Щорічні відпустки для працівників медичних закладів — актуальна тема з новими нюансами

3269

Сьогодні лікарів часто відправляють у вимушені відпустки, а коли справа доходить до бажаної й очікуваної, виникають проблеми: то працівника ніким замінити, то нічим виплатити відпускні й оздоровчі, або ж не враховані умови, котрі дають право на додатковий відпочинок. Щоб напередодні відпустки не зіпсувати собі настрій або й не залишитися без неї — прислухайтеся до порад юриста.

Коли робота — поза нормою

Хто має право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день?

Сергій МАЛОВИЧКО, заступник голови з правової роботи Донецької обласної організації Профспілки працівників охорони здоров’я України, адвокат

— На практиці таке право переважно отримують працівники закладів охорони здоров’я, які обіймають керівні посади й самостійно розпоряджаються своїм робочим днем та самостійно планують його, а особливість такої роботи об’єктивно не дає можливості закінчувати її вчасно (не плутати з виходами на роботу у вихідні за власною ініціативою, де-юре це не ненормована робота, а робота у вихідний день). Затримки таких працівників на роботі не підлягають обліку, не вважаються надурочними та не оплачуються. Тож додаткова відпустка — це своєрідна компенсація. Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. №504/96-ВР (далі — Закон) максимальна тривалість такої відпустки обмежена 7 календарними днями.

Критеріями для визначення її тривалості має бути складність, самостійність і систематичність роботи працівника в умовах з ненормованим робочим днем. Але, якщо така особа кожен робочий день ще працює й за сумісництвом (одразу після закінчення робочого дня за основним місцем роботи), у неї не може бути ненормованого робочого дня, а отже, і права на згадану відпустку. Право формувати перелік посад працівників, які матимуть відпустку за ненормований робочий час надається сторонам колективного договору.

За особливий характер праці — особлива відпустка?

Як нараховують відпустки тим, хто працює неповний робочий час і чи зберігаються при цьому пільги?

— Робота на умовах неповного робочого часу не передбачає жодних обмежень обсягу трудових прав, у тому числі й на щорічну відпустку. Втім, більшість працівників закладів охорони здоров’я має право на додаткову щорічну відпустку за особливий характер праці (переважно впродовж 7 календарних днів).

Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону до стажу роботи, що дає право на неї, зараховують у тому числі й час фактичної роботи у шкідливих, важких умовах або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий в них не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади.

Отже, якщо особа працює на 0,25 ставки кожен робочий день, тобто менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цієї посади, вона не матиме права на додаткову щорічну відпустку за особливий характер праці (це може стосуватися і осіб, які працюють за сумісництвом на 0,25 ставки). Але, якщо праця на умовах неповного робочого часу виконується половину (та більше) тривалості робочого дня, встановленої для працівників цієї посади, але в межах 0,25 ставки за місяць, тоді працівник має право на додаткову щорічну відпустку за особливий характер праці.

Початкову тривалість такої відпустки повинні вказувати в трудовому або колективному договорі (на практиці — переважно в останньому). Одним додатком до колдоговору закріплюють перелік виконуваних робіт і посад працівників, а також конкретну тривалість згаданої відпустки для них відповідно до Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (додаток 2 до Постанови   Уряду   від 17.11.1997 р. №1290  у редакції Постанови КМУ від 13.05.2003 р. №679) (далі — Список).

Інший додаток до колдоговору визначає перелік працівників, які мають право на щорічну додаткову відпустку за роботу в умовах ненормованого робочого часу, а також її тривалість (максимально 7 календарних днів).

Відтепер нарівні з медиками, але…

Чи відрізняються умови надання відпустки для медиків і професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють у галузі охорони здоров’я?

— Згідно з пунктом «н» ч. 1 ст. 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я лікарі дільничних лікарень, головні лікарі та лікарі амбулаторій, розташованих у сільській місцевості, дільничні лікарі-терапевти, лікарі-педіатри, дільничні медсестри територіальних ділянок поліклінік (поліклінічних підрозділів) та дільничні медичні сестри амбулаторій, лікарі загальної практики (сімейні лікарі) та медичні сестри загальної практики-сімейної медицини, завідувачі терапевтичних і педіатричних відділень поліклінік, керівники амбулаторій та відділень сімейної медицини, медичні працівники бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, медичні працівники бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги станцій екстреної (швидкої) медичної допомоги, медичні працівники оперативно-диспетчерських служб центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, медичні працівники відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги мають право на додаткову оплачувану щорічну відпустку тривалістю 3 календарні дні за безперервну роботу на зазначених посадах у вказаних закладах (на територіальних ділянках) понад три роки.

14 січня 2021 року набув чинності Закон України «Про внесення зміни до статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо пільг та підвищення оплати праці професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють в системі охорони здоров’я» від 18.12.2020 р. №1123-IX, який поширив дію згаданого пункту на професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють у закладах охорони здоров’я. Але перелік їхніх посад, що пізніше був затверджений наказом МОЗ від 24.02.2021 р. №346, набув чинності лише 23 квітня 2021 року, що надало змогу застосовувати вказаний Закон на практиці.

У цьому переліку зазначені професіонали з вищою немедичною освітою: бактеріологи, біохіміки, вірусологи, генетики, ентомологи, імунологи, лаборанти клінічної діагностики, мікробіологи, паразитологи, фахівці з громадського здоров’я, фахівці з довкілля та здоров’я, а також експерти-імунологи (токсикологи, цитологи) судові. Тобто кожен з них за умови набуття більше трьох років безперервного стажу роботи на згаданих  посадах отримав право на триденну щорічну додаткову оплачувану відпустку за відповідний робочий рік. Якщо така відпустка не буде використана протягом робочого року (який охоплює зазначену  дату – 23.04.2021 ) або працівник не отримає за неї грошової компенсації (згідно із заявою та за фактом використання не менш 24 календарних днів щорічної відпустки), він не втратить на неї права з часом і вона накопичуватиметься. Робота такого професіонала на умовах неповного робочого часу (за основним місцем роботи або за сумісництвом) також не обмежує його у праві на згадану триденну відпустку.

За шкідливі умови — додаткові дні

Яким категоріям медиків передбачена додаткова відпустка за шкідливі умови роботи і чи підпадає під ці умови робота із хворими на COVID-19?

— Жодний медичний працівник закладів охорони здоров’я не отримує відпусток за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці, оскільки посади медиків не містяться в Списку виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах у яких дає право на щорічну додаткову відпустку (додаток 1 до Постанови  Уряду від 17.11.1997 р. №1290  у редакції постанови КМУ від 13.05.2003 р. №679).  Всі вони мають право на додаткову відпустку за особливий характер праці, за роботу, пов’язану з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, яка виконується в умовах підвищеного ризику для здоров’я (за іншим Списком, про який йшлося вище).

Окремих відпусток за надання медичної допомоги пацієнтам із COVID-19 законодавство не передбачає.

Тож додаткові відпустки медикам, які надають медичну допомогу таким хворим, мають бути визначені в колективному або трудовому договорі. В останньому також можливе встановлення додаткових оплачуваних відпусток (це саме стосується й контрактів із працівниками, залученими на їх підставі до роботи в заклади охорони здоров’я на період карантину).

Дізнавайтеся більше: Як внести зміни до колективного договору, щоб захистити медиків?

Усе зароблене має бути враховано

Чи всі надбавки й доплати беруть до уваги під час розрахунку відпускних (ковідні 300%, надбавки, що були встановлені з 1 вересня 2020 року, премії тощо)?

— Це питання врегульоване п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100. Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводять шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Не враховують святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множать на кількість календарних днів відпустки.

Святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включають і не оплачують.

Таким чином, усе зароблене має бути враховано.

Колективний договір прописує деталі

Чи мають бути прописані терміни й умови надання відпустки в колдоговорі? І чи можуть ці норми бути прописані на розсуд керівника або колективу — у бік збільшення та зменшення?

— Порядок та умови надання відпусток доцільно закріплювати в колективних договорах. До речі, сам Закон вимагає конкретизації, особливо додаткових щорічних відпусток працівникам за роботу зі шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Так, Закон приписує працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, встановлювати конкретну тривалість відпустки колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах (ч. 2 ст. 7) .

Таких працівників у закладах охорони здоров’я  дуже мало, наприклад, кухарі, які працюють біля плит, газозварники.  Натомість конкретну тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (а таких працівників у   закладах охорони здоров’я  переважна більшість) також потрібно встановлювати у колективному чи трудових договорах, але атестації робочих місць для цього не проводять (ч. 2 ст. 8 Закону).

Закон України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 р. 3356-XII забороняє включати до колективних договорів будь-які умови, що погіршують (порівняно з чинним законодавством) становище працівників. Такі умови є недійсними і їх не можна включати до договорів (ч. 2 ст. 5).

Тож покращувати умови праці в колдоговорі можна, погіршувати — ні. Понад те, зазвичай положення колективного договору набувають чинності не раніше схвалення його проєкту зборами (конференцією) трудового колективу та підписання сторонами. Таким чином, працівники не відсторонені від участі в процесі підготовки колдоговору та впливу на остаточний його зміст, у тому числі й щодо відпусток.

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я