Держава заборгувала медикам в 9 областях майже 119 мільйонів гривень станом на 10 серпня 2019 року. Лідером за обсягом боргу є Івано- Франківська область (42, 44 млн грн). Як вирішують це питання та коли медикам очікувати свої зароблені гроші розповідає Наталія БИРЧАК, Голова Івано-Франківської обласної організації Профспілки працівників охорони здоров’я України.
У цілому по області не забезпеченість фонду оплати праці до кінця року становить 174,9 млн грн. У більшості районів не вистачає по 2-3 місячні фонди оплати праці. Та окрім цього вже виникла поточна заборгованість з виплати зарплати (станом на 14.08.2019 року – 25,6 млн грн). А в медичних закладах Івано-Франківська зазначають протерміновану заборгованість в сумі 16,3 млн.грн.
У деяких районах області люди чекають на зарплату вже більше місяця. Зокрема, станом на 23 серпня в Богородчанському районі виплачено за липень 30% заробітної плати, за серпень авансу немає. У Рогатинському районі медики отримали лише 40% зарплати за липень, у Косівському — 30%, у Бурштині — 20%, у Солотвинській районній лікарні — 19%, у Тлумацькому районі — 13,3%. При цьому диференціації в оплаті праці медиків вторинної ланки немає, їм не нараховують жодних доплат, надбавок. Ситуація катастрофічна. Тому медичні працівники звільняються з роботи, масово виїздять на заробітки за кордон — у деяких закладах охорони здоров’я вже не вистачає не тільки лікарів, а й медсестер і санітарок. І попри те, що з 2017 року галузь області активно оптимізують (скорочено 952 посади і 1877 штатних одиниць медпрацівників, 280 стаціонарних ліжок, на літній період частково скорочують окремі відділення лікарень, а кожен 5-6-й працює на неповну ставку), грошей на своєчасну виплату зарплат у повному обсязі як не було, так і немає.
Ми неодноразово зверталися до МОЗ, Мінфіну, Міністерства праці і соціальної політики з цього приводу. Однак у відповідь чуємо, що належне фінансування галузі повинні забезпечити органи місцевої влади.
З початку року на галузь охорони здоров’я області додатково спрямовано понад 73,7 млн грн із місцевих бюджетів. На кожній сесії обласної ради, на засіданнях комісії з питань охорони здоров’я облради, колегіях департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації розглядаються питання виплати заробітної плати медикам. Профспілка постійно наголошує на необхідності підтримки з боку місцевих бюджетів належного фінансового забезпечення закладів охорони здоров’я і вказує, що виплати зарплати — це першочерговий платіж. Однак коли з’являються якісь додаткові кошти, місцеві органи влади швидше підтримають медичні заклади ремонтом чи закупівлею обладнання (те, що помітять усі), ніж спрямують їх на заробітну плату. Тож ані коштів, ані винних у ситуації не знайдеш, є тільки крайні — медичні працівники. Керівники закладів, які, згідно із законодавством, відповідальні (єдині) за своєчасну виплату зарплат, сподіваються на поліпшення ситуації у 2020 році, коли запрацює новий механізм фінансування вторинної ланки. Адже наразі на первинці подібної заборгованості немає.
Однак передусім варто порівняти потреби цих двох рівнів надання допомоги. Для того аби сталося, як бажалося, і від НСЗУ надійшли відповідні кошти, кожен заклад охорони здоров’я має бути готовим надавати послуги у тій кількості і якості, що утримають заклади «на плаву». Виживуть тільки конкурентноспроможні. А коли немає навіть чим платити зарплату, то за які кошти закуповувати обладнання чи залучати висококваліфіковані кадри (чи бодай втримати ті, що є), котрі приваблять потік пацієнтів.
Та й на первинній ланці не всі заклади опинилися на рівних після реформи. Десь змогли підвищити заробітні плати працівникам, а десь більше вкладають у матеріально-технічну базу, бо пацієнти обирають краще оснащені заклади. Тому діапазон заробітних плат на первинці — від 8 до 16 тис. грн у лікарів (верхню межу отримують одиниці) і від 6 до 8-9 тис. грн у медсестер. Утім, по області цей показник є нерівномірним. Наприклад, у центрі ПМСД Калуша зарплати у лікарів низькі, натомість у Коломийському та Тлумацькому міських центрах ПМСД вони суттєво збільшилися.
Тож час покаже, чи зміняться внаслідок реформи-2020 ситуація на вторинній ланці та рівень фінансування галузі в цілому, бо коли сьогодні він нижчий за визначений законодавством і рекомендований ВООЗ, чекати дива — марна справа.
Світлана Тернова, ВЗ
