Майстер популістських спічів і безпідставних звинувачень, на всі руки народний депутат, який прагне бути в епіцентрі політичних скандалів під прицілами камер центральних TV-каналів, — Олег Мусій нещодавно знову нагадав про себе. Цього разу — як про «видатного ескулапа» й «великого медичного реформатора». Хоча кілька місяців тому здавалося, що ми його втрачаємо: він із головою поринув у проблеми вирубки лісів та вугільної галузі. Лікарська спільнота тільки-но зітхнула з полегшенням, а ж тут — дежавю.
Не людина, а «Дом Советов»
У лютому цього року невтомний «багатостаночник» був представлений депутатам Верховної Ради як Голова міжфракційного депутатського об’єднання «Захистимо вугільну галузь», брав активну участь у шахтарських акціях протесту, погрожуючи докласти зусиль, аби економічні вимоги переросли в політичні.
Аж раптом Олег Мусій згадав, що він все ж таки не шахтар і не лісник, а заступник Голови Комітету Верхов-ної Ради з питань охорони здоров’я. Його бунтарський дух підняв величезну хвилю на останньому засіданні профільного комітету. Відбулося це в той час, коли над Олександром Квіташвілі зібралися хмари депутатської недовіри. Хіба ж міг знаний професіонал підкилимних ігр втратити такий чудовий момент для самопіару?! Варто лише в правильному місці в правильний час сказати своє вагоме спопеляюче слово і можна насолоджуватися помстою «бездарному грузину», бо саме йому, а не «великому й жахливому Мусію» свого часу віддали перевагу. Ну, а в разі сприятливого розташування зірок можливе й повернення в міністерське крісло, тим більше, що сезон тендерних потоків-2015 тільки-но відкривається.
Для цього не соромно звинуватити Олександра Квіташвілі та хоч б у вбивстві українських дітей, а Прем’єр-міністра записати в «посібники вбивці». «Арсеній Яценюк має ухвалити рішення про звільнення Міністра охорони здоров’я Олександра Квіташвілі, — наказує Олег Мусій. — В іншому випадку Прем’єр стане посібником Голови МОЗ у вбивстві українських дітей, які, не дочекавшись бюджетних грошей на операції, гинуть за кордоном від тяжких форм онкологічних захворювань».
Під час іншого публічного виступу він уже говорить про «нездатність Міністра О. Квіташвілі організувати роботу та його безвідповідальність», на третьому вказує, що розроблений МОЗ і поданий Кабінетом Міністрів у Парламент пакет законопроектів про автономізацію медзакладів «націлений лише на розкрадання, дерибан, привласнення за безцінь чи безплатно поліклінік, лікарень, науково-дослідних інститутів і землі, на якій вони розташовані»…
Варто зазначити, що роздача особливо важливих рекомендацій першим особам держави стала своєрідним хобі Олега Степановича. Так, між виступами на медичну тему, 19 липня в ефірі телеканалу «112» він звернувся ще й до Президента України з пропозицією відсторонити Арсена Авакова від посади міністра внутрішніх справ, «повелівши» Президентові та парламентарям негайно сісти за стіл переговорів з керівниками добровольчих батальйонів.
Ну, не інакше, як друге пришестя Христа українському народу!
Гальмо перестройки
Звичайно, не випадково саме Олега Мусія було обрано автором-упорядником і рекламістом закону, «альтернативного» тому, який розробляла команда Міністра Квіташвілі. Ну, хто ще здатний взяти на себе цю брудну роботу з використання чужих напрацювань і вставляння палок у колеса реформ? Хто краще Олега Степановича вміє перелицьовувати недоліки в достоїнства? Зміг же він після діяльності в якості керівника Громадської ради при МОЗ Раїси Богатирьової, яку зараз розшукує і Генпрокуратура, й Інтерпол, вчасно вловити нову кон’юнктуру і вийти на публіку в якості головного медика Майдану, заробивши революційно-політичний капітал.
Отже, Олег Мусій бере пакет законопроектів МОЗ, над складанням якого протягом півроку працювала велика група фахівців, копіює його, змінивши, як запевняє Квіташвілі, всього 7 пунктів, і заносить цей «труд» під своїм ім’ям у Верховну Раду. На так званий альтернативний законопроект пішло 2 дні роботи. Законопроект же МОЗ, як відомо, був загальмований у Комітеті Верховної Ради з питань охорони здоров’я зусиллями того ж Мусія, а також Голови Комітету Ольги Богомолець та її заступника Оксани Корчинської.
Копіткий аналіз законотворчої роботи фахівців МОЗ, безперечно, важливий, але чи Олег Мусій саме той експерт, до чиєї думки варто дослухатися?
Щоб відповісти на це питання, слід згадати, які ж реформаторські кроки зробив сам Олег Мусій, перебуваючи на посаді Міністра охорони здоров’я з кінця лютого до початку жовтня минулого року, поки не був позбавлений повноважень за непрофесійне виконання обов’язків.
Методи міністерської роботи — «за поняттями»
Уже в перші місяці роботи О. Мусія на міністерській посаді з’ясувалося: гучні заклики щодо очищення МОЗ від корупціонерів — це… просто гучні заклики. Ані корупціонерів, ані сміливого Міністра вони ні до чого не зобов’язують. З вірними членами команди Богатирьової, включаючи двох її заступників Толстанова і Богачева (причому Богачев залишався керівником апарату, відповідаючим за тендерні закупівлі) Олег Степанович співпрацював доволі довго.
Варто нагадати, що і сам О. Мусій як незмінний — протягом 10 років — керівник Громадської ради при МОЗ мав у Міністерстві власний кабінет поряд із «злочинною владою» й, мабуть, міг би розповісти багато цікавого не тільки про тіньові схеми, але й про конкретних корупціонерів, фігурантів цих схем. На жаль, ми досі не почули від славетного викривача, хто ж саме в Міністерстві займався протиправною діяльністю. Хто, як, на яких державних програмах розкрадав державні кошти? Прихильник жорсткої боротьби з корупцією залишає ці запитання без відповідей. Тоді виникають інші: чи не для того завжди зручний Мусій рвався в крісло Міністра, щоб знай-ти спільну мову з представниками «медичної мафії», на яких роками йому доводилося дивитися з позиції слухняного громадського діяча?
Про те, що «керівник МОЗ України приймає волюнтаристські рішення, логіку яких зрозуміти вкрай важко», говорив відомий психіатр та правозахисник Семен Глузман (стаття «А де ж прозорість і відкритість?», «Лівий берег» від 13.06.2015 р.): «Мені імпонували його заяви про подолання корупційних схем у діяльності відомства, про чесну й прозору політику, про те, що у своїй роботі він передусім дослухатиметься до думки громадськості. Але… усунення Ірини Пінчук з посади головного психіатра і нарколога МОЗ стало для мене справжнім шоком. Міністр не пояснив свого рішення медичній спільноті, він не порадився з Асоціацією психіатрів України, кого вони вважають гідним цієї посади, хто продовжить підтримувати європейський вектор розвитку галузі. То де ж проголошена демократія, де обіцяна орієнтованість на громадськість, де задекларована прозорість у прийнятті рішень? Це ж справжнісінький волюнтаризм!»
А ось ідея використання таких методів, як залякування неугодних чиновників погрозами застосувати силові методи впливу (що навряд чи наближало нашу державу до європейських норм політичного будівництва), — здається й досі кипить у «революційній» голові Головного медика Майдану. Як не парадоксально, Мусій підтримав застосування вуличних засобів боротьби в міністерській роботі, звернувшись через «Фейсбук» до бійців «Правого сектора» із закликом придивитися до постаті керівника Держлікслужби. Свою особливу пошану до «Правого сектора» він продемонстрував, «встановлюючи» червоно-чорний прапорець на своєму депутатському місці. Та й чи не з подачі того ж Мусія два тижні тому пролунала заява спікера цієї організації Артема Скоропадського, що саме Олександр Квіташвілі стане наступним, із ким розберуться радикали після наведення порядку в Мукачевому?
Але важко собі уявити, як би виглядав сам пан Мусій сьогодні, якби за підсумками його роботи в якості Міністра до нього також були застосовані заходи стягнення «за поняттями». А стягувати було за що!
Наприклад, за те, що, оголосивши пріоритетним завданням МОЗ зниження цін на ліки і стверджуючи, що значною складовою високих цін є хабарі («сірі гроші») при реєстрації та перевірці умов їх виробництва, Мусій не ініціював жодного розслідування з цього приводу. Більше того, він продемонстрував своє невігластво, коли заявив, що зниження цін на ліки повинна забезпечити Держлікслужба, хоча функції з реєстрації оптових цін та підготовки нормативно-правових документів щодо регулювання ціноутворення покладені зовсім не на цю структуру, а саме на МОЗ України. Але попри обіцянки Мусія, що його політика забезпечить зниження цін на імпортні ліки мінімум на 40%, уже наприкінці 2014 р. МОЗ змушене було визнати: ціни в тендерних пропозиціях зросли на 40-120%.
У пошуку цапів-відбувайлів
27 березня 2014 р. на сайті газети «Дзеркало тижня» з’явилося інтерв’ю Міністра охорони здоров’я Олега Мусія, у якому він зокрема зазначив: «Так звані прозорі тендери, що їх раніше проводили, не відповідали дійсності. Тепер усе буде відкритим для громадськості, а всі платіжні доручення будуть проходити тільки через мене, і відповідальність за прийняті рішення буде на мені».
А вже наприкінці червня 2014 р. у зриві тендерної кампанії Олег Cтепанович звинуватив свого першого заступника Руслана Салютіна, про що громадськість дізналася із заяв Мусія, повідомлень прес-служби МОЗ та серії брудних замовних публікацій, що ганьбили честь і гідність Салютіна.
Процес закупівлі ліків був заморожений на кілька місяців, і перед смертельно хворими українцями постали загроза не отримати життєво необхідних лікарських препаратів — найважливіші державні програми із закупівлі ліків для хворих на цукровий діабет, ВІЛ-інфекцію, онкологічні захворювання тощо були провалені.
Рівень охоплення населення вакцинацією знизився настільки, що Україна перетворилася на гіршу, за словами О. Квіташвілі, країну Африканського континенту, яка наводить жах на всю цивілізовану Європу.
Медичне забезпечення українських військових, що беруть участь в АТО, і жителів охоплених воєнним конфліктом регіонів було перекладено на плечі волонтерів через ігнорування цієї проблеми Міністерством охорони здоров’я.
До вересня 2014 р. МОЗ зуміло «освоїти» менше 5% виділених державою на закупівлю ліків і товарів медичного призначення коштів. Мусія це питання схвилювало лише тоді, коли пристрасті навколо незакуплених ліків дійшли до точки кипіння, і він у властивій йому манері спробував призначити крайнім свого, зрозуміло, «безвідповідального» заступника (Руслана Салютіна).
Таким чином, Руслан Салютін став при Мусієві таким собі цапом-відбувайлом — пригадати хоч те, що вже за кілька місяців після призначення Мусія на міністерську посаду він же отримав догану за недостатню координацію роботи підрозділів Міністерства щодо забезпечення своєчасної виплати одноразової допомоги членам сімей Небесної Сотні.
На посту Міністра Мусій не зробив нічого задля виправлення ситуації в регіонах, де виникла гуманітарна катастрофа й була знищена система надання медичної допомоги громадянам. Повна відсутність централізованого державного постачання ліків у рамках виконання цільових програм (включаючи ліки, необхідні для виживання, наприклад, препарати інсуліну, антиретровірусні препарати) — такою була відповідь МОЗ Мусія на виклики часу і потреби громадян України, що потрапили в критичну ситуацію. «Міністерство охорони здоров’я України навіть не збирало відомості про забезпеченість лікарськими засобами пацієнтів у зоні АТО та найближчих районах», — вказувалося на сайті lustratsiya.com.ua. Але, як водиться, війна списала ці «дрібні недоробки».
Інший заступник Міністра Наталія Лісневська, мабуть, за підказкою Мусія, звинуватила керівництво держави в нестачі лікарських засобів у зоні АТО і запропонувала єдиний можливий спосіб виходу із ситуації — скасування процедури тендерів. Але ж тендери не спромоглося провести саме МОЗ Мусія, то, може, це рішення, що відкриває двері деяким «Багріям», і було головним завданням «революційного» Міністра?
Експерти галузі тоді припускали, що так звана тендерна мафія ставила перед очільником МОЗ завдання запустити процедуру забезпечення ліками учасників АТО без тендерів, бо це чудовий спосіб створити прецедент для прямих закупівель у «своїх» людей, після чого можна було б вимагати поширити таку практику на всі держпрограми. Така собі спекуляція на страху постраждалих бійців та їх родичів і на побоюваннях чинної влади перед виникненням гострої соціальної проблеми.
Дурість чи свідома диверсія?
Мусій не звик слідкувати за своїми висловлюваннями не тільки щодо своїх колег і державних діячів, він міг принизити цілу країну, абсолютно не переймаючись наслідками. Так, уже в перші дні його міністерської діяльності пролунала заява про «сумнівну якість» індійських ліків. Усіх без винятку! Це не прос-то образа іноземних партнерів, але й пряме звинувачення їх у міжнародній корупції, яка забезпечує потрапляння неякісних препаратів на наш ринок.
Вітчизняні виробники фармацевтичної продукції також не заслуговували на пошану нового Міністра — в його очах вони були «фірмами — розливайками того, що виготовлено за кордоном». «Дійсно вітчизняними є лише 5% української фармпродукції», — закріпив «комплімент» Мусій.
Як Олег Степанович вирахував саме цей відсоток і які саме ліки він так високо оцінив, питати не варто: Міністр-революціонер завжди був хазяїном свого слова, тобто сам сказав — сам назад узяв. Прикладів «принципової позиції» безліч, але найяскравішим, безумовно, стала історія з концепцією медичної реформи. Саме Мусій (23 серпня 2014 р.) у блозі на «Укрінформі» у статті «Нова система охорони здоров’я затребувана суспільством» першим повідомив читачам про створення Стратегічної дорадчої групи з питань реформування системи охорони здоров’я, що мала готувати Національну стратегію побудови нової системи охорони здоров’я в Україні на період 2015-2025 рр. Одним із фахівців цієї групи й був нинішній Міністр охорони здоров’я О. Квіташвілі. Згодом Мусій заявив у тому самому блозі: «Концепцію вже аналізували провідні міжнародні експерти, Світовий банк, її визнано однією з найкращих на території Східної Європи. На відміну від реформи, яку розпочали за попередньої влади, наш підхід є комплексним і системним».
Зараз Мусій, перебуваючи в опозиції до міністерської команди Квіташвілі, виступає вже проти «розпродажу» лікарень — наріжного каменя реформи. Але пригадаємо, як жорстко він критикував прийнятий на початку минулого року Верховною Радою Закон «Про введення мораторію на ліквідацію та реорганізацію закладів охорони здоров’я», називаючи його популістським.
«Я би запропонував таким ініціаторам платити власні гроші за пусте повітря, за пусті заклади охорони здоров’я. Якщо вони здатні оплачувати пусті ліжка і відсутність роботи в лікарів, такі закони мають право на існування», — зазначав тоді О. Мусій. А сьогодні, немов той хамелеон, кардинально змінив точку зору: «порожні заклади охорони здоров’я» й «зайві лікарі» раптом стали для нього надзвичайно цінними.
Квіташвілі був явно спантеличений, коли повідомляв про появу альтернативного законопроекту щодо автономізації медзакладів, зазначаючи, що в його попередника було для цього 15 місяців (8 — у кріслі Міністра і 7 — у якості заступника Голови Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я), але той вважав за краще опрацювати питання за кілька днів.
Як відомо, представники Світового банку неодноразово наголошували, що транші 200-мільйонного кредиту на реформування медичної галузі в Україні будуть виділятися за умови конструктивної роботи та результативного процесу змін. Мабуть, Олег Мусій повинен розуміти: подібний демарш на рівному місці (спірні пункти законопроекту Кабміну можна розглянути й у робочому порядку) загрожує не тільки заморожуванням реформ, а й відмовою донорів від своїх намірів. Для чого це знадобилося Олегу Мусію і його команді й чи не свідома це диверсія — ці питання залишимо відкритими.
Богдан КОНОВАЛОВ, спеціально для «ВЗ»
Всё правильно. Мусий бездельник, популист и лоббист фарммафии. А Богомолец только пиарится своей родословной. В ВР нужно заниматься законотворчеством, а не пиаром и крышеванием коррупции – ВР это законотворческий орган, а МОЗ – исполнительный. А они на волне Революции попали в ВР, а основную работу по реформированию здрава делегировали Квиташвили. А терерь пиарятся на его критике. Негоже так делать – уступите место порядочным и честным политикам.