Ожиріння як хронічне рецидивне та прогресуюче захворювання

Усвідомлювати, що ожиріння — це хронічне захворювання, важливо, щоб обрати правильні стратегії ведення таких пацієнтів.

Про нові інструменти, які з’явилися сьогодні в арсеналі лікаря, і зміну підходів до застосування фармакотерапії при ожирінні розповідає член-кореспондент Національної академії медичних наук України, професор, заслужений діяч науки і техніки України, керівник наукового підрозділу діагностики та лікування метаболічних захворювань ДНУ «Центр інноваційних медичних технологій НАН України», завідувач кафедри діабетології НУОЗ України імені П.Л. Шупика, голова правління Української діабетологічної асоціації Борис МАНЬКОВСЬКИЙ.

Ожиріння за сучасними уявленнями — це…

Борис МАНЬКОВСЬКИЙ, член-кореспондент НАМН України, професор, заслужений діяч науки і техніки України, керівник наукового підрозділу діагностики та лікування метаболічних захворювань ДНУ «Центр інноваційних медичних технологій НАН України», завідувач кафедри діабетології НУОЗ України імені П.Л. Шупика, голова правління Української діабетологічної асоціації

Ожиріння — самостійне хронічне захворювання, що може рецидивувати

Ожиріння насправді не лише естетична або психологічна проблема для людини і фактор ризику розвитку інших захворювань, у тому числі цукрового діабету 2-го типу (ЦД2Т) або предіабету. За сучасними уявленнями, ожиріння — це самостійне хронічне захворювання, рецидиви якого трапляються, на жаль, дуже часто.

На щастя, сьогодні повсякчас з’являються нові можливості для лікування таких хворих за допомогою фармакотерапії.

COVID-19 і ожиріння в цифрах, що вражають

— На жаль, пандемія коронавірусу, яка трохи послабила свій натиск улітку, знову починає наступати. Тож сьогодні ми перебуваємо в умовах двох пандемій. З одного боку, у світі налічується понад 680 млн (!) людей (за даними ВООЗ) з ожирінням, а з іншого — близько 184 млн людей, які вже перехворіли і ще можуть захворіти на COVID-19.

Цифри вражають, адже наразі доведено, що ожиріння є потужним фактором тяжкого перебігу і високої смертності при COVID-19.

За даними офіційної статистики, приблизно кожний 3-й українець має надлишкову масу тіла, а кожен 4-й страждає на ожиріння:

• надлишкова маса тіла (ІМТ ≥25 кг/м² ˂ 30 кг/ м²) — 11 730 000 осіб,
• ожиріння (ІМТ ≥ 30 кг/м²) — 8 480 000 українців.

Жінки страждають на ожиріння частіше, ніж чоловіки.

Таким чином, сьогодні в Україні щонайменше у 8 480 000 людей — підвищений ризик тяжкого перебігу COVID-19 і смерті внаслідок цього захворювання!

NB! Єдиним ефективним захистом для цих людей є вакцинація!

Чому важливо усвідомлювати, що ожиріння — це захворювання, а не стан?

Ожиріння, за визначенням експертів Американської медичної асоціації (AMA), відповідає загальним критеріям захворювання

Важливо додати, що ожиріння в кілька разів підвищує ризик захворіти на рак ендометрія та печінки!

Отже, з огляду на ці факти, найбільші світові експертні медичні організації:

• Всесвітня організація охорони здоров’я
• Всесвітня федерація ожиріння (WOF)
• Американська медична асоціація (AMA)
• Європейська асоціація з вивчення ожиріння (EASO)

визнали ожиріння хронічним захворюванням, яке через прогресування стає підґрунтям для розвитку багатьох інших хвороб.

Склавши вищевказані факти докупи (хронічний характер, прогресування та рецидиви), експерти наголошують на необхідності глобальних дій з профілактики цієї глобальної проблеми. Лікування ожиріння, відповідно, набуває статусу важливої медичної послуги.

При цьому, як продемонстрували результати дослідження ACTION IO (дослідження ефективності терапії ожиріння у світі), лише 68% пацієнтів і 88% лікарів визнають ожиріння захворюванням.

Отже, 12% лікарів не вважають ожиріння хворобою, і це є однією з причин, що перешкоджає якісному веденню пацієнтів із цим діагнозом, а відтак і ефективному лікуванню.

Класифікація ожиріння

Сучасна класифікація враховує етнічні відмінності людей. Скажімо, у жителів Азії нижча вихідна маса тіла, тож і ожиріння діагностують за нижчих показників її збільшення, ніж для інших популяцій.

Отже, для українців:

• норма — ≥ 18,5 – ˂ 25 кг/м²
• надлишкова маса — ≥ 25 – ˂ 30 кг/м²
• ожиріння — ≥ 30 – ˂ 35 кг/м²

На що і як можна впливати

При цьому є й оптимістична інформація. Приміром, відомо, що зниження маси тіла навіть не до норми, а хоча б на певний відсоток, покращує стан пацієнта.

Так, сьогодні відомо, що зниження маси тіла на 5-10% знижує такі ризики, як:

• розвиток ЦД2Т
• смертність від ССЗ,

а також сприяє

• покращенню ліпідного профілю
• зниженню артеріального тиску
• зменшенню вираженості симптомів обструктивного апное уві сні.

Зрештою, усе це підвищує якість життя людини.

Як видно з даних, наведених на слайді, будь-яке зниження маси тіла зменшує прояви станів, обумовлених ожирінням.

Дізнайтеся більше: Ожиріння: вихід завжди там, де вхід

Чому люди знову набирають зайві кілограми?

Маса тіла людини, як відомо, визначається енергетичним балансом: споживанням енергії та її витратами. При цьому важливо розуміти, що витрати енергії — справа індивідуальна, адже в кожного з нас є генетичні особливості, що обумовлюють основний рівень обміну, тобто те, скільки людина витрачає енергії навіть у стані спокою.

Саме тому своїм пацієнтам я завжди раджу не звертати уваги на друзів/колег або інших людей з оточення, які, як їм здається, споживають набагато більше їжі, аніж вони, і при цьому не накопичують зайвих кілограмів. По-перше, це, як правило, суб’єктивне судження: людині тільки здається, що вона їсть мало, а по-друге, насправді існують індивідуальні особливості обміну.

Саме це й стає причиною того, що після схуднення відбувається повторне збільшення маси тіла навіть на тлі дієт та інших втручань. Причина у так званому основному обміні — кількість витраченої енергії у стані спокою (1 ккал на 1 кг маси тіла за годину). Відповідно, у людини з масою тіла 120 кг значно вищий основний обмін, аніж у людини з меншою масою тіла. Коли знижується маса тіла, знижується й основний обмін.

NB! Тож, коли людина досягла певного зниження маси тіла, у жодному разі не можна повертатися до харчових звичок щодо об’ємів споживання їжі та фізичної активності! Адже на тлі зниженого основного обміну таке повернення неодмінно призведе до різкого підвищення маси тіла.

Слід розуміти, що лікування або боротьба з ожирінням — це неперервний процес. Коли людина голодує, обмін речовин знижується для її виживання. Адже протягом майже всієї своєї історії людство супроводжувала недостатність харчових речовин. Та й зараз хіба що так званий золотий мільярд живе в умовах надлишкової кількості продуктів. Для більшості ж людей на планеті проблема голоду залишається актуальною. А в умовах пандемії вона стала ще більш значущою.

Фармакотерапія на додаток до дієти і фізичних вправ

Досягти клінічно значущого зниження маси тіла пацієнтам з ожирінням допомагає медикаментозна терапія. При цьому сучасні рекомендації щодо лікування ожиріння передбачають зниження не тільки ІМТ, а й тяжких ускладнень ожиріння.

Коли в пацієнта є коморбідні захворювання, приміром, ЦД2Т або предіабет, то фармакотерапія може бути призначена при ІМТ ˃ 27 кг/м² і безперечно має бути призначена при ІМТ ˃ 30 кг/м².

Людям з ІМТ ˃ 40 кг/м² показане лікування за допомогою методів баріатричної або метаболічної хірургії.Орлістат у лікування пацієнтів з ожирінням використовують доволі давно, але він не зовсім відповідає сучасним вимогам, адже через діарею і необхідність тривалого вживання не має високої комплаєнтності пацієнтів. Та й інші препарати, що зареєстровані в Україні, спричиняють низку побічних дій, тож не надто затребувані в терапії.

Натомість лікарі отримали чудовий інструмент у вигляді добре знаного ендокринологами препарату ліраглутид — цукрознижувального засобу для терапії ЦД2Т. У дозуванні 3 мг препарат продемонстрував свою ефективність ще й у лікуванні ожиріння. У США та у країнах ЄС ліраглутид у дозі 3 мг/1 раз на добу схвалений для лікування таких хворих. Тепер на вказане лікування можуть розраховувати й українські пацієнти.

Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»