’язкових доплат та надбавок;
- конкретний перелік посад працівників, яким встановлюється доплата, затверджується керівником відповідного закладу охорони здоров’я;
- зазначені доплати здійснюються за рахунок коштів, отриманих закладами охорони здоров’я згідно з договором НСЗУ за відповідним пакетом та з місцевих бюджетів (п. 2 постанови).
2. Постанова КМУ від 24. 04. 2020 р. № 331.
Документ визначає, що кошти, передбачені для закупівлі медичних послуг, пов’язаних з наданням медичної допомоги пацієнтам з COVID-19, за програмою медичних гарантій спрямовуються насамперед на:
- здійснення додаткових доплат медичним та іншим працівникам закладів охорони здоров’я у розмірі до 300% заробітної плати (посадового окладу (з підвищеннями) з урахуванням обов’язкових доплат, надбавок) відповідно до законодавства;
- забезпечення лікарськими засобами та медичними виробами, необхідними для надання згаданих медичних послуг відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я, крім лікарських засобів та медичних виробів, постачання яких здійснює МОЗ шляхом централізованих закупівель.
3. Договір з НСЗУ за відповідним пакетом послуг (COVID-19). Його умови потрібно враховувати при визначенні переліку працівників, які мають право на додаткову доплату. Відповідні вимоги встановлені у Спеціальних умовах надання медичних послуг (вміщені в додатку до договору – п.8.1.), зокрема у підрозділах «Вимоги до організації надання послуги» та «Вимоги до спеціалізації та кількості фахівців».
4. Постанова КМУ від 5. 02. 2020 р. № 65. Вона регулює тарифи оплати медичних послуг відповідного пакету. Слід врахувати Положення відповідного розділу (глави) Порядку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2020 році, затвердженого згаданою Постановою.
Наприклад, у Главі 27 Порядку «Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2», де описано формулу визначення запланованої вартості медичних послуг, передбачено, що до уваги береться кількість команд, до яких входять лікарі-анестезіологи, лікарі-інфекціоністи/терапевти/педіатри, лікарі інших спеціальностей, а також середній, молодший медичний та інший персонал (далі –медичні команди). При цьому на дату подання надавачем заяви вказані працівники не повинні бути залучені до надання інших медичних послуг за ПМГ, тобто з цього дня вони можуть надавати допомогу лише пацієнтам, у яких встановлено COVID-19. Кількість медичних команд розраховується на основі кількості лікарів-анестезіологів.
Що можна вирішити на локальному рівні?
Питання, які не врегульовані згаданими постановами, а також умовами договору з НСЗУ, можуть вирішуватися підприємством самостійно. Для цього мають бути напрацьовані локальні нормативні акти (з урахуванням ст. 97 КЗпП України та положень колективного договору підприємства). Згідно з положеннями вказаної статті умови запровадження та розміри доплат встановлюються підприємствами у колективному договорі, з дотриманням норм і гарантій, прописаних законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Конкретні розміри доплат встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених вказаною нормою.
Згадані питання на підприємстві регулюються:
- наказом, яким визначається перелік медичних чи інших працівників, що безпосередньо працюють з пацієнтами з підозрою або з діагнозом COVID-19, з врахуванням умов договору з НСЗУ за відповідним пакетом;
- колективним договором чи іншим локальним нормативним актом (положенням) підприємства, затвердженим (погодженим) спільно з профспілковим комітетом. Цей документ регулює умови запровадження та розміри зазначеної доплати з врахування норм законодавства;
- наказами про встановлення та виплату працівникам конкретного розміру додаткової доплати (COVID-19). Накази також мають бути погоджені з профспілковим комітетом, повинні враховувати норми законодавства, умови колективного договору, інші локальні акти підприємства.
Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»
