Розкажіть, будь ласка, як лікувати хворобу Рейно.
В.Я. Тихонов.
Житомирська обл.
Лист коментує доцент кафедри неврології КМАПО ім. П.Л. Шупика Римма Адаменко.
Це ангіоневроз периферійних судин, насамперед уражуються судини рук.
Причини розвитку хвороби медикам майже невідомі. Це можуть бути певні ендокринні порушення, часто розвиток хвороби провокують деякі захворювання внутрішніх органів. Зазвичай спричинює хворобу Рейно не однин чинник. Часто розвитку захворювання сприяє поєднання ендокринних, вегетативних чи інших порушень.
Захворювання характеризується постійним змерзанням рук, вони стають білого кольору, згодом з'являються біль і набряки. На останніх стадіях хвороби руки набувають синюшного або чорного кольору, можливі атрофічні явища.
Під час нападу хвороби з'являються свербіж, печіння, затерплість кінцівок; це може супроводжуватися головним болем, підвищенням артеріального тиску.
Окрім хвороби Рейно, існує також синдром Рейно, у них симптоми схожі. Причиною синдрому Рейно можуть бути ураження вегетативної нервової системи, які з'являються швидко у разі захворювань внутрішніх органів (нирок, печінки тощо), сполучної тканини, особливо у разі склеродермії, остеохондрозу, а також інтоксикації організму різними хімічними речовинами та ураження і зниження тонусу судин.
Таким хворим потрібно бережливо ставитися до своїх рук і дотримуватися кількох правил:
3 руки завжди тримати в теплі;
3 ніколи не ходити без рукавичок;
3 категорично забороняється працювати в холодному вологому приміщенні, а також в умовах, пов'язаних з охолодженням рук та з холодним мокрим матеріалом (праця доярки, замішування глини, цементу тощо).
Дотримуючись цих нескладних правил, ви тим самим зможете запобігти прогресуванню хвороби.
Трапляється легкий перебіг хвороби - у людини все життя мерзнуть руки, і тяжкий - з'являються набряки, синюшність, біль. Це свідчить про задавнену стадію хвороби.
Хвороба Рейно уражує людей будь-якого віку. Зазвичай на неї хворі люди 20-річного віку і старші, бо саме в цей період відбуваються гормональні порушення - надлишок або недостатність певних гормонів.
Після обстеження і встановлення діагнозу призначають судинорозширювальні засоби, які поліпшують кровотік, аналгетики, вітамінотерапію, фізметоди (двокамерні ванни тощо).
Хворого госпіталізують і лікують у неврологічному відділенні або у відділенні судинної терапії. Це дає змогу поліпшити його стан і запобігти прогресуванню хвороби. Оперативних засобів лікування не існує.
Прошу розповісти про причини розвитку шийного спондильозу та методи його лікування.
Ірина Василівна.
Луганська обл.
Лист коментує геронтолог Маргарита АсІнова.
Шийний спондильоз - це певні зміни та розростання в сполучній тканині шийного відділу хребта, що спричиняють обмеження його рухів. Розростання сполучної тканини і як наслідок зниження її еластичності призводять до порушення кровообігу в головному мозку (живлення якого відбувається за рахунок судин, що проходять між шийними хребцями). Такий стан може бути причиною розвитку вегетосудинної дистонії, патології судин головного мозку, обмеження рухів у ділянці шиї, плеча, кисті (нейродистрофічний синдром на тлі закупорення судин і передавлювання нервових корінців).
Причиною спондильозу є мінітравми. Тому що саме шийний відділ хребта найбільш рухливий, він найшвидше "зношується", піддається травмам. Але зазвичай спондильоз розвивається на тлі порушення обмінних процесів. Тобто часто це відбувається у людей немолодого віку, в яких порушені міжтканинні процеси, процеси кровообігу. Це спричиняє зміни як з боку кісткової, так і сполучної тканини міжхребцевих дисків. Усі ці чинники у поєднанні і спричиняють спондильоз. У молодих людей спондильоз зазвичай спостерігається дуже рідко і переважно травматичного характеру.
По можливості бажано застосовувати консервативне лікування: фізпроцедури, електрофорез комірцевої зони, судинна терапія, що поліпшує кровообіг, масаж, що поліпшує структуру м'язів шийного відділу хребта, завдяки чому також поліпшується кровообіг. Протизапальна, дегідратаційна (ліквідація набряків) вітамінотерапія.
Застосовують специфічні методи лікування, зокрема блокади шийного відділу хребта. Обов'язково потрібно розв'язати питання, чи є потреба в оперативному втручанні. Бажано лікування шийного відділу хребта проводити консервативно, бо наслідки оперативного втручання можуть бути непередбачувані. З огляду на розміщення цього відділу хребта дуже близько до голови, будь-які оперативні втручання можуть закінчитися ускладненнями з боку судин, нервової системи, у вигляді обмежень руху м'язів.
У мене постійний "робочий" тиск 180/140 мм рт.ст. При цьому нормально себе почуваю. Для зниження тиску лікарі прописують по 10 і більше препаратів на день. Чи потрібно знижувати тиск, якщо підвищення його мене не турбує?
Василь Іванович.
м. Лубни
Полтавської обл.
Лист коментує лікар-кардіолог, фітотерапевт, професор Ігор ЩулІпенко.
Гіпертонія - це не функціональне захворювання, а органічне ураження серця і судин. Часто для хворого має неприємні наслідки, якщо не втручатися в його природний перебіг. Тому у світі визнано, що тиск 140/90 мм рт. ст. і вище вважається високим і потребує обов'язкової корекції.
На жаль, лише незначне підвищення артеріального тиску може бути скориговане за допомогою дієти та застосування немедикаментозних засобів (у тому числі лікарських рослин). Але тиск понад 160/100 мм рт. ст. зазвичай погано піддається корекції такими засобами. Тому стабільно високий тиск на зразок Вашого потрібно обов'язково знижувати за допомогою медикаментів незалежно від того, чи впливає він на Ваш загальний стан і самопочуття, чи ні.
Високий артеріальний тиск є передумовою розвитку інфаркту міокарда, гіпертонічного кризу, інсульту мозку, тромбоемболії мозку, серцевої недостатності, ураження нирок. Тож кожен хворий на гіпертонію має чітко оцінювати небезпеку пасивного ставлення до цієї недуги.
Лікувати гіпертонічну хворобу треба все життя. Такої думки дотримуються лікарі всього світу. Тож кардіолог обов'язково має призначити Вам ліки для зниження тиску. Але це не означає, що їх потрібно приймати пригорщами постійно або проводити курси лікування тощо.
Лікарський препарат має бути один, дія якого зберігається протягом 24 годин. Який саме препарат, визначає лише лікар, проконтролювавши дію певного засобу на конкретному хворому. Відразу підібрати потрібний препарат неможливо.
Найефективнішими є такі групи препаратів: інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (Каптоприл, Еналаприл), бета-адреноблокатори (Бісопролол, Індолол, Небіволол), антагоністи кальцію (Дипіридамол).
Хворим на гіпертонічну хворобу потрібно також приймати сечогінні препарати у невисоких дозах. Річ у тім, що підвищений артеріальний тиск завжди пов'язаний з діяльністю нирок.
Деякі сучасні препарати чинять подвійну дію - в одній таблетці змішані відповідні дози антигіпертензивного засобу і діуретика. Тобто хворому треба приймати не кілька таблеток щодня, а лише одну. Вам підійдуть саме такі препарати комбінованої дії.
З інтересом прочитав статтю Надії Мичко про лікаря Миколу Климчука з м. Корця, який сам себе вилікував від раку. Проте адреси його не було вказано. Прошу повідомити координати цього лікаря.
О.К. Кривцун.
с. Осипенко
Запорізької обл.
с. Осипенко
Запорізької обл.
Адреса Миколи Дмитровича КлимЧука: Вул. Миру, 12, с. Новий Корець Рівненської обл. 34705 телефон: 8 (03651)23535. Телефонувати можна з 19.00 до 20.30.
