Питання створення госпітальних округів варилося дуже довго. Воно то закипало, то вистигало, знову доводилося до точки кипіння й відставлялося. Кожна хазяйка — місцева влада, МОЗ — кришила території областей на ГО по-своєму та присмачувала їх за своїми вподобаннями. Який борщ із цього виходить?
Полтавщина
Віктор ЛИСАК, директор Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА, Заслужений лікар України, кандидат медичних наукМодель госпітальних округів, за якою давно вже працює цивілізований світ, вималювалася в нашій області ще років із десять тому, коли ми відчули, що професійний рівень спеціалістів там, де їх навички і здібності не затребувані, втрачається. Уявімо собі обдарованого хірурга, змушеного працювати в лікарні віддаленого району, де немає ані умов для високотехнологічних операцій, ані потоку пацієнтів із серйозними хірургічними проблемами. Що з ним станеться через рік-два? Він просто втратить свою кваліфікацію, бо за стандартами має виконувати не менше 300 операцій на рік. Втратять і держава, яка навчала його, і регіон, де він, відповідно до обставин, не зміг себе реалізувати.
Сьогоднішні зміни у статусі органів місцевого самоврядування, які стають самостійними і фінансово незалежними, впритул підвели нас до реалізації моделі госпітальних округів, що фінансуватимуться автономно. Госпітальна рада у якості дорадчого органу рекомендуватиме територіальним громадам, як раціонально, ефективно, ощадливо, збалансовано розбудовувати медицину в конкретному регіоні, куди саме спрямовувати кошти, які заклади охорони здоров’я підсилювати фінансово, а які слід перебудувати тощо. Гроші на це виділятимуть міські, районні ради та територіальні громади. Таким чином, громади, вклавши кошти в установи охорони здоров’я, купуватимуть якісні медичні послуги у стаціонарному закладі високого рівня для своїх пацієнтів, котрі від цього тільки виграють.
Ще в березні цього року за розпорядженням МОЗ у 13 областях України, у тому числі й нашій, були затверджені госпітальні округи. Першою в Україні почала роботу рада Південного госпітального округу Полтавської області. Нам легше було це зробити тому, що подібну модель із реформування екстреної медичної допомоги «обкатали» в регіоні ще 5 років тому. Саме за цим принципом ми і створили чотири госпітальні округи: Південний — із центром у Кременчуці, Східний — у Полтаві, Західний — у Лубнах, Північний — у Миргороді. Виходили з того, що в цих містах є потужні лікарні, які відтепер стануть лікарнями інтенсивного лікування (так звані заклади вторинного рівня надання медичної допомоги). Підмогою для них визначено опорні лікарні (заклади первинного рівня). Окреслюючи межі округів, прагнули, щоб вони охоплювали не менше 150 тис. населення (як і рекомендувало МОЗ). Практично так у нас і вийшло, хоча деякі округи обслуговуватимуть трохи більшу кількість пацієнтів. Враховували і віддаленість населених пунктів від закладів інтенсивного лікування — усюди вона в межах 60 км.
Для кожного госпітального округу в області проведені розрахунки кількості прикріпленого населення, ліжкового фонду, числа госпіталізацій, пологів, операцій (стаціонарних і амбулаторних) та радіусу обслуговування. В округах діятимуть 4 лікарні інтенсивного лікування другого рівня, 3 лікарні інтенсивного лікування першого рівня, 25 лікарень планового лікування, 2 дитячі лікарні інтенсивного лікування та 3 лікарні відновного лікування. Робоча група Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА розробила і довела до виконавців алгоритм розвитку госпітальних округів.
Зазначу, що Департамент провів також велику роз’яснювальну роботу із медичною спільнотою щодо переваг змін, які відбудуться. Тому непорозумінь і невдоволення з боку персоналу не було. До того ж усі медичні заклади ми зберегли — зміниться лише їх спрямованість, логістика і рух пацієнтів. Усі ЦРЛ (а їх в області 25) відтепер стануть лікарнями планового лікування. Деякі з них, найпотужніші, набудуть статусу лікарень інтенсивного лікування. Щодо лікарень планового лікування, то ми зараз вивчаємо наявні потужності, аби максимально сконцентрувати кадри там, де вони найбільш потрібні. Наприклад, у тих, де добре організоване хірургічне відділення, безпечні умови для проведення планових операцій (скажімо, в Оржиці), розвиватимемо хірургічний напрямок. У Хоролі, де сильні пологове відділення, травматологія, педіатрія, спрямуємо фінансові зусилля на укріплення цих галузей. Якщо взяти Лохвицький район, то там діє одне з небагатьох в області відділень паліативної допомоги — маршрути відповідних пацієнтів цього округу проляжуть туди. Додам, що всі заклади охорони здоров’я вторинного рівня надання медичної допомоги працюватимуть за новою фінансовою моделлю — з використанням діагностично-споріднених груп (ДСГ). Уже визначено координаторів із цього питання, проведено аудит наявності комп’ютерного обладнання, де його не було — придбали. Це дало змогу запровадити програмне забезпечення для формування баз даних за формою «Картка пацієнта, який вибув із стаціонару». Така система встановлена у 43 лікувальних закладах області й уже працює, а дані передаються у МОЗ. Ось таким ми бачимо стратегічне планування розвитку медицини в госпітальних округах.
Нині на всіх територіях визначені та затверджені кандидатури членів госпітальних рад — їх 103, обрані й голови цих органів. На госпітальні округи покладена велика відповідальність. Саме вони мають розробити плани розвитку округів, бо знають структуру захворюваності населення, потужності лікарень, яка вікова категорія населення переважає на певній території і якого виду медичної допомоги найбільше потребує. Ради впливатимуть на органи місцевого самоврядування в питаннях формування бюджету медичної галузі: куди, на що і як витрачати кошти. Вирішальний критерій — спрямувати гроші туди, де в них найбільша потреба і де є спеціалісти, а не на ліжка, як було колись. І ще: ці люди і самі мають навчитися бачити медичні та соціальні проблеми очима пацієнтів. Слід вникати і в такі гострі питання, як зручність транспортного сполучення, бо в нас зазвичай маршрутки їздять у села вранці. А як бути пацієнту, якщо йому треба повертатися додому ввечері? Ці моменти також слід враховувати.
Торкнуся й такої болючої теми, як стан доріг. У нас він досі незадовільний. От і виходить, що ми маємо в області налагоджену сучасну систему надання екстреної медичної допомоги (а це важлива умова діяльності госпітальних округів), санітарні автомобілі, обладнані GPS-навігаторами, а дістатися у віддалене село за умов бездоріжжя, та ще й у негоду, за 20 хвилин, як того вимагають нормативи МОЗ, швидка ніяк не зможе. Тож паралельно доцільно реформувати й інші соціально важливі сфери.
Зупинюся на наступних проблемних моментах. Новації, пов’язані із впровадженням госпітальних округів як ефективної моделі охорони здоров’я, напевно, викличуть супротив у тих медичних спеціалістів, котрі не хочуть підвищувати свій фаховий рівень, безініціативних та непрофесійних. Такі не знайдуть місця в цій ефективній і мобільній системі, бо кому потрібен лікар, який просто відбуває час? Що він може дати пацієнту? Ще важливо перебороти стереотипи тієї частини населення, яка звикла лікуватися за принципом не де краще, а де зручно і близько. Ми ж направлятимемо пацієнта до кваліфікованого фахівця, і йому важливо повірити в те, що діємо в інтересах його здоров’я.
І насамкінець зазначу: ми виходимо на оптимальнішу модель надання медичної допомоги. Розроблена нами протягом тривалого часу й детально сформована карта діяльності госпітальних округів — це своєрідна матриця осучасненої, ефективної системи охорони здоров’я, накладена на конкретну територію. Поки що ми на початку цього непростого шляху, і про результати ще говорити рано. Але вірю: коли весь цей складний і великий механізм нововведень активно запрацює, люди неодмінно відчують результат.
Буковина
Марія ПОЛІЩУК, заступник директора Департаменту охорони здоров`я Чернівецької ОДАОднак, зважаючи на особливості нашої місцевості, зокрема віддалені і важкодоступні гірські райони — Вижницький, Путильський, Сторожинецький, Департамент охорони здоров’я вирішив, що вони повинні бути окремим повноцінним округом. Нас підтримали Голова Чернівецької ОДА і народні депутати від нашої області. Тож ми запропонували МОЗ свій варіант поділу області на 3 госпітальні округи. За такою схемою виходить, що область поділена приблизно на однакові частки з рівною кількістю населення — по 350 тис. Усі округи були між собою рівні. Після обговорень МОЗ погодилося на створення в Чернівецькій області трьох госпітальних округів, однак запропонувало, щоб Глибоччина була приєднана до Чернівецького округу, а у Сторожинецькому ГО залишилося 3 райони. На цьому й зупинилися. Щоправда, Чернівецький округ вийшов величезним — 500-тисячним, а 2 інших налічують по 300 і 200 тис. населення.
Наступне завдання — визначитися з лікарнями інтенсивного лікування, які були б готові взяти на себе весь спектр невідкладної медичної допомоги. Постанова Кабінету Міністрів визначає лише межі округів, а їх центри повинна обрати госпітальна рада ГО, яка наразі не створена в жодному з них. Виникають колізії не просто в межах округу — у межах одного району. На цей час районні ради та районні адміністрації не дійшли згоди щодо кандидатів.
На роль центра округу, до якого увійшли Вижниччина, Путильщина і Сторожинеччина, географічно претендує Вижниця. Однак у КУ «Вижницька центральна районна лікарня» зараз немає ані сил, ані засобів, аби сформувати потужний заклад інтенсивного лікування. Для цього завдання більше підходить Сторожинецька центральна районна лікарня. Щоправда, тут є один недолік — Сторожинець надто близько від Чернівців. От якби в цьому окрузі була ще Глибоччина, Сторожинець був би ідеальним центром. Проте маємо те, що маємо. Нині Вижницькій ЦРЛ відведена функція так званої перехоплюючої лікарні.
Подібна ситуація і з госпітальним округом, до якого ввійшли Сокирянський, Кельменецький, Хотинський і Новоселицький райони. На центр округу тут можуть претендувати Хотинський і Кельменецький райони, проте, відповідно до матеріально-технічного забезпечення і географічного розташування, ми пропонуємо обрати Хотин.
У Чернівцях наразі передбачається, що лікарнею інтенсивного лікування може стати КМУ «Міська лікарня №1» (колишня залізнична лікарня). Але вона не має повного набору відділень, а щоб розгорнути їх, необхідно проводити значну реорганізацію. Оскільки Чернівецький округ чималий, імовірно, у ньому буде ще одна лікарня інтенсивного лікування — можливо, у Кіцмані. Інші районні лікарні стануть медичними установами планового лікування. Вони відрізнятимуться від лікарень інтенсивного лікування відсутністю потужної реанімації, відділення невідкладної допомоги та інших спеціалізованих відділень.
Але поки немає госпітальних рад і пропозицій від них щодо розвитку округів на найближчі 5 років, остаточно затвердити центри госпітальних округів неможливо. Тобто на сьогодні в Чернівецькій області визначені межі госпітальних округів, затверджені Кабінетом Міністрів, і тепер на рівні районних рад та районних адміністрацій обговорюються питання кандидатів до госпітальних рад. На цьому наразі все застопорилося.
У країні не завершена адміністративна реформа, ще не всі громади об’єдналися, а це сповільнює створення госпітальних округів. Виходить, що десь є ОТГ, десь — район, а поруч — інший район. Виникає питання: хто платитиме за пацієнтів, які лікуються не у своєму районі та потребують послуг лікарні інтенсивного лікування?
Ще одна проблема нашої області: швидкій допомозі не вистачає машин, працівників, немає централізованої диспетчерської служби. Усе це ускладнює організацію медичної допомоги. Ще більшою проблемою є не завжди задовільний стан доріг.
Тож у медичних працівників настрій очікувально-тривожний. Більшість сподівається, що про це поговорять — і все стихне, нічого не зміниться. Однак варто усвідомлювати: якщо в медицині не буде змін, надалі якість медичної допомоги тільки погіршуватиметься. Державні лікарні поступово перетворяться на функціонально неспроможні одиниці, які без покращення забезпечення медичним обладнанням надаватимуть усе гіршу медичну допомогу. Медицина — це галузь, що потребує фінансових вкладень, а зараз грошей вистачає переважно на зарплату персоналу, оплату комунальних послуг і деякі медикаменти.
Чернігівщина
Володимир ПУЛІН, заступник начальника управління охорони здоров’я Чернігівської ОДАНаша область — друга в країні за площею, але передостання за кількістю мешканців, тож вирізняється низькою щільністю населення, великими відстанями між селами та незадовільним станом доріг. Улітку ще якось можна подолати такі відстані, але взимку з доставкою хворих до лікарень інтенсивного лікування можуть виникнути проблеми. Через поганий стан доріг або їх відсутність виникали проблемні питання і під час формування округів. Наприклад, Козелецький район межує з Бобровицьким, і територіально начебто його треба було віднести до Ніжинського ГО, але через стан доріг його приєднали до Чернігівського, бо тут є гарна траса. Саме з метою збереження доступності медичної допомоги для жителів віддалених населених пунктів Чернігівщини ми й намагалися створити сім госпітальних округів.
Зараз розмірковуємо, як максимально ефективно перепрофілювати медичні заклади в межах округів, щоб не погіршити рівень надання і доступність медичної допомоги. Наприклад, враховуючи масштаб Чернігівського округу, де проживає понад 500 тис. населення, плануємо тут дві лікарні інтенсивного лікування другого рівня. Однією з них бачимо обласну лікарню, бо це найпотужніший в області медичний заклад, де зосереджено найсучасніше обладнання та працюють найкращі спеціалісти. З іншою лікарнею інтенсивного лікування другого рівня, як і з лікарнями першого рівня, поки не визначилися.
Крім Чернігівського округу в області створено Прилуцький, Ніжинський та Північний, центр якого поки ще не визначено. Центри округів ми пропонували, враховуючи, по-перше, потужність лікарень, обсяг наданих послуг, кадрове забезпечення та матеріально-технічну базу закладів. А по-друге, зважали на територіальне розташування. Але остаточне рішення — за госпітальними радами, котрі й вирішуватимуть, як надалі розвиватиметься медицина округу.
Зараз триває процес формування госпітальних рад. Голова Чернігівської ОДА Валерій Куліч доручив головам райдержадміністрацій, районних рад, об’єднаних територіальних громад, міським, сільським, селищним головам організувати роботу щодо відбору та затвердження кандидатур членів госпітальних рад округів. Управління охорони здоров’я ОДА розробило додаток до доручення, де є розрахунок кількості представників від кожного територіального підрозділу, які входитимуть до складу госпітальної ради. Сподіваємося: до кінця року госпітальні ради повноцінно запрацюють у всіх округах і візьмуть на себе керування ними, зокрема визначатимуть лікарні інтенсивного лікування.
Звичайно, ледь не кожний головний лікар ЦРЛ або міської лікарні бачить свій заклад лікарнею інтенсивного лікування. Прагнення бути кращим — гарна річ, і якщо людина вкладає душу у свій заклад і мріє про його розвиток, це заслуговує на повагу. Але треба об’єктивно оцінювати можливості, потужності, кадровий потенціал. Поки що із цим виникають труднощі. Тому частина головних лікарів з осторогою ставиться до реформи. Медики невеликих районних лікарень бояться втратити роботу, у населення виникає побоювання, що воно взагалі залишиться без медичної допомоги, тому потрібна потужна роз’яснювальна робота і з тими, і з іншими.
Житомирщина
Микола СУСЛИК, начальник управління охорони здоров’я Житомирської ОДАЖитомирщина однією з перших завершила формування госпітальних рад в округах. Саме під їх наглядом і координацією в області впроваджуватиметься медична реформа, адже це реальний механізм місцевого самоврядування для реформування медицини, створення умов для надання якісних і доступних послуг. Хочу зазначити, що під час зустрічей із медичними колективами керівництво галузі області наголошує: госпітальна рада не лише працює на вторинному рівні медичної допомоги, а й організовує взаємодію із закладами первинного і третинного рівнів. Наразі пріоритетним напрямком роботи ради є організація надання якісної первинної медичної допомоги та розміщення амбулаторій і ФАПів за принципом доступності, а також реорганізація і розвиток вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги в межах госпітального округу.
Неля БАГІНСЬКА, головний лікар Хорошівської ЦРЛ Житомирської областіСтосовно ж «плюсів» і «мінусів» створення госпітальних округів, то сьогодні їх формування й функціонування на території області складено, можна сказати, історично — потоками хворих. Наприклад, населення північних районів області зверталося по медичну допомогу часто не до своїх центральних районних лікарень, а переважно до високоспеціалізованого медичного закладу в Коростені. Тож цей фактор і став вирішальним під час віднесення цих районів до Коростенського госпітального округу. Оскільки ж мешканці районів, у тому числі й нашого, територіально розташованих ближче до Житомира, зверталися по високоспеціалізовану допомогу найчастіше до лікарень обласного центру, то наш район віднесений до Житомирського госпітального округу.
Проте у зв’язку із цим виникли проблемні питання. По-перше, транспортування хворих і стан доріг. Зокрема райони мають бути забезпечені засобами для доправлення хворих до високо-спеціалізованого медичного закладу свого госпітального округу. По-друге, відповідно до положення госпітальні ради є винятково дорадчим органом. Хоча й передбачено здійснення ними бюджетних міжтрансфертних відносин, але на практиці госпітальна рада не має повноважень розподіляти субвенції, бюджети тощо — це все прерогатива місцевих рад. Якщо госпітальна рада повинна визначитись із п’ятирічним планом подальшої реорганізації лікувальних закладів у лікарні інтенсивного та планового лікування, хоспіси, реабілітаційні заклади тощо, то місцева влада, яка є власником цих лікувальних закладів, може з рішенням госпітальної ради не погодитися. А фінансування здійснюється саме через місцеву раду. Тому співпраця місцевих та госпітальних рад повинна бути чіткішою, виваженішою, а госпітальній раді необхідно все одно мати якусь вагу під час прийняття рішень і надалі — керування закладами на території госпітального округу.
Крім того, не можна, як мовиться, «всіх причесати під один гребінець», тобто перетворити лікарні на хоспіси, реабілітаційні центри тощо. У кожному закладі мають зберегтися якщо не відділення, то хоча б ліжка невідкладної медичної допомоги, де можна стабілізувати стан екстреного хворого з подальшим транспортуванням його до лікарні інтенсивного лікування для надання медичної допомоги високого рівня. Крім того, на мою думку, потрібно зберегти відділення анестезіології й реанімації, хірургічне тощо — не кожного пацієнта вдасться доставити до лікарні високоспеціалізованого рівня (його можуть просто не довезти). Тобто на місцях повинні залишитися умови для надання невідкладної допомоги хворими із подальшим їх перерозподілом.
Функціонування госпітальних округів має свої переваги. Зокрема медичні заклади такого рівня, як наш, повинні бути прикріплені до лікарні інтенсивного лікування — за умови забезпечення транспортування хворих. Звісно, це не зміниться за один день — на все потрібні час і кошти, та ще й чималі! Проте створення госпітальних округів та роботи в їх структурі боятися не треба, адже це — наближення високоспеціалізованої допомоги до хворих на периферії. Однак усі складові — й сімейна медицина, і вторинна ланка, і функціонування госпітальних округів — мають «скластися в один малюнок». «Виривати» окремо первинну ланку чи госпітальний округ і реформувати щось одне — неправильно. Реформа медицини має проводитися комплексно, починаючи з первинної ланки і завершуючи функціонуванням госпітального округу.
Тернопільщина
Володимир БОГАЙЧУК, начальник управління охорони здоров’я Тернопільської ОДАЗ того часу відбулося багато дискусій та обговорень серед громадськості, медиків щодо включення того чи іншого медичного закладу до складу округу. Тому управління охорони здоров’я Тернопільської ОДА розробило своєрідний документ — дорожню карту діяльності медичних закладів області в рамках функціонування госпітального округу з урахуванням не тільки вимог, які ставить МОЗ України, а й можливостей лікувальної установи щодо надання якісної меддопомоги. Звісно, у кожному окрузі передбачено одну спеціалізовану лікарню другого рівня з діагностичною апаратурою та стаціонаром, а також заклад відновного лікування і хоспіс.
Багато різних заяв із політичним забарвленням прозвучало в контексті цих інновацій. Однак ми намагалися пояснити людям, що є певні вимоги, основні критерії, законодавча база, якими необхідно керуватися. Подальша доля новостворених госпітальних округів залежатиме від багатьох чинників. Скажімо, якщо в лікарнях інтенсивного лікування другого рівня працюватимуть висококваліфіковані спеціалісти, створять належну матеріально-технічну базу, використовуватимуть сучасні медичні технології й обладнання, то такий заклад матиме високі шанси зберегти цей статус.
Дорожня карта, яку ми створили, ґрунтується на статистичних даних діяльності медичних закладів за останні п’ять років. Але, на мій погляд, коли гроші підуть за пацієнтом, то право вибору медзакладу залишиться за ним, тобто людина не буде територіально прив’язана до тієї чи іншої лікарні. І не факт, що заклад, якому ми надали статус лікарні інтенсивного лікування, втримає хворого. Якщо з’явиться потужніша медустанова з привабливішими умовами для пацієнта, то цілком реально створити на цій базі новий госпітальний округ, адже чинне законодавство нам це дозволяє — Постанова КМУ дає можливість змінювати кількість округів.
Нині у краї ще продовжуються процеси обговорення кількості та меж ГО за участю депутатів обласної ради, народних депутатів України, громадських організацій, які, до слова, виступають за збільшення кількості госпітальних округів. І якщо, скажімо, завтра депутати обласної ради вирішать, що регіону потрібно не чотири, а тільки два госпітальні округи або ж навпаки — більше, і доведуть цю потребу в Міністерстві охорони здоров’я та Міністерстві регіонального розвитку, то КМУ може внести зміни до своєї Постанови. Наразі ми формуємо кадровий потенціал для забезпечення належної роботи чотирьох ГО, подали в МОЗ України наші запити щодо обладнання. Передбачається, що на кожен з округів у наступному році буде виділено 50 млн грн. Питання розподілу коштів вирішуватимуть госпітальні ради, які вже створені в кожному госпітальному окрузі нашого регіону.
Відносно повноцінного функціонування окружних лікарень, то про це говорити ще зарано. Єдиний медзаклад, готовий до виконання подібних функцій, — нинішня Тернопільська комунальна міська лікарня №2, яку й справді можна вважати лікарнею інтенсивного лікування другого рівня. Усі інші поки що не забезпечені відповідним обладнанням і потребують кваліфікованих спеціалістів. Над цим ми працюємо, однак, щоб підготувати висококласного фахівця, потрібен не один рік. Нині ж у нас склалася ситуація, коли роль окружної виконує Тернопільська університетська лікарня. В області на сьогодні налічується багато закладів загального профілю, проте не вистачає медичних установ реабілітаційного спрямування, паліативної допомоги. Зі створенням госпітальних округів система надання спеціалізованої допомоги буде збалансована.
Івано-Франківщина
Тарас СТАХ, начальник Івано-Франківського обласного інформаційно-аналітичного центру медичної статистикиНаразі ми провели масштабну інформаційну кампанію, детально обговорили всі питання функціонування ГО, зокрема створення госпітальних рад, в усіх центрах ГО зустрілися з представниками місцевої влади, медичної громадськості, де з’ясовували незрозумілі аспекти реформи. Погодження кандидатур, які увійдуть до госпітальних рад, майже завершилося.
Проблем із лікарнями інтенсивного та планового лікування на Прикарпатті немає. Більшість центральних районних лікарень готові виконувати ці функції після незначної модернізації та оптимізації структури відділень і ліжок. Останні два десятиліття в регіоні здійснювали суттєві заходи для зміцнення матеріально-технічної бази, кадрового потенціалу тощо. Залишилося створити в таких лікарнях відділення екстреної медичної допомоги за прикладом Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні. Загалом передбачається створити 11-12 лікарень інтенсивної терапії. А ось із закладами паліативного і відновного лікування значно складніше, адже в області їх майже немає. Тому, можливо, частину малих лікарень реорганізуємо в такі заклади.
Хочу також зазначити, що, як на мене, положення про госпітальний округ частково не відповідає законодавству, адже госпітальній раді надається чимало повноважень, не передбачених законом про місцеве самоврядування. Це може призвести до конфліктних ситуацій.
Запоріжжя
Вікторія КЛИМЕНКО, директор Департаменту охорони здоров’я Запорізької ОДАВ усіх ГО вже створені госпітальні ради, проведені їх перші засідання, обрано голів. Наразі госпітальні ради розробляють плани перспективного розвитку ГО на 5 років, вивчають питання щодо створення відділень екстреної медичної допомоги у визначених багатопрофільних лікарнях інтенсивного лікування. Інші заклади охорони здоров’я як були, так і залишаються власністю об’єднаних територіальних громад, котрі й приймають рішення про діяльність свого закладу.
Занепокоєння викликають, насамперед, незадовільний стан доріг із твердим покриттям у сільській місцевості та нестача санітарного автотранспорту. Так, у закладах охорони здоров’я області оснащення таким транспортом становить 49,4% від нормативної потреби, а з урахуванням 90-100-відсоткового зносу — близько 75%. Усе це унеможливлює надання своєчасної медичної допомоги хворим при невідкладних станах, особливо в зимовий період.
Окрім того, необхідно затвердити Рамкові вимоги до багатопрофільних лікарень інтенсивного лікування першого та другого рівнів. Наразі відсутня єдина методика розрахунку вартості медичної послуги для проведення трансфертів між громадами. Крім того, добре було б на рівні Міністерства охорони здоров’я розробити методичні рекомендації щодо складання плану перспективного розвитку госпітального округу. Вважаю: повноцінна робота ГО буде налагоджена, щойно ми отримаємо відповідні нормативно-правові документи, розроблені в повному обсязі.
Харківщина
Геннадій БОНДАРЧУК, заступник начальника управління охорони здоров’я Харківської ОДААле Кабмін та МОЗ тоді наші пропозиції не врахували, і почалося семирічне листування: нам висували вимоги розглянути різні формули, починаючи від 1+1, що абсолютно неприйнятно для такої великої області, як Харківська. Усі вони формувалися не в області і навіть не в профільному Міністерстві охорони здоров’я, а у Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Навколо них на Харківщині точилися серйозні дискусії, але врешті-решт було прийнято та подано на розгляд варіант, затверджений рішенням сесії Харківської обласної ради, — створити 6 округів в області та 1 у місті Харків. Але поки що цей варіант не затверджений МОЗ, і чи буде — невідомо.
Створення в госпітальних округах медзакладів інтенсивного лікування — нагальне питання, бо є в наших райцентрах такі лікарні, де низька кадрова та матеріально-технічна забезпеченість, вони не в змозі надавати невідкладну допомогу в режимі 24/7. Тож ми цілковито підтримуємо такий крок реформування. Однак понині немає чіткого розуміння, що таке лікарні планового та відновного лікування і які в кожної з них будуть функції. Якщо лікарня інтенсивного лікування надаватиме допомогу в екстрених станах, то після виведення пацієнта із цього стану куди його переводити — до планової чи відновної лікарні? Наша область пропонувала такі визначення, подавала пропозиції щодо статусу лікарень інтенсивного лікування, але до них ніхто не прислухався. Поки що процедура цільової зміни та призначення лікарень МОЗ не прописана.
Крім того, механізм створення госпітальних округів побудований на нормах доїзду швидкої протягом так званої золотої години від оселі хворого до багатопрофільної лікарні. А коли пацієнт з одного ГО захоче отримати послуги в іншому (а він має на те право, гарантоване Конституцією та Основами законодавства України про охорону здоров’я), то як це зробити, враховуючи, що на рівні держави механізм розрахунків між районами теж не визначений? На сьогодні мешканці одного району лікуються в лікарні іншого, розташованій ближче, але кошти за них ніхто не передає. І як буде далі — теж ніхто не розуміє.
Побутує думка, що госпітальні округи мають стати платформою для адміністративної реформи. Але тут виникає багато питань не тільки медичних, а й географічних, економічних. Відповідно до тієї формули, яку ми запропонували Києву, в окрузі буде по дві лікарні інтенсивного лікування. А де розташовуватиметься адміністративний центр округу? Лікарні ми обиратимемо з огляду на близькість до центру екстреної допомоги. Як будуть у такому випадку наближені до населення адміністративні послуги? Наприклад, міста Красноград і Лозова потрапляють в один госпітальний округ. Але як між ними налагоджуватимуть адміністративні зв’язки, сполучення? По суті, адмінцентр повинен бути розташований так, щоб люди мали однаковий доступу до нього.
Проте як би там не було, коли Кабмін все ж затвердить нашу формулу 6+1, ми готові одразу стартувати. Протягом семи років Харківщина йшла до цього. Районні та міські лікарні, які сьогодні є прототипами лікарень інтенсивного лікування першого рівня, уже забезпечують цілодобове чергування хірурга, ревматолога, акушера-гінеколога, тобто медицину невідкладних станів. За нашим планом, у 7 округах працюватимуть 25 лікарень інтенсивного лікування. Мережу ЦРЛ скорочувати не будемо.
Та, на жаль, нічого не визначено остаточно й конкретно, у тому числі й у прийнятому нещодавно Верховною Радою законі, що регулює реформування первинної медицини. Усі ми — і медики, і жителі Слобожанщини — чекаємо на конкретизацію і хочемо втілити в життя свої плани, продиктовані ним самим.
Рівненщина
Василь ВИСОЧАНСЬКИЙ, заступник начальника управління охорони здоров’я Рівненської ОДАПроцес формування ГО в Рівненській області відбувається в три етапи. Спочатку було сформовано межі ГО. При цьому ми враховували, що кожен округ повинен мати такі межі і такий набір лікувальних закладів, щоб у перспективі можна було створити ефективну і сучасну медичну мережу, а жителі мали доступ до вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги у своєму окрузі. Таким чином було створено Рівненський (центральний), Сарненський (північний), і Дубенський (південний) госпітальні округи.
Наступним кроком стало делегування місцевими радами представників міст обласного значення, районів та ОТГ у госпітальні ради. І далі — проведення в кожному госпітальному окрузі установчих зборів, на яких було обрано голів госпітальних рад, їх заступників і секретарів. Треба сказати, що жоден із госпітальних округів не очолили медичні працівники, проте їх чисельність у госпітальних радах сягає 70%.
Отже, наразі ми маємо три ГО і діючі госпітальні ради, які вже розпочали реалізацію третього етапу реформування — розробки перспективних планів розвитку ГО на п’ять років. До слова, саме госпітальним радам як дорадчому органу віддано право приймати рішення щодо реорганізації та перепрофілювання закладів у межах ГО з подальшим погодженням із місцевими органами влади. Доцільно було б не втратити наявні медичні кадри і раціонально використати ресурси медичної галузі. Тому передбачається, що загальну чисельність закладів вторинного рівня буде збережено, але реорганізовано в багатопрофільні лікарні інтенсивного лікування першого і другого рівнів, лікарні планового, відновного (реабілітаційного) лікування, консультативно-діагностичні центри, спеціалізовані медичні центри, хоспіси тощо, залежно від потреб громади.
Зрозуміло, що реорганізувати лікувальні заклади і загалом мережу буде непросто. Адже багато районів у нашій області претендували стати центром госпітального округу, і в кожному районі медики хочуть, аби саме їх ЦРЛ була окружною багатопрофільною лікарнею. Але так не вийде. Зараз ми маємо нерівномірну мережу медзакладів, лікарні в районах не надають повного комплексу медичних послуг, передбачених на вторинному рівні. Тому з часом малопотужні заклади все ж не витримають конкуренції і зазнають відтоку пацієнтів, які, завдяки нещодавно прийнятому законопроекту, матимуть право обирати лікарню. Відповідно, за ними підуть і кошти.
Це повинні розуміти керівники медичної галузі в районах і сприяти продуманій реорганізації лікувальних закладів, що піде на користь усім — і медичним працівникам, які не залишаться без роботи, і пацієнтам, які матимуть змогу отримати своєчасну та якісну медичну допомогу.
Загалом ми уявляємо зміни, які повинні відбутися в медичній галузі області. Але хотілося б мати ще певний примірний план розвитку госпітальних округів від МОЗ України, тоді наші госпітальні ради швидше розробили б власні перспективні плани. До 2020 року госпітальні округи мають запрацювати на повну потужність і, як важко не було б, ми повинні це зробити, щоб гарантувати населенню своєчасний доступ до послуг вторинної медичної допомоги належної якості та для ефективного використання бюджетних коштів.
Херсонщина
Ігор КАПЛУН, директор КУ «Херсонський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики»Поки що лікарі та пацієнти не розуміють, як зміниться медичне обслуговування після введення в дію новоутворених структур. Але в планах керівництва області точно не йдеться про закриття медичних установ та звільнення медпрацівників, бо навіть у Херсоні забезпечення кадрами — на рівні 80% від потреби, а в районах — 68-72%.
Кіровоградщина
Олександр СКРИПНИК, заступник директора Департаменту охорони здоров’я Кіровоградської ОДА — начальник управління з розвитку та організації медичної допомоги дорослому та дитячому населенню Дуже важливо пояснити колективам на місцях, що мета цієї складової медичної реформи — не закриття лікарень малої та середньої потужності, не зменшення їх ролі в процесі медичного обслуговування населення. ГО ми створюємо для того, щоб у віддалених регіонах люди мали доступ до медичних послуг, які зараз надаються тільки в потужних медзакладах, зокрема в обласному центрі.
Уже створені ради госпітальних округів, і їх представники об’їжджають усі лікарні ГО, щоб згодом визначатися з майбутнім кожного медичного закладу з урахуванням можливостей тих чи інших відділень. Адже якщо десь існує сильний напрямок (хірургія, травматологія, кардіологія тощо), його потрібно підтримувати та розвивати, а не «тягнути за вуха» ті відділення, які не відповідають вимогам і не мають медичної перспективи, а лише вимагають доволі значних сум бюджетних коштів. Нині в деяких лікарнях з’являються відділення, про які раніше й не мріяли: наприклад, у Маловисківській центральній районній лікарні нещодавно відкрили відділення гемодіалізу. У деяких випадках навпаки — змушені констатувати, що якогось відділення в районі немає, причому воно зникло ще до проведення реформи. Така ситуація склалася в Компаніївському районі, де немає можливості проводити акушерські, хірургічні та травматологічні оперативні втручання.
Послуги, які досі надавалися на місцях, залишаться. Співпраця в межах ГО — це можливість одержати в разі потреби кваліфіковану, якісну та доступну медичну допомогу не лише в лікарнях обласного центру, а й у закладі, розташованому в годинній зоні доїзду, добре оснащеному, зміцненому відповідним кадровим потенціалом, на що раніше не можна було розраховувати.
Маю нагадати, що лікарні й досі є власністю громад міст і районів, тому інформаційні міфи про згубний вплив Департаменту охорони здоров’я ОДА стосовно проведення трансформаційних, оптимізаційних та інших організаційно-структурних змін не мають ніякого підґрунтя. Поки власники (відповідні ради) за підтримки громад не ухвалять рішення про зміну формату функціонування медичного закладу, а тим паче щодо його закриття, ніхто ніяким чином такі зміни провести не зможе.
Сподіваюся: у нових умовах функціонування галузі в процесі реалізації медичної реформи пацієнти все більше звертатимуться до лікувальних закладів з профілактичною метою, медики отримають достойні умови праці та відповідні мотиваційні стимули від держави, а колеги-управлінці відійдуть від звичної практики прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності та критичної нестачі ресурсів для забезпечення безперебійної, ефективної й продуктивної роботи.
Волинь
Ігор ВАЩЕНЮК, начальник управління охорони здоров’я Волинської ОДАНині заклади охорони здоров’я області, що надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, аналізують свою діяльність, вивчають перспективу з визначення свого статусу в ГО, формують плани розвитку в межах округу. На часі також створення госпітальних рад, проте ініціативи органів місцевого самоврядування щодо проведення цієї роботи поки що немає.
Реалізацію медичної реформи медики області сприймають по-різному. Працівники потужних закладів схвалюють її впровадження, а співробітники менших сприймають з осторогою, пояснюючи це невизначеністю функцій та завдань лікарень планового і відновного лікування, обсягу послуг, які надаватимуться цими лікарнями за рахунок бюджетних коштів. Як відбуватиметься оптимізація закладів, що за нею приховується? Відсутня також інформація про те, які медичні послуги закладів вторинного рівня оплачуватимуться повністю з державного бюджету, а за які сплачуватимуть самі пацієнти, яка ціна цих послуг, чи є ризики фінансування… Ще одним із ризиків є те, що рішення госпітальних рад має рекомендаційний характер. Це зумовить тиск на членів госпітальної ради з боку політиків та політиканів щодо прийняття рішень.
Однак безумовним плюсом впровадження реформи є можливість надання населенню високотехнологічних послуг у лікарнях другого рівня, які відповідають рамковим вимогам, затвердженим МОЗ України, мають достатній кадровий ресурс та сучасне обладнання.
Підготували Андрій КОНДРАТЮК (м. Полтава), Ольга КАМСЬКА (м. Чернівці), Олена БЕРЕЗКІНА (м. Чернігів), Вікторія ПАЛАМАРЧУК (м. Житомир), Лариса ЛУКАЩУК (м. Тернопіль), Наталя МОСТОВА (м. Івано-Франківськ), Анастасія ПОЙДА (м. Запоріжжя), Ольга ФАЛЬКО (м. Харків), Дана РОМАНЮК (м. Рівне), Ксенія КЕЛЄБЕРДА (м. Херсон), Олена БЕЛІНСЬКА (м. Кропивницький), Петро ГЕРАСИМЕНКО (м. Луцьк), спеціально для «ВЗ»
Спочатку вирішив перевірити правдивість заяв, бо усім нашим ….дзвонам довіри немає. Отже, взяв для прикладу Полтавський, чи то пак, Східний госпітальний округ в Полтавській області. Зайшов в інтернет, переглянув карту округу. Від віддалених сіл Зіньківського району до Полтави бл. 100 км, від віддалених сіл Новосанжарського району – до 80 км. А у цьому величезному опусі написано ниже наступне: “Враховували і віддаленість населених пунктів від закладів інтенсивного лікування — усюди вона в межах 60 км”. Що 60, що 96 – майже однаково. Потім кількість населення. Сказано було, що населення у госпітальному окрузі сягає 150 тисяч: “Практично так у нас і вийшло, хоча деякі округи обслуговуватимуть трохи більшу кількість пацієнтів”. Взяв довідник: у тих районах, які відзначені як Східний госпітальний округ, разом мешкає 568 тисяч осіб, навіть без самого міста Полтава – 276 тисяч. Нічого собі “трохи більша кількість”. Якщо навіть у таких простеньких цифрах плутаються, то як довіряти на слово казочкам, що “гроші ходитимуть за людьми”, або “койкомісця пустують”?! Я особисто пролежав у лікарні спочатку районній, а потім обласній разом більше місяця (щоправда в іншій області, але абсолютно схожій на Полтавську по кількості й щільності населення). Й при цьому я не побачив жодної хвилини вільної “койки” у шестимісних палатах. А якщо цю лікарню перетворять на окружну, то тоді що, в моїй палаті лежатиме одночасно не шість, а 54 пацієнти? Це ж була лікарня, терапевтичний відділ та відділ гастроентерології, а не якась амбулаторія, там лежали з важкими отруєннями, з необхідністю зондування, з гепатитами, із запаленнями, аж до хвороби крона тощо, навіть один із інфарктом, бо неврологічний відділ був переповнений, на первинному рівні це точно не лікуватимуть. Отже, я не розумію, окружна лікарня стане ніби резинова – розтягуватиметься на будь-який розмір? “Уявімо собі, – пише чиновник, – обдарованого хірурга, змушеного працювати в лікарні віддаленого району, де немає ані умов для високотехнологічних операцій, ані потоку пацієнтів із серйозними хірургічними проблемами”. А давайте уявимо собі дещо інше. Ви скорочуєте персонал лікарень (які тепер стануть первинним рівнем) у 5-7-9 районах. Й дійсно скорочуєте, бо буде скорочена кількість послуг, що надаються. Ви що думаєте, що усі кращі лікарі разом й одночасно зірвуться з місця й поїдуть за другий у третій райцентр їсти галушки? Це ж не солдати, й не гвинтики. Вони плюнуть на всі ці “новації” й відкриють приватний заклад у себе в райцентрі, де вони жили, живуть й будуть жити (допоки нас вже силою не виселятимуть). Ось то й буде вся “реформа”. Власне, у моєму райцентрі вже відкрилася приватна поліклініка (не знаю, як там вона оформлена за документами, але людей приймає), і в якій працює частина бувших лікарів районної поліклініки. Процес, як то кажуть пішов. І, щоб довго не патякати, саме головне: а для цього всі ці усушки і утруски? Ви обіцяєте скоротити витрати на пустуючі койкомісця? Я вже привів приклад переповнених палат. Але навіть якщо так, то ви вже прорахували, які будуть нові витрати на доставку пацієнта на відстань майже 100 км? Чи хворий повинен буде сам доставитися? А як швидко доведеться поновлювати автопарк, враховуючи наші дороги? А хто платитиме й з якої кишені за розширення лікарні окружного рівня, адже як би там не усушувати, але кількість пацієнтів у ній різко зросте? Чи все прораховано? Дайте цифри, ми перевіримо, як ото перевірили цифри по населенню та відстанях. Все буде прозоро й зрозуміло. Й останнє. Реформа – це ніколи не усушка і утруска. Реформа – це спосіб модернізації надання послуг й, більше того, вона повинна включатися в ширшу стратегію змін. Що ми хочемо? Ми хочемо доукрупнюватися, що разом із зникненням якісних послуг лікарень, поліклінік, шкіл, дитсадків, судів тощо люди почнути покидати вже не тільки стагнуючі села, а й цілі стагнуючі райони? Ми хочемо загнати людей в кілька великих міст, а інших – по закордонах, й насвистувати собі серед пустелі? Чи ми хочемо зберегти кожен населений пункт, як те, що Є ЧАСТИНКОЮ УКРАЇНИ, Є ЇЇ ДУШЕЮ? Чи ми хочемо надати кожному райцентру право на майбутнє? Якщо хочемо, то зав’язуйте із цими псевдореформами, а насправді перекладанням з пустого в порожнє. Якщо двоє-троє-дев’ятеро злиднів об’єднаються – вони не стануть багатшими, це буде просто зграя злидарів. Необхідно, аби кожен район почав міцно думати про пошуки інвестицій, про співпрацю з іншими, аж до іноземних колег та усіляких “побратимів”. Може досить вже просто запрошувати на пиятику гостей з польського міста-побратима? Може, варто настоювати на взаємовигідній економічній співпраці? Кооперуватися з ким тільки це можливо? То може керівниками РДА треба призначати не відставних міліціонерів, а людей, які розуміються на економіці та підприємництві? Й ще, може дійсно подумати про використання усіх можливостей сучасної передачі інформації, сучасного зв’язку, онлайн сервісів? Допоки є тріада: школа, лікарня, поліцейський відділок – є й райцентр, закрили ці заклади – закривайте на… й райцентр, треба ж бути послідовними, тільки не забувати, що тоді виїдуть звідти абсолютно усі ходячі й не дуже ходячі. Власне, а може то все я дарма? Лежав зі мною в палаті хлопчина, що працював у центральному офісі крупної кампанії в Києві. Він пояснив просто: рехворматори спішать, вони планують десятки й сотні райцентрів саме у сільськогосподарських регіонах країни просто під ліквідацію заради землі. Все зрівняють із рівнем моря. Й сліду не залишиться. Бо кожен клаптик землі – то дачка в Іспанії чи апартаменти на Сардинії. Саме тому на чергу поставили й рехворму купівлі-продажу землі. Все у них йде путьйом. А нам – локшина на вуха.