Чергове «покращення» чи остаточне знищення?

3198

Продовження читайте за посиланням

Щойно вляглися пристрасті навколо намагання МОЗ викреслити фельдшерів невідк­ладних станів із Класифікатора професій, як у головах реформаторів визріла нова ідея — виштовхати зі швидкої всіх, хто не вписується в нову парамедичну модель. Чи приймуть відповідну постанову, незважаючи на те що вона не відповідає нормам чинного законодавства?

Наталія СТАХОВА, старший лікар, Голова профкому Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва
Незважаючи на спротив медичної спільноти, працівників екстреної медичної допомоги, профспілкових організацій, очільники МОЗ України продовжують нав’язувати парамедичну модель надання екстреної медичної допомоги (ЕМД) на догоспітальному етапі. Фахівці вже неодноразово озвучували переконливі аргументи щодо неприйнятності подібної системи для нашої держави, але реформатори не бажають вникати в такі « дрібниці», адже вони заважають їм будувати «економну» модель.

Чергова спроба «реформування» служби ЕМД вилилася в проект Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2012 року №1114 «Про затвердження Типового положення про бригаду екст­реної (швидкої) медичної допомоги». Головна ідея документа — ліквідація лікарських та фельдшерських бригад із 1 січня 2023 року.

В обхід закону?

Найбільше обурює те, що згаданий проект зазіхає на правові засади діяльності системи ЕМД, врегульовані чинним законодавством України. По-перше, у ст. 35 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (далі — Основи) чітко визначено, що ЕМД — це саме медична допомога, тобто її надають медичні працівники, а не парамедики. По-друге, правові, організаційні та інші засади надання ЕМД також визначаються законом, тож усі постанови, спрямовані на реформування служби, не мають суперечити його нормам як таким, що мають вищу юридичну силу. На виконання положень Основ було прий­нято Закон України «Про екстрену медичну допомогу», а також низку підзаконних нормативних актів (пос­танови Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 р. №1114-1121 й 1218 та інші, узгоджені між собою). Зокрема, Постанова Уряду від 21.11.2012 р. №1117 «Про затвердження Типового положення про станцію екстреної (швидкої) медичної допомоги» передбачає наявність винятково двох видів бригад у її структурі — лікарських і фельдшерських. Відтак проект нової Постанови, спрямований на впровадження парамедичних підходів до надання ЕМД, суперечить засадам згаданих документів.

Крім того, реформатори навіть не спромоглися розробити і представити суспільству фінансово-економічне обґрунтування доцільності запровад­ження парамедичної моделі на базі вже сформованої системи ЕМД. Тож замість аргументів ми чуємо лише браваду про те, що парамедики — краще, ніж лікарі, і що подібні перетворення підвищать якість надання ЕМД. От тільки не зрозуміло, як саме витіснення лікарських і фельдшерських бригад парамедичними зможе її підвищити, а також «зменшити видатки на соціальний захист і реабілітацію інвалідів та видатки Фонду соціального страхування України», про що йдеться в пояснювальній записці до проекту Постанови.

На нашу думку, досягати цієї мети можна й потрібно зовсім інакше, передусім шляхом належного фінансування комплексу заходів з організації та забезпечення надання ЕМД. Замість перейменування посад, «перестановки доданків» та пошуку «зай­вих», влада має звернути увагу на вкрай незадовільне кадрове і матеріально-технічне забезпечення структурних підрозділів центрів екст­реної медичної допомоги та медицини катастроф. Зокрема, необхідно укомплектувати їх штати згідно із затвердженими нормативами; привести у відповідність до Державних будівельних норм України приміщення їх структурних підрозділів; забезпечити придбання спеціального санітарного автотранс­порту, комплектів радіостанцій, елект­рокардіографів з функцією телеметрії, скриньок для медикаментів, а також спеціального робочого одягу та взуття для працівників; створити у центрах сучасні нав­чально-тренувальні відділи, забезпечивши їх симуляційними класами; переглянути програми підготовки фахівців і умови оплати їх праці (зважаючи на плинність і дефіцит кадрів у системі ЕМД).

Якби реформи починалися із цього, мабуть, важко було б знайти тих, хто їх критично оцінює (хоча нині це чомусь називають «саботажем змін»). А хіба можна схвалювати логіку (чи її відсутність) реформ, котрі суперечать здоровому глузду? Ми — за реформи та вдосконалення наявної системи надання ЕМД, але не в тому вигляді, як це пропонує МОЗ.

Впровадження парамедичної системи надання ЕМД без попереднього і продуманого реформування всіх ланок системи охорони здоров’я не лише передчасне та недоцільне, а й небезпечне. Невже керівництво Міністерства охорони здоров’я не розуміє, скільки життів наших співвітчизників закінчиться на шляху до лікарні через таке горе-реформування? Адже знищується цілісна, злагоджена система, у якій працюють висококваліфіковані, віддані своїй справі фахівці? І це в умовах, коли в Україні не завершена реформа первинної медико-санітарної допомоги, не сформовано інститут сімейного лікаря, і медичні працівники бригад ЕМД часто вимушені виконувати функції колег з первинки (особливо в сільських регіонах). Та й у багатопрофільних лікарнях не створено відділень невідкладної медичної допомоги, не сформована мережа лікарень інтенсивного лікування й не визначена їх структура. Тож на які результати «парамедизації» служби ЕМД очікують реформатори?

Трансформація служби потребує не лише часу на підготовку фахівців (парамедиків планують навчати впродовж трьох років), а й значних коштів на модернізацію лікарень, придбання достатньої кількості автомобілів із сучасним обладнанням, будівництво якісних доріг. Тож скільки держава збирається економити на житті та здоров’ї населення? Чи заощадження на утриманні лікарів і фельдшерів швидкої когось врятує, особливо, якщо врахувати розмір їх заробітної плати?

Приниження гідності

Утім, працівників служби принижують не тільки жалюгідними зарплатами, а й тим, що, по суті, визнають рівень їх підготовки нижчим за рівень парамедика. Це настільки цинічно, що здається неможливим. Однак аби переконатися в тому, що неможливого в нашій країні не існує, достатньо ознайомитися з проектом згаданої Постанови, де… пропонується перевчити лікаря з медицини невідкладних станів на парамедика, тобто на молодшого бакалавра! Оце й уся турбота про близько 6 тис. лікарів виїзних бригад ЕМД, які тримають на своїх плечах роботу однієї з найскладніших ланок системи охорони здоров’я. Автори проекту Постанови не спромоглися (чи не вважають за потрібне) розробити механізм подальшої перекваліфікації та працевлаштування лікарів, які протягом 2012-2015 років пройшли спеціалізацію за фахом «Медицина невідкладних станів». Але ж розкидатися підготовленими кадрами не дозволяє собі жодна держава світу! Зрозуміло, що лікарі не погодяться на «підвищення кваліфікації» у вигляді перенавчання на парамедика, ображені, принижені, але обізнані у своїй справі, вони знайдуть роботу — і в приватних клініках, і за кордоном. А що буде з пацієнтами, які залишаться без кваліфікованої допомоги на догоспітальному етапі? За наших умов недостатньо просто транспортувати хворого, потрібно довезти його до лікарні (відповідного рівня) у такому стані, аби його встигли і змогли врятувати. До того ж працівники ЕМД часто надають повноцінну медичну допомогу пацієнтам, які не потребують обов’язкової госпіталізації, безпосередньо на місці виклику, а парамедики зможуть лише транспортувати їх. За будь-якої системи фаховий рівень підготовки парамедика не може бути вищим за лікарський. Тому подібне «удосконалення» призведе не до підвищення, а до неминучого зниження якості надання ЕМД. Чи цього реформатори взагалі не розуміють?

Окреме питання — спеціалізовані бригади швидкої, навколо доцільності яких останнім часом точилося багато дискусій. Схоже, розробники нової Постанови забажали поставити на них великий хрест, адже пропонують скасувати пункт Типового положення про бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, яким визначено, що в разі потреби за рішенням керівника центру можуть утворюватися спеціалізовані лікарські бригади за спеціалізаціями «Психіатрія», «Кардіологія», «Неврологія», «Педіатрія», «Неонатологія» тощо. Та й дійсно, які ж спеціалісти серед парамедиків? І знову виникає питання: тож чи дійс­но запропоновані зміни мають на меті підвищення якості та своєчасність надання медичної допомоги? Адже спеціалізовані лікарські бригади якраз і призначені для екстреного вжиття комплексу висококваліфікованих лікувальних заходів з моменту прибуття бригади на місце події, а не з того часу, коли хворого доправили до прий­мального відділення лікарні.

Невизначене завтра

Ознайомившись із новою Постановою, переймаються своєю майбутньою долею і фельдшери невідкладних станів, яких нещодавно вже намагалися витіснити із системи ЕМД, замінивши парамедиками.

З одного боку, проект дозволяє їм (а також медичним сестрам станцій швидкої) працювати до 1 січня 2023 року у складі бригад парамедиків. Але з іншого — серед змін до Типового положення про бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги є така позиція: «До складу бригади парамедиків входять два парамедики та екстрений медичний технік». Виходить, що й фельдшерам з медицини невідкладних станів і медичним сест­рам не знайшлося місця у складі таких бригад. Принаймні, їх права й обов’язки у разі прийняття Постанови не будуть врегульовані.

Хоча п. 3 проекту Постанови передбачається зобов’язати фельдшерів і медичних сестер пройти відповідне навчання для продовження роботи у складі бригади парамедиків, однак кваліфікаційні вимоги до цих професій не суміщаються! Зокрема, парамедик повинен мати вищу освіту за ступенем молодшого бакалавра галузі знань «Охорона здоров’я», спеціальністю «Медсестринство», спеціалізацією «Лікувальна справа» за кваліфікацією «Парамедик», а також посвідчення водія відповідної категорії для керування автомобілем. За чиї кошти відбуватиметься перенавчання фельдшерів і медсестер? Проект Постанови замовчує такі «джерела», як і те, чи поширюватимуться на зазначені категорії працівників гарантії, визначені КЗпП у разі направлення для підвищення кваліфікації (збереження місця роботи/посади, відповідні виплати) та на час виробничого навчання.

Зрештою, не врегульованими залишаються і права та державні гарантії щодо умов, мотивації, оплати праці, нормативів навантаження самих парамедиків та екстрених медичних техніків. Щодо останніх також виникне проблема. Усі погодяться з тим, що санітарним транспортом повинні керувати професійні водії відповідної категорії. Фахова ж підготовка екстрених медичних техніків цього не передбачає, адже вони не мусять бути професіоналами-водіями, тож не зможуть забезпечувати високу швидкість і безпеку перевезення хворих. Якщо нині ми є свідками частих ДТП за участю швидкої, можна уявити, що чекає нас, коли за кермом сидітиме людина, котра має одночасно думати і про дорогу, не маючи при цьому відмінних навичок кермування, і про надання допомоги хворому. Яскравий приклад — реформування патрульної поліції. Там тільки й встигають рахувати пошкоджені автомобілі. Швидку очікує те саме. Але тут автомобілі оснащені дорогим обладнанням і головне — у них пацієнти!

Коли реформатори вважають, що, протестуючи проти їх нововведень, медики швидкої намагаються відстояти лише свої інтереси чи, як то кажуть, перетягнути ковдру на себе, вони дуже помиляються. Так, ми боремося й боротимемося за свою гідність, за право на працю та її адекватну оплату, за належні умови роботи і відповідний захист. Однак ми також відстоюємо інтереси пацієнтів, бо серед них — наші колеги, друзі, батьки, діти. У будь-яких діях влада має керуватися професіоналізмом і прагненням служити людям. У нинішніх реформах служби ЕМД відсутнє і те, й інше. Під красивими гаслами та обіцянками приховується єдина мета — зекономити кошти. При цьому, зауважте, — кошти платників податків, яких, однак, не запитують дозволу на обмеження бюджетного фінансування галузі, у тому числі й за рахунок скорочення її кадрового потенціалу. Більше того — іншу точку зору ігнорують, а прагнення медиків достукатися до профільного Міністерст­ва зневажають. Тому ми виступаємо проти руйнування системи ЕМД в Україні. І вимагаємо від Уряду, Міністерства охорони здоров’я та інших відомств, причетних до реформ за рахунок економії на здоров’ї громадян, припинити нав’язувати парамедичну модель ЕМД.

Відтак пропонуємо відкликати проект згаданої Постанови Кабінету Міністрів України і надалі в процесі реформування служби дотримуватися Основ законодавства про охорону здоров’я та Закону України «Про екст­рену медичну допомогу». Лікарські та фельдшерські бригади ЕМД мають зберегтися в системі й після 2023 року. Також вимагаємо планувати та відображати видатки на ЕМД (у розрахунку видатків на охорону здоров’я) окремою статтею за спеціальною формулою, з урахуванням нормативу забезпеченості.

Зазначені вимоги відображені в електронній петиції «Проти руйнування системи екстреної медичної допомоги», яку ми подали до Кабінету Міністрів України і під якою за 20 днів уже зібрано понад 5,5 тис. підписів. Але на цьому наша боротьба не завершується: ми відстоюватимемо право українців на своєчасну й кваліфіковану догоспітальну допомогу всіма можливими законними способами, на противагу тим, хто ігнорує вітчизняні закони на шляху так званого реформування медичної галузі.

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я