Постанова Уряду «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» зчинила справжній переполох навколо рішення створити Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, приєднавши до неї Держсанепідслужбу (ДСЕС). Адже назва нової «яхти» замовчує, що на її борт закинули людей, тварин, харчі й галоші, а розбиратися з цим доведеться одному капітану. Чи можна поєднати непоєднуване? І хто кому указ?
ВЗ Більшість експертів висловлюють думку, що створення нової структури фактично призводить до ліквідації санепідслужби. Ви з цим погоджуєтеся?
Олександр Кравчук, в.о. Голови Державної санітарно-епідеміологічної служби УкраїниВЗ Тоді яка мета такої реорганізації?
— Розробниками задекларовано, що це зроблено для скорочення кількості центральних органів виконавчої влади та зменшення тиску на підприємців. Хоча як експерт я не розумію, як це полегшить життя підприємцям, адже функції нагляду залишаються незмінними — змінюються лише виконавці. Можливо, не з того краю почали? І логічніше було б оптимізувати функції державного нагляду, зокрема, передати значну їх частину місцевим органам влади? Як це, наприклад, зроблено в Польщі.
ВЗ А, можливо, це просто «сліпе» калькування модного нині зарубіжного досвіду?
— Але ж такої структури, яку нині пропонують створити в Україні, немає в жодній країні! Це наше ноу-хау. Приміром, у РФ об’єднали колишню СЕС і службу захисту прав споживачів, але ветеринарна служба там існує окремо. Є приклад Італії та Австрії, де ветеринарна служба працює в системі охорони здоров’я, є її підрозділом — ця модель базується на тому, що здоров’я людини стоїть на першому місці, а ветеринарні підрозділи долучаються до його захисту. Тобто в більшості країн, як і поки що в Україні, санітарні й ветеринарні служби існують окремо. Можливо, там інша назва ДСЕС. Приміром, у США в системі міністерства охорони здоров’я і соціальної політики існує Служба громадського здоров’я. Її очолює Генеральний хірург США, який, по суті, виконує функції, подібні до функцій Головного державного санітарного лікаря України. До такого «симбіозу» всіх і вся, як в Україні, ніде не додумалися! Наша спроба зібрати гамузом захист споживачів, ветеринарну службу і якось «прив’язати» до цього СЕС позбавлена логіки. Навіть назва «Служба безпеки харчових продуктів та захисту споживачів» нівелює функцію нагляду у сфері захисту здоров’я людини. Це нонсенс, і я хотів би подивитися на керівника цієї служби, який без участі МОЗ візьме на себе відповідальність, наприклад, за протиепідемічні заходи стосовно хвороби, спричиненої вірусом Ебола, чи поліомієліту… Адже ні до споживання, ні до ветеринарних карантинних заходів ці проблеми не мають жодного стосунку. А організація протиепідемічних заходів у школах, дитсадках, лікувальних закладах — від цього теж відсторонено галузь охорони здоров’я?
Таким чином, медицині відведено роль статиста (реєструвати кількість випадків інфекційних захворювань, яка вочевидь зростатиме), а от зайти у вогнище інфекційної хвороби, щоб ліквідувати його чи провести бодай елементарні дезінфекційні заходи, — таких прав у представників галузі охорони здоров’я вже не буде. І головне — невідомо, хто ж таки це робитиме! Я не сумніваюся у професійності фахівців ветеринарної служби. Та краще, щоб кожен займався своєю справою. Чомусь же СЕС не бере на себе відповідальності за ліквідацію чуми свиней. Хоча методи боротьби з нею простіші у виконанні, ніж ліквідація вогнища інфекції серед людей.
ВЗ Санепідслужба вже пережила глобальну реформу, яка, по суті, вилилася у скорочення 24 тисяч працівників. Тепер скоротять і решту?
— Про скорочення кадрів СЕС поки що не йдеться. Постанова Кабміну передбачає передачу всіх підрозділів, а також усіх — майже 30 тисяч — наших працівників у нову структуру. Однак, якщо будуть прийматися інші рішення Кабміну щодо встановлення граничної чисельності нової служби, невідомо, скільки наших працівників відійде до неї за квотою. Питання в іншому: на сьогодні ми маємо «дві частини» санепідслужби — одна як територіальний орган виконавчої влади, де працюють службовці, що виконують наглядові функції, друга частина — лабораторні центри. Це заклади охорони здоров’я, де працюють медичні працівники, які мають усі «медичні» пільги — за вислугу років, кваліфікаційну категорію тощо. І якщо лабораторні центри вийдуть із системи охорони здоров’я, вони втратять свій нинішній «медичний» статус, а медпрацівники — відповідний соціальний захист. Що робити з цим, постановою Кабміну також не передбачено. Є побоювання, що реалізується найгірший сценарій, тому відчувається значна соціальна напруга серед наших працівників. Маємо надію на чинне законодавство, яке забороняє ліквідувати заклади охорони здоров’я. Найприкріше те, що під час напрацювання положень згаданої постанови з нами ніхто не радився. Постанова не надходила на погодження до санепідслужби.
ВЗ Часто нарікають на те, що вітчизняна система санепіднагляду є «тоталітарною». Може причина «нелюбові» до неї саме в цьому?
— Але ж водночас вона є надійною. Ця система створювалась на принципі «нульового ризику». Ті ж системи, які в основу своєї діяльності ставлять захист прав виробника, вибудувані на принципі «вигода — ризик». Тобто, якщо вигода перевищує ризик і цей ризик є допустимим, вигода буде пріоритетом. Тому і в країнах Європи траплялися випадки замовчування спалахів інфекційних хвороб з вини виробників, бо їхні інтереси були понад усе. Наша «тоталітарна» система санепіднагляду в цьому плані жорсткіша, вочевидь, це багатьом не подобається. Але ми повинні зрозуміти, що кожна поступка, преференція в цьому напрямку є додатковим ризиком виникнення небезпечних хвороб. Чи погодиться на це суспільство? Ми відходимо від тоталітарності, цілком покладаємося на сумлінність виробника? Я не впевнений, що всі наші виробники вже настільки свідомі.
ВЗ Що пропонуєте як альтернативу?
— У ситуації, що склалася, є два варіанти виходу. Перший — внести зміни у постанову і здійснювати управління новоствореною службою через Міністра охорони здоров’я. Так само, як нині ДСЕС не є підрозділом МОЗ — це окремий і самостійний центральний орган виконавчої влади, але його діяльність здійснюється в галузі охорони здоров’я і координується з єдиного центру. Тоді все більш-менш стає на свої місця. Хоча це буде громіздка структура, але ми збережемо пріоритет — захист здоров’я людини. Назвемо її службою громадського здоров’я і захисту споживачів, назвемо якось інакше, але збережемо її головне призначення.
І другий варіант. Передати окремі інспекційні функції новоутвореній Службі, а Держсанепідслужбу повернути назад до МОЗ із правонаступництвом щодо інших функцій, майна, працівників тощо. І на цій базі еволюційним шляхом будувати нову сучасну службу громадського здоров’я.
Якщо бути відвертим, то «реформа», як завжди, застала нас зненацька. Мабуть, у цьому винні ми самі. Бо вважали, що наша служба, яка виконує такі важливі функції, залишиться недоторканною. Водночас суспільство рухається далі, а ми часто за ним не встигаємо. Втім, існують ще й елементи міжвідомчої боротьби за повноваження. Яскравий приклад — багаторічна історія щодо передачі функцій нагляду за безпекою харчових продуктів ветеринарній службі. Безперечно, можна реформувати ДСЕС, оптимізувати контрольні функції, але головне — не знищити той напрямок роботи, відповідальність за який держава повинна брати на себе.
Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»
Точки зору
Микола ПРОДАНЧУК, директор Наукового центру превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки ім. академіка Л.І. Медведя МОЗ України, член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор В той час, коли в Європі та США намагаються наблизитися до тієї моделі, яка існувала у нас у вигляді СЕС упродовж 90 років, ми чомусь відмовляємося від неї. Це проблема конфлікту інтересів, оскільки ветеринарна служба як наглядовий орган підпорядковується і управляється Мінагрополітики, яке має виробничі інтереси. Ми копіюємо модель Данії. Можливо, в країні, де на 8 млн населення утримують 22 млн свиней, провідною службою і повинна бути ветеринарна. Але це не забезпечує контролю ситуації зі здоров’ям населення. Як приклад — нещодавно в Данії померло 12 людей унаслідок спалаху лістеріозу (через вживання м’ясних продуктів). Таких випадків, пов’язаних із промисловим виробництвом харчових продуктів, в Україні не було впродовж останніх 30-40 років. Можна навести й інші подібні приклади, через які виникла стурбованість у країнах ЄС. Адже там, де контролюючі служби підпорядковані аграрним міністерствам, вони у разі виникнення проблем, що загрожують здоров’ю населення, намагаються їх не розголошувати, бо це шкодить репутації бізнесу. Що робити? На сьогодні розробки світового співтовариства в галузі охорони здоров’я дають нам теоретичну базу для розбудови системи громадського здоров’я. Вимоги Європейського регіонального комітету ВООЗ до служби громадського здоров’я на 100% відповідають тому, за що відповідала наша ДСЕС до 1980 року (згодом її відповідальність за стан довкілля віддали новоствореному Міністерству екології).
Тож маємо надію, що мине небагато часу і практично всі країни ЄС повернуть питання забезпечення епідемічного благополуччя населення під нагляд та відповідальність служб громадського здоров’я, які є основою будь-якого Міністерства охорони здоров’я. Таку ж модель потрібно створювати і в Україні. Вже зараз. Бо, перефразовуючи відомий вислів, доки в Європі сонце зійде, нам роса очі виїсть, особливо якщо руйнуватимемо існуючу службу такими темпами, як це відбувається нині.
Якщо не буде створено служби громадського здоров’я, серед основних функцій якої й санітарно-епідеміологічний нагляд, у нашої держави не залишиться жодного інструменту, щоб одночасно управляти всіма елементами епідеміологічної тріади (збудником чи небезпечним фактором, шляхом передачі та чутливим організмом). Жодна інша служба, які б інспекторські чи наглядові функції їй не надали, не може цього зробити. А розпорошення елементів тріади по різних структурах призведе до виникнення значних проблем і великих витрат. Забезпечити дієву профілактику поза межами системи охорони здоров’я неможливо.
Вікторія Коваль, Голова Профспілки працівників охорони здоров’я УкраїниДСЕС та її працівники ще не оговталися від реформи 2011-2012 років, яка призвела до повної ліквідації майже 800 установ СЕС, скорочення понад 24 тисяч працівників і… боргів. Кредиторська заборгованість (станом на 01.09.2014 р.) по СЕС МОЗ, що перебувають у стадії ліквідації, становить понад 25 млн грн, більше половини цієї суми — капіталізовані видатки.
Сьогодні ситуація в трудових колективах ДСЕС також вкрай напружена. З початку року відбулося скорочення штатів на 10%, із внесенням змін до Держбюджету-2014 обсяг видатків на діяльність служби зменшено на 70%, працівників відправляють у тривалі відпустки без збереження заробітної плати, переводять на неповний робочий день, скасовують стимулюючі виплати тощо. Якщо до цього ще й розпочнеться запропонована реорганізація служби, невдоволення працівників зростатиме в геометричній прогресії.
Адже така реорганізація призведе до повного знищення структури ДСЕС, викине її за межі сфери охорони здоров’я, для 25 тисяч медпрацівників відбудуться істотні зміни умов праці, вони втратять пільги й надбавки до заробітної плати, а дехто — й роботу. Адже це лікарі, які мають санітарну освіту й можуть працювати в галузі лише на посадах лікарів-лаборантів, завідувачів лабораторій, лікарів-статистиків, лікарів-інфекціоністів, до того ж тільки після відповідних курсів перекваліфікації. А на перекваліфікацію також потрібно передбачити відповідні кошти в Держбюджеті, на що мало хто сподівається.
Незатребуваним у новій структурі виявиться і персонал із середньою медичною освітою (помічники епідеміологів та санітарних фельдшерів). Переважна більшість цих спеціалістів — люди працездатного віку. Так само вкрай важко буде забезпечити роботою студентів медичних вишів, на яких було відповідне державне замовлення.
І головне, що нові структурні зміни позбавлять суспільство важливого напрямку, яким донині займалася ДСЕС, — первинної профілактики, контролю якості середовища життєдіяльності та стану навколишнього середовища, частка впливу на здоров’я людини яких — понад 70%.
Тому Профспілка звернулася з листом до Президента та Прем’єр-міністра України і висловила свій протест щодо рішення реорганізувати Держсанепідслужбу України шляхом її приєднання до абсолютно різних за родом діяльності органів виконавчої влади. Також Профспілка збирає підписи під зверненням до Кабінету Міністрів України, в якому спілчани вимагають скасувати Положення постанови № 442, що передбачає таке приєднання, в частині реорганізації ДСЕС. Станом на сьогодні під зверненням підписалося вже понад 4 тисячі осіб — процес збору підписів триває.
Наталія Янко, головний державний санітарний лікар Волинської областіЗа будь-яких змін центри моніторингу й інфекційного контролю повинні залишатися при МОЗ, вони мають фінансуватися з держбюджету (як це відбувається в усьому світі), а лабораторні центри на рівні районів, які не несуть значного навантаження, можна передати на місцеві бюджети й таким чином вийти із непростої ситуації. Ті ж інспектори, які здійснюють контроль за продукцією, можуть перейти в нову структуру.
Володимир Маркович, головний державний санітарний лікар Закарпатської областіТому вважаю, що це не криза санепідслужби, це криза всієї системи охорони здоров’я. Так низько наша галузь не «падала» ніколи, а я працюю на керівних посадах у системі МОЗ із 1986 року й був свідком різних ситуацій.
На мій погляд, у нас є два шляхи. Перший: мовчки йти в нову структуру (яку сформують дуже швидко зацікавлені лобісти) в повному кадровому складі, разом із наукою, підготовкою кадрів, матеріально-технічною базою тощо. І знайти там своє місце, адже ніхто не відмінив Закон України «Про забезпечення санепідблагополуччя населення».
Але це може і зруйнувати службу, вдарити по інтересах і правах наших медичних працівників, може призвести до втрати інститутів і таких медичних наук, як гігієна праці, гігієна харчування, комунальна гігієна, гігієна дітей і підлітків, епідеміологія, медична бактеріологія, вірусологія, паразитологія тощо. І другий шлях — боротися за охорону здоров’я людей і за своє місце в системі охорони здоров’я, донести до Президента України, Уряду, Верховної ради свої аргументи й позицію ще до парламентських виборів та виправити ситуацію.
