Це питання зумовило тривалу суперечку між Харківською міською радою та Міністерством охорони здоров’я, проте компромісного рішення поки що не знайдено. А пацієнти, стомившись чекати, вийшли на пікет до міськради, щоб привернути увагу місцевої та загальнодержавної влади до нестачі коштів на придбання інсулінів.
Інсулінозалежні харків’яни необхідну їм кількість ліків отримали тільки в першому кварталі нинішнього року. У липні більшість із них за електронними рецептами в аптеках змогли одержати лише третину від потреби. Щоб забезпечити себе життєво необхідним препаратом, вони змушені додатково витрачати принаймні ще по 1500 грн. Місцева влада обізнана з проблемою і «забила на сполох», почавши листування з чиновниками МОЗ ще в березні, коли порахували необхідний обсяг дотації. Бо держава виділила на потреби міста лише 32% коштів від загальної суми у понад 60 млн грн. І хоча закуплені інсуліни розподіляли дуже економно: стовідсотково забезпечували дітей, на 70% — студентів, і тільки на 30-32% — дорослих, невдовзі препарати можуть закінчитися.
Чому так сталося, харків’янам пояснили перший заступники Голови міськради Ігор Терехов, заступник з питань охорони здоров’я та соціального захисту населення Світлана Горбунова-Рубан і директор Департаменту охорони здоров’я Юрій Сороколат, які вийшли до пікетувальників, щоб висловити позицію міської ради.
Головна причина страждань хворих на цукровий діабет — загальнодержавне недбальство. Формуючи державний бюджет на 2018 рік, ані МОЗ, ані Мінфін, ані депутати Верховної Ради не визначили правил розподілу коштів, закладених для придбання інсуліну. Хоча всі без винятку області заздалегідь передали точні підрахунки потреби в лікарських препаратах, спираючись на дані державного електронного реєстру хворих на діабет. Тому тепер страждають усі, не тільки харків’яни.
Як пояснив перший заступник міського Голови Ігор Терехов, можливості виділити додаткові кошти з місцевого бюджету немає, адже інсулінова програма — державна: «Якби нам довели чіткі правила розподілу коштів органом місцевого самоврядування у зв’язку з бюджетною децентралізацією, наприклад, сказали, що взагалі не виділять коштів на інсулін або ж заплатять тільки за вітчизняні інсуліни, чи ж назвали будь-які інші конфігурації, ми заздалегідь внесли б до міського бюджету відповідні статті витрат. Але досі немає жодної пропозиції».
«Правила фінансування визначаються Законом «Про бюджет». Наприклад, якби там було вказано, що з держбюджету держава забезпечує цю програму на 40, 50 або 60%, а решта фінансується за кошти місцевого бюджету, тоді і питань не виникало б», — наголосив Юрій Сороколат. Натомість МОЗ апелює до харківської влади на своєму сайті: питання розподілу коштів медичної субвенції, міських бюджетів та інших джерел, а також контролю за призначенням лікарями необхідної кількості препаратів інсуліну хворим, які внесені до електронного реєстру, належить безпосередньо до компетенції та відповідальності саме місцевої влади.
Отже, як не формулюй, а коли чіткого визначення в основному документі немає, потрібне додаткове юридичне роз’яснення у вигляді, принаймні, наказу Мінфіну, що дозволив би місцевим бюджетам витрачати свої кошти. Інакше перша ж фіскальна перевірка звинуватить у нецільових витратах. Тож представникам регіонів доводиться, як і раніше, стояти з простягнутою рукою і прохати додаткових дотацій. Протягом півроку постійно обіцяють їх виділити, але Харків поки не дочекався.
Така сама ситуація склалася й з іншими категоріями хворих, яких держава пообіцяла забезпечити дороговартісними ліками. Міськрада не залишається осторонь цих проблем, але без законодавчої підтримки вона ризикує. Хоча й не може інакше, адже люди ризикують значно більшим — своїм життям. Харківська місцева влада й надалі звертатиметься до МОЗ та Кабміну, щоб там або вирішили проблему, з якою стикається вся Україна, на законодавчому рівні, або ж надіслали в область заплановані держбюджетом кошти. Свої дії міська рада координує з Харківськими обласними радою та держадміністрацією.
У МОЗ натомість запідозрили департаменти охорони здоров’я Харківських міськради та ОДА у завищенні кількості людей, внесених до державного реєстру за нозологією «Діабет».
За даними Міністерства охорони здоров’я, існує розбіжність між кількістю інсулінозалежних пацієнтів в електронному реєстрі та у відомостях, які надає Харківська ОДА (державні обласні адміністрації наділені в Україні правом розподіляти препарати інсуліну): у місті й області загалом проживають 13 615 хворих на цукровий діабет, а заявка надійшла на 16 905 осіб. І саме через цю різницю виникає проблема з виділенням коштів із держбюджету. За інформацією МОЗ, із 45 млн грн, спрямованих державою на закупівлю інсуліну, Харківська область витратила тільки 34 млн грн.
У зв’язку із цим ще 25 червня Володимир Гройсман особисто дав МОЗ чітке доручення визначитися з фактичною потребою українців в інсуліні, бо це пряма державна субвенція, яку повинні отримати кожен регіон і кожний населений пункт, аби передати закуплений за державний кошт інсулін кожному пацієнту, внесеному до державного реєстру за нозологіями. Але чиновникам від медицини байдуже, вони, незважаючи на розпорядження Прем’єр-міністра, навіть не намагаються розібратися в ситуації та спробувати виправити становище, насамперед, позбутися законодавчого казусу, який ось уже кілька років поспіль здіймає хвилю обурення людей то в одному, то в іншому регіоні.
Позиція харківської влади залишається незмінною: компетенція органів місцевої влади не дає змоги розподіляти кошти на потреби загальнодержавної програми «Доступні ліки» без чіткого регламенту з боку вищих органів влади.
Світлана Горбунова-Рубан поінформувала, що до Харкова надійшов лист із МОЗ, у якому міській владі пропонують у зв’язку з децентралізацією взяти на себе частину витрат на придбання інсуліну за програмою «Доступні ліки», посилаючись на ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування». Однак ця стаття зобов’язує органи місцевого самоврядування розв’язувати питання лише місцевого характеру. Що ж до забезпечення людей інсуліном, то такі витрати офіційно внесені до державного бюджету, тому й вирішувати вказану проблему слід на державному рівні.
А поки суперечка триває, міська влада знову виділяє кошти тільки на короткий термін, чим незадоволені пацієнти. Адже вони прагнуть стабільності та впевненості у завтрашньому дні. Тож пікет може повторитися, але вже на порозі МОЗ чи Кабміну.
Ольга ФАЛЬКО, спеціально для «ВЗ», м. Харків
